|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності 24 страницаОргани місцевого самоврядування та їх виконавчі органи можуть діяти також як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, проте не безпосередньо, а лише через створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації зі статусом юридичної особи.
4. Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності Правовий режим ЗЕД - це особливий порядок регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що виражається в комплексі взаємопов'язаних між собою економіко-правових заходів (стимулюючих та обмежуючих), спрямованих на досягнення цілей такої діяльності згідно з визначеними законодавцем принципами. Принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплені та конкретизовані в ст. 2 Закону «Про ЗЕД». Усі учасники зовнішньоекономічної діяльності при її здійсненні повинні дотримуватися таких принципів: • суверенітету народу України у здійсненні ЗЕД; • свободи зовнішньоекономічного підприємництва; • юридичної рівності і недискримінації; • верховенства закону; • врахування та захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; • еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів. Законодавство про ЗЕД, визначаючи цілі регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ст. 7 Закону «Про ЗЕД»), передбачає дві основні категорії економіко-правових засобів, що в комплексі забезпечують досягнення таких цілей: 1) стимулюючих; 2) обмежувальних. До кола перших (стимулюючих) належать: а) права суб'єктів ЗЕД: загальні для всіх суб'єктів господарювання та спеціальні, закріплені законом для суб'єктів ЗЕД; б) пільги для суб'єктів ЗЕД, що надаються за наявності передбачених законом умов (реалізації на території спеціальної/вільної економічної зони затверджених інвестиційних проектів відповідно до укладених інвестиційних договорів з органом управління відповідної С(В)ЕЗ; ввезення на територію України майна як вклад іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями тощо). Сучасне законодавство про ЗЕД не передбачає спеціальних пільг для суб'єктів ЗЕД (такі пільги передбачалися ч. 2 ст. 11 Закону «Про ЗЕД» до їх скасування Законом № 2157-РУ від 04.11.2004). Надання пільг суб'єктам ЗЕД може мати місце на підставі законів, що регулюють певний вид господарських відносин (щодо трансферу технологій, правового режиму господарської діяльності на територіях пріоритетного розвитку або спеціальних (вільних) економічних зон) і поширюються на суб'єктів, які відповідають встановленим цими законами вимогам. До обмежувальних заходів, що є складовою правового режиму ЗЕД, належать заборони та обмеження. Зокрема, до категорії перших слід віднести заборону здійснення певних категорій зовнішньоекономічних операцій (реекспорту товарів, імпортованих за рахунок Державного валютного фонду України та валютних фондів місцевих рад народних депутатів України; експорту та імпорту товарів, заборонених відповідно до вивезення з території України/ввезення в Україну; субсидованого імпорту, демпінгового імпорту). Більш різноманітними є обмеження, що можуть мати різні форми, зокрема: - ліцензування зовнішньоекономічних операцій - комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів; розрізняють (1) автоматичне ліцензування (надання дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження); не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню) і (2) неавтоматичне ліцензування (надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження); використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів); - квотування (встановлення кількісних або інших обмежень) товарів, що підлягають експорту/імпорту; розрізняють: глобальні квоти (встановлюються по товару без зазначення конкретних країн/груп країн, куди товар експортується або з яких він імпортується), групові квоти (встановлюються по товару (товарах) з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується; квота експортна (імпортна) - граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України (імпортувати на територію України) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях; індивідуальні квоти (встановлюються по товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись); - застосування спеціальних санкцій до суб'єктів ЗЕД у разі порушення ними спеціального законодавства: накладення штрафів; індивідуальний режим ліцензування; тимчасового зупинення ЗЕД (ст. 37 Закону «Про ЗЕД»); - дотримання спеціального порядку встановлення і використання технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних стандартів і вимог (ст. 18 Закону «Про ЗЕД»); - застосування спеціальних імпортних процедур (ст. 19 Закону «Про ЗЕД»), до яких належать: застосування процедури міжнародних торгів або аналогічних їм процедур; режим попередніх імпортних депозитів, що вносяться у банки; - дотримання вимог митного (відповідно - Митного кодексу України та Закону «Про Митний тариф України») та валютного регулювання (згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та з урахуванням положень Закону України від 28.11.2002 р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»); - обов'язковість обліку та звітності зовнішньоекономічних операцій суб'єктів ЗЕД, що здійснюється в передбаченому Законом «Про ЗЕД» (ст. 22)порядку; - застосування (як виняток) дискримінаційних заходів до іноземних суб'єктів ЗЕД у випадках та порядку, визначених частинами 2-4 ст. 389 ГК і ст. 29 Закону «Про ЗЕД»; підставою для цього можуть бути дискримінаційні та недружні дії іноземних держав до українських суб'єктів господарювання (аналогічні заходи в такому випадку встановлюються для суб'єктів господарювання відповідної держави, що здійснюють в Україні ЗЕД, у тому числі інвестування); - дотримання встановлених вимог щодо захисту економічної конкуренції, національної економіки (в тому числі національного виробника) та національної безпеки (статті 20, ЗО, 31): зовнішньоекономічна діяльність здійснюється з дотриманням суб'єктами ЗЕД законодавства про захист економічної конкуренції, за винятком передбачених Законом випадків, зокрема щодо: а) державної монополії (виключно уповноваженими Україною як державою б) заходів проти недобросовісної конкуренції та зростаючого імпорту при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності (здійснення імпорту в обсягах та/або за умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди українським виробникам відповідних товарів).
5. Зовнішньоекономічний договір Відповідно до ст. 1 Закону «Про ЗЕД», зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Ознаками такого договору, що дозволяють виділити його в окрему групи господарських договорів, є: особливий суб'єктний склад: сторонами в договорі є вітчизняний суб'єкт ЗЕД та іноземний контрагент; особливості змісту договору: права та обов'язки його сторін щодо здійснюваної ними ЗЕД (зовнішньоекономічних операцій); обов'язковість урахування типових платіжних умов і типових захисних застережень (передбачається постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.1995 р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»); при укладенні договорів на реалізацію товарів (купівлі-продажу, поставки) враховувати Правила ІНКОТЕРМС відповідно до ст. 265 ГК та Указу Президента України від 04.04.1994 р. № 567 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»; спеціальні вимоги щодо права, яке застосовується: 1) при визначенні змісту договору (права та обов'язки сторін договору визначаються правом країни, обраної сторонами при його укладенні або в результаті подальшого погодження; якщо сторони не погодили це питання, то їх права та обов'язки визначаються правом місця укладання договору, яке визначається законами України (зокрема ст. 6 Закону «Про ЗЕД»); 2) при прийманні виконання (застосовується право країни, обраної сторонами; якщо такого погодження не було, береться до уваги право місця проведення такого приймання); спеціальні вимоги щодо форми договору: як загальне правило - письмова форма, якщо інше не встановлено законом чи чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України; форма зовнішньоекономічного договору/контракту (в тому числі модифікація письмової форми) визначається правом місця його укладення (місце укладення договору/контракту визначається відповідно до законів України); форма договорів щодо нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України; вимоги щодо форми зовнішньоекономічного договору визначаються ГК (ст. 382), Законом «Про ЗЕД» (ст. 6), Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 06.09.2000 р. № 201; обов'язковість державної реєстрації визначених законом видів зовнішньоекономічних договорів/контрактів, що здійснюється відповідно до встановленого порядку (ст. 383 ГК України; постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. № 155 «Про затвердження Порядку реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металоломом»; Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті: затв. постановою Правління Національного банку України від 22.12.1999 р. № 602); особливості порядку розгляду договірних спорів: визначення за згодою сторін з відповідною фіксацією у договорі юрисдикційного органу (державні суди України чи конкретний міжнародний третейський суд/арбітраж, створений на території України чи іншої країни). Враховуючи положення ст. 4 Закону «Про ЗЕД», зовнішньоекономічні договори можна поділити на кілька видів залежно від предмета договору: на експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; щодо надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України; кооперації (наукової, науково-технічної, науково-виробничої, виробничої, навчальної тощо) з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; здійснення міжнародних фінансових операцій та операцій з цінними паперами у випадках, передбачених законами України; щодо кредитних і розрахункових операцій між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України; про спільну підприємницьку діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами; про підприємницьку діяльність на території України, пов'язану з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України; про організацію та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках; про товарообмінні (бартерні) операції та іншу діяльність, побудовану на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; про орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; щодо здійснення операцій з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку; щодо здійснення посередницьких операцій, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та ін.); інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо й у виключній формі законами України. Регулювання окремих видів зовнішньоекономічних договорів здійснюється в спеціальному порядку. Це стосується таких договорів: про здійснення товарообмінних (бартерних) операцій (регулювання відносин, що складаються при цьому, здійснюється Законом від 23.12.1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1999 р. № 756 «Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»); про операції з давальницькою сировиною (Закон України від 04.10.2001 р. «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»); комісії та консигнації (постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 р. № 445 «Про затвердження порядку віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України». Контрольні запитання 1. Розкрийте поняття зовнішньоекономічної діяльності. 2. Чим відрізняються поняття «зовнішньоекономічна діяльність» і «зовнішньоекономічна операція»? 3. За допомогою яких нормативно-правових актів забезпечується правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності? 4. За якими критеріями і на які види можна класифікувати зовнішньоекономічну діяльність? 5. В яких формах може здійснюватися зовнішньоекономічна діяльність? 6. Які обмеження встановлені законом щодо певних видів зовнішньоекономічної діяльності? Яка мета таких обмежень? 7. Які категорії осіб можуть бути суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності? 8. У чому полягає особливість правового статусу суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності? 9. Назвіть характерні риси правового режиму зовнішньоекономічної діяльності. 10. З якою метою здійснюється державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності? 11. Які органи здійснюють державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності? 12. На яких принципах здійснюється державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності? 13. В яких випадках можуть запроваджуватися дискримінаційні заходи щодо певних категорій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності? 14. За якими критеріями класифікують зовнішньоекономічні договори? 15. У чому полягає специфіка зовнішньоекономічного договору? 16. В якій формі укладається зовнішньоекономічний договір? 17. Які вимоги ставляться до змісту зовнішньоекономічного договору? 18. В якому порядку розглядаються спори, що виникають у процесі виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів)? ТЕМА 28. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ
1.Законодавство про режим іноземного інвестування в Україні. 2.Поняття та види іноземних інвестицій. 3.Об'єкти та суб'єкти іноземного інвестування. 4.Форми здійснення іноземних інвестицій: 4.1.Корпоративна форма іноземного інвестування. 4.2.Договірна форма іноземного інвестування.
1. Законодавство про режим іноземного інвестування в Україні Зусилля Української держави інтегруватися у світове товариство відбувається в умовах реформування відносин власності та структурної перебудови економіки всередині країни. Велике значення для стимулювання розвитку ринкових відносин в цих умовах має залучення і оптимальне використання інвестицій, у тому числі іноземних. Іноземне інвестування має незаперечні переваги перед будь-якими видами іноземної економічної допомоги. Вони зазвичай є додатковим джерелом інвестування вітчизняного виробництва, його модернізації, розробки та запровадження новітніх технологій. При цьому не зростає зовнішній борг країни (як при звичайних видах іноземної допомоги), навпаки - іноземне інвестування сприяє отриманню коштів для його погашення. Крім того, завдяки виробничій і науково-технічній кооперації забезпечується інтеграція вітчизняної економіки у світову. Потреба української економіки в іноземних інвестиціях набагато більша, ніж їх фактичне вкладення. Причина - в малопривабливому для іноземних інвесторів інвестиційному кліматі, однією з основних складових якого є нестабільний, далекий від оптимальності та стабільності правовий режим іноземного інвестування в Україні (про це свідчать численні зміни в законодавстві, зокрема, в системі гарантій для іноземних інвесторів). Національне законодавство, що визначає правовий режим іноземного інвестування, базується на загальних нормативних актах господарського законодавства, в тому числі відповідних положеннях Конституції України (щодо забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України і гарантування захисту прав усіх суб'єктів, у тому числі права власності - ч. 4 ст. 13, права приватної власності - ст. 41, права громадян на підприємницьку діяльність - ст. 42 та ін.). Спеціальне правове регулювання забезпечується низкою нормативно-правових актів (або спеціальних положень загальних актів господарського законодавства), серед яких: • кодекси: Господарський кодекс України, в якому глава 38 (статті 390-400) присвячена регулюванню відносин, пов'язаних з іноземними інвестиціями; крім того, ч. 2 ст. 63 та статті 116 і 117 визначають поняття та основні риси таких видів підприємств, як підприємство з іноземними інвестиціями та іноземне підприємство; Митний кодекс України від 12.12.1992 р., що визначає порядок обкладення митом валютних та майнових цінностей, які ввозяться в Україну, в тому числі товари, що ввозяться іноземним інвестором для реалізації або власного споживання; • закони України: від 10 вересня 1991 року «Про захист іноземних інвестицій на Україні» - вперше закріпив такі гарантії захисту прав іноземних інвесторів, як: а) заборона державним органам застосовувати примусове вилучення іноземних інвестицій (крім випадків стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій, що може здійснюватися за рішенням Кабінету Міністрів України і за умови адекватної та ефективної компенсації іноземному інвесторові втрат від такого заходу); б) гарантування іноземним інвесторам перерахування за кордон отриманих ними на законних підставах прибутків та інших сум (у національній валюті України або іноземній валюті); від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування» (далі - Закон), що визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України (це третій з моменту набуття Україною незалежності нормативний акт, що регулює пов'язані з іноземним інвестуванням питання; першим нормативним актом такого характеру був Закон України від 18.09.1991 р. «Про іноземні інвестиції»1, дію якого було призупинено Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. «Про режим іноземного інвестування», що діяв до набуття чинності однойменним Законом від 19.03.1996 р.); від 16.04.1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», який визначає іноземне інвестування як різновид зовнішньоекономічної діяльності і визначає особливості, принципи та форми здійснення останньої; від 04.02.1994 р. «Про правовий статус іноземців», що визначає особливості правового становища іноземних громадян в Україні, в тому числі іноземних інвесторів - фізичних осіб; від 15.09.1995 р. «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах», що визначає особливості здійснення таких операцій на території України; від 24.02.1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж» (передбачає можливість використання такого суду для розв'язання спорів за участю іноземного інвестора у разі наявності в договорі, укладеному між учасниками іноземного інвестування, відповідного арбітражного застереження); від 16.07.1999 р. «Про концесії» та від 14.12.1999 р. «Про концесії на будівництво автомобільних доріг», які регулюють концесійні відносини - одну з основних договірних форм іноземного інвестування; від 14.08.1999 р. «Про угоди про розподіл продукції», що регулює цей вид договірних відносин; від 16.07.2000 р. «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», що скасував пільги для іноземних інвесторів з питань оподаткування, в результаті чого виникла колізія відповідних положень цього Закону та Закону «Про режим іноземного інвестування», яка була розв'язана Конституційним Судом України на користь першого з названих законів (Рішення Конституційного Суду України від 29.01.2002 р. у справі 1-17/2002 - справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями); від 23.06.2005 р. «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин за участі іноземного елемента/елементів, пов'язаних з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український, і, відповідно, застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (у тому числі щодо правовідносин за участю іноземного інвестора) • декрети Уряду: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; • укази Президента України: від 11.04.1997 р. № 323 «Про консультативну раду з питань іноземних інвестицій в Україні»; від 07.07.1998 р. «Про деякі питання іноземного інвестування»; від 07.07.2003 р. № 580/2003 «Про додаткові заходи щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України»; укази Президента України щодо Консультативної ради з питань іноземних інвестицій в Україні: від 22.09.2005 № 1326/2005; від 23.09.2005 № 1332/2005; від 14.10.2005 № 1447/2005 та ін.; • постанови Кабінету Міністрів України: Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій», затв. постановою КМУ від 07.08.1996 р. № 928; від 07.08.1996 р. № 937 «Про порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна»; від 05.09.1996 р. № 1061 «Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями»; від 30.01.1997 р. № 112 «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора»; від 12.12.2002 р. № 1864 «Про затвердження Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України»; від 12.12.2002 р. № 1865 «Про порядок ведення спеціальної митної статистики»; від 31.05.2006 р. № 771 «Про передачу Українського центру сприяння іноземному інвестуванню до сфери управління Державного агентства з інвестицій та інновацій» та ін.; • відомчі нормативно-правові акти: наказ ФДМУ № 913 від 22.08.1997 р. «Про затвердження Положення про порядок здійснення підготовки до приватизації та продажу часток (паїв, акцій), що належать державі в майні підприємств з іноземними інвестиціями та господарських товариств»; наказ ФДМУ № 1138 від 16.06.1999 р. «Про затвердження Положення про порядок здійснення підготовки до приватизації та продажу часток (паїв, акцій), що належать державі в майні підприємств з іноземними інвестиціями та господарських товариств»; наказ ФДМУ № 433 від 03.03.2000 р. «Про затвердження Переліку документів, які подаються до Фонду державного майна України ініціаторами створення господарських товариств, у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями, до статутних фондів яких передається майно, майнові права та інші активи, що є державною власністю»; Положення про валютний контроль: затв. постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49; Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют: затв. постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 496; наказ Міністерства фінансів України від 19.01.2004 р. № 17 «Про затвердження Положення про порядок здійснення іноземних інвестицій шляхом набуття у власність нерезидентами облігацій внутрішніх державних позик»; наказ Державної податкової адміністрації України від 29.06.2005 р. № 238 «Про затвердження Порядку підтвердження органами державної податкової служби інформаційних повідомлень про фактичне внесення іноземних інвестицій та векселів, виданих під час увезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність»; Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затв. постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 280; наказ Державної митної служби України від 22.06.2006 р. № 514 «Про затвердження Порядку подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України» та ін. Міжнародні договори: а) двосторонні угоди, ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі: між Урядом України та Урядом Республіки Казахстан про заохочення здійснення та взаємний захист інвестицій від 24 жовтня 1994 р.; між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про заохочення здійснення та взаємний захист інвестицій від 04.03.1994 р.; між Урядом України та Урядом Італійської Республіки про сприяння та захист інвестицій від 02.05.1995 р. та ін.; б) з міжнародними організаціями, в тому числі Угода про партнерство та співробітництво між Україною Європейськими Співтовариствами та їх державами- в) універсальні договори (конвенції), в тому числі Вашингтонська конвенція 1965 р. «Про порядок розгляду інвестиційних спорів між державами та іноземними особами».
2. Поняття та види іноземних інвестицій Іноземними інвестиціями визнаються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку (п. 2 ст. 1 Закону). Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді: Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.017 сек.) |