АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Перетворення грошей на капітал

Читайте также:
  1. Аеробне перетворення вуглеводів
  2. Б) індексація доходів – форма повернення населенню грошей,втрачених внаслідок інфляції
  3. Банківська система та грошовий мультиплікатор: елементи розподілу депозитних грошей, сутність та кільк-на визначеність грош. мульт-ра.
  4. Банківська система; депозитний та грошовий мультипликатори: елементи розподілу депозитних грошей, сутність та кількісна визначеність депозитного та грошового мультиплікатора.
  5. Банківська система; депозитний та грошовий мультипликатори: елементи розподілу депозитних грошей, сутність та кількісна визначеність депозитного та грошового мультиплікатора.
  6. Банківські гроші та процес їх створення. Мультиплікативне розширення пропозиції грошей.
  7. В) Ізоморфічне перетворення
  8. ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ В ЧАСІ
  9. Вибір перетворення
  10. Головні соціально-економічні й політичні перетворення
  11. Грошова база. Компоненти грошей
  12. Грошовий мультиплікатор та його роль в пропозиції грошей

Загальна формула капіталу та її суперечність
Будь-який капітал — промисловий, торговельний, позиковий тощо починає свій обіг, тобто економічний рух, з певної суми грошей. Проте обіг капіталу принципово відрізняється від обігу товарів і грошей. В обігу товарів і грошей, який виражається формулою Т — Г — Т, гроші є лише посередником в обміні одного товару на інший. У цьому процесі товаровласників цікавлять не самі гроші, а товари, які можна придбати за гроші, отримані від продажу своїх товарів. Крайні полюси формули обігу товарів і грошей — це якісно різні споживчі вартості, оскільки немає сенсу продавати товар з метою купівлі такого самого товару. Економічний сенс обігу товарів полягає в заміні товару однієї споживчої вартості товаром, що має іншу споживчу вартість.
Інший економічний зміст має обіг капіталу, загальною формулою якого є Г — Т — Г. Тут процес починається і завершується грошима, тому крайні полюси формули обігу капіталу якісно однорідні — це гроші.

Економічний сенс обігу капіталу полягає в тому, щоб внаслідок обігу отримати більше грошей, ніж було авансовано. Тому гроші перетворюються на капітал лише тоді, коли повертаються до власника з приростом.

На цій підставі загальна формула обігу капіталу має такий вигляд:
Г — Т — Г + г,
де г — приріст початково авансованої суми грошей. Цей, приріст початково авансованої суми грошей К. Маркс назвав додатковою вартістю. Звідси випливає одне з трьох сутнісних визначень капіталу: капітал є самозростаюча вартість, або вартість, що приносить додаткову вартість.

Буденна (вульгарна) свідомість пов'язує приріст грошей (додаткову вартість) зі сферою обігу товарів — їх продажем за цінами вищими, а купівлею — за нижчими від вартості. Проте приріст грошей продавця через надбавку до ціни втрачається, як тільки продавець стає покупцем. Втрачається приріст авансової суми грошей і тоді, коли товари купують за цінами, нижчими від вартості: в такій ситуації виграш покупця зникає, як тільки він стає продавцем, адже покупець має таке саме право придбати товар за ціною, нижчою від вартості.

Тому ні надбавка до ціни товару, ні придбання його за ціною, нижчою від вартості, ні взаємний обман продавців і покупців не можуть дати загального приросту капіталу, тобто приросту у всіх продавців і покупців товарів. Зумовлено це тим, що хоча ціни на окремі товари, справді, можуть відхилятися і відхиляються за законами ринкової кон'юнктури (законів попиту і пропозиції) від вартості, сума цін всіх товарів завжди дорівнює сумі їх вартості.



Разом з тим, за неможливості загального приросту грошей (вартості) у сфері обігу в дійсності такий приріст існує. Навіть тоді, коли товари купують і продають на еквівалентній основі, тобто за їх вартістю. І тут виникає суперечність загальної формули капіталу, яка полягає в тому, що власник грошей купує товари за їх вартістю (Г — Т), продає за їх вартістю (Т — Г) і одержує в результаті цього більше вартості (Г + г), ніж було вкладено. Додаткова вартість не може виникнути з обігу і не може виникнути поза обігом, вона повинна виникнути в обігу і водночас не в обігу.

Суперечність загальної формули капіталу може бути розв'язана позитивно лише в тому разі, якщо на ринку є особливий товар, споживча вартість якого створює нову, більшу вартість, ніж та, якою він наділений. Такий особливий товар з'являється на ринку внаслідок виникнення капіталістичної власності в процесі первинного нагромадження капіталу. Ним є робоча сила, тобто здатність людини до праці.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)