Методика проведення

На перший погляд може здаватися, що метод статистичного групування досить простий і з деякою «натяжкою» зветься науковим, але він займає в стати­стичному дослідженні особливе місце. Він допомогає виділити однорідні групи і тим самим визначає межі і можливості використання інших методів.

Таблиця 2.4

Залежність між матеріальним становищем працівників та їхнім соціальним статусом (чол.)

Передумовою використання методу є всебічний аналіз суті явища, чітке визначення істотних ознак та інтервалів групування таким чином, щоб утворені гру­пи складались із подібних одиниць сукупності, а ок­ремі групи суттєво відрізнялись одна від одної.

Якщо групування проводиться за атрибутивною оз­накою, то число груп відповідає числу її різновидів. Якщо ознака альтернативна, то можливі лише дві гру­пи.

При групуванні за варіаційною ознакою необхідно вибрати кількість груп та інтервали групування. Так, при групуванні працівників підприємства за віком інтервали групування, а можливо, і кількість груп бу­дуть відрізнятись від групування за віком студентів стаціонарної форми навчання. Якщо у першому ви­падку може бути ширина інтервалу в п'ять років, а групу працівників у віці, наприклад, 45-50 років слід вважати досить однорідною, то у другому випадку та­кий підхід навряд чи буде доцільним. У кожному ви­падку необхідно приймати до уваги те, скільки оди­ниць сукупності потрапляє в кожну групу.

Якщо інтервали будуть занадто малими, то утво­риться багато малочисельних груп, матеріал розпоро­шиться і не можна буде виявити масові законо- мірності. Якщо брати занадто широкі інтервали, то групи будуть складатись з одиниць, які якісно відріз­няються, вони будуть неоднорідними.

Особливе значення має коректний вибір інтервалів у випадку аналітичних групувань, оскільки невдалий або упереджений підхід може спотворити дійсний ха­рактер взаємозв'язку між явищами.

Відомі формальні правила виділення числа груп, наприклад формула Стерджеса, але нагадаємо, що ос­новну роль при цьому мають відігравати розуміння дослідником явищ, що вивчаються, його досвід та інтуїція.

Величина інтервалу є різниця між макси­мальним та мінімальним значеннями ознаки в кожній групі. Інтервали можуть бути рівними і нерівними. Рівні застосовуються тоді, коли ознака групування розподілена у сукупності більш-менш рівномірно. Ширину рівних інтервалів визначають за формулою

де х_max, x_min - відповідно максимальне і мінімальне значення ознаки в сукупності; п — кількість груп.

Прикладом групування з нерівними інтервалами може бути таке групування фірм по кількості пра­цівників: до 10 чол.; 10-30; 30-100; 100-200; 200-500; 500 чол. і більше. При цьому, як правило, нижню ме­жу вважають «включно», а верхню — «виключно». Тоб­то фірма з чисельністю 30 чол. потрапить в третю гру­пу. Перший та останній інтервали в цьому прикладі називаються відкритими.

Іноді, при невеликій кількості спостережень, засто­совують принцип рівнихчастот, при якому одиниці сукупності упорядковуються в порядку зро­стання, а кожна група містить їх однакову кількість. Це виключає утворення малочисельних груп.

В окремих випадках проводять перегрупування да­них з метою утворення нових груп на основі тих, що є, якщо останні не задовольняють мету аналізу.

Поиск по сайту: