Оцінка кредитоспроможності фізичних осіб

Мета оцінки споживчого кредиту - визначити ризики, зв'язані з позичанням приватним особам. Ці ризики значним образом відрізняються від ризиків комерційних позичок. Більшість споживчих позичок досить не великі по розмірах. Але постійні витрати обслуговування споживчих позичок досить великі, щоб знизити вартість обробки, банкам необхідно залучати значні обсяги позичок. А це означає, що банку приходиться мати справи з великою кількістю індивідуальних позичальників різного характеру і з різними фінансовими можливостями.

У більшості західних країн аналіз кредитоспроможності індивідуального клієнта проводиться по наступних напрямках:

1. особисті якості потенційного позичальника (чесність, серйозність намірів, характеристика як гарного працівника і т.і.);

2. доход клієнта, аналіз сукупного доходу родини. При цьому вважається, що витрати клієнта на погашення позички не повинні перевищувати третьої частини місячних доходів клієнта;

3. забезпечення позички, включаючи аналіз рухомого і нерухомого майна.

Через високий обсяг персонального кредитування і порівняльної суми кожної позички, більшість банків не можуть собі дозволити провести оцінку заяв на надання позички, розглядаючи кожний запит в індивідуальному порядку.

Існує, крім оцінки фінансового стану позичальника, ще оцінка репутації клієнта – метод кредитного скорингу. Цей метод полягає в визначенні репутації клієнта шляхом тестування. Згідно цьому методу виділяється група факторів, які дозволяють з достатньою ймовірністю визначити ступінь кредитного ризику при наданні споживчого кредиту. Питання стосуються майна клієнта, його кваліфікації, терміну роботи у останнього роботодавця, сфери зайнятості, віку, сімейного стану, місця проживання, кількості утриманців, кредитної історії клієнта. За кожен вибраний позичальником варіант відповіді йому нараховуються бали. Загальна сума балів є рейтингом позичальника і є підставою для прийняття рішення про можливість кредитування.

В даний час в Україні визначена практика оцінки кредиту існує, але в основному вона носить формальний (документарный) характер. Для з'ясування кредитоспроможності позичальника кредитний працівник аналізує доходи і витрати клієнта. Доходи, як правило, визначаються по 3 напрямкам: доходи від заробітної плати, від заощаджень і капітальних вкладень, інші доходи. До основних статей витрат позичальника відносяться: виплата прибуткового й іншого податків, аліменти, щомісячні або квартальні платежі по раніше отриманих позичках, виплати по страхуванню життя і майна, комунальні платежі і т.д.

Поиск по сайту: