Основні терміни. Акти цивільного (громадянського) стану - це події та дії, що нерозривно пов'язані з людиною (фізичною особою) і впливають на її правовий статус -

Акти цивільного (громадянського) стану - це події та дії, що нерозривно пов'язані з людиною (фізичною особою) і впливають на її правовий статус - започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її здатність бути суб'єктом цивільних прав і обов'язків.

Аліменти – матеріальне утримання, що надається однією особою іншій на умовах, встановлених законодавством про сім’ю або згодою сторін.

Баба, дід – родичі прямої лінії споріднення, які бажають спілкуватися зі своїми внуками, брати участь у їх вихованні навіть у тих випадках, коли проживають окремо.

Батьки – це батько та мати, записані органами реєстрації актів цивільного стану в книзі народжень і свідоцтві про народження дитини.

Батьківство – соціально-правовий стан чоловіка, зареєстрованого батьком дитини.

Батьківські права – визнаються за особами, відносно яких наявні безспірні відомості, що вони є батьком або матір'ю даних дітей.

Батько – це чоловік, зазначений у свідоцтві про шлюб як чоловік матері дитини, а також записаний органами реєстрації актів цивільного стану в книзі народжень і свідоцтві про народження дитини.

Визнання батьківства – процес, під час якого чоловік подає позов про встановлення батьківства, вважаючи себе батьком дитини.

Визнання материнства – це процес, коли жінка подає позов про встановлення материнства, вважаючи себе матір’ю дитини, але необхідно щоб запис про материнство не був вчинений за заявою самої матері.

Вітчим – це чоловік (нерідний батько)рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім’єю.

Дитина – людина до досягнення нею 18-річного віку.

Дитина-сирота – дитина, в якої померли чи загинули батьки.

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Діти, позбавлені батьківського піклування – діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти.

Добровільність шлюбу – це передбачена законодавством умова, яка полягає в тому, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Договір про припинення аліментного зобов’язання – означає, що той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Додаткові витрати на дитину – можуть бути викликані тривалими або тимчасовими за своєю природою обставинами, і, відповідно, мати разовий або регулярний характер. Тому закон передбачає їх разове, періодичне або постійне покриття. Крім того, один із батьків, залежно від ситуації, що виникла, може за своїм вибором вимагати відшкодування вже понесених ним додаткових витрат на дитину, або вимагати фінансування іншим із батьків таких витрат наперед (ч. 2 ст. 185 СК). Розмір додаткових витрат визначається судом у твердій грошовій сумі. Сторона, що звертається з вимогою про відшкодування вже зроблених додаткових витрат або з вимогою про їх попереднє фінансування, повинна надати суду докази фактично понесених або майбутніх витрат, їх розрахунки та обґрунтування.

Духовний розвиток - розширення духовного світу особи шляхом пізнання всіх сфер оточуючої дійсності та свого внутрішнього світу всіма доступними для конкретної людини законними засобами: навчання, ставлення дослідів, спостереження, читання, малювання, створення всіх видів об'єктів інтелектуальної власності тощо; це діяльність, спрямована на пізнання духовних багатств, накопичених людством.

Життя сім’ї – це період, під час якого подружжя вирішує питання, які виникають спільно та на засадах рівності.

Жорстоке поводження з дитиною – будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального насилля над дитиною в сім'ї або поза нею.

Звичай - це основна форма регулювання поводження, правила поведінки, які склалися внаслідок їх практичного застосування протягом тривалого часу серед людей і уособлювали собою підсумок історичного досвіду та зародки майбутнього.

Зловживання батьківським правом – зловживання особистими майновими та немайновим правами та обов’язками батьків та дітей, використання безпомічного стану дитини, застосування до неї психічного (а іноді і фізичного) тиску, прямо пов'язаного з грубим порушенням його прав. Причому таке порушення, як правило, має систематичний характер.

Імплантація ембріона – це процес, в результаті якого з жінкою укладається угода на штучне виношування зародка, який пересаджується в її організм (ця жінка є генетично чужою дитині, яка виношується нею) зачатого подружжям, від яких генетично походить зародок і батьками дитини є подружжя.

Індивідуальність – це неповторна своєрідність людини; невід’ємна частина фізичного буття людини; і. робить людину не абстрактною особою, а окремим, неповторним, своєрідним членом суспільства.

Іноземний елемент – 1) суб’єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання – щодо фізичних осіб, «національність» – щодо юридичних осіб); 2) об’єкт, який знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном.

Колізійна прив’язка – це частина колізійної норми, яка вказує на закон (тобто правову систему, правопорядок), з допомогою якого і врегульовуватимуться зазначені відносини.

Консульський шлюб – шлюб, що укладається між іноземцями в посольствах і консульствах іноземних держав на території України.

Кровноспоріднена сім'я - перший ступінь сім'ї, в якій взаємні подружні права і обов'язки виключаються тільки між предками і нащадками, між батьками і дітьми.

Майнова самостійність – це наявність у особи певного майна, яке складає економічну основу їх діяльності.

Майнові відносини - це конкретні вольові економічні відносини з приводу належності, використання, переходу засобів виробництва, предметів споживання та інших матеріальних благ.

Мати – це жінка, яка записана органами реєстрації актів цивільного стану в книзі народжень і свідоцтві про народження дитини.

Мачуха – дружина (нерідна матір) рідного батька дитини, з якою батько й дитина постійно проживають однією сім’єю.

Метод сімейного права - це сукупність засобів, прийомів, способів, за допомогою яких здійснюється юридичний вплив на вольову поведінку учасників сімейних відносин.

Наречена – це жінка, яка збирається вступити до шлюбу і подала заяву до РАГСу.

Наречений – це чоловік, який збирається вступити до шлюбу і подав заяву до РАГСу.

Негативні умови укладення шлюбу – обставини, відсутність яких робить можливість укладення шлюбу.

Недійсний шлюб – це шлюб, який вважається таким, що ніколи не був укладеним внаслідок порушень умов укладення шлюбу.

Непрацездатність – відсутність або втрата здатності до праці внаслідок захворювання, каліцтва, професійного захворювання, вагітності й пологів, віку.

Неукладений шлюб - шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого.

Об’єм колізійної норми – це частина колізійної норми, яка вказує на на коло приватноправових відносин міжнародного характеру, що підлягає правовій регламентації.

Одинока мати – це жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

Одношлюбність (моногамія) - це шлюбний союз одного чоловіка та однієї жінки.

Опіка – встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років.

Опікун – може бути повнолітня дієздатна особа, замінює свого підопічного в усіх правовідносинах, зобов’язаний піклуватися про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забеспечувати його доглядом та лікуванням, вчиняти правочини від його імені та в його інтересах.

Особиста власність подружжя - частина майна, що належить чоловікові та дружині на праві особистої приватної власності, становить майно, яке було набуте ними до моменту реєстрації шлюбу, або під час шлюбу на підставах, визначених законодавством.

Особиста свобода - це право дружини та чоловіка навибір місця свого проживання,припинення шлюбних відносин,вжиття заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.

Особисті відносини - це відносини з приводу вибору прізвища особами, які вступають у шлюб, місця проживання подружжя, виховання дітей, обрання професії, роботи та ін.

Оспорювання батьківства – це процес, в результаті якого чоловік, який записаний батьком дитини з власної волі або на підставі презумпції батьківства, оспорює кровне споріднення з дитиною допустимими доказами, а саме висновками судово-медичної, біологічної, генетичної експертизи.

Оспорювання материнства – процес, в ході якого жінка, яка записана матір’ю дитини може оспорити материнство, а також жінка, яка не записана матір’ю дитини, але вважає себе такою може оспорити материнство іншої жінки, яка записана матір’ю дитини.

Падчерка – це рідна дочка одного з подружжя, яка э нерідною для другого з подружжя, як правило, вони проживають з тим із подружжя, хто є для неї рідним батьком, матір’ю, і мачухою, вітчимом.

Парний шлюб – це зв’язок, що об’єднує лише одну подружню пару.

Пасинок – це рідний син одного з подружжя, який є нерідним для другого подружжя, як правило, вони проживають з тим із подружжя, хто є для нього рідним батьком, матір’ю, і мачухою, вітчимом.

Патріархальна сім'я - це сім'я, в якій главою сім'ї і власником майна є батько.

Патронатний вихователь – особа, яка дала згоду взяти дитину на виховання. Основними обов'язками патронатного вихователя є:

Патронат - передача за договором дитини, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім'ю іншої особи (патронажного вихователя) до досягнення дитиною повноліття.

Перешкоди для укладення шлюбу - це обставини, за яких укладання шлюбу є неправомірним.

Піклувальник – повнолітня дієздатна особа, призначається неповнолітнім громадянам, позбавленим постійного або тимчасового батьківського піклування та над особами обмеженими у цивільній дієздатності.

Піклування – встановлюється над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Повнорідними є рідні брати і сестри, які походять від спільних батьків, неповно рідними – рідні брати і сестри, у яких лише один із батьків є спільним (якщо це батько, брат і сестра називаються однокровними, а якщо мати – єдиноутробними).

Позитивні умови укладення шлюбу – це обставини, існування яких передбачається для укладення шлюбу.

Походження дитини полягає в тому, що дитина, яка зачата і народжена або лише народжена у шлюбі, походить від подружжя, що перебуває в шлюбі.

Прабаба, прадід – родичі прямої лінії споріднення, які бажають спілкуватися зі своїми правнуками, брати участь у їх вихованні навіть у тих випадках, коли проживають окремо.

Право на батьківство – це елемент правоздатності та право чоловіка на батьківство як суб’єктивне сімейне право, що гарантується державою.

Право на батьківство - це право чоловіка на батьківство розглядається як елемент сімейної правоздатності та як суб'єктивне сімейне право,до народження дитини, батьком якої є цей чоловік, у чоловіка є право на батьківство як елемент сімейної правоздатності, яке входить у право на створення сім'ї (ст. 4 СК України).

Право на відібрання малолітньої дитини -батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними, а також мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду

Право на материнство – право жінки здійснювати репродуктивну функцію, тобто народжувати та виховувати дитину.

Правозгідність шлюбу – це дійсність шлюбу, яка визнається за відсутності рішення суду про розірвання шлюбу та інших причин.

Предмет сімейного права - це особисті немайнові відносини між подружжям, батьками і дітьми, іншими членами сім’ї та родичами, а також у зв’язку з влаштуванням дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомна сім'я – сім’я, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Примус - це зумовлена необхідність діяти певним способом, незалежно від бажання.

Принцип права - це керівні засади (ідеї), які зумовлюються об'єктивними закономірностями існування й розвитку людини та суспільства і визначають зміст і спрямованість правового регулювання.

Принцип роздільності майна – майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Припинення шлюбу - це припинення правовідносин між подружжям, що зумовлене певними юридичними фактами.

Режим окремого проживання подружжя – правовий режим, встановлений судом, за яким подружжя проживає окремо у разі неможливості чи небажання дружини або чоловіка проживати спільно.

Речі для професійних занять – один з об’єктів права спільної сумісної власності подружжя (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання), придбані за час шлюбу для одного з подружжя.

Речі індивідуального користування – це роздільне майно кожного з подружжя хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, у тому числі коштовності.

Родина пуналуа - це другий ступінь розвитку сім'ї, в якій не можуть бути в подружньому зв'язку не тільки батьки та діти, але й брати та сестри.

Родичі – особи, які перебувають між собою в близькій спорідненості або свояцтві (батьки, брати, сестри, сини, дочки, дідусі, бабусі, онуки).

Розірвання шлюбу – це припинення шлюбних правовідносин за ініціативою дружини та (або) чоловіка.

Свобода шлюбу – це право особи вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.

Свояцтво - це відносини між родичем одного з подружжя і другим з подружжя, а також між родичами кожного з подружжя.

Сім’я – це первинний осередок суспільства, який складають особи, що спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки та який створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Сімейне виховання (у широкому сенсі слова) -це одна з найбільш древніх споконвічних форм соціалізації і виховання дітей, яка органічно об’єднує об’єктивний вплив культури, традицій, звичаїв, поглядів народу, сімейно-побутових умов і взаємодію батьків з дітьми, у процесі якої відбувається повноцінний розвиток і становлення їхньої особистості.

Сімейне право - це система правових норм, спрямованих на врегулювання особистих немайнових та майнових відносин між: подружжям, батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, опікунами, піклувальниками та підопічними, патронатними вихователями та їх вихованцями та інших сімейних відносин між членами сім’ї та родичами.

Сімейні відносини – це суспільні відносини, які виникають, змінюються чи припиняються між подружжям, батьками і дітьми, іншими членами сім’ї та родичами.

Сімейні правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані нормами сімейного права.

Склад майна подружжя -це окрема річ, сукупність речей а також майнові права та обов’язки.

Спільний побут - певний елемент спільності життя членів сім'ї, що проявляється у спільному веденні господарства, влаштування відпочинку, набуття певних речей тощо.

Спільна сумісна власність - майно, нажите подружжям за час шлюбу, якщо інше не передбачено шлюбним договором, а також майно, набуте в результаті спільної праці членів сімї, якщо інше не передбачено письмовою угодою між ними.

Спорідненість – це кровний зв’язок між особами, які походять одне від одного або від спільного предка.

Споріднення по боковій лінії – це родинна лінія, при якій родинність грунтується на походженні осіб від спільного пращура.

Споріднення по прямій лінії – це родинна лінія, при якій родинність ґрунтується на походженні однієї особи від другої.

Ступінь спорідненості – близькість родинних відносин, яке визначається шляхом відрахування кількості народжень, які пов’язують двох родичів,при якому народження пращура до уваги не приймається.

Стягнення аліментів за минулий час – стягнення алментів за період, що передує пред'явленню позову.

Сурогатна мати – це здорова жінка, що на основі угоди після штучного запліднення виношує та народжує дитину для іншої сім’ї.

Таємниця особистого життя – це відомості конфіденційного характеру про різноманітні сторони індивідуальної життєдіяльності людини, розголошення яких завдає або може завдати людині шкоду.

Право на таємницю особистого життя - це право зберігати у таємниці обставини свого особистого життя означає, що фізична особа має можливість не розголошувати обставини свого особистого життя самостійно, а також вимагати такого нерозголошення від інших осіб, які володіють такою інформацією.

Умови вступу в шлюб - це ті умови, дотримання яких необхідне для правозгідності шлюбу.

Усиновлення – прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду

Усиновлюваний – неповнолітня дитина, яка не має батьків; повнолітня особа, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.

Усиновлювач - дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини; особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років.

Утримання - право та обов’язок подружжя по утриманню один одного(використовується добровільно).

Ухилення від виконання батьківських обов'язків – є правопорушенням. Вид та форма відповідальності, до якої можуть бути притягнуті батьки у зв'язку з ухиленням їх від виконання своїх обов'язків залежать від складу правопорушення та характеру обов'язку, від виконання якого батьки ухиляються. Так, вони можуть бути притягнені до адміністративної, кримінальної, цивільно-правової (ст. ст. 1178-1183 ЦК України) та сімейно-правової відповідальності.

Ухилення від сплати аліментів – пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне чи часткове ухилення від сплати аліментів: приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплаті аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання. Ухилення від сплати аліментів завжди припускає винні навмисні дії (бездіяльність).

Фактичні шлюбні відносини – це відносини між чоловіком та жінкою, коли вони проживають на одній території, ведуть спільне господарство, і не реєструють свої відносини в органах державної влади.

Фіктивний шлюб - це шлюб без наміру створити сім'ю.

Члени сім’ї – особи, які мають певні права та обов’язки, що ґрунтуються на їх сімейному стані; Особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Шлюбний вік - це віковий мінімум, по досягненні якого дозволяється укладення шлюбу.

Штучне запліднення – це процес, який проводиться за письмовою згодою чоловіка при цьому він записується батьком дитини, яка народжена його дружиною.

Юридичні факти - це обставини, з якими норми права пов'язують настання правових наслідків - встановлення, зміну або припинення правовідносин.

СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ

Поиск по сайту: