|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності 28 страницаа) рішення місцевої Ради та місцевої державної адміністрації з клопотанням б) проект положення про статус та систему управління, офіційну назву С(В)ЕЗ; в) точний опис кордонів С(В)ЕЗ та карту її території; г) техніко-економічне обґрунтування доцільності створення і функціонування ВЕЗ, в якому визначаються: мета, функціональне призначення та галузева спрямованість її діяльності; етапи розвитку із зазначенням часу їх здійснення; ступінь розвитку виробничої та соціальної інфраструктури, інфраструктури підприємств та можливості їх розвитку в майбутньому; вихідний рівень розвитку економіч- ного, наукового та іншого потенціалу з урахуванням специфічних умов створення С(В)ЕЗ; рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами; обсяги, джерела та форми фінансування на кожному етапі створення і розвитку С(В)ЕЗ; обґрунтування режиму ціноутворення, оподаткування, митного регулювання, валютно-фінансового та кредитного механізму; д) проект закону про створення конкретної С(В)ЕЗ. Процес створення С(В)ЕЗ не обмежується прийняттям спеціального закону про конкретну С(В)ЕЗ. Для забезпечення функціонування С(В)ЕЗ необхідно також прийняти підзаконні нормативно-правові акти згідно зі згаданим законом (на зразок вищенаведених) та створити органи управління С(В)ЕЗ. С(В)ЕЗ вважається створеною за умови прийняття відповідного закону та організаційного забезпечення функціонування С(В)ЕЗ. Ліквідація С(В)ЕЗ відбувається у разі: закінчення встановленого законом строку її функціонування (строку, на який вона була створена; можливе й подовження строку функціонування С(В)ЕЗ на підставі відповідного закону); дострокової ліквідації С(В)ЕЗ Верховною Радою України на підставі подання Президента України чи Кабінету Міністрів України. У разі ліквідації С(В) ЕЗ держава, відповідно до законодавства України, гарантує збереження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав суб'єктів С(В) ЕЗ. Спори, що виникають у зв'язку з ліквідацією спеціальної (вільної) економічної зони між органом господарського розвитку й управління, суб'єктами економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони та ліквідаційною комісією, підлягають розгляду в судах України, а спори за участю іноземного суб'єкта економічної діяльності, що діє в цій зоні, - в судових та арбітражних органах за погодженням сторін, в тому числі за кордоном. Загальний закон та ГК України не містять положень про можливість реорганізації С(В)ЕЗ (зокрема, у формі зміни типу С(В)ЕЗ, тобто перетворення С(В) ЕЗ одного типу на С(В)ЕЗ іншого типу), проте таку можливість законодавець не виключає, не встановивши відповідної заборони. Подібне перетворення С(В ) ЕЗ має відбуватися на підставі спеціального закону. 1.4. Управління спеціальними (вільними) економічними зонами Управління С(В)ЕЗ має певну специфіку, яка проявляється в тому, що: а) структура, функції та повноваження органів управління С(В)ЕЗ визначаються залежно від її типу, розмірів, кількості працівників та/або мешканців на території спеціальної (вільної) економічної зони; б) місцеві ради та місцеві державні адміністрації здійснюють свої повноваження на території С(В)ЕЗ з урахуванням специфіки її статусу, визначеної законом про її створення; в) до системи органів управління С(В ) ЕЗ входить спеціально створений орган господарського розвитку та управління конкретної С(В)ЕЗ; в окремих С(В)ЕЗ створюється рада з питань вільної економічної зони; г) державне регулювання діяльності спеціаль ної (вільної) економічної зони здійснюють органи державної виконавчої влади України, до компетенції яких входить контроль за додержанням вимог законодавства України - як загального для всіх суб'єктів господарювання, так і спеціаль ного - щодо конкретної С(В)ЕЗ; д) орган господарського розвитку й управління та суб'єкти економічної діяльності С(В)ЕЗ є самостійними у здійсненні своєї діяльності стосовно органів державного управління України, за винятками, передбаченими законодавчими актами України. Органи управління, що діють у С(В)ЕЗ, та їх повноваження: а) місцева рада (правовий статус визначається Конституцією України та б) місцева державна адміністрація (правовий статус визначається Конституцією України та Законом України від 9 квітня 1999 р. «Про місцеві державні адміністрації»): вносить за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування пропозиції про створення С(В)ЕЗ, зміни статусу та території С(В)ЕЗ. До повноважень місцевих рад і місцевих державних адміністрацій як органів управління С(В)ЕЗ відповідно до Загального закону (ст. 10) належать: вирішення разом з органами державної виконавчої влади, суб'єктами господарської діяльності та профспілковими органами С(В)ЕЗ питань, пов'язаних із специфікою правового та фінансового забезпечення, соціального захисту громадян України, які проживають на території відповідної С(В)ЕЗ; укладення з органом господарського розвитку та керівництва С(В)ЕЗ Генеральної угоди про передачу йому в користування земельних ділянок, об ' єктів інфраструктури, розташованих на території С(В)ЕЗ, і природних ресурсів місцевого значення. Місцеві ради і місцеві державні адміністрації, на території яких розташована С(В)ЕЗ, здійснюють свої повноваження на території зони у повному обсязі, якщо законодавчими актами про створення спеціальних (вільних) економічних зон не передбачено інше. Крім того, зазначені органи можуть мати додаткові повноваження, відповідно до спеціального закону про конкретну С(В)ЕЗ, зокрема: затвердження стратегічних та поточних програм розвитку С(В)ЕЗ; утворення, ліквідація та реорганізація органу господарського розвитку та керівництва С(В)ЕЗ; організація підготовки кадрів; затвердження порядку реєстрації С(В)ЕЗ; розгляд і затвердження інвестиційних проектів, що реалізуються на території С(В)ЕЗ; укладення договору (контракту) щодо умов реалізації інвестиційного проекту з суб'єктами С(В)ЕЗ та ін.; в) орган господарського розвитку й управління С(В)ЕЗ: створюється з метою забезпечення умов функціонування С(В)ЕЗ за участю суб'єктів економічної діяльності України та іноземних суб'єктів такої діяльності, що функціонують на території С(В)ЕЗ. Функції цього органу може бути покладено на одного із суб'єктів економічної діяльності С(В)ЕЗ через зазначення такого суб'єкта в спеціальному законі про конкретну С(В)ЕЗ або шляхом делегування законом функцій щодо визначення подібного суб'єкта. Організаційно-правовою формою органу господарського розвитку та управління С(В)ЕЗ, що найчастіше використовується на практиці, є господарське товариство (закрите акціонерне чи товариство з обмеженою відповідальністю). Місцеві ради народних депутатів і місцеві державні адміністрації, на території яких розташована С(В)ЕЗ, можуть мати своїх представників у керівництві органу господарського розвитку і управління С(В)ЕЗ. Функції та повноваження органу господарського розвитку й управління С(В) ЕЗ визначаються законом про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони. До компетенції органу господарського розвитку й управління С(В)ЕЗ належить: забезпечення загальних умов функціонування С(В)ЕЗ; визначення перспективних напрямів розвитку С(В)ЕЗ; експлуатація та будівництво мереж транспорту, зв'язку, енергопостачання та інших об'єктів виробничої інфраструктури, що використовуються для загальних потреб; розвиток мережі комунікаційних зв'язків з партнерами за межами С(В)ЕЗ; організація міжнародних торгів з метою розміщення на території С(В)ЕЗ нових виробництв; упорядкування та надання суб'єктам господарської діяльності С(В)ЕЗ у користування земельних ділянок, об'єктів інфраструктури та передача їм у користування природних ресурсів; видача дозволів (ліцензій) суб'єктам господарської діяльності С(В)ЕЗ на будівництво нових господарських об'єктів, реєстрація суб'єктів економічної діяльності та інвестицій, здійснюваних у С(В)ЕЗ. Спеціальним законом про створення конкретної С(В)ЕЗ можуть передбачатися й інші повноваження органу господарського розвитку та управління С(В)ЕЗ, у тому числі: організація облаштування території С(В)ЕЗ; організація та контроль за будівництвом об'єктів виробничої і невиробничої інфраструктури С(В)ЕЗ; укладення договорів на виконання підрядних робіт щодо облаштування території С(В)ЕЗ, будівництва об'єктів виробничої та невиробничої інфраструктури, розвитку мережі комунікацій; на експлуатацію об'єктів інфраструктури; складання та подання статистичної звітності про функціонування С(В)ЕЗ відповідно до законодавства; участь у розробці та реалізації інвестиційних проектів та ін. Виконавчим директором органу господарського розвитку спеціальної (вільної) економічної зони може бути як громадянин України, так і громадянин іншої країни, який працює за строковим контрактом; г) Рада з питань вільної економічної зони: не є обов'язковим органом управління С(В)ЕЗ, як вищезазначені органи (місцева рада, місцева державна адміністрація та орган господарського розвитку та управління С(В)ЕЗ); створюється відповідно до спеціального закону про конкретну С(В)ЕЗ (наприклад, в АР Крим, Донецькій області, у С(В)ЕЗ «Інтерпорт Ковель») відповідно до рішення державної адміністрації, а в АР Крим - Радою міністрів цієї Республіки. До кола повноважень цієї Ради, відповідно до спеціального закону, можуть входити вирішення таких питань: затвердження та забезпечення реалізації стратегічних і поточних програм розвитку С(В)ЕЗ; розгляд і затвердження інвестиційних проектів; проведення міжнародних тендерів для відбору інвестиційних проектів та їх учасників; розробки та здійснення організаційних заходів щодо забезпечення залучення фінансових ресурсів; організація підготовки та перепідготовки кадрів у С(В)ЕЗ, залучення іноземних працівників; розгляд у досудовому порядку спорів між суб'єктами С(В)ЕЗ та органом господарського розвитку С(В)ЕЗ та/або органом місцевого самоврядування. 1.5. Особливості правового регулювання господарювання у спеціальних (вільних) економічних зонах У С(В)ЕЗ встановлюється спеціальний режим господарювання, якому притаманна сукупність певних ознак, зокрема: I. Юридична підстава встановлення - загальні закони (статті 401 -404 ГК України та Закон України від 13.10.1992 р. «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», спеціальний закон (про створення конкретної С(В)ЕЗ, що визначає її параметри, зміст спеціального режиму господарювання на території С(В)ЕЗ), низка підзаконних нормативно-правових актів, що конкретизують зміст цього режиму. II. Визначення мети запровадження конкретної С(В)ЕЗ з урахуванням її виду. III. Особливість режиму господарювання, що встановлюється індивідуально • по-перше, створення сприятливих умов для господарювання для певних груп суб'єктів (суб'єктів господарювання С(В)ЕЗ) шляхом встановлення: а) пільг - митних (пільги у сплаті ввізного мита, податку на додану вартість і сплаті акцизного збору), податкових (в оподаткуванні прибутку, звільненні від оподаткування інвестицій, а також від сплати низки платежів: плати за землю, зборів до Державного інноваційного фонду, збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття); б) гарантій захисту майнових інтересів цих суб'єктів: загальні для інвесторів і спеціальні — для суб'єктів С(В)ЕЗ: а) стабілізаційна гарантія від змін законодавства протягом функціонування конкретної С(В)ЕЗ; б) гарантія забезпечення інтересів суб'єктів С(В)ЕЗ у разі її ліквідації протягом встановленого строку реалізації інвестиційного проекту; в) гарантія розгляду спорів між органами управління С(В)ЕЗ, суб'єктами С(В)ЕЗ та ліквідаційною комісією, пов'язаних з ліквідацією С(В)ЕЗ у судах України, а спорів за участю іноземних суб'єктів господарювання - у судах за погодженням сторін, у тому числі за кордоном); • по-друге, обмеження для суб'єктів С(В)ЕЗ (встановлюються з метою захисту публічних інтересів) у формі: а) заборон, що можуть встановлюватися для суб'єктів конкретної С(В)ЕЗ (наприклад, заборони грального бізнесу та створення казино, інших гральних домів, як це передбачено ст. 11 Закону України від 21 грудня 2000 р. «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та у спеціальну економічну зону «Порт Крим» в Автономній Республіці Крим»; б) встановленням спеціальних господарсько-правових санкцій (у формі, наприклад, позбавлення наданих пільг у разі порушення суб'єктом С(В)ЕЗ умов їх надання; тимчасового припинення господарської діяльності суб'єкта С(В)ЕЗ у разі порушення ним законодавства України, установчих документів, договору щодо умов реалізації інвестиційного проекту; скасування наданих дозволів; розірвання договору; скасування реєстрації суб'єкта С(В)ЕЗ); Спеціальний порядок управління С(В)ЕЗ, що здійснюється за допомогою системи органів - місцевої державної адміністрації, органу місцевого самоврядування та спеціально створеного органу/органів з розмежуванням компетенції між ними, а також передбачає контроль за дотриманням суб'єктами ВЕЗ вимог чинного законодавства, установчих документів та укладених договорів (контрактів) на реалізацію інвестиційних проектів на території конкретної ВЕЗ; виконання контрольних функцій здійснюється зазначеними органами, а також уповноваженими державними органами відповідно до чинного законодавства (в тому числі постанови КМУ від 28.02.2001 р. № 184 «Про Порядок проведення аналізу результатів функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності», Розпорядження Президента України від 16.01.2002 р. «Про Комісію з перевірки додержання законодавства про здійснення імпортних операцій суб'єктами спеціальних (вільних) економічних зон та суб'єктами пріоритетного розвитку, на яких запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності»; Критеріїв оцінки, основних параметрів розвитку та показників діяльності спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства промислової політики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 19.01.2005 р. № 12/33/17/27/4/26/715, та ін.); Спеціальний порядок набуття статусу суб'єкта господарювання С(В)ЕЗ (спеціальний порядок легітимації). Цього статусу можуть набуту лише суб'єкти господарювання, створені та/або зареєстровані відповідно до загального порядку. Спеціальний порядок легітимації передбачає: 1) затвердження поданого заявником-суб'єктом господарювання інвестиційного проекту відповідно до встановлених для конкретної С(В)ЕЗ вимог (відповідність проекту пріоритетним напрямам розвитку економіки регіону та вимогам до мінімальної вартості, наявність позитивного висновку інвестиційної експертизи) та порядку (встановлюється для певної С(В)ЕЗ; наприклад, постанова Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 1999 р. № 1860 «Про порядок розгляду і затвердження інвестиційних проектів, що реалізуються на території спеціальної економічної зони «Славутич»); 2) укладення органом управління С(В)ЕЗ з суб'єктом господарювання договору на реалізацію затвердженого інвестиційного проекту на підставі Типового договору (затв. постановою КМУ від 05.07.1999 р. № 1199 «Про затвердження Типового договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, в спеціальній (вільній) економічній зоні»); 3) реєстрація заявника, який уклав такий договір, як суб'єкта господарювання певної С(В)ЕЗ (здійснюється органом господарського розвитку та управління конкретної С(В) ЕЗ за умови дотримання заявником встановлених вимог, після чого йому (заявникові) видається свідоцтво про реєстрацію суб'єкта С(В)ЕЗ - основної підстави для надання передбачених законом пільг для суб'єктів конкретної С(В)ЕЗ). VI. Регулювання відносин між органом управління ВЕЗ та суб'єктом С(В) ЕЗ актами законодавства конкретної С(В)ЕЗ та укладеним між ними договором (контрактом) на реалізацію інвестиційного проекту на території конкретної С(В)ЕЗ (предметом договору є реалізація належним чином затвердженого інвестиційного проекту, основними зобов'язаннями сторін: Інвестора - щодо реалізації на власний ризик і під власну відповідальність інвестиційного проекту з дотриманням встановлених законодавством вимог та умов договору; Органу управління - щодо забезпечення передбачених чинним законодавством і договором умов для реалізації інвестиційного проекту; у разі порушення сторонами договірних зобов'язань можливе застосування передбаченої законом і договором господарсько-правової відповідальності у формі відшкодування збитків, штрафних санкцій, оперативно-господарських санкцій (у тому числі розірвання договору) і навіть адміністративно-господарських (зокрема, тимчасове зупинення діяльності суб'єкта С(В)ЕЗ, скасування наданих йому дозволів, скасування реєстрації суб'єкта С(В)ЕЗ).
2. Правовий режим концесійної діяльності Концесія - це діяльність вітчизняного або іноземного суб'єкта господарювання (концесіонера), спрямована на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єктом концесії відповідно до вимог закону та умов концесійного договору, укладеного на тривалий строк уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування з метою задоволення суспільних потреб. Правове регулювання концесійної діяльності здійснюється: Господарським кодексом України (глава 40, що визначає поняття та основні засади концесійної діяльності - статті 406-407, договірні засади здійснення концесійної діяльності - ст. 408, положення щодо припинення діяльності підприємства, майно якого передається в концесію,- ст. 409, законодавство про концесії - ст. 410, гарантії прав учасників господарських відносин в умовах спеціального режиму господарювання - ст. 418); законами України: від 16.07.1999 р. «Про концесії» (містить визначення застосовуваних у Законі термінів - ст. 1, положення щодо: принципів концесійної діяльності -ст. 2, об'єктів концесії - ст. З, засад концесійної діяльності, в тому числі обмеження, - статті 4-5, щодо концесійних конкурсів - статті 6-8 і договорів концесії, що укладаються за результатами їх проведення, - статті 9-16, прав та обов'язків сторін концесійного договору - статті 17-25, статистичної звітності у сфері концесійної діяльності - статті 26-27); від 14.12.1999р. «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг» (містить спеціальні положення щодо цього виду концесійної діяльності з вищезгаданих питань); від 16.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування» (визначає концесійний договір як один з основних видів договорів у сфері іноземного інвестування - ст. 22); постановами Кабінету Міністрів України: від 18.01.2000 р. № 72 «Про реєстр концесійних договорів»; від 12.04.2000 р. № 639 «Про затвердження Методики розрахунків концесійних платежів»; від 12.04.2000 р. № 642 «Про затвердження Положення про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об'єкти права державної та комунальної власності, що надаються у концесію»; від 12.04.2000 р. № 643 «Про затвердження Типового концесійного договору»; від 13.07.2000 р. № 1114 «Про затвердження Порядку визначення об'єктів концесії, концесіонерам яких можуть надаватися пільги щодо концесійних платежів, дотації, компенсації, та умов їх надання» та ін. Концесійна діяльність в Україні базується на таких засадах: поєднання державного регулювання концесійної діяльності та договірних засад її здійснення (на підставі концесійного договору); вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі; комплексне та оплатне використання об'єкта концесії, участь держави, органів місцевого самоврядування у частковому фінансуванні об'єктів концесії соціального призначення; взаємна вигода сторін у концесійному договорі, розподіл ризиків між сторонами концесійного договору; державне гарантування інвестицій концесіонерів; стабільність умов концесійних договорів; забезпечення прав і законних інтересів споживачів продукції (послуг), що надаються концесіонерами. Ознаки концесійної діяльності: І. Здійснюється зазвичай на базі об'єктів права державної чи комунальної власності відповідно до передбаченого ч. 4 ст. З Закону «Про концесії» переліку, до складу якого включено: • майно підприємств, які є цілісними майновими комплексами або системою цілісних майнових комплексів, що забезпечують комплексне надання послуг у визначених законом сферах діяльності; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, які можуть бути добудовані з метою їх використання для надання послуг по задоволенню громадських потреб у визначених законом сферах діяльності; спеціально збудовані об'єкти відповідно до умов концесійного договору для задоволення громадських потреб у визначених законом сферах діяльності. II. Змістом концесійної діяльності є підприємницька діяльність (крім тих її видів, які, відповідно до законодавства, можуть здійснюватися виключно державними підприємствами й об'єднаннями) у таких сферах господарювання: водопостачання, відведення та очищення стічних вод; надання послуг міським громадським транспортом; збирання та утилізація сміття; надання послуг, пов'язаних з постачанням споживачам тепла; будівництво та експлуатація автомобільних доріг, об'єктів дорожнього господарства, інших дорожніх споруд; будівництво та експлуатація шляхів сполучення; будівництво та експлуатація вантажних і пасажирських портів; будівництво та експлуатація аеропортів; надання телекомунікаційних послуг, у тому числі з використанням телемереж; надання поштових послуг; транспортування та розподіл природного газу; виробництво та (або) транспортування електроенергії; громадське харчування; будівництво жилих будинків; надання послуг у житлово-експлуатаційній сфері (за винятком тих, що розташовані у рекреаційних зонах); створення комунальних служб паркування автомобілів; надання ритуальних послуг; будівництво та експлуатація готелів, туристичних комплексів, кемпінгів та інших відповідних об'єктів туристичної індустрії. III. Договірні засади здійснення концесійної діяльності згідно з укладеним IV. Конкурентні засади визначення претендента на укладення договору концесії відповідно до визначеної Законом «Про концесії» (статті 6-8) процедури, затвердження переліку конкретних об'єктів, які за результатами проведеного конкурсу на договірних засадах надаватимуться в концесію (щодо об'єктів права державної власності - здійснюється Кабінетом Міністрів України, комунальної власності - виключно на пленарних засіданнях відповідних рад); організація та проведення концесієдавцем концесійного конкурсу з урахуванням певного рівня публічних інтересів (загальнодержавних інтересів - щодо об'єктів права державної власності, регіональних/територіальної громади - щодо об'єктів права комунальної власності) і максимального забезпечення інтересів споживачів товарів (робіт, послуг); прийняття концесієдавцем за результатами проведеного конкурсу (на підставі висновків конкурсної комісії) рішення про переможця концесійного конкурсу та укладення з ним концесійного договору. V. Реєстрація концесійних договорів, що здійснюється в обов'язковому порядку, якщо об'єктом концесії є об'єкт права державної власності або об'єкт права комунальної власності (орган, уповноважений укласти концесійний договір, повідомляє про укладення такого договору Фонд державного майна України, який VI. Виконання сторонами договірних зобов'язань відповідно до закріплених Концесієдавець має право: здійснювати контроль за дотриманням концесіонером умов концесійного договору; надавати виключне право на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії; вимагати дострокового розірвання концесійного договору в разі порушення концесіонером його умов; вимагати від концесіонера відшкодування збитків у разі погіршення стану об'єкта концесії, яке сталося з вини концесіонера; зобов'язаний: передати концесіонерові об'єкт концесії у стані та строки, передбачені концесійним договором; надати концесіонерові своєчасно і в повному обсязі передбачені концесійним договором документи, які підтверджують право концесіонера на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії; вимагати звіт про використання амортизаційних відрахувань; зберігати комерційну таємницю концесіонера; не втручатися у господарську діяльність концесіонера; якщо для здійснення концесійної діяльності необхідна земельна ділянка, забезпечити її надання у порядку, встановленому Земельним кодексом України; концесіонер має право: здійснювати підприємницьку діяльність на основі створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об'єкта концесії; виключне право на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії, якщо це передбачено умовами концесійного договору; вимагати розірвання концесійного договору у разі порушення концесієдавцем умов договору і відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору; на продовження строку дії концесійного договору у разі виконання його умов; отримувати плату за вироблені товари (роботи, послуги) згідно з умовами концесійного договору; використовувати амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів, отриманих у концесію; на контрактній основі залучати до виконання спеціальних робіт на об'єкті концесії третіх осіб (при цьому концесіонер несе відповідальність за виконання такими особами умов концесійного договору та законодавства України); зобов'язаний: виконувати умови концесійного договору; укладати відповідно до законодавства трудові договори (контракти), як правило, з працівниками - громадянами України; використовувати на об'єкті концесії технології, матеріали, техніку вітчизняного виробництва, якщо інше не передбачено умовами договору; утримувати об'єкт концесії в належному технічному стані; після закінчення строку, на який було укладено концесійний договір, передати об'єкт концесії в належному технічному стані концесієдавцеві відповідно до умов договору. VI. Припинення концесійної діяльності може мати місце у випадках: припинення концесійного договору (може мати місце у разі: закінчення строку дії договору, ліквідації концесіонера за рішенням суду, в тому числі у зв'язку з визнанням його банкрутом; загибелі об'єкта концесії); дострокового розірвання концесійного договору в установленому законом порядку (за погодженням сторін або на вимогу однієї зі сторін за рішенням СУДУ У Р^і невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законами України); Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.012 сек.) |