Місце господарського права в системі права України. Теорії господарського права та стан теоретичних дискусій щодо них

Існує 2 концепції щодо місця ГП в правовій системі:

1) Господарсько-правова;

2) Цивілістична

За першою, ГП розглядається як самостійна галузь права із самостійним предметом та методами правового регулювання.

Історично ця концепція мала кілька теорій ГП:

1. Теорія двосекторного ГП (2 пол. 20-х рр.. ХХ ст., НЕП в СРСР)

2. Теорія єдиного ГП (поч.. 20-х рр.. ХХ ст.)

3. Цивільно-адміністративного ГП (40-50-ті рр.. ХХ ст.). автор – проф. Братусь С.М.

4. Теорія самостійного ГП (70-80-ті рр.. ХХ ст. Мамутов В.К.)

Трохи про ці теорії:

Теорія «двосекторного господарського права» була розроблена за часів нової економічної політики (автор Стучка П.І.), і виходила з того, що в умовах формування соціалістичного господарства, у сфері економіки складається два сектори: державний і приватний. Для регулювання відносин у державному секторі економіки повинно діяти господарське право, а відносини в приватному секторі економіки, і, так звані, міжсекторні відносини, – регулюються цивільним правом.

Теорія «єдиного господарського права» виникла в кінці 20-х на початку 30-х років ХХ ст., і пов’язується із такими вченими як Пашуканіс Є.Б. та Гінзбург А.Я. Суть цієї теорії полягала у тому, що за умов вже сформованого соціалістичного господарства всі господарські відносини (товарний обмін та господарське управління), а також «залишки» приватних відносин, мають регулюватися єдиним господарським правом.

Теорія «цивільно-адміністративного господарського права» склалася у 40-50-х роках ХХ ст.; автором її був відомий український вчений-цивіліст Братусь С.М. Ця теорія базувалася на твердженні про те, що господарське право утворюється на основі норм цивільного та адміністративного права, які регулюють відносини у сфері економіки.

Теорія «самостійного господарського права» була започаткована у 60-70-х роках ХХ ст., і асоціюється з іменами таких відомих вчених-господарників як Лаптєв В.В. та Мамутов В.К. На той час її зміст зводився до того, що для регулювання соціалістичної економіки потрібна самостійна галузь права – Господарське право, із самостійною кодифікацією – Господарським кодексом.

Теорія «самостійного господарського права» підтримується і в наш час представниками Господарсько-правової концепції господарського права.

Аргументи на користь ГП концепції:

1) Самостійний предмет правового регулювання (економіко-управлінські відносини, які виникають у сфері професійної економічної діяльності)

2) Самостійні методи правового регулювання (див. поперед.пит.)

3) В провідних державах – США, Японія, Франція – для регулювання відносин у сфері економіки діють спеціальні кодифіковані акти – Торгові кодекси.

Цивілістична теорія (ГП не може вважатись самостійною галуззю права) – базується на 3 аргументах:

1) ГП не має самостійного предмета правового регулювання, а регулює частину цивільних і адміністративних відносин, в які вступає СГ

2) ГП не має самостійних методів правового регулювання, просто придумали свої назви для імперативного та диспозитивного методів

3) В інших провідних державах світу – Швейцарія, Нідерланди, Португалія, Італія – до кінця ХХ ст. теж діяли Торгові кодекси, але з реформуванням там законодавства,вони втратили чинність, а відносини у сфері економіки регулюються Цивільними кодексами.

Наша кафедра вважає, що ГП – це комплексна галузь законодавства. А законодавство – це правова система, а не система права. Галузь законодавства виділяється за суб’єктним складом або за об’єктом, а не за предметом і методом – як галузь права. А ГП виділяють якраз за суб’єктним критерієм.

Поиск по сайту: