Судовий захист прав суб’єктів підприємницької діяльності

Звернення суб’єктів господарювання до суду з позовом про захист власних прав і законних інтересів є на сьогодні найбільш ефективною формою встановлення порушених прав. Переваги судового захисту очевидні, оскільки суд є незалежним і підпо­рядковується лише закону.

Діяльність господарського суду з розгляду господарських справ і вирішення господарських спорів розвивається у певній послідовності та складається з окремих стадій, основною з яких є порушення справи.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами: – підприємств та організацій, які звертаються до госпо­дарського суду за захистом своїх прав та інтересів, що охо­роняються законом; – державних та інших органів, які звертаються до госпо­дарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; – прокурорів та їх заступників, які звертаються до госпо­дарського суду в інтересах держави. Якщо прокурор звер­тається до господарського суду в інтересах держави, в по­зовній заяві має бути зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних-відносинах. Господарський суд порушує справи про банкрутство за пись­мовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника, органів дер­жавної податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби.

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується керівником підприємства, організації, дер­жавного чи іншого органу, іншою особою, повноваження якої виз­начені законодавством або установчими документами, прокурором чи його заступником, громадянином – суб’єктом підприємниць­кої діяльності або його представником. Позивач (прокурор) зобо­в’язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. Зміст позовної заяви та документи, що додаються до неї, визначені відповідно до ст.ст. 54 та 57 Господарського проце­суального кодексу України.

Поряд з цим, відповідно до ст. 83 Господарського проце­суального кодексу України господарський суд може:

– визнати недійсним предмет спору;

– виходити за межі позовних вимог з метою захисту інтересів позивача або третіх осіб;

– зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню з заінтересованої сторони;

– стягувати в дохід бюджету зі сторони, що порушила термі­ни розгляду претензії, штраф;

– стягувати в дохід бюджету штраф у розмірі 100 неоподат­ковуваних мінімумів за ухилення від виконання рішень-господарського суду;

- відстрочити виконання рішення.

Питання про прийняття позовної заяви вирішує суддя. При цьому за наявності обставин, що свідчать про відсутність права на позов (вони зазначені у ст. 62 Господарського процесуального ко­дексу України), суддя відмовляє в прийнятті позовної заяви. Якщо ж заявник (позивач, прокурор) має право на подання позову, але припустився порушень в його реалізації, тобто не дотримався пра­вил подання позовної заяви, суддя повертає позовну заяву і додані до неї матеріали без розгляду. Підстави для повернення містяться в ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. Після усу­нення допущених порушень заявник може звернутися до госпо­дарського суду повторно.

У разі відсутності підстав для відмови в прийнятті позовної заяви чи для повернення її заявникові суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить ухвалу і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя й сам вчиняє певні дії з підготовки спра­ви до розгляду (наприклад, призначає експертизу, витребує не­обхідні докази, зобов’язує представників сторін з’явитися на засі­дання, виконує інші дії згідно зі ст. 65 Господарського процесуаль­ного кодексу України).

Основною стадією господарсько-судового процесу є вирішен­ня господарських спорів. Розгляд справ у господарському суді здійснюється суддею одноособово. Для вирішення складних спорів до складу господарського суду вводяться додатково два судді. Разом з тим справу може бути розглянуто і без участі представників сторін.

Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі роз­гляду справи трьома суддями – суддею, який головує в засіданні. Як правило, справи розглядаються у приміщенні господарського суду, хоча справи, що мають важливе громадське значення, мо­жуть розглядатися безпосередньо на підприємствах та в організа­ціях.

При розгляді справи господарський суд може зіткнутися з такими обставинами, за яких спір не може бути вирішено в цьому засіданні (неявка сторін, неподання витребуваних доказів та ін.). В такому разі розгляд справи відкладається, і в ухвалі, що вино­ситься, вказуються час і місце наступного засідання.

В окремих випадках господарський суд не в змозі розгляну­ти справу до вирішення пов’язаної з нею іншої справи або в разі призначення експертизи, надсилання матеріалів до слідчих органів, заміни сторони її правонаступником. В цих випадках він зупиняє провадження у справі, а потім поновлює його після усу­нення обставин, які зумовили зупинення.

Від призупинення провадження у справі слід відрізняти при­пинення провадження, яке має місце з підстав, зазначених у ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Це підстави, які перешкоджають розгляду справи в господарському суді вза­галі. Вони нагадують підстави відмови в прийнятті позовної заяви.

Так само залишення позову без розгляду (ст. 81 Господарсь­кого процесуального кодексу України) за своїми підставами має багато спільного з поверненням позову (ст. 63 Господарського процесуального кодексу України). Можна говорити про те, що шляхом застосування норм таких процесуальних інститутів, як припинення провадження у справі та залишення позову без роз­гляду, суддя має можливість виправити помилки, яких він при­пустився при прийнятті позовної заяви.

Господарський суд розглядає справу протягом 2 місяців і приймає рішення, яке, відповідно до ст. 85 Господарського про­цесуального кодексу України, вступає в законну силу через 5 днів після його прийняття. Рішення приймається в засіданні суд­дею за результатами обговорення всіх обставин справи, а якщо спір вирішується трьома суддями – більшістю голосів суддів. Рішення повинно за формою та змістом відповідати вимогам ст. 84 Господарського процесуального кодексу.

Якщо господарський суд не вирішує спір по суті (наприк­лад, у разі відкладення розгляду справи, зупинення чи припинен­ня справи тощо), то він виносить ухвалу.

Прийняте рішення оголошується суддею в засіданні після закінчення розгляду справи. Суддя має право оголосити тільки резолютивну частину рішення, яка повинна бути викладена в пись­мовій формі, підписана суддею (суддями) і приєднана до справи.

Рішення і ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який бере участь в господарському процесі, третім особам не пізніше п’яти днів після їх прийняття.

Рішення господарського суду набирають законної сили не­гайно після їх прийняття і піддягають обов’язковому виконанню підприємствами, організаціями та посадовими особами.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ надсилається одночасно з рішенням. Органами виконання рішення господарського суду є:

– установи банку (виконують накази про стягнення грошо­вих сум);

– судові виконавці (виконують інші накази).

Виданий стягувачеві наказ може бути пред’явлено до вико­нання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення.

У випадку непогодженості однієї із сторін із прийнятим рішенням вона відповідно до ст. 91 Господарського процесуаль­ного кодексу України подає апеляційну скаргу до апеляційного господарського суду. Форма та зміст скарги передбачений ст. 94 Господарського процесуального кодексу України. Скарга по­дається до господарського суду, який розглядав справу. Госпо­дарський суд протягом п’яти днів формує справу і разом зі скар­гою відправляє до апеляційного суду де справа розглядається про­тягом двох місяців і за його результатами приймається постанова. У випадку непогодженості позивача чи відповідача із рішенням суду, протягом місяця з дня набрання постановою законної сили вони мають право направити касаційну скаргу до Вищого госпо­дарського суду, який протягом двох місяців розглядає справу і приймає постанову. Якщо одна із сторін не погоджується із прий­нятим рішенням, то протягом місяця з дня набрання законної сили цим рішення вона має право направити касаційну скаргу до Вер­ховного Суду України, де справа розглядається протягом двох місяців і за його результатами приймається постанова, яка оскар­женню не підлягає.

За загальним правилом вирішення господарських спорів за­вершується стадією виконавчого провадження. Проте в госпо­дарському процесі є ще одна стадія – перевірка рішень, ухвал та постанов у порядку нагляду. Ця стадія виникає лише тоді, коли за заявою сторони чи за протестом прокурора або його заступника господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішен­ня, ухвали, постанови господарського суду, третейського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує госпо­дарський спір. Крім того, господарський суд має право зі своєї ініціативи перевірити в порядку нагляду законність і обґрунто­ваність прийняття рішення.

З усього комплексу питань, пов’язаних з перевіркою рішень, ухвал, постанов, виділимо найголовніші:

– заява про перевірку рішення, ухвали, постанови в поряд­ку нагляду подається і протест прокурора вноситься не пізніше двох місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови. При цьому заява подається до господарського суду, який розглянув справу, а протест – до господарсь­кого суду, у компетенцію якого входить перевірка рішен­ня, ухвали, постанови в порядку нагляду; – перевірка рішення здійснюється не пізніше двох місяців з дня надходження заяви або протесту; – рішення, ухвала, постанова можуть бути перевірені в по­рядку нагляду не пізніше одного року з дня їх прийняття; – заява про перевірку рішення, ухвали, постанови повинна бути оплачена митом. Копія заяви (протесту) надсилаєть­ся сторонам; – за результатами перевірки в порядку нагляду приймаєть­ся постанова, що надсилається сторонам та прокурору, який приніс протест.

Поиск по сайту: