Свобода договору у підприємництві

Для господарського договору, як різновиду цивільно-правових договорів, характерний принцип свободи договору.

Свобода господарського договору існує не лише на стадії укладення, але й виконання, зміни та припинення договору. Кожній із цих стадій властиві свої елементи свободи договору.

В залежності від стадії на якій проявляється свобода господарського договору її можна поділити на:

1) свободу укладення господарського договору;

2) свободу виконання господарського договору;

3) свободу зміни та припинення господарського договору.

Однак, встановлюючи в законі свободу договору, варто мати на увазі: не може бути абсолютної свободи – вона завжди нормована відповідними соціальними нормами і знаходить свій вираз в правах і обов’язках. Юридичною мірою свободи є права і обов’язки, встановлені в законі…Вільна діяльність – це не та, що поза правом, а та, котра відповідає вимогам правового нормування. Свобода господарського договору встановлюється з урахуванням вимог актів господарського законодавства

72. Виконання господарських зобов`язань.

Виконання господарського договору – це здійснення його сторонами взаємообумовлених зустрічних дій або утримання від них, які проявляються у реалізації кредитором своїх прав і виконанні боржником покладених на нього обов’язків, зокрема щодо: передання майна, виконання робіт, надання послуг, сплати грошей тощо.

Під принципами виконання господарського договору розуміються встановлені актами господарського законодавства основні положення (загальні умови), які визначають зміст та виражають суть господарського договору.

У ст. 193 Господарського кодексу України закріплено одразу кілька принципів виконання господарського договору:

1) принцип належного виконання;

2) принцип реального виконання;

3) принцип стабільного виконання;

4) принцип співробітництва сторін господарського договору;

5) принцип економічності.

Принципналежного виконання господарського договору встановлений у ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України. Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Принцип реального виконання господарського договору полягає у виконанні сторонами своїх зобов’язань в натурі. Згідно із цим принципом застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків коли:

1) інше передбачено законом;

2) інше передбачено договором;

3) управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Принцип стабільного виконання господарського договору полягає у недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Принцип співробітництва сторін господарського договору, за якимсторони господарського договору повинні вжити всіх заходів для створення своїм контрагентам найбільш сприятливих умов і надавати допомогу у виконанні ними своїх обов’язків.

Принцип економічності – полягає у тому,що сторони господарського договору повинні взаємно враховувати економічні інтереси своїх контрагентів, а також загальногосподарський інтерес, проявляти турботу про те, щоб виконання господарсько-договірного зобов’язання здійснювалося з найменшими затратами.

73. Способи забезпечення господарських зобов`язань.

У разі невиконання або неналежного виконання договору у сфері господарювання до його порушника може бути застосовано господарсько-договірну санкцію. Господарсько-договірна санкція – це негативний правовий наслідок, встановлений актом господарського законодавства, що застосовується до правопорушника у разі невиконання або неналежного виконання господарського договору.

За змістом та порядком застосування виділяється три види господарсько-договірних санкцій:

- примусове виконання добровільно невиконаного обов’язку;

- оперативно-господарські санкції;

- господарсько-договірна відповідальність.

У разі невиконання боржником свого обов’язку за господарським договором добровільно, він може бути примушений до його виконання в примусовому, тобто судовому порядку.

Оперативно-господарські санкції – передбачені договором засоби оперативного впливу на боржника, спрямовані на попередження інших правопорушень або зменшення їх шкідливих наслідків.

Види:

· спрямовані на одностороннє припинення господарського правовідношення:

· спрямовані на односторонню зміну господарського правовідношення

· спрямовані на недопущення у майбутньому виникнення господарського правовідношення

Господарсько-договірна відповідальність – це застосування уповноваженим державою органом до порушника господарського договору передбачених договором або актом господарського законодавства додаткового негативного наслідку майнового або особистого характеру.

За сферою застосування господарсько-договірна відповідальність включає дві форми:

1) загальну, яка застосовується у всіх випадках порушення господарського договору, незалежно від того чи є застереження про це у договорі (відшкодування збитків);

2) спеціальні, які застосовуються у випадках, передбачених господарським договором (сплата неустойки, втрата завдатку, примусове розірвання договору та ін.).

Поиск по сайту: