Ефективність інвестицій

Фактори впливу на ефективність. Ефективність інвестицій має два основних виміри: 1) як суто економічний показник, що характеризує співвідношення отриманого результату та витрат, здійснених відповідно до інвестиційного проекту; 2) як соціально-економічний показник, що крім економічного ефекту має соціальний — поліпшення умов життя людей, навколишнього середовища, зниження рівня безробіття, розвиток особистості та ін;

Проте соціально-економічну ефективність інвестицій виміряти практично неможливо. Тому економісти акцентують увагу на визначенні економічної ефективності, передусім ефективності капіталовкладень. Для цього слід попередньо з'ясувати, які фактори впливають на рівень ефективності інвестицій.

Основними з них є розміри інвестицій, сфера реалізації інвестиційного проекту, величина відсотка за кредит, обсяг податків на прибуток підприємства та на додану вартість, рівень продуктивності праці й організації виробництва, професіоналізм менеджерів і підприємця та ін.

Показники ефективності інвестицій. У західній економічній літературі значного поширення набув бухгалтерський підхід, згідно з яким на тривалому проміжку часу основним показником є прибутковість, а на короткому — ліквідність, тобто здатність перетворення активів підприємства, його цінностей на готівкові гроші, платоспроможність фірми. Загалом інвестиційний проект є ефективним, якщо очікуваний прибуток перевищує очікувані витрати.

Точнішим критерієм загальної ефективності інвестиційного проекту є показник чистої приведеної вартості, який визначається як різниця між поточною приведеною вартістю сукупних майбутніх доходів і поточною приведеною вартістю загальних майбутніх витрат на реалізацію інвестиційного проекту та експлуатування певного об'єкта протягом усього періоду його існування.

Ще одним важливим показником ефективності інвестиційного проекту є внутрішня норма дохідності (або окупності), що визначається як розрахункова відсоткова ставка, за якої чиста приведена вартість дорівнює нулю. Іншими словами, це розрахункова відсоткова ставка, за якої доходи від інвестиційного проекту дорівнюють витратам на нього. На практиці її розраховують шляхом декількох спроб за різної відсоткової ставки, наступним пошуком внутрішньої норми між цими ставками.

Похідними показниками ефективності інвестиційного проекту є показник найменших витрат (розраховується як розміри витрат на проект за найдешевшим варіантом) і показник рентабельності (визначається як співвідношення між усіма дисконтованими доходами від проекту і всіма дисконтованими витратами на проект).

Дисконтування є зворотним процесом до нарахування складного відсотка. Дисконтування витрат означає встановлення еквівалента суми, яка буде виплачуватись у майбутньому. Ця сума залежить від норми банківського відсотка і терміну дисконтування. Наприклад, ви збираєтесь через три роки купити торгівельний кіоск за 10 тис. дол. Якщо ці гроші помістити в комерційний банк, який виплачує 15% річних, то через три роки сума зросте до 15,2 тис. (1,153), або у півтора рази (остання цифра є коефіцієнтом дисконтування). Таким чином, нинішній еквівалент суми в 10 тис. дол. становитиме приблизно 6700 дол. (10 тис.: 15,2 тис).

За дотримання вимог принципів суперечності та системності інвестиції на мікрорівні — вкладення у розвиток продуктивних сил і відносин економічної власності.

Капіталовкладення — інвестиції лише в основний капітал і зумовлені цим вкладення в оборотний капітал. Якщо інвестиції розглядати як вкладення в капітал, то з урахуванням наукового розуміння сутності капіталу інвестиції можна визначити як вкладення у розвиток капіталістичних виробничих відносин на основі постійного вдосконалення системи продуктивних сил.

Основними джерелами інвестицій є власні, залучені та позичені фінансові ресурси, а також бюджетні інвестиційні асигнування. Основними формами інвестицій є матеріальні (реальні), нематеріальні та фінансові. Залежно від форм власності розрізняють приватні, колективні, державні, іноземні та змішані інвестиції.

Конкретною формою інвестицій є інвестиційний проект. Основними етапами його підготовки та реалізації є: 1) стан попереднього техніко-економічного обґрунтування; 2) етап комплексного техніко-економічного обґрунтування; 3) експертиза проекту; 4) прийняття
проекту; 5) його реалізація; 6) процес експлуатації певного об'єкта і постійний аналіз його ефективності. На кожному з цих етапів здійснюються техніко-економічний, маркетинговий, соціологічний, екологічний та економічний аналізи. 5. Основними показниками ефективності інвестицій є прибутковість на тривалому проміжку часу і ліквідність — на короткому; метод чистої приведеної вартості, внутрішня норма дохідності та ін.

58. Зміст і типи економічного зростання

Проблеми економічного зростання нині перебувають в центрі уваги науковців всього світу, що зумовлено його роллю в суспільному відтворенні. Вона полягає в тому, що економічне зростання має вирішальне значення для забезпечення прогресуючого соціально-економічного розвитку людства.

Поняття "економічне зростання*' та "розширене відтворення" тісно пов'язані між собою, але мають не тотожний зміст. Розширене відтворення може здійснюватись як на макрорівні (національна, світова економіка), так і на мікрорівні (галузь, підприємство). На відміну від цього економічне зростання характеризує динаміку економіки в основному на макрорівні (національна або світова економіка). Механізми економічного зростання розглядаються сучасною економічною наукою незалежно від природи панівних соціально-економічних відносин в тій чи іншій країні. Головна роль серед них належить проблемам кількісного та якісного розвитку національної економіки.

Під економічним зростанням мають на увазі кількісне збільшення та якісне вдосконалення за певний часовий період результатів виробництва у вигляді вироблених товарів, наданих послуг, основних факторів виробництва, що виявляється у всебічному вдосконаленні соціально-економічних відносин у суспільстві.

У концентрованому вигляді воно відображає результати суспільної праці, рівень її використання. Хоча економічне зростання є насамперед матеріальним процесом, воно справляє визначальний вплив на соціальний прогрес у суспільстві. В західній літературі у зміст цього терміна вкладають лише збільшення обсягів вироблених товарів та наданих послуг за певний часовий період. Основою для економічного зростання служить розширенне відтворення.

У теоретичному і практичному аспектах розрізняють два основних типи економічного зростання - екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується шляхом розширення виробництва на основі кількісного збільшення обсягів факторів виробництва, що функціонують, при збереженні незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів? Він здійснюється, за визначенням К. Маркса, шляхом розширення "поля виробництва" без поліпшення якісних характеристик його речових та особистих факторів. Збільшення обсягів виробництва досягається шляхом будівництва нових підприємств, але з використанням не оновлених засобів виробництва, втягнення в нього нових мас працівників, зростання обсягів використовуваної сировини та іншого.

За інтенсивного типу економічного зростання збільшення обсягів продукції та розширення виробництва досягається на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціональнішого використання, всього виробничого потенціалу суспільства. Його розвиток передбачає вдосконалення засобів виробництва та технологій на основі використання І досягнень науково-технічного прогресу, підвищення кваліфікації працівників, покращення використання факторів виробництва. В решті-решт за інтенсивного типу економічного зростання збільшення обсягів випуску продукції досягається за рахунок піднесення продуктивності живої праці.

Відхилення від закономірного процесу економічного зростання в окремі історичні періоди для ряду країн може відбуватися (і відбувається). Воно характеризує регресивний тип розвитку. Його важливими рисами є довготривале зниження обсягів суспільного виробництва. Таке явище спостерігалось протягом 90-х років в усіх країнах СНД, у т.ч. в Україні.

Основні типи економічного зростання тісно переплітаються у практиці господарювання, і тому не можна стверджувати про абсолютне переважання одного з них. Не існує чисто екстенсивного або чисто інтенсивного типу економічного зростання. У реальному житті вони проявляються або як переважно екстенсивний, або як переважно інтенсивний тип економічного зростання/

Економічне зростання є матеріальним процесом, і його зміст має певні кількісні параметри, тобто вимірюється за допомогою певних показників.

У розвинутих країнах Заходу як інтегральний показник економічного зростання використовується збільшення обсягів валового внутрішнього j продукту. Цей показник досконаліший порівняно з показником національного доходу, адже останній не бере до уваги результатів діяльності працівників у нематеріальній сфері. Економічне зростання вимірюється темпами І зростання, або приросту ВВП, національного доходу, валового національного продукту.

Економічною наукою та господарською практикою визначено, що ці показники найбільш зручні для вимірювання економічного зростання, хоча кожний з них має свої переваги та недоліки.

59. Нагромадження та його норма.

Визначальну роль в обумовленості (детермінації) як типів, так і темпів економічного зростання відіграє процес нагромадження капіталу, у ході якого відбуваються суттєві зміни в структурі капіталу, пов’язані з науково-технічним прогресом. З упровадженням у виробництво досконаліших машин, обладнання та технологій у ньому збільшується кількість матеріально-речових засобів з розрахунку на одного працюючого, тобто зростає технічна будова капіталу. Це вимагає відповідного підвищення кваліфікації працівників, розвитку їх професіоналізму. При цьому зростають продуктивність праці та ефективність виробництва. Нагромадження не є сталим, безперервним процесом. Воно обумовлено технічними новинками.

Норма нагромадження (виражена у процентах)характеризує відношення частки чистого доходу(прибутку), яку господарюючий суб’єкт (підприємець, фермер, держава)спрямовує на розвиток виробництва або будь-якої власної справи, до загальної суми отриманого ним прибутку(доходу). На макроекономічному рівні норма нагромадження — це відношення фонду чистого нагромадження (тобто інвестицій, що йдуть на розширення виробництва) до загального обсягу національного доходу, створеного за відповідний період.

Марксистська політекономія розглядає нагромадження як перетворення частки додаткової вартості в капітал, тобто як процес капіталізації додаткової вартості. За К. Марксом, норма нагромадження — це відношення фонду нагромадження до національного доходу, яке виражається в процентах.

Поиск по сайту: