ББК Ш9(7К)6 5 страница

– Я була б рада, якби ви прийшли! – вигукнула Енн, трохи оговтавшись. – Ми з вами – найближчі сусіди, і просто мусимо бути друзями. Єдина вада Чотирьох Вітрів – це те, що тут небагато сусідів. А щодо всього іншого тут пречудово.

– Вам тут подобається?

– Подобається? Я обожнюю цю затоку! Найкрасивіше місце, що я бачила.

– Я бачила не так багато місць, – поволі відказала Леслі Мур, – але завжди вважала, що тут дуже гарно. Я… я теж люблю цю затоку.

Вона говорила так само, як поглядала на Енн – сором’язливо й водночас палко. Енн мала дивне враження, що ця дівчина – чомусь назвати її інакше було неможливо – багато що могла б розповісти, якби захотіла.

– Я часто приходжу сюди, – додала Леслі Мур.

– Я теж, – мовила Енн. – Дивно, що ми досі тут не зустрілися.

– Ви, напевно, приходите раніше, ніж я. Я буваю тут зазвичай пізно – майже в сутінках. І я люблю приходити сюди після шторму – як сьогодні. Не люблю моря, коли воно спокійне та погідне. Значно цікавіше воно в битві… гуркоті й піні.

– А я люблю його всіляким, – відповіла Енн. – Тут, у Чотирьох Вітрах, море для мене стало тим, чим удома була Стежина Закоханих. Сьогодні воно було таке вільне й дике… І в мені щось вивільнилося назустріч йому – от я й витанцьовувала так несамовито. Авжеж, я й не думала, що хтось мене побачить. Якби це вздріла панна Корнелія Брайант, вона змалювала б сумну перспективу для сердешного молодого лікаря Блайта.

– То ви знаєте панну Корнелію? – запитала Леслі, сміючись. У неї був незвичний сміх: він задзвенів ураз і несподівано, і лунало в нім щось витончене й чисте, мов у сміхові немовляти. Енн і собі засміялася.

– Так! Вона кілька разів була в нашому Домі Мрії.

– У Домі Мрії?

– О, це миле дитяче ім’я, котре ми з Гілбертом дали нашому дому. Просто ми кличемо його так між собою. Воно вихопилося в мене – я й замислитися не встигла.

– Отже, білий будиночок панни Рассел – ваш Дім Мрії, – зачудовано мовила Леслі. – Я теж колись мала свій власний дім мрії… але то був палац, – додала вона зі сміхом, чистоту якого дещо потьмарила нотка гіркої іронії.

– Колись і я мріяла про палац, – відповіла Енн. – Так, напевно, всі дівчата мріють. А тоді ми селимося, задоволені, у восьмикімнатних будиночках, які здаються втіленням найпотаємніших наших бажань – бо там із нами наш принц. Хоча ви мусили б мати справжній палац – ви така вродлива. Дозвольте сказати вам це – у мене подих перехоплює від захвату. Пані Мур, ви найвродливіша з усіх, кого я бачила.

– Якщо ми будемо друзями, прошу вас кликати мене Леслі, – мовила пані Мур із дивним роздратуванням у голосі.

– О, звісно! А мої друзі кличуть мене Енн.

– Мабуть, я справді вродлива, – мовила Леслі, гнівно поглядаючи на море. – Я ненавиджу свою вроду. Краще б я була так само товста й потворна, як найогрядніша, найпотворніша дівчина з отого рибальського селища. Ну, то що ви думаєте про панну Корнелію?

Така різка зміна теми геть унеможливила подальші звіряння.

– Панна Корнелія – серденько, правда ж? – мовила Енн. – Минулого тижня вона запросила нас із Гілбертом до себе на святкове чаювання. Ви чули, мабуть, про столи, що вгинаються від наїдків?

– Здається, мені траплявся цей вислів у газетних репортажах про бучні весілля, – усміхнулася Леслі.

– У панни Корнелії стіл, може, і не вгинався, проте місця на нім було мало. Неймовірно, що вона стільки наварила й напекла всього для двох людей. Ми завважили чи не всі види пирогів – окрім лимонного. Панна Корнелія розповіла, що десять років тому одержала за нього приз на шарлоттаунській виставці й відтоді ні разу його не пекла, щоб не затьмарити слави невдачею.

– Ви з’їли достатньо, щоб її потішити?

– Я – ні. Але Гілберт підкорив її серце, з’ївши… не скажу, скільки. Утім, вона запевнила, буцім нема такого чоловіка, що не любив би пирогів більше, ніж Біблію. Знаєте, я обожнюю панну Корнелію.

– Я теж, – відгукнулася Леслі. – Вона мій найкращий друг в усьому світі.

Потайки Енн здивувалася: чому, коли це так, панна Корнелія ні разу не згадала при ній пані Мур? Адже про всіх інших сусідів вона говорила охоче й беззастережно.

– Гарно, правда? – порушила коротку мовчанку Леслі, вказуючи на химерну гру світла у промені, що падав крізь розколину скелі позаду них і витанцьовував на поверхні води при її підніжжі. – Якби я прийшла сюди… і нічого більш не побачила, тільки це – я все одно пішла б додому задоволена.

– Гра світла й тіні тут, на березі, завжди прекрасна, – мовила Енн. – Кімнатка, де я шию зазвичай, виходить вікнами на море, і я сідаю при вікні й розкошую. Ці кольори й тіні постійно змінюються, і вже за дві хвилини стають не такі, як були.

– І вам ніколи не самотньо? – різко запитала Леслі. – Навіть на самоті?

– Ні. Я, мабуть, ніколи й не була самотня, – відповіла Енн. – І на самоті я не сама – у мене є мрії, уявні співбесідники й забави. Я люблю часом побути сама – поміркувати про щось і відчути його смак. Але й друзів я люблю – і завжди тішуся теплій, веселій розмові. О, приходьте до мене в гості – якнайчастіше! Будь ласка! Надіюся, – додала Енн, сміючись, – я сподобаюсь вам, коли ми познайомимося ближче.

– Не знаю, чи сподобаюсь я вам, – серйозно відказала Леслі. Вона не напрошувалася на комплімент. Вона дивилася вдалечінь, на хвилі, оздоблені квітучими гірляндами піни, що ввібрала місячне сяйво, і погляд її був понурий.

– Я певна, що сподобаєтесь, – відказала Енн. – І, прошу вас, не вважайте мене порожнім бездумним дівчиськом лише тому, що бачили, як я танцюю в сутінках на узбережжі. Звісно, колись я навчуся триматися гідно. Бачте, я не так давно вийшла заміж, і вряди-годи почуваюся ще зовсім юною, навіть дитиною.

– Я дванадцять років заміжня, – мовила Леслі.

У це теж було неможливо повірити.

– Але ви ж не старші за мене! – мало не скрикнула Енн. – Ви, мабуть, вийшли заміж іще дитям!

– Мені було шістнадцять, – мовила Леслі, підводячись і беручи капелюха й жакет, що лежали біля неї. – Тепер мені двадцять вісім. Ну, я мушу вертатися.

– Я теж. Гілберт, напевно, вже вдома. Але я така рада, що ми обидві прийшли нині сюди, на узбережжя, і зустрілися.

Леслі змовчала, і Енн відчула розчарування. Вона щиро запропонувала їй свою дружбу, та ця пропозиція була, коли й не відхилена, то прийнята геть неласкаво. Мовчки вони видерлись на стрімчаки й рушили через луку, що її буйні, пір’їсті й побляклі трави скидалися на килим із кремового оксамиту. Дійшовши до стежини, Леслі озирнулася на Енн.

– Мені сюди, пані Блайт. Коли зможете, заходьте в гості.

Енн мала враження, начеб у неї жбурнули запрошенням. На мить їй здалося, що пані Мур вимовила ці слова проти власної волі.

– Я прийду, якщо ви справді цього хочете, – дещо холодно мовила Енн.

– О, я хочу… хочу! – вигукнула Леслі з палкістю, що мовби проривалася назовні з-під удаваної стриманості.

– Тоді я прийду. Добраніч… Леслі.

– Добраніч, пані Блайт.

Додому Енн повернулася в тяжких роздумах і негайно переповіла все Гілбертові.

– То пані Мур не належить до племені, що знає Йосипа? – піддражнив він її.

– Ні-і-і, не належить… І все ж мені здається, що вона колись належала до нього, проте пішла чи була вигнана геть, – замислено мовила Енн. – Вона зовсім інша, не така, як більшість тутешніх жінок. З нею неможливо розмовляти про яйця й масло. І я ще вважала її другою пані Лінд! А ти, Гілберте, хоч раз бачив пана Мура?

– Ні. Бачив кількох чоловіків, що працювали на фермі, проте не знаю, котрий із них пан Мур.

– Вона ні словом його не згадала. Я певна, що вона нещаслива.

– З того, що ти кажеш, я припускаю, що вона вийшла заміж іще надто молодою та невпевненою у своїх бажаннях, і надто пізно збагнула, що помилилася. Це не рідкісна трагедія, Енн. Сильна жінка впоралася б із таким лихом, проте пані Мур, вочевидь, дозволила йому озлобити й занапастити свою душу.

– Не осуджуймо її, доки не знаємо, що призвело до цього, – заперечила Енн. – Мені здається, у її випадку все не так просто. Ти сам побачиш, яка вона чарівна, коли познайомишся з нею, Гілберте. І це геть не пов’язано з її вродою. Я відчуваю, що в неї багата душа, куди друг міг би ввійти, мов у неземне королівство. Але чомусь вона відштовхує кожного й не дає розвитку власним здібностям, які могли б дати щедрі плоди. Так, відколи ми попрощалися, я міркувала, як назвати те враження, котре вона справляє, і ці слова опишуть його найточніше. Я запитаю про неї в панни Корнелії.

Розділ 11

Історія Леслі Мур

– Еге ж, два тижні тому народилося восьме дитя, – повідомила панна Корнелія холодного жовтневого надвечір’я, сидячи в кріслі-гойдалці біля каміна в Домі Мрії. – Це дівчинка. Фред від люті мало не здурів – казав, що хотів сина… коли насправді зовсім не хотів нових дітей. Зате якби народився хлопчик, Фред буркотів би, що це не дівчинка. Досі в них уже було три хлопчики та четверо дівчаток, то мені здається, тепер це не має жодного значення. Але Фред, звісно, мусив обуритися – хіба не типовий чоловік? Малятко, у своїй новій гарненькій льолі, просто чарівне. У нього чорні оченята й такі милі крихітні ручки.

– Неодмінно піду подивитися на маленьку. Я люблю дітлахів, – мовила Енн, усміхаючись власним думкам, надто потаємним і священним, щоб висловлювати їх уголос.

– Гарні вони, це правда, – визнала панна Корнелія. – Проте дехто явно має їх більше, ніж треба, повірте мені. У моєї сердешної кузини Флори з Глена їх одинадцятеро, і вона при них, як рабиня! Три роки тому їхній батько наклав на себе руки. Хіба не типовий чоловік?

– Що змусило його піти на це? – запитала вражена Енн.

– Не зміг узяти гору в суперечці – і плигнув у колодязь. Так йому й треба! Він був природжений тиран. Але колодязем стало неможливо користуватися, і Флора, бідолашна, після того так на це й не наважилася. Мусила копати новий – а це коштувало хтозна-скільки, ще й вода в нім виявилася жорстка, мов цвяхи. Коли вже він надумав топитися – хіба в затоці води недостатньо? Мене такі чоловіки дратують. Хоча тут більше самогубців не траплялося, крім нього й Френка Веста, батька Леслі Мур. До речі, Леслі ще у вас не була?

– Ні, та ми зустрілися на узбережжі кілька днів тому, і якось познайомилися, – відповіла Енн, нашорошуючи вуха.

Панна Корнелія кивнула.

– Я рада, рибонько. Я сподівалася, що ви зустрінете її там чи тут. І що ви про неї скажете?

– Мені вона здалася дуже вродливою.

– Еге ж. У Чотирьох Вітрах ніхто й ніколи не міг до неї дорівнятися. Ви бачили її коси? Вони, коли розпущені, стіп їй сягають. Але я мала на увазі, чи сподобалася вона вам?

– Я думаю, вона могла б мені сподобатись, якби дозволила, – поволі проказала Енн.

– Але ні, вона відштовхнула вас і тримала на відстані, бідолашна! І ви не дивувалися б цьому, знаючи, що в неї за життя. Це трагедія… трагедія! – виразно повторила панна Корнелія.

– Розкажіть мені про неї… звісно, якщо тут немає таємниць.

– Та що ви, рибонько, ніяких таємниць. Усі в Чотирьох Вітрах знають історію Леслі Мур – тобто знають її зовнішній бік. Про внутрішній не має гадки ніхто, крім самої Леслі, а вона нікому не звіряється. Я, мабуть, найкращий друг, який у неї є, і навіть я ні разу не чула її нарікань. Скажіть, ви зустрічали Діка Мура, її чоловіка?

– Ні.

– Ну, то я розповім вам усе від початку, щоб ви зрозуміли. Як я вже сказала, батьком Леслі був Френк Вест. Тямущий, але безпорадний – хіба не типовий чоловік? Так, розуму в нього було достолиха… та де ж йому це помогло? Він провчився був два роки в коледжі, а тоді здоров’я не стало. Вести схильні до сухот. Отже, Френк повернувся додому й став опікуватися фермою. За жінку собі взяв Розу Еліот із того боку затоки. Роза була найвродливіша у Чотирьох Вітрах – Леслі успадкувала її зовнішність, але духом вона в десять разів сильніша за свою матір, та й фігура в неї краща. Ви знаєте, Енн, я завжди стояла на тому, що ми, жінки, повинні захищати одна одну. Бачить Бог, ми стільки зносимо від чоловіків, тому я вважаю, що нам слід не гризтися між собою, і ви зрідка й почуєте, щоб я ганила якусь жінку. Але я ніколи не любила Рози Еліот. Вона була геть зіпсована, повірте мені – ледаче, байдуже, плаксиве дівчисько. Френк до роботи не годився, то вони були бідні, як церковні миші. Бідні! Та вони жили на самій картоплі, повірте мені! У них було двоє дітей – Леслі й Кеннет. Леслі зовні була викапана мати, а розумом вдалася в батька, та ще було в ній те, чого ані від кого з них узяти вона не могла. То була вдача її бабці, пані Вест – дивовижної жінки. У дитинстві Леслі була така кмітлива, товариська й весела. Усім вона подобалася, Енн. Батько любив її найдужче, і вона його теж. Вони були «сердечні друзі», так вона сама казала. Леслі жодних його вад не бачила – а він таки у певнім сенсі був хороший чоловік.

Ну й от, як Леслі виповнилося дванадцять, сталося перше жахіття. Вона обожнювала Кеннета, свого брата – той був на чотири роки молодший, такий гарний хлопчик. І він загинув – упав з великої копиці сіна, коли віз під’їздив до клуні. Колесо проїхало йому по грудях і роздушило його. А Леслі вздріла це на власні очі з піддашшя. Вона глухо скрикнула – їхній наймит потім сказав, що в житті не чув такого, і йому той крик лунатиме у вухах, аж доки покличе його сурма Гавриїла. Та більше вона не плакала й не кричала – просто скочила з піддашшя на віз, а з воза на землю й ухопила в обійми те маленьке тільце, що стікало кров’ю… Енн, її від нього відтягали силою, покликали мене… Ні, я не можу про це говорити.

Панна Корнелія втерла сльози з лагідних карих очей і кілька хвилин шила мовчки.

– Та зрештою, – продовжила вона, – і це минуло. Кеннета поховали на цвинтарі по той бік затоки, а Леслі повернулася до школи. Вона більше не згадувала братового імені – відтоді й донині я не чула, щоб воно прийшло їй на вуста. Їй, напевне, ця рана болить і досі… але тоді вона була дитям, а час милостивий до дітей, Енн, рибонько. Минали дні, і вона знову почала сміятися – у неї дуже гарний сміх. Тепер він лунає нечасто…

– Я чула його, коли ми з нею розмовляли, – мовила Енн. – Справді дуже гарний сміх.

– Після загибелі сина Френк Вест затужив. Він завжди був слабкодухий, і це його вразило, бо він таки любив малого, хоч і не так сильно, як Леслі. Його посіло горе й меланхолія, і він не хотів чи не міг працювати. І якось – Леслі тоді було чотирнадцять – він повісився, у власнім домі, у вітальні, на гаку для лампи. Хіба не типовий чоловік? Та ще й завважте, Енн, – у річницю свого ж весілля! Непоганий, зі смаком вибраний час для самогубства, правда? А знайшла його там ніхто інша, як нещасна Леслі. Того ранку вона співаючи принесла у вітальню свіжі квіти й уздріла батька, що висів попід стелею з обличчям чорним, мов вугілля. Це було щось жахливе, повірте мені!

– Яке страхіття! – здригнулася Енн. – Бідна, бідна дівчинка!

– На похороні батька, так само, як на похороні Кеннета, Леслі майже не плакала. Зате Роза вила й голосила за двох, і Леслі, як могла, заспокоювала і втішала її. Мене, та й інших теж, Розина поведінка дратувала, проте Леслі була незмінно терпляча. Вона любила матір. Леслі віддана своїй сім’ї – для неї рідні завжди праві. Словом, вони поховали Френка поряд із Кеннетом, а Роза поставила йому велетенський пам’ятник – далеко більший за його особу, повірте мені. І коштував він більше, ніж Роза могла дозволити, аж вони мали заставити ферму. Але тоді невдовзі померла стара пані Вест. Вона лишила Леслі трохи грошей – на рік навчання в учительській семінарії. От Леслі й постановила собі – здобути диплом і вчителювати, щоб заробити на курс у Редмондськім коледжі. То був задум її батька – він хотів, щоб донька здобула вищу освіту, якої сам він так і не мав. Розуму й честолюбства Леслі не бракувало. Вона вступила в семінарію, за рік здобула диплом першого ступеня, приїхала додому й дістала посаду в гленській школі. Леслі була така щаслива, сповнена життя, мрій та завзяття. І коли я думаю, яка вона була тоді, а яка стала тепер, то кажу собі: хай вони згинуть, ті чоловіки!

І панна Корнелія так люто відрізала нитку, наче хотіла, мов Нерон, зітнути голову всьому чоловічому племені вкупі.

– Того літа в її життя ввійшов Дік Мур. Його батько, Ебнер Мур, мав у Глені крамницю, але Дік від предків матері успадкував любов до моря. Тож на літо він ходив у плавання, а взимку обслуговував покупців. То був кремезний і вродливий хлопець, але що за гидку дрібну душу він мав! Завжди прагнув недосяжного, та щойно здобував – то вже воно йому й не треба. Хіба не типовий чоловік? О, на погоду він не нарікав, доки сяяло сонце, і коли все було добре, ставав майже чемний і милий. Зате він пиячив, і ходили ці мерзенні плітки про нього й одну дівчину з рибальського селища. Словом, він не вартий був того, щоб Леслі й ноги об нього витерла. Та ще він був методистом! Але за нею гинув – по-перше, через її вроду, а по-друге – тому, що вона й розмовляти з ним не бажала. Він присягнувся, що одружиться з нею – і одружився!

– Як йому вдалося?

– О, то було дуже ницо. Ніколи не прощу цього Розі Вест! Бачте, рибонько, ті гроші під заставу ферми дав їй Ебнер Мур, і Роза не сплачувала відсотків, тож Дік почав її лякати, що, як Леслі за нього не вийде, батько позбавить її права на викуп ферми. Роза до чого тільки не вдавалася – зомлівала, ридала, благала доньку не дати викинути її з дому, де вона провела все життя після весілля, бо якщо це станеться, вона, мовляв, помре з горя. Я не судила б її за те, що вона так побивалася… але хто ж міг подумати, що Роза виявиться егоїсткою, здатною заради ферми принести в жертву рідну дитину? А вона виявилася. І Леслі поступилася, бо так любила свою матінку, що на все була готова задля неї. Вона вийшла за Діка Мура. Тоді ми гадки не мали, чому. Лише згодом я довідалася, як Роза її дійняла. Хоч я була певна, що в тій історії щось нечисто, бо знала, як вона раз по раз давала йому відкоша, а Леслі не з тих, хто так раптово змінює думку. Та й Дік Мур був не тим чоловіком, у якого могла б закохатися Леслі, попри всю його вроду й запал. Бенкету, звісно, не було, та мене Роза покликала до них на весілля. Я пішла й гірко пошкодувала про це. Я бачила обличчя Леслі на похоронах її брата й батька, а тепер, мені здавалося, вона стояла на власнім похороні. Зате Роза сяяла й цвіла, повірте мені!

Леслі й Дік оселилися на фермі Вестів – Роза, мовляв, не стерпіла б розлуки з донькою! – і прожили там першу зиму. Навесні Роза померла від запалення легень – шкода, що не на рік раніше! Леслі була вбита горем. Хіба не жахливо – як часом люди люблять тих, хто цього не гідний, а інші, котрі значно більше заслуговують на щастя, так і живуть без крихти доброго ставлення? Що ж до Діка, то йому швидко набридло тихе сімейне життя – хіба не типовий чоловік? Він сказав, що з нього досить, та й поїхав до рідні в Нову Шотландію – його батько був звідти родом. Написав Леслі, що його кузен, Джордж Мур, пливе з командою до Гавани, і він подасться з ними разом. Корабель називався «Чотири сестри» і плавати мав зо дев’ять тижнів.

Леслі, напевно, зраділа. Та вона про це й словом не прохопилася. Від дня свого весілля вона була достоту така, як тепер – горда й холодна, – і всіх, окрім мене, тримала на відстані. Я не дозволю, щоб мене тримали на відстані, повірте мені! Я просто завжди лишалася поряд із Леслі, так близько, як могла, попри все.

– Вона сказала мені, що ви – її найкращий друг в усьому світі, – мовила Енн.

– Справді? – утішено вигукнула панна Корнелія. – Я дуже рада це чути. Часом я думаю, чи легше їй від того, що я поряд – вона ж ніколи нічого не каже. Ви відігріли її душу – певно, більше, ніж самі гадаєте, інакше вона б і цього не сказала. Ох, бідолашна, зневірена дівчина! Щоразу, як я бачу Діка Мура, мені кортить проштрикнути його ножем!

Панна Корнелія знов утерла очі і, віддихавшись опісля кровожерливих думок, повела далі:

– Словом, Леслі залишилася сама. Перед від’їздом Дік засіяв поля, і старий Ебнер доглядав їх. Літо минало, «Чотири сестри» не верталися. Родичі в Новій Шотландії розпитували моряків, та й дізналися, що корабель прибув у Гавану, розвантажився, узяв новий вантаж і рушив назад. Це все, що було їм відомо. Діка Мура почали вважати мертвим. Майже всі так думали, хоча й не були певні, бо ці немовби покійники часто потім, через кілька років, поверталися додому. Леслі не вірила, що він загинув – і мала рацію, сердешна. І шкода, шкода тисячу разів! Наступного літа капітан Джим опинився в Гавані – це, звісно, було ще тоді, коли він не покинув мореплавства. От він і вирішив розвідати – капітан Джим завжди в чужі справи пхався, як типовий чоловік – і пішов по всіх тих кімнатах, що їх зазвичай винаймають моряки, і всіх випитував про ту команду «Чотирьох сестер». Про мене, краще не будив би лиха. Він тинявся там, аж доки в однім із таких місць не знайшов чоловіка, і враз не впізнав, що то й був Дік Мур, хоч і з довгою бородою. Капітан Джим поголив його й переконався остаточно – то був Дік Мур… принаймні то було його тіло. Розуму в нім не лишилося, а душі… я так собі гадаю, він її ніколи й не мав!

– Що з ним сталося?

– Цього ніхто достеменно не знає. Господарі розповіли, що з рік тому знайшли його на порозі власного дому в жахливому стані, з головою, мало не розтовченою на криваву кашу. Вони припускали, що він постраждав у якійсь п’яній бійці, і так воно, певне, й було. Вони забрали його до себе, хоч і не сподівалися, що він очуняє. Але він очуняв, і лишився після того, як дитя – ні пам’яті, ні глузду. Ті люди хотіли дізнатися, хто він, але так нічого й не вийшло. Він навіть імені свого не пам’ятав, а сказати міг лиш кілька найпростіших слів. У нього був із собою лист, що починався зі слів «Дорогий Діку» й за підписом «Леслі», і той без адреси й без конверта. Вони лишили його в себе – він навчився так-сяк поратись по господарству – і там капітан Джим його й знайшов. Він привіз його додому – я завжди казала, що на це його сам чорт напоумив, хоча іншого ж, мабуть, і не лишалося. Він гадав, що тут, коли Дік побачить знайомих і рідні місця, до нього повернеться пам’ять. Але ніщо не помогло. Так Дік і мешкає відтоді в сірім будинку понад струмком – як дитя, не більше й не менше. Часом у нього стаються напади люті, та загалом він – нешкідливе, добродушне ледащо. Коли за ним не стежити, він іноді тікає. Цю ношу Леслі тягне ось уже одинадцять років – і зовсім сама. Старий Ебнер помер невдовзі після повернення Діка, і з’ясувалося, що він був ледь не банкрот. Після його смерті Леслі й Дікові лишилася хіба стара ферма Вестів. Леслі здала її в оренду Джонові Ворду – от і весь її дохід. Часом улітку вона бере до себе пожильців – але майже всі приїжджі селяться на тому боці, де стоять усі літні будинки й готелі. Будинок Леслі задалеко від придатних до купання місць. Вона доглядає Діка й за одинадцять років жодного разу ніде не бувала – цей недоумок назавжди зав’язав їй світ. І це після всіх її колишніх мрій та сподівань! Ви уявляєте, як воно їй, рибонько – із її вродою, розумом, гордістю й честолюбством. Вона мовби похована живцем.

– Бідна, бідна Леслі, – повторила Енн. Її власне щастя здалося їй докором. Яке право мала вона бути такою щасливою, коли інша людська душа так невимовно страждала?

– Будь ласка, розкажіть мені, що говорила Леслі, як вона трималася тоді, коли ви зустрілися з нею, – попросила панна Корнелія.

Уважно вислухавши Енн, вона вдоволено кивнула:

– Ви думали, рибонько, що вона неприязна й холодна, але будьте певні – вона дивовижно відтанула. Леслі, мабуть, одразу до вас потяглася. Я дуже рада. Ви зможете їй так допомогти. Я була щаслива почути, що в домі панни Рассел оселиться молода пара, бо сподівалася, що ви будете друзями Леслі – тим паче, ви належите до племені, що знає Йосипа. Ви ж будете їй подругою, правда, рибонько?

– Авжеж, якщо вона дозволить, – вигукнула Енн з усією своєю палкою, милою щирістю.

– Ні, ви мусите бути їй подругою, байдуже, дозволить вона вам чи ні, – рішуче відказала панна Корнелія. – І не зважайте, коли часом вона буде колюча й ворожа – просто не помічайте цього. Пам’ятайте, яке в неї життя – було, є й вочевидь завжди буде, бо такі істоти, як Дік Мур, живуть, мені здається, вічно. Бачили б ви, як він погладшав за ці роки – а був же доволі худий. Просто змусьте її бути вашим другом – ви зможете, ви з тих, хто вміє. Тільки не ображайтеся. І не зважайте, коли вона не пускатиме вас до себе. Більшість жінок не зносять присутності Діка – самого вигляду його бояться. Просто вмовте її приходити до вас якнайчастіше. Вона зрідка може лишити Діка: бозна-що він утне – ану ж як візьме та спалить ферму. Вечорами, коли він засне, – от і весь її вільний час. Він завжди лягає рано й спить, як убитий, до світанку. Ось чому ви зустріли її біля моря. Вона часто блукає там після заходу сонця.

– Я зроблю для неї все, що зможу, – відповіла Енн. Жвава цікавість до Леслі Мур, що оселилася в її душі першого ж дня, коли Енн побачила її зі зграєю гусей, зросла в тисячу разів після оповіді панни Корнелії. Врода, горе й самотність Леслі вабили Енн до неї з нестримною силою. Досі вона не знала нікого, хто був би схожий на Леслі; усі її подруги були, як і вона сама, звичайними, веселими й щасливими дівчатами, на долю яких випадали звичайні втрати, клопоти й випробування, що смутили їх і затьмарювали їхні дівочі надії. Леслі Мур стояла осторонь – гірка трагічна жінка зі зруйнованою долею. Енн вирішила, що здобуде ключ від королівства цієї самотньої душі й відшукає там дружбу, яку Леслі могла б щедро їй дарувати, якби не жорстокі кайдани, накладені на неї не з її вини.

– І не забувайте, Енн, рибонько, – мовила панна Корнелія, котра не висловила ще всього, що мала на меті, – ви не повинні думати, що Леслі не вірить у Бога, бо майже не буває в церкві… чи навіть гірше – буцім вона методистка. Вона, звісно, не може привести до церкви Діка, хоч він і в найкращі свої часи не турбував церкви відвідинами. Але ви пам’ятайте, Енн, рибонько, що в душі вона справжня ревна пресвітеріанка.

Розділ 12

Леслі заходить у гості

Леслі Мур зайшла в Дім Мрії морозного жовтневого вечора, коли тумани в місячнім сяйві кошлатилися над затокою й звивалися сріблястими стрічками між прибережних долин. Судячи з виразу її обличчя, вона пошкодувала, що прийшла, коли двері на її стукіт відчинив Гілберт, але слідом за ним враз підскочила Енн, налетіла на неї й затягла всередину.

– Як добре, що ви прийшли нині, – весело проказала вона. – Я приготувала купу смачнючих ірисок, тож нам потрібен хтось, хто допоміг би їсти їх… коло вогню… розповідаючи різні історії. Можливо, і капітан Джим зазирне. Нині його вечір.

– Ні, капітан Джим лишився вдома, – мовила Леслі. – Це… це він змусив мене прийти, – дещо виклично додала вона.

– Я подякую йому за це при зустрічі, – сказала Енн, підсуваючи крісла до каміна.

– О, я не кажу, буцім не хотіла прийти, – зашарілася Леслі. – Я… я збиралася… але для мене десь піти не завжди легко.

– Авжеж, вам, певно, важко залишити пана Мура самого, – мовила Енн так, наче то було очевидно. Вона заздалегідь постановила собі говорити про стан Діка Мура як про загальновідомий факт, і не ятрити рану Леслі, змушуючи її переповідати деталі. То було правильне рішення, позаяк настороженість Леслі щезла. Гостя вочевидь уже міркувала, що знає Енн про обставини її життя, і втішилася, зрозумівши, що жодних пояснень давати не доведеться. Вона дозволила забрати своє пальто й капелюха й по-дівочому затишно вмостилася в м’якому кріслі біля Магога. Одягнена вона була гарно й охайно, зі звичним яскравим акцентом – багряною квіткою герані на сукні під білою шиєю. У теплім сяєві полум’я розкішні коси Леслі мерехтіли, наче щире золото, а сині, як море, очі променіли радістю й веселим сміхом. У цю мить, під впливом атмосфери маленького Дому Мрії, вона знову стала дівчиною, безтурботною та вільною від тягаря минулих літ. Тут, де все було освячене любов’ю, теперішньою й колишньою, а обабіч неї сиділо двоє молодих і здорових ровесників, Леслі піддалася чарам свого оточення. Капітан Джим і панна Корнелія не впізнали б її того вечора, і сама Енн чудувалася – невже це була та холодна, неприязна жінка, що її вона зустріла біля моря? Тепер на її місці була жвава дівчина, що говорила й слухала з палкою щирістю змарнілої душі. А як пожадливо дивилася Леслі на книжкові шафи поміж вікон!

– Наша бібліотека не надто велика, – мовила Енн, – зате кожна книжка в ній – це справжній друг. Ми збирали їх багато років і не купували жодної, не прочитавши заздалегідь, щоб упевнитися, що вона також із тих, котрі знають Йосипа.

Леслі засміялася – її гарний сміх так пасував до тієї радості, яка відлунювала поміж стін будиночка у давні дні.

– У мене є ще кілька татових книжок – зовсім трохи, – мовила вона. – Я перечитувала їх, доки не вивчила майже напам’ять. Я нечасто купую книжки. У Глені, звісно, є бібліотека, але комітет, що опікувався книжками для неї, гадки не мав, які з-поміж них знають Йосипа… чи й не цікавився тим. Мені так рідко випадало взяти там добру книжку, що я покинула туди ходити.

– Надіюся, наші книжкові полиці стануть і вашими теж, – відказала Енн. – Я щиро й беззастережно запрошую вас брати з них будь-які книжки.

– Ви ставите переді мною розкішний частунок, – усміхнулася Леслі. Невдовзі, коли годинник пробив десяту, вона поволі й неохоче підвелася.

– Мені час іти. Я й не знала, що вже так пізно. Капітан Джим завжди каже, що посидіти годинку – то недовго; а я просиділа дві – і, ох, які це були приємні години, – щиро додала вона.

Поиск по сайту: