|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Методи правового регулювання господарських відносинПредмет правового регулювання у сфері господарювання. Господарські відносини Предметом правового регулювання ГПУ є господарські відносини. Господарсько-правові відносини виділяються з-поміж інших правовідносин за суб.єктним критерієм. Господарськими вважаються відносини, що виникають за участю суб.єкта господарювання та інших учасників відносин у сфері господарювання. До інших учасників належать: - Споживачі; - Органи державної влади та місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією (наприклад, Львівська міська рада по відношенню до Львівського комунального підприємства) - Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб.єкта господарювання або здійснюють щодо нього організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (наприклад, акціонери) Але ключовим є все-таки суб’єкт господарювання. В господарських відносинах 1 з сторін обов’язково має бути суб’єктом господарювання. Усі господарські відносини за характером (за змістом) поділяють на: 1) ГВ, які виникають між суб’єктом господарюванням та іншими рівноправними суб’єктами в процесі організації та здійснення господарської діяльності (виникають, як правило,при укладенні і виконанні господарських договорів – договірні відносини) Цей вид базується на 3 засадах: - Юридичної рівності; - Вільного волевиявлення; - Майнової самостійності їх учасників. Тобто за характером є цивільними (приватними), а в теорії ГП називаються горизонтальними відносинами. В ГКУ ще називаються господарсько-виробничими відносинами (ст.3). 2) Які виникають між суб’єктами господарювання та органами державної влади чи місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією (в процесі управління і контролю за господарською діяльністю, наприклад: відносини щодо державної реєстрації СГ, щодо видачі ліцензій на зайняття певними видами ГД, щодо контролю за якістю та цінами, контролю за перетинанням митного кордону і т.д.) Засади: - влада; - підпорядкування. Тобто це адміністративні (публічні), а в науці ГП – вертикальн і відносини. В ГКУ: організаційно-господарські відносини. І приватні, і публічні ГВ можуть виникати на 3 етапах господарювання: - Заснування; - Здійснення; - Припинення ГД. В ГКУ ще в статті 3 виділяють внутрішньогосподарські відносини – це відносини, що складаються між структурними підрозділами суб’єкта господарювання, та відносини суб’єкта господарювання з його структурними підрозділами. Отже, господарські відносини – це приватні та публічні відносини, які виникають між суб’єктами господарювання на етапах заснування, здійснення і припинення господарської діяльності. Методи правового регулювання господарських відносин В науці ГП виділяють 3 методи правового регулювання ГВ: - Метод автономних рішень; - Метод владних велінь (приписів); - Метод рекомендацій. Автономних рішень: законодавець встановлює для СГ можливість самостійно врегулювати свої відносини (в першу чергу, за допомогою господарського договору) або обрати 1 з правил поведінки, запропонованих законодавцем (диспозитивний метод). Владних велінь: законодавець встановлює для СГ обов’язкові правила поведінки, від яких Сг не може відхилятися (імперативний метод). Рекомендацій: проявляється в ГП у встановленні примірних і типових правил поведінки для СГ («суміш» імперативного та диспозитивного методів). Примірним вважається правило поведінки, яке встановлене для СГ органом управління і яке може змінюватись та доповнюватись суб’єктом господарювання. Типовим вважається таке правило поведінки, яке встановлюється для СГ КМУ, є обов’язковим для виконання, але суб’єкт господарювання може конкретизувати його зміст. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |