ББК Ш9(7К)6 3 страница

Я нічого не збагнув, що він каже, і він пояснив – хоча й тоді я зрозумів ненабагато більше. Він сказав, що це його дар чи прокляття – точнісінько так, пані Блайт, дар чи прокляття. Він і сам не знав, що це таке. Розповів, що в його прапрабаби воно теж було, і за це її спалили як відьму. Його часом охоплював дивний стан – транс, так він наче сказав. Є на світі таке, лікарю?

– Звісно, є люди, котрим час від часу потьмарюється свідомість, – відповів Гілберт. – Але про це більше знають дослідники психіки, ніж звичайні лікарі. Як воно виявлялося в Джона Селвіна?

– Снилося йому, та й годі, – скептично озвався лікар Дейв.

– Але він казав, що бачив усе насправді, – поволі заперечив капітан. – Я ж розповідаю вам лиш те, що він сам казав – мовби він бачив ті події, що вже сталися чи тільки мали статися. Джон казав, що ті видіння – часом утіха для нього, а часом – сутий жах. І от за чотири дні до того він знову був у трансі. Сидів біля каміна, дивився на полум’я, аж раптом побачив кімнату, яку добре знав в Англії, а там була Персіс Лі, така щаслива, і простягала до нього руки. Тому він знав, що матиме від неї добрі новини.

– Звичайний сон, – пирхнув лікар Дейв.

– Можливо… можливо, – поступливо проказав капітан Джим. – Я теж йому так сказав. Мені було зручніше так думати. Те, що він отак усе бачить – мене це дуже лякало. А він відповів: «Ні. Мені це не снилося. Але не говорімо про це більше. Ти вже не будеш мені таким другом, як досі, якщо забагато про це міркуватимеш». Я сказав йому, що моїх дружніх почуттів до нього не зруйнує ніщо. Але він лише похитав головою, та й каже: «Ні, хлопче. Я вже втрачав був друзів через це. Я їх не винувачу. Іноді мене й самого до себе охоплюють не надто дружні почуття. Такий дар має в собі щось неземне – чи добре, чи лихе. А ми, смертні, уникаємо надто близького знайомства як із Богом, так і з дияволом». Отак він сказав. Я пам’ятаю, наче то було вчора, хоч так і не збагну, що він мав на увазі. А ви можете сказати, лікарю?

– Сумніваюся, що він і сам це знав, – буркнув лікар Дейв.

– Здається, я розумію, – прошепотіла Енн. Вона слухала, як у дитинстві, із міцно стиснутими вустами й блискучими очима. Капітан Джим захоплено всміхнувся, глянувши на неї, і повів далі.

– І от уже невдовзі кожен у Глені й Чотирьох Вітрах знав, що до вчителя має приїхати наречена. Усі тішились, бо дуже його любили. Усі ходили дивитися на їхній новий дім – цей самий дім. Джон хотів будуватися тут, бо звідси видно море й чути голос хвиль. Він і сад посадив тут для неї, тільки без осокорів – їх уже висадила пані Рассел. Але там є подвійний ряд трояндових кущів, які посадили для Персіс дівчата із гленської школи. Джон казав, що рожеві були, як її щоки, білі – як її чоло, а багряні – наче її вуста. Він стільки віршів читав, що вже мовби як і звик потім завжди так говорити. Усі надсилали йому подарунки – різне хатнє начиння. Коли тут оселилися Рассели – вони були люди заможні, то й купили, бачте, гарні меблі, але всі найперші столи та шафи тут були дуже прості. Зате в них було стільки любові. Жінки шили клаптикові ковдри, рушники й скатертини, а один чоловік змайстрував їй комод, а ще інший – стіл, і так далі. Навіть сліпа стара тітонька Маргарет Бойд сплела їй духмяний кошичок із трав, що ростуть на дюнах. Пані Селвін багато років складала в той кошичок носовички.

Нарешті все було готове – навіть дрова в каміні лежали, тільки й треба було, що їх запалити. То був інший камін, не цей, що тепер, хоч і розташований тут-таки. Цей поставила панна Елізабет, коли ремонтувала дім п’ятнадцять років тому. А то був великий, старовинний камін, де й цілого бика засмажити можна. Часто сидів я тут і снував свої історії, як роблю це й нині.

І знову запала мовчанка: до капітана Джима ненадовго завітали гості, невидимі Енн і Гілберту, – ті, хто сидів із ним тут у давні дні; ті, чиї очі сяяли одвічним щастям і радістю молодят іще й тепер, коли самі вони давно вже спочили на цвинтарі а чи в темній морській глибіні. Вечорами тут лунав дитячий сміх. Узимку тут збиралися друзі. Тут були музика, танці й веселощі. Тут мріяли юнаки й дівчата. Для капітана Джима цей будиночок був повен тіней радісних спогадів.

– Першого липня дім був зведений. Відтоді учитель почав рахувати дні. Ми часто бачили, як він блукає попідбережжю й казали собі: «Скоро вона буде з ним».

Її чекали в середині липня, та вона не приїхала. Ніхто не тривожився. Кораблі тоді часто запізнювались – на кілька днів чи аж навіть тижнів. «Принц Вільям» запізнювався на тиждень… тоді на два… тоді на три. Тоді вже ми почали боятися – і що далі, то більше. Тоді мені стало тяжко дивитися Джонові Селвіну в очі. Знаєте що, пані Блайт, – капітан Джим притишив голос, – я думаю, такі самісінькі очі були в його прапрабаби, як її на вогнищі палили. Він тоді ні слова не казав – уроки проводив, наче вві сні, і біг до моря. Стільки ночей там проблукав до світанку. Люди казали, що він геть божеволіє. Ніхто вже й не надіявся – минуло вісім тижнів, а «Принц Вільям» досі не прибув. Настала середина вересня, а наречена шкільного вчителя не приїхала… ми гадали, що вже й не приїде.

Потім сталася буря – і не вщухала три дні. А коли вона вляглася, я побіг на берег. Там був учитель, він стояв, схрестивши руки на грудях і, спершись на великий камінь, дивився в море.

Я покликав його, але він не озвався. Він мовби як бачив те, чого не бачив я, а лице йому застигло, як у мертвого. «Джоне, Джоне! – гукав я, отак, наче мале налякане дитя. – Прокиньтеся! Прокиньтеся!»

Той дивний жахливий погляд наче стух йому в очах. Він озирнувся на мене – ніколи не забуду я його лиця, ніколи, аж доки вирушу в останнє своє плавання! «Усе добре, хлопче, – сказав він. – Я бачив «Принца Вільяма», він проминув Східний мис. Над ранок вона буде тут. Завтра я сидітиму з моєю нареченою коло свого власного вогнища». Як ви гадаєте, він таки бачив його? – різко запитав капітан Джим.

– Хтозна, – замислився Гілберт. – Можливо, любов і сильна мука здатні творити незнані нам дива.

– Я певна, що він бачив корабель, – несхитно заявила Енн.

– Примарилося, – мовив лікар Дейв, хоч і не так переконано, як досі.

– Бо насправді, – урочисто мовив капітан Джим, – «Принц Вільям» наступного ж ранку зайшов у гавань Чотирьох Вітрів. І всі, хто жив тоді в Глені й на узбережжі, побігли його зустрічати. Як ми радісно вітали корабель, коли він плив через протоку!

Очі капітана Джима сяяли. У цю мить він бачив гавань, якою вона була шістдесят років тому, і бувалий в бувальцях корабель, що наближався до неї в розкішнім вранішнім світлі.

– І Персіс Лі була на борту? – поцікавилася Енн.

– Так – вона й дружина капітана. Жахливий був рейс – шторм за штормом, і провізія в них закінчилася. Але от вони нарешті прибули. Коли Персіс Лі зійшла на берег, Джон Селвін обійняв її міцно-міцно, а ми всі покинули кричати «ура» й заплакали. Я собі теж плакав, хоч, бачте, визнаю це аж тільки тепер. Кумедно, еге ж? – як хлопці соромляться сліз.

– Персіс Лі була вродлива? – запитала Енн.

– Не знаю, чи була вона красуня… ні, не знаю, – поволі відповів капітан Джим. – Мені чомусь ніколи про це й не думалося – красуня вона чи ні. Просто це було байдуже. Було в ній щось таке миле й гарне, що її обов’язково всі любили, та й квит. Але дивитися було приємно – великі ясні карі очі, коси каштанові, густі, і шкіра, як у всіх англійок. Джон і Персіс побралися в нашому домі надвечір, у сяйві свічок, і всі ближні й дальні сусіди зійшлися вітати їх, і всі проводжали їх аж сюди. Пані Селвін розпалила вогонь у каміні, і коли ми розійшлися, вони сиділи тут, як ото Джон бачив у тому своєму видінні. Дивно… дивно! Але я за життя достолиха всякого надивився.

Капітан Джим замислено похитав головою.

– Яка дивовижна історія, – мовила Енн, відчуваючи, що цього разу її потребу в романтичному було цілком задоволено. – Як довго вони тут жили?

– П’ятнадцять літ. Щойно вони побралися, я втік у море, малий пройдисвіт. Але з кожного плавання вертався сюди, навіть раніш, як додому, і все розповідав пані Селвін. П’ятнадцять щасливих літ! Вони, ці двоє, мали мовби як талант бути щасливими. Є такі люди, може, ви помічали. Вони не вміли довго бути нещасними, хай там що. Сварилися раз чи двічі, бо запальні були обоє. Але пані Селвін якось так гарно засміялася була, та й каже: «Мені було так зле, коли ми із Джоном посварилися. І все ж потай я була щаслива, бо знала, що в мене такий добрий чоловік, із яким після сварки й помиритися можна». Тоді вони переїхали до Шарлоттауна, а цей будинок придбав собі Нед Рассел і тут оселився з молодою дружиною. Такі веселі були молодята. Панна Елізабет, його сестра, за рік сюди до них приїхала – теж повсякчас була мовби як радісна. Тут і стіни, либонь, просочилися всі сміхом і веселощами. Ви третя молодичка, котру я зустрічаю тут, пані Блайт – і найвродливіша.

Капітан Джим спромігся надати своєму компліментові-соняху витонченість фіалки, і Енн відчула, що цю квітку носитиме з гордістю. Того вечора вона була чарівна як ніколи – із весільним рум’янцем на щоках та закоханим блиском очей; навіть суворий старий лікар Дейв дивився на неї схвально й дорогою додому сказав своїй жінці, що рудокоса небожева дружина – таки дуже гарненька.

– Мушу я вже повертатися на маяк, – мовив капітан Джим. – Дуже, дуже славний був вечір.

– Приходьте до нас частіше, – озвалася Енн.

– Цікаво, чи сказали б ви це, якби знали, як охоче я прийму ваше запрошення, – загадково відповів капітан Джим.

– Тобто ви хочете знати, чи була я щира, – усміхнулася Енн. – Так, була. – Урочисто клянуся, – як казали ми в школі.

– Тоді я прийду. І, певне, буду часто вам набридати. Маю честь запросити й вас до себе в будь-яку годину. Нікого в мене зазвичай і немає, крім Першого Помічника, хоч той, на щастя, товариська душа. Слухач він добрий і знає чи не більш за всіх Мак-Алістерів, але неговіркий, бідака. Ви молоді, пані Блайт, а я старий, проте душі наші мовби як одного віку. Ми обоє із племені, що знає Йосипа*, як сказала б Корнелія Брайант.

– Із племені, що знає Йосипа? – здивувалася Енн.

– Еге ж. Корнелія геть-чисто всіх на світі ділить на два види – тих, хто знає Йосипа й тих, хто не знає. Коли хтось мовби як має з вами однакові погляди, думає схоже й любить ті самі жарти, – тоді він належить до племені, що знає Йосипа.

– О, звісно, – мовила Енн, сяйнувши спалахом розуміння. – Це те, що я колись називала – і досі називаю, хоч тепер уже в лапках, – «рідними душами».

– Так-таки є, – погодився капітан Джим. – Як його не назви, це про нас. Коли ви зайшли нині в кімнату, пані Блайт, я поглянув на вас та й кажу собі: «Вона з племені, що знає Йосипа», – і дуже зрадів, бо інакше нам розмова одне з одним не принесла б жодної втіхи. Плем’я, що знає Йосипа – це сіль землі, я так собі думаю.

Місяць саме зійшов, коли Енн і Гілберт вийшли провести своїх гостей. Затока Чотирьох Вітрів перетворювалася на диво, виткане з мрії та чарівливого сяєва – зачакловане місце, над яким не може здійнятися жодна буря. Сріблисте місячне світло барвило верхівки осокорів, високих і темних, мов силуети ченців якогось таємничого ордену.

– Я завжди любив осокори, – мовив капітан Джим, махнувши рукою в їхній бік. – То дерева принцес. Тепер вони більше не модні. Люди бідкаються, що вони засихають згори й від цього вигляд у них мовби як миршавий. Так-таки є, коли не ризикувати своїм карком щовесни й не лазити стригти їх по драбині. Я щороку робив це для панни Елізабет, то її осокори завжди були чепурні. Вона їх дуже любила. Вони з першим-ліпшим не знатимуться. Клени, пані Блайт, – то миле дружнє товариство, але осокори – дерева з вищого світу.

– Яка гарна ніч, – мовила стара пані Блайт, сідаючи в бричку.

– Ночі майже всі гарні, – відповів капітан Джим. – Але нині я дивлюся на це сяйво – і мовби як думаю собі, що ж лишилося для раю. Місяць – мій великий друг, пані Блайт. Я його завжди любив, відколи себе пам’ятаю. Я був малий, восьмиліток, і якось надвечір заснув у саду, а мене ніхто й не шукав. Прокинувся я сам-один серед ночі й так до смерті злякався! Які тіні й дивні звуки шугали довкола мене! Я весь закляк, лише припав до землі й трусився, біднятко. Мовби як нікого не лишилося у світі, я один – а світ такий величезний. А тоді я побачив місяць – як він дивиться на мене поміж гілок яблуні, мов давній друг. І зразу втішився. Устав і пішов додому, відважний, як лев, тільки й дивився на місяць. Багато ночей я дивився на нього з палуби корабля, плаваючи в далеких морях… Чого ви всі не велите мені закрити рота і йти додому?

Нарешті змовк останній прощальний сміх. Енн і Гілберт, узявшись за руки, обійшли свій сад. Струмок, що розтинав один із його кутків, мерехтливо брижився між тіней беріз. Маки на його берегах здавалися чашами, налитими місячним сяйвом. Від квітів, що їх висадила пані Селвін, линув у тінисте повітря тонкий аромат, немов краса й благословення священних минулих днів. Енн зупинилася в темряві й зірвала стеблину.

– Люблю запах квітів уночі, – мовила вона. – Тоді можна пізнати їхню душу. О, Гілберте, цей будиночок – саме те, про що я мріяла. І я така рада, що ми не перші, хто прогулювався тут у вечір після весілля.

Розділ 8

Панна Корнелія Брайант заходить у гості

Той вересень у Чотирьох Вітрах був місяцем золотаво-бузкових туманів – місяцем днів, напоєних сонцем, і ночей, що купалися в місячнім сяйві та пульсували зорями. Ані буря, ані різкий порив вітру не затьмарили його. Енн і Гілберт вили своє гніздечко, гуляли узбережжям, плавали в човні вздовж затоки, їздили до гавані Чотирьох Вітрів і до Глена, а часом – каталися безлюдними, порослими папороттю стежками в лісі довкруж каналу; одне слово, проводили медовий місяць так, що їм могли би позаздрити всі закохані світу.

– Навіть якби наше життя обірвалося нині, прожити його було варто – заради цих останніх тижнів, – мовила Енн. – Хтозна, чи будуть у нас іще колись чотири таких гарних тижні – та вони в нас були. Усе – вітри, погода, люди, Дім Мрії – допомагало зробити наш медовий місяць дивовижно прекрасним. Відколи ми сюди приїхали, навіть жодного дня не дощило.

– І ми ні разу не посварилися, – піддражнив її Гілберт.

– Ну, та з цим «що довше зволікаєш – то більшу втіху маєш», – процитувала Енн. – Я така рада, що ми вирішили провести наш медовий місяць тут. Наші спогади про нього будуть завжди пов’язані з Домом Мрії, а не безладно розкидані поміж чужих земель.

Атмосфера їхнього нового дому чаїла в собі присмак романтики та пригод, що його Енн ніколи не відчувала в Ейвонлі. Там, хоч вона й мешкала побіля моря, її життя не було так тісно пов’язане з ним. А в Чотирьох Вітрах воно було повсюди й неустанно кликало її до себе. Із кожного вікна свого нового дому вона бачила мінливий морський пейзаж. У вухах їй відлунював невпинний шепіт хвиль. Щодня в гавань заходили кораблі й ставали на якір у Глені, а потім, у призахіднім світлі, відпливали до портів, що могли бути на іншім боці земної кулі. Рибальські човни під білими вітрилами зранку пливли через протоку, а ввечері верталися з уловом. Щасливі й безтурботні мореплавці та рибалки прямували червоними дорогами вздовж берега. Тут повсякчас витав дух майбутніх мандрів і пригод. Тутешній триб життя не був такий усталений, як ейвонлійський – над затокою віяли вітри змін, море вабило до себе мешканців узбережжя, і навіть тих, хто не міг відгукнутися на його поклик, поймав незвичний трепет, хвилювання й відчуття нових незвіданих можливостей.

– Тепер я розумію, чому деякі чоловіки не можуть не йти в море, – мовила Енн. – Це бажання, що деколи охоплює всіх нас – «пливти за сонцем ген до виднокраю»* – воно, мабуть, стає нездоланним у тих, хто з ним народився. Не дивно, що воно змусило капітана Джима втекти з дому. Коли я бачу кораблі та чайок над дюнами, то й сама хочу опинитися на борту чи мати крила – не як голубка, щоби «полетіти й спочити»**, а як чайка, щоб полинути в саме серце бурі.

– Ти лишишся тут, зі мною, моя дівчинко, – впевнено проказав Гілберт. – Я не дозволю, щоб ти линула від мене в серця бур.

То було раннє надвечір’я; вони удвох сиділи на своєму ґанку з червоного пісковику. Великий спокій панував на землі, у небі й на морі. Високо над ними ширяли сріблисті чайки. Виднокіл узявся довгим і тонким мереживом рожевих хмар. У довколишній тиші лунала хіба невпинна гомінка пісня хвиль та вітрів. Бліді айстри квітнули на зів’ялих туманних луках поміж обійстям і затокою.

– Мабуть, лікарям, що мусять безсонними ночами доглядати хворих, не кортить пригод, – поблажливо озвалася Енн. – Якби ти нині добре виспався, Гілберте, то був би, так само, як я, готовий до польотів фантазії.

– Я добре попрацював нині вночі, Енн, – замислено відповів Гілберт. – Із Божою поміччю я врятував людині життя. Уперше я можу беззастережно це ствердити. В інших випадках я, можливо, допоміг своїм пацієнтам одужати, але нині, Енн, якби я не лишився в Аллонбі й не став на прю зі смертю, та жінка до ранку померла б. Я випробував новий метод, який іще ніколи не застосовувався в Чотирьох Вітрах. Сумніваюся навіть, що досі хтось наважувався вдатися до нього поза стінами лікарні. Навіть у кінгспортській клініці його вперше випробували щойно торік. Я й сам нізащо не наважився б на таке, якби не був упевнений, що іншого виходу немає. Я ризикнув – і мені вдалося. Тепер чудова дружина й мати врятована – і вона проживе ще багато щасливих та плідних років. Уранці, коли над затокою сходило сонце, я їхав додому й дякував Богові, що обрав для себе цей фах. Я боровся й переміг – подумай, Енн, – я переміг Великого Руйнівника. То була моя мрія, відколи ми розмовляли з тобою про те, якій роботі хочемо віддати життя. Нині вранці моя мрія здійснилася.

– Це єдина твоя мрія, що здійснилася? – запитала Енн, яка, хоч і добре знала відповідь, усе ж прагнула почути її ще раз.

– Ти все знаєш, моя дівчинко, – усміхнувся Гілберт, дивлячись їй в очі. У цю мить на ґанку білого будиночка на узбережжі Чотирьох Вітрів сиділо двоє цілковито щасливих людей.

Аж раптом Гілберт проказав геть іншим тоном:

– Мені здається чи я справді бачу корабель, що пливе стежиною сюди, напнувши всі вітрила?

Енн глянула й звелася на рівні ноги.

– Це, мабуть, панна Корнелія Брайант чи пані Мур із візитом, – виснувала вона.

– Я йду до свого кабінету, і якщо це панна Корнелія – попереджаю тебе, що буду підслуховувати, – мовив Гілберт. – Судячи з того, що я чув про панну Корнелію, розмова з нею щонайменше не буде нудна.

– Це може бути пані Мур.

– Ні, пані Мур не схожа за статурою. Днями я бачив, як вона працювала у своєму саду, і, хоч я дивився звіддалік і не розгледів добряче, вона здалася мені доволі стрункою. Але, певне, вона геть не товариська, якщо, будучи твоєю найближчою сусідкою, іще ні разу не зайшла до тебе.

– Тоді вона, мабуть, не схожа на пані Лінд, інакше цікавість неодмінно привела б її сюди, – мовила Енн. – А це, напевно, панна Корнелія.

Це й справді була панна Корнелія; до того ж, панна Корнелія прийшла не просто собі із коротким та чемним вітальним візитом до молодят. Під пахвою в неї був великий пакунок із рукоділлям, а коли Енн запросила її увійти, гостя охоче скинула крислатий капелюх від сонця, який, попри всі зусилля вересневих вітрів, тримала в неї на голові міцна гумова торочка, протягнута попід білявою дулькою на потилиці. Капелюхи на шпильках – е ні, це не для панни Корнелії! Гумові торочки задовольняли її матір, отож вони цілком задовольнять її саму. Панна Корнелія мала свіже, кругле, рум’яне лице й веселі карі очі. Вона нітрохи не скидалася на традиційну стару діву, а в усьому її вигляді було щось таке, що вмить підкорило серце Енн, котра, із її вродженою здатністю розпізнавати рідні душі, відчула, що панна Корнелія їй сподобається, попри сумнівну химерність суджень і безсумнівну химерність убрання.

Ніхто, окрім панни Корнелії, не з’явився би в гостях у біло-блакитнім смугастім фартуху, попід яким виднів би халат у велетенські рожеві троянди на шоколадному тлі. І ніхто, окрім панни Корнелії, не міг би мати в такому вбранні надзвичайно гідного й пишного вигляду. Якби панна Корнелія завітала в королівський палац, до молодої дружини якогось принца, вона й тоді була б так само велична й так само почувалася б хазяйкою становища. Достоту так само недбало протягла б вона свої розцяцьковані трояндами волани мармуровою підлогою й так само спокійно взялася б виводити принцесу з омани, буцім наявність чоловіка – байдуже, королевича а чи звичайного селянина, – це щось варте похвальби.

– Я принесла із собою шитво, пані Блайт, рибонько, – мовила вона, розгортаючи якусь дорогу й вишукану тканину. – Мушу якнайшвидше закінчити, і не маю ні хвилини зайвої.

Енн здивовано поглянула на білосніжну річ, розкладену на широких колінах панни Корнелії. Авжеж, то була дитяча льоля, невимовно гарна, із малесенькими брижами та зборками. Панна Корнелія негайно нап’яла окуляри й почала шити химерними стібками.

– Це для пані Проктор із Глена, – пояснила вона. – Днями в неї буде вже восьме дитя, а в домі для нього – ані пелюшки. Решта семеро зносили все, що зоставалося від першого, і тепер вона не має ані часу, ні сил, ні бажання пошити йому щось новеньке. Ця жінка – справжня мучениця, пані Блайт, повірте мені. Коли вона виходила за Фреда Проктора, я знала, як воно виявиться. Він був одним із цих ваших спокусливих негідників. А після одруження перестав бути спокусливим і лишився тільки негідником. Пиячить і не дбає про сім’ю. Хіба не типовий чоловік? Не знаю, як би пані Проктор і могла гідно вбрати своїх дітей, якби не поміч сусідів.

Як невдовзі дізналася Енн, панна Корнелія була єдиною сусідкою, яку турбувало гідне вбрання юних Прокторів.

– Тож я, коли почула, що буде восьме дитя, надумала й собі для нього щось пошити, – вела далі панна Корнелія. – Це остання одежинка, і я хочу закінчити її нині ж.

– Дуже гарна льоля, – мовила Енн. – Я принесу моє власне шитво, і ми з вами гарно проведемо час тут удвох. Ви чудова кравчиня, панно Брайант.

– Так, я найкраща з тутешніх, – відповіла панна Корнелія, спокійно констатуючи факт. – Інакше й бути не могло. Я пошила більше льоль, ніж якби мала навіть сотню власних дітлахів, повірте мені! Це, напевно, дурниця – робити вишивку на льолі аж для восьмої дитини. Але, пані Блайт, рибонько, дитя не винне, що воно восьме, і я дуже хотіла, щоб і в нього була гарна одежина, так, наче воно справді люблене й дороге. Нікому воно, біднятко, не потрібне – саме тому я так ретельно й вишивала для нього всі речі.

– Будь-яке дитя пишалося б такою льолею, – мовила Енн, іще сильніше, аніж досі, відчуваючи, що панна Корнелія їй сподобається.

– Ви, мабуть, гадали, що я вже ніколи до вас не зайду, – вела далі панна Корнелія. – Але я була зайнята, бачте, – збирала врожай, а всі ці наймити – вони більше їдять, аніж працюють; типові чоловіки. Я хотіла прийти вчора, але пішла на похорон удови Родеріка Мак-Алістера. Хоча зранку мене здолала мігрень, і я боялася, що коли піду, то зіпсую собі все враження. Але їй було сто років, а я дала слово, що прийду на її похорон.

– Церемонія минула успішно? – поцікавилася Енн, завважуючи прочинені двері Гілбертового кабінету.

– Що? О, так, похорон був розкішний. Рідні в неї дуже багато. Процесія налічувала понад сто двадцять екіпажів. Було й зо два кумедних епізоди. Я гадала, що помру від сміху на вигляд старого Джо Бредшоу, котрий сам ані в Бога не вірує, ані до церкви не ходить, а тут виспівував «Спасенний в обіймах Ісуса» із таким завзяттям і втіхою. Він аж упивається власним співом, тому й ходить на всі похорони. Його жінка, бідолашна, співати охоти не мала – вона геть змучена хатньою працею. Старий Джо вряди-годи обіцяє купити їй подарунок, а натомість купує щоразу якусь сільськогосподарську машину. Хіба не типовий чоловік? Але чого ще сподіватися від чоловіка, що не ходить до жодної церкви, навіть до методистської? Я була дуже рада найпершої ж неділі після вашого приїзду бачити вас із молодим лікарем у пресвітеріанській церкві. Лікар для мене – і не лікар, якщо не пресвітеріанин.

– Минулої неділі ми були в методистській церкві, – підступно мовила Енн.

– Так, певно, лікареві Блайту доведеться часом відвідувати методистську церкву, щоб до нього зверталися ще й пацієнти-методисти.

– І нам сподобалася проповідь, – відважно заявила Енн. – А молитва методистського пастора була однією із найкрасивіших, які я чула.

– О, безперечно, молитися він уміє. Я не чула нікого, хто молився б краще за старого Саймона Бентлі, котрий завжди був або п’яний, або охочий напитися, і що п’яніший він був, то краще молився.

– Методистський пастор дуже вродливий, – мовила Енн, зважаючи на прочинені двері кабінету.

– Еге ж, церкву він собою прикрашає, – визнала панна Корнелія. – Але ж який манірний! І думає, неначе кожна дівчина, щойно погляне на нього, то вмить закохається – так, мовби методистський пастор, котрий весь час світами швендяє – це бозна-який скарб. А ви з молодим лікарем послухайте моєї поради й не спілкуйтеся так часто з методистами. Моє гасло: якщо ти пресвітеріанин – будь ним!

– Ви не вважаєте, що методисти підуть на небеса так само, як пресвітеріани? – серйозно запитала Енн.

– Це не нам вирішувати. Все в руках Господніх, – урочисто відказала панна Корнелія. – Але я не знатимуся з ними на землі, хай що мені, можливо, доведеться робити на небесах. Цей методистський пастор неодружений. У попереднього жінка була – то я дурнішого створіння ще й не бачила. Якось я сказала йому, що, перш ніж побратися з нею, він мав би зачекати, доки вона виросте. Він відказав, що хотів виховати її сам. Хіба не типовий чоловік?

– Важко збагнути, коли саме люди дорослішають, – засміялася Енн.

– Свята правда, рибонько. Дехто вже народжується мудрим, а хтось і до вісімдесяти не дорослішає, повірте мені! Така сама була пані Мак-Алістер – за все життя не виросла. І в сто років була не розумніша, аніж у десять.

– Може, тому вона й прожила так довго, – припустила Енн.

– Цілком можливо. Утім, я воліла би прожити п’ятдесят розумних літ, ніж сто дурних.

– Але подумайте, який нудний був би світ, якби в ньому жили всуціль розумні люди! – вигукнула Енн.

Панна Корнелія не принизилася до легковажної суперечки.

– Пані Мак-Алістер була з Мілгрейвів, а Мілгрейви всі були дурні. Її небіж, Ебенейзер Мілгрейв, багато років був безумний. Він уважав себе мертвим і сердився на жінку, що вона його не ховає. Я на її місці зробила б це.

На обличчі панни Корнелії застиг вираз похмурої рішучості, аж Енн майже уявила її з лопатою в руках.

– Невже ви не знаєте жодних добрих чоловіків, панно Брайант?

– Та знаю багатьох – отам, – відповіла панна Корнелія, махаючи рукою у відчинене вікно в напрямку невеличкого цвинтаря на церковнім подвір’ї по той бік затоки.

– А живих, із плоті й крові? – наполягала Енн.

– Є кілька таких – просто щоб засвідчити, що Господь усемогутній, – неохоче визнала панна Корнелія. – Я не заперечую, що де-не-де можна взяти певного чоловіка – якщо тільки захопити його, поки він молодий, і поводитися з ним, як належить, і якщо мати добряче шмагала його в дитинстві – і виліпити з нього щось годяще. Ваш чоловік, судячи з того, що мені доводилося чути, непоганий. Напевно, – панна Корнелія зміряла Енн чіпким поглядом з-над окулярів, – ви вважаєте, що іншого такого немає в цілому світі?

– Немає, – упевнено підтвердила Енн.

– Ох, я таке вже чула від іншої молодиці, – зітхнула панна Корнелія. – Дженні Дін, коли віддавалася, теж думала, що іншого такого, як її чоловік, у цілому світі немає. Іншого такого справді не було – і добре, що не було, повірте мені! Він улаштував їй страхітливе життя, і вже залицявся до своєї другої жінки, коли бідолашна Дженні вмирала. Хіба не типовий чоловік? Але сподіваюся, рибонько, ваша певність виправдається краще. Про молодого лікаря всі доброї думки. Спершу я боялася, що буде інакше, бо тутешня громада не знала рівних лікареві Дейву. Хоча лікар Дейв був геть нетактовний – завжди говорив про мотузки в домах повішеників. Ну, та люди забували всі свої кривди, коли в них боліли шлунки. Душевний біль усіх турбує менше, аніж біль у шлунку. Тепер, оскільки ми обидві пресвітеріанки, і поруч немає жодного методиста, скажіть мені відверто – що ви думаєте про нашого пастора?

– Я… тобто… ну… – завагалася Енн.

Панна Корнелія кивнула.

– Саме так. Я згодна з вами, рибонько. Ми зробили помилку, запросивши його очолити кафедру. Лице в нього – достоту наче один із тих довгих вузьких надгробків, ви згодні? Йому на лобі слід було б написати: «Пам’яті того-то». Ніколи не забуду першої проповіді одразу по його приїзді сюди. Він казав, що кожен мусить робити те, до чого найкраще вдатний. Тема чудова, та що за приклади він наводив! Він тоді сказав: «Якщо ви маєте корову і яблуню, і прив’яжете яблуню в оборі, а корову посадите в саду копитами догори, чи багато яблук ви матимете з корови? А чи багато молока з яблуні?» Чи ви колись таке чули, рибонько? Я так раділа, що того дня в нашій церкві не було методистів – вони, мабуть, і понині заходилися б реготом на згадку про це. Але що мене дратує в нім найбільше – то це його звичка погоджуватися з кожним, хай би що він сказав. Якщо йому заявити: «Ви негідник», він із тією своєю солодкавою усмішкою відповість: «Так, саме так». Пастор має бути твердіший у переконаннях. Словом, я вважаю, що він – превелебний осел. Але це, звісно, тільки між нами. Коли поруч є методисти, я хвалю його до небес. Дехто каже, буцім його жінка надто модно вдягається, але я на це відповім, що вона й без того щодня мусить бачити його обличчя, тож їй потрібно чимось утішитися. Ви ніколи не почуєте, щоб я судила якусь жінку за гарне вбрання. Я лише потішуся, якщо її чоловік не такий жаднюга, щоб дозволити їй вряди-годи купити сукню. Хоча своїми платтями я надто не переймаюся. Жінки вбираються, щоби сподобатись чоловікам, а я до цього нізащо в житті не принижуся. Я живу собі спокійним, щасливим життям, рибонько, і це лише тому, що я ніколи не зважала на думку чоловіків.

Поиск по сайту: