Програмне забезпечення інформаційних процесів

Програмне забезпечення ПК розподіляється на кілька рівнів.

Найнижчий рівень - базовий - представляє базове програмне забезпечення, яке відповідає за взаємодію з базовими апаратними засобами. Базові програмні засоби входять до складу базового обладнання і зберігаються у спеціальних мікросхемах – ПЗП (постійні запам’ятовуючі пристрої).

Системний рівень - перехідний. Програми цього рівня забезпечують взаємодію інших програм комп’ютера з програмами базового рівня і з апаратним забезпеченням. Наприклад, програми - драйвера пристроїв, програми, що забезпечують взаємодію з користувачем - входять до складу програмного забезпечення системного рівня і утворюють ядро операційної системи.

Операційна система - це сукупність програм, які призначені для керування ресурсами комп’ютера, обчислювальними процесами, підтримки файлової структури зберігання даних а також для організації взаємодії користувача з апаратурою комп’ютера.

Службовий рівень об’єднує службові програми, що називаються утилітами. Вони призначені для автоматизації робіт з перевірки, налагодження і настроювання комп’ютерної системи. Деякі з цих програм входять до складу ОС, інші функціонують автономно.

Прикладний рівень представляє комплекс прикладних програм, за допомогою яких можна розв’язувати конкретні задачі.

Таблиця 1.2.1

Програмне забезпечення (ПЗ) персональних комп`ютерів можна поділити на дві основні частини: системне і прикладне ПЗ (Рис.1.2.4).

Рис.1.2.4. Структура програмного забезпечення

Системне ПЗ призначене для управління роботою комп`ютера, розподілу його ресурсів, підтримки діалогу з користувачем, надання йому допомоги в обслуговуванні комп`ютера тощо. Більшість із програм системного ПЗ постачаються разом із комп`ютером і мають відповідну експлуатаційну документацію. Системне ПЗ, у свою чергу, розподіляють на три основні складові: операційні системи (ОС), системи програмування та сервісні програми (рис.1.2.4).

Системи програмування призначені для полегшення та часткової автоматизації процесу розробки та налагодження програм. Основними компонентами цих систем є транслятори з мов високого рівня, наприклад Паскаль, Сі, Бейсик та ін. Особлива роль належить Ассемблерам. Програму мовою Ассемблера називають машинно-орієнтованою. Мовою Ассемблера користуються, як правило, системні програмісти.

Транслятори здійснюють перетворення програм із мов високого рівня на машинну мову. Крім того, транслятори звичайно здійснюють синтаксичний аналіз програми, яка транслюється. Вони можуть також налагоджувати та оптимізувати програми, які одержують, видавати документацію на програму та виконувати ряд інших сервісних функцій.

Сервісні програми розширюють і доповнюють можливості ОС. Їх звичайно називають утилітами. Утиліти дозволяють, наприклад, перевірити інформацію в шістнадцятковому коді, яка зберігається в окремих секторах магнітних дисків; організувати виведення на принтер текстових файлів у визначеному форматі, виконувати архівацію та розархівацію файлів тощо.

Прикладне (проблемне) ПЗ призначене для розв`язання конкретних прикладних завдань виробничого, наукового, управлінського, навчально-тренувального характеру. Прикладне ПЗ комплектується у міру необхідності користувачем ПК. У структурі прикладного ПЗ виділяють прикладні програми загального та спеціального призначення.

Прикладне ПЗ загального призначення включає комплекси програм, які застосовуються практично в будь-якій сфері діяльності людини, тобто є універсальними. Найпоширенішими серед ПЗ загального призначення є текстові редактори, графічні системи, електронні таблиці, системи управління базами даних та ін.

Текстові редактори дозволяють готувати текстові документи, починаючи з простих листів і закінчуючи складними технічними описами. Найбільш відомі такі текстові редактори: Лексикон, Write, Word.

Серед графічних систем виділяють системи ділової графіки (Microsoft Power Point, Lotus Freelance Graphics), художньої графіки, які ще називають просто графічними редакторами (Paintbrush), інженерної графіки та автоматизованого проектування (Autodesk AutoCad), системи обробки фотографічних зображень (Adobe Photoshop), а також універсальні графічні системи (CorelDRAW).

Програми роботи з електронними таблицями дозволяють вирішувати велике коло завдань, зв`язаних із числовими розрахунками. Найширше використовують програми Supercalc, Microsoft Excel та Lotus 1-2-3.

Системи управління базами даних призначені для об`єднання наборів даних з метою створення єдиної інформаційної моделі об`єкта. Ці програми дозволяють накопичувати, поновлювати, редагувати, вилучати, сортувати інформацію, організовану спеціальним засобом у вигляді банку даних. Найпоширеніші з них: dBase III Plus, FoxBase+, Clipper, Access, FoxPro, Paradox.

Крім перерахованих систем, до складу прикладного програмного забезпечення загального призначення належать й інтегровані системи, що об`єднують можливості текстових редакторів, графічних систем, електронних таблиць та систем управління базами даних. Головна перевага інтегрованих систем щодо окремих систем прикладного програмного забезпечення загального призначення полягає в тому, що вони створюють єдині правила роботи як із текстом, так і з електронними таблицями та ін. Найвідоміші серед них: Microsoft Word, Microsoft Office, Perfect Office.

Прикладні програми спеціального призначення використовуються користувачами у специфічній професійній діяльності.

Інформаційна складова, або інформаційне забезпечення - сукупність програм і попередньо підготовлених даних, необхідних для роботи цих програм, наприклад перевірка орфографії забезпечується наявністю спец словників.

Сервісні програми для роботи з дисками. До службового програмного забезпечення відносяться і сервісні програми для роботи з дисками, для форматування диску, діагностики диску, дефрагментації та сканування диску. Вони входять до складу ОС Windows і дозволяють форматувати дискети, перевіряти гнучкі і жорсткі диски на наявність помилок, проводити дефрагментацію дисків, стиснення об’єму робочого простору, очистку дисків і багато інших операцій.

Форматування, або ініціалізація диску, представляє процес розбивки диску на сектори і доріжки.

Перевірка диску на наявність різних помилок і сбоїв забезпечується спеціальною програмою, що виконує не тільки перевірку диску, а й виправлення програмних помилок. По закінченню роботи програма повідомляє про те, який повний обсяг диску, скільки пам’яті зайнято програмами, а також, чи є на диску пошкодженні сектори.

У процесі роботи комп’ютера відбувається переміщення вмісту файлів у різні області простору диску. Як правило файли не зберігаються в одному місці диску. Вони розбиті на частини і знаходяться у різних областях диску. Такий спосіб збереження інформації збільшує час доступу до неї і утруднює роботу з великими файлами.

Програма дефрагментації диску переміщує файли таким чином, щоб всі частини одного файлу зберігалися у суміжних областях, тому після дефрагментації продуктивність комп’ютера підвищується при роботі з дисками.

Технологія ущільнення дискового простору застосовується для того, щоб отримати додаткове місце на диску для подальшого використання для збереження інформації, причому збільшення об’єму відбувається у 2-3 рази.

Програма очистки диску допомагає очистити простір на жорсткому диску, вона перевіряє диск і виводить перелік тимчасових файлів, файлів кеша Інтернету, а також непотрібних програмних файлів, видалення яких не приведе до негативних наслідків.

«Управление дисками» — це системна службова програма для управління жорсткими дисками і розділами чи томами, що містяться на них. За допомогою цієї програми можна ініціалізувати нові диски (на фізичному диску може бути створено до чотирьох основних розділів), створювати томи, а також форматувати томи для використання файлових систем FAT, FAT32 або NTFS. Програма «Управление дисками» дозволяє виконувати задачі по роботі з дисками без перезавантаження комп’ютера; більшість змін вступає в силу відразу.

Прикладне програмне забезпечення офісного призначення. В даний час на ринку програмного забезпечення є потужні програмні пакети, що отримали назву офісних систем. Найбільш поширеним в даний час є пакет Microsoft Office.

У MS Office входять текстовий процесор MS Word, табличний процесор MS Excel, засіб для створення та управління базами даних MS Access, а також спеціальні програми для організації роботи офісів. Серед цих програм: MS Outlook - засіб доступу до різноманітної інформації і її колективної обробки, MS PowerPoint – програма-додаток для підготовки і проведення презентацій, MS FrontPage та MS Publisher - програми для створення Web-сторінок, публікацій та презентацій у ГКМ Інтернет і ряд інших.

У зв'язку з тим, що система Windows постійно модифікується фірмою-виробником, версії програмного пакету MS Office відповідно змінюються разом з нею.

На сьогоднішній день ми будемо користуватися різними версіями, а саме версія MS Office 2000 (6 і 7 поверх), версія MS Office 2003 (410,411-412каб.) і версія MS Office 2007 (405, 407 каб.). Всі програми MS Office 2000, 2003 (за винятком Access), використовують одинакові формати файлів, що дозволяє без додаткової обробки обмінюватися документами, а формати документів версії MS Office 2007 вже відрізняються, про що слід пам’ятати.

Важливою тенденцією в розвитку програмних продуктів даного пакету є підвищення "інтелектуальності".

Сюди можна віднести подальший розвиток звичного інтерфейсу за рахунок функції, що дозволяє настроювати меню і панелі інструментів так, щоб відображалися тільки ті команди і кнопки, які використовуються найчастішим. Настройка проводиться автоматично, відстежуючи закономірності використання команд і вносячи відповідні зміни до складу меню і панелей інструментів. При цьому до решти можливостей завжди можна дістати доступ.

Деякі дії у всіх пакетах MS Office несуть одне і те ж навантаження і виконуються аналогічно. Загальним принципом в роботі з офісними програмами є також можливість використання довідки. Щоб отримати довідку, відповідну ситуації (контекстну довідку), в якій програма знаходиться в даний момент, необхідно натиснути на клавішу [F1] або на кнопку виклику помічника.

Використання єдиних форматів файлів, а також загальні принципи роботи, закладені в застосуваннях MS Office, дозволяють спільно використовувати дані, створені різними програмами. Рішення про те, який саме спосіб слід застосувати в тому або іншому випадку, залежить від поставленого перед користувачем завдання.

Якщо потрібно скопіювати або перемістити частину інформації з одного файлу в іншій (незалежно від додатку, в якому вони створені), то доцільно скористатися способом копіювання (переміщення) в буфер обміну і вставки з нього даних у вказане місце.

З метою використання файлу, створеного в одному з додатків Office, застосовуються способи імпорту-експорту або вставки файлу. Якщо при цьому необхідне оновлення копії при зміні початкових даних, то інформація вставляється як зв'язаний об'єкт.

При необхідності створити посилання на дані, розташовані в одному документі або в різних файлах, використовують інструмент гіперпосилання.

У поточний документ за допомогою засобів вбудовування можна включити інформацію, створену в інших додатках, наприклад графіку, електронні таблиці, діаграми. Вбудовані об'єкти стають частиною документа, проте редагування вбудованого об'єкту проводиться в тому додатку, в якому він був створений.

Для можливості сумісного використання даних різними користувачами їх можна розмістити в загальній папці на сервері Microsoft Exchange, а також розіслати по електронній пошті.

Office дозволяє організувати співпрацю в інформаційних мережах. Якщо необхідно сумісне обговорення і робота з файлами декількох учасників, можна призначити і провести збори або Web-обговорення за допомогою сервісної функції Спільна робота.

Поиск по сайту: