Методи оцінки кредитоспроможності клієнта

Кредитоспроможність – дійсний фінансово-господарський стан позичальника який визначає передумови для одержання ним кредитів та його спроможність за конкретних умов кредитування в повному обсязі і у визначений в кредитному договорі строк розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями лише грошовими коштами, що одержані ним в ході звичайної діяльності. Застосування даного визначення має не лише важливе теоретичне, а й практичне значення, оскільки визначає спрямованість і зміст процесу оцінки кредитоспpоможності позичальника, а отже, і його результати.

При прийнятті рішення про видачу кредиту необхідно окрім оцінки кредитоспроможності як мінімум проаналізувати забезпечення та об’єкт кредитування. Однак, слід пам’ятати, що наявність забезпечення або рентабельний проект не впливають на кредитоспроможність самого позичальника.Таким чином,методика оцінки кредитоспроможності не може включати оцінку забезпечення, оцінку об’єкта…

Оцінюючи кредитоспроможність позичальника, комерційні банки України керуються власними положеннями та методиками, в основу яких покладено методичні рекомендації Національного банку України. Перелік елементів кредитоспроможності позичальника і показників, які її характеризують, залежить від цілей аналізу, видів кредиту, стану кредитних відносин банку з конкретним клієнтом, результатів господарсько-фінансової діяльності останнього, а також від наявного забезпечення. Причому кожен банк розробляє власну систему оцінки, виходячи з особливостей кредитної політики, технологічних можливостей, спеціалізації банку, конкретних умов договору, пріоритетів у роботі, місця на ринку, конкурентоспроможності, стану взаємовідносин із клієнтами, рівня економічної та політичної стабільності в державі тощо [1].Методики аналізу і система показників кредитоспроможності потенційного позичальника, що використовуються комерційними банками, досить різноманітні. Умовно їх можна розбити на класифікаційні (статистичні) методи оцінки та комплексний аналіз кредитоспроможності

Аналіз кредитоспроможності за методом коефіцієнтів.

При проведенні оцінки кредитоспроможності позичальника, комерційні банки проводять аналіз кількісних сторін діяльності позичальника аналізуючи фінансовий стан клієнта. Фінансові показники, які характеризують фінансові ресурси підприємства, а відповідно і фінансовий стан, класифікують за показниками, які згруповані у певні групи: ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності,рентабельності.

У більшості західних країн аналіз кредитоспроможності індивідуального клієнта-фізичної особи проводиться по наступних напрямках:

1) особисті якості потенційного позичальника (чесність, серйозність намірів, характеристика як гарного працівника і т.і.);

2) доход клієнта, аналіз сукупного доходу родини. При цьому вважається, що витрати клієнта на погашення позички не повинні перевищувати третьої частини місячних доходів клієнта;

3) забезпечення позички, включаючи аналіз рухомого і нерухомого майна.

Через високий обсяг персонального кредитування і порівняльної суми кожної позички, більшість банків не можуть собі дозволити провести оцінку заяв на надання позички, розглядаючи кожний запит в індивідуальному порядку.Тому замість заяв було введено «скоринг» - кредитування. Деякі банки у встановленому порядку запитують інформацію про заявника в кредитних довідкових агентствах, інші роблять це тільки в крайніх випадках. Існує, крім оцінки фінансового стану позичальника, ще оцінка репутації клієнта – метод кредитного скорингу. Цей метод полягає в визначенні репутації клієнта шляхом тестування. Згідно цьому методу виділяється група факторів, які дозволяють з достатньою ймовірністю визначити ступінь кредитного ризику при наданні споживчого кредиту. Питання стосуються майна клієнта, його

кваліфікації, терміну роботи у останнього роботодавця, сфери зайнятості, віку,сімейного стану, місця проживання, кількості утриманців, кредитної історії клієнта. За кожен вибраний позичальником варіант відповіді йому нараховуються бали. Загальна сума балів є рейтингом позичальника і є підставою для прийняття рішення про можливість кредитування. Модель проведення скорингу звичайно розробляється банком самостійно, виходячи з особливостей, властивому банку і його клієнтурі, а також з оглядуна характер банківського законодавства і традицій країни.

В даний час в Україні визначена практика оцінки кредиту існує, але в основному вона носить формальний (документарный) характер.Для з'ясування кредитоспроможності позичальника кредитний працівник аналізує доходи і витрати клієнта. Доходи, як правило, визначаються по 3 напрямкам: доходи від заробітної плати, від заощаджень і капітальнихвкладень, інші доходи. Аналіз платоспроможності проводиться як по позичальнику, так і по його поручителю. У результаті проведеної роботи визначаються можливості клієнта проводити платежі в погашення основного боргу і відсотків, а поручителя –здійснити їх у випадку неплатоспроможності основного позичальника.

Метод аналізу грошових потоків

Мета аналізу грошових потоків - це, перш за все, аналіз фінансової стійкості і прибутковості підприємства. Його початковим моментом є розрахунок грошових потоків, перш за все, від операційної (поточної)діяльності. Грошовий потік характеризує ступінь самофінансування підприємства, його фінансову силу.

Поиск по сайту: