Робоча сила — сукупність фізичних та розумових здібностей, якими володіє людина і використовує щоразу, коли виробляє будь-які економічні блага

Робоча сила перетворюється на товар лише в умовах капіталістичної власності.
Робоча сила як товар

Для перетворення робочої сили на товар власник робочої сили повинен бути вільною особою. По-перше, необхідно, щоб людина була особисто вільна і могла розпоряджатися своєю робочою силою. Ця умова виникає внаслідок ліквідації особистої кріпосної залежності. По-друге, необхідно, щоб така особисто вільна людина була «вільною» від засобів виробництва, тобто позбавленою останніх, а тому змушена продавати свою робочу силу. Ці умови виникають як наслідок обезземелювання колишніх кріпосних селян.

Проте для перетворення робочої сили на товар лише цих умов недостатньо: у суспільстві необхідна ще і наявність осіб, які володіють засобами виробництва і грошима, мають змогу купувати робочу силу та на основі її використання здійснювати виробництво.

Товар робоча сила — сукупність розумових і фізичних здібностей людини до праці як об'єкт відносин купівлі-продажу між найманим працівником і власником засобів виробництва.

Особливістю капіталістичного виробництва є те, що воно ведеться на основі найманої праці, тобто на основі продажу і купівлі робочої сили.

Наймана праця — праця, що включається у процес виробництва через продаж робочої" сили найманим працівником власнику засобів виробництва.

Купівля-продаж робочої сили, що перетворює її на товар, є економічним відношенням між власником робочої сили — найманим працівником та власником грошей — капіталістом. Отже, перетворення робочої сили на товар є першим ступенем переходу капіталістичної власності зі свого юридичного змісту (належності найманому робітнику робочої сили, а капіталісту — грошей та засобів виробництва) в економічний зміст, тобто в реальні економічні відносини.

Стаючи товаром, робоча сила, як і будь-який інший товар, має дві властивості: вартість і споживчу вартість. Якісне визначення вартості товару робоча сила утворюють ^відносини купівлі-продажу робочої сили між найманим робітником і капіталістом. Кількісне визначення вартості товару робоча сила зводиться до величини її вартості, яка визначається кількістю суспільно необхідної абстрактної праці, потрібної для виробництва життєвих засобів», що забезпечують відтворення робочої сили, і зводиться до вартості цих життєвих засобів — до вартості так званого «споживчого кошика». До його складу входять товари, споживання яких стало типовим, характерним для певної країни в певний час і забезпечує відтворення робочої сили певної якості (кваліфікації).

В економічній теорії існує концепція, яка ототожнює робочу силу з працею (А. Сміт, Д. Рікардо та їх послідовники). Відповідно до цієї концепції найманий працівник продає, а капіталіст купує та оплачує не здатність працівника до праці, а саму працю. Проте продати працю неможливо, оскільки праця — це доцільне використання розумових і фізичних сил людини в процесі виробництва матеріальних благ і послуг.

Складовими частинами процесу виробництва є сама праця, знаряддя праці й предмет праці. Тому праця є процесом, що здійснюється за наявності засобів виробництва — знарядь і предметів праці. Але найманий працівник позбавлений засобів виробництва, вони є власністю капіталіста. Тому найманий працівник не може здійснити процес праці, а поки процесу праці немає, не існує і живої праці. Продати ж те, чого не існує, неможливо, тому концепція про продаж найманим працівником своєї праці ірраціональна. Свою працю, і лише в уречевленій формі, може продати лише той, хто є власником засобів виробництва, хто з їх допомогою здійснює процес виробництва і в ньому уречевлює працю у виробленому товарі, який пропонується для продажу. Такої можливості найманий працівник не має, він може продати свою здатність до праці, а не саму працю.

Концепція, згідно з якою найманий працівник продає не робочу силу, а свою працю, не дає раціональної відповіді й на питання — чим визначається вартість праці? Адже відомо, що праця є джерелом вартості товарів, проте сама вартості не має. А. Сміт і Д. Рікардо стверджували (у цьому їх історична заслуга перед економічною наукою), що вартість товару визначається працею. Разом з цим вони вважали, що вартість праці визначається вартістю товару. Але обидва ці твердження створювали логічно хибне коло, раціональний вихід з якого можливий на основі бачення відмінності між здатністю до праці (робочою силою) і самою живою працею. Обґрунтував цю відмінність К. Маркс.

Як і будь-який інший товар, робоча сила має ціну. Ціною робочої сили є вартість товару робоча сила, що виражена в грошовій формі, тобто в грошах. У реальних відносинах між найманим працівником і капіталістом ціна робочої сили виступає у формі заробітної плати. Тому заробітна плата, з одного боку, є ціною, тобто перетвореною формою вартості товару робоча сила, а з іншого — економічним відношенням між найманим працівником і капіталістом у сфері обігу (купівлі-продажу) товару робоча сила. Згідно з концепцією, що ототожнює робочу силу з живою працею, заробітна плата є платою за працю. Саме таке трактування заробітної плати викладається в підручниках «Економікс» різних авторів.

Ціна робочої сили має свої особливості. Якщо ціни звичайних товарів через незбігання попиту і пропозиції безперервно коливаються (збільшуючись чи зменшуючись) стосовно їх вартості, то ціна товару робоча сила відхиляється від вартості, як правило, у бік зменшення. Зумовлено це тим, що пропозиція цього товару на ринку праці стійко перевищує попит і втілюється в безробітті, що є органічною властивістю капіталістичного способу виробництва. Перевищення пропозиції товару робоча сила над попитом об'єктивно призводить до зниження ціни робочої сили (заробітної плати) нижче від її вартості та є додатковим фактором збагачення капіталіста як споживача робочої сили.

Але за з'ясування механізму самозростання капіталу (утворення додаткової вартості) необхідно абстрагуватися від незбігання ціни і вартості робочої сили, тобто виходити з дії закону вартості, згідно з яким у відносинах купівлі-продажу робочої сили має місце еквівалентність, тобто з того, що капіталіст повністю оплачує вартість робочої сили. Але чи можливе в принципі самозростання початково авансованої суми грошей за такої умови? Можливе, і ця можливість пов'язана не з вартістю, а зі споживчою вартістю товару робоча сила.

Поиск по сайту: