ББК Ш9(7К)6 6 страница

– Приходьте якнайчастіше, – відповіли Енн і Гілберт. Вони теж підвелися й тепер стояли обіч у світлі камінного полум’я. Леслі дивилася на них – щасливих, молодих і сповнених надій, – на втілення того, чого їй завжди бракувало й бракуватиме. Світло в її очах та усмішці згасло, зникла юна безтурботна дівчина – тепер то знов була сумна, скривджена жінка, що відповіла на запрошення майже холодно й пішла до себе із прикрою поспішністю.

Енн дивилася їй услід, аж доки силует її розчинився в морозній, туманній і тінистій ночі, а тоді неквапно повернулася до власного світлого вогнища.

– Вона така вродлива, правда, Гілберте? Її коси зачаровують мене. Панна Корнелія каже, що вони сягають їй стіп. Рубі Джилліс мала гарні коси, проте в Леслі вони живі. Кожне пасмо – наче живе золото.

– Так, вона дуже вродлива, – погодився Гілберт палко, аж Енн закортіло, щоб його захват був бодай трохи стриманіший.

– Гілберте, мої коси подобалися б тобі більше, якби були такі золоті, як у Леслі? – сумовито запитала вона.

– Я нізащо в світі не хотів би, щоб вони змінили колір, – відповів Гілберт, підтверджуючи ці слова одним чи двома вагомими доказами. – Ти не була б Енн, якби мала інші коси – золотаві чи ще будь-які, крім…

– Рудих, – мовила Енн із відчуттям понурого задоволення.

– Так, рудих – щоби підкреслити теплоту цієї молочно-білої шкіри та ясних сіро-зелених очей. Золоті коси геть не личили б вам, королево Анно… моя королево Анно… королево мого серця, життя й дому.

– Тоді ти можеш вихваляти коси Леслі, як захочеш, – великодушно зглянулася Енн.

Розділ 13

Примарний вечір

Тиждень потому Енн вирішила побігти крізь поля до будинку понад струмком і відвідати Леслі Мур. То був вечір сірого туману, що прокрався із затоки, огорнув собою гавань та долини, і важкою хмарою навис над осінніми луками. Десь поза туманом ридало й здригалося море. Енн побачила Затоку Чотирьох Вітрів новою – загадковою, чарівливою й таємничою, – проте нині їй було самотньо. Гілберт поїхав аж до наступного дня на загальний з’їзд лікарів у Шарлоттауні. Енн відчайдушно хотілося провести кілька годин із подругою. Капітан Джим і панна Корнелія були чудовими людьми, та молодь прагне товариства молодих.

– Якби ж до мене могли забігти Діана, Філ, Пріс чи Стелла, – мовила собі Енн, – як то було б добре! Нині такий примарний вечір. Я певна, що, якби розсунути цю пелену туману, можна було б уздріти, як усі кораблі, що виходили будь-коли з гавані Чотирьох Вітрів у свій останній, фатальний рейс, нині вертаються до неї із загиблими командами на палубах. Здається, що за цим туманом чигають незліченні таємниці – наче всі тепер уже колишні покоління жителів затоки оточили мене й поглядають крізь сіру завісу. Якби милі померлі господині цього дому вирішили відвідати його, то прийшли б саме такого вечора, як нині. Якщо я посиджу тут іще трохи, то побачу одну з них навпроти мене в Гілбертовім кріслі. Нині тут незатишно. Навіть Гог і Магог нашорошили вуха, мовби слухаючи кроки невидимих гостей. Побіжу-но я до Леслі, поки ще не залякала себе власними фантазіями, як то було колись із Лісом Привидів. Нехай мій маленький Дім Мрії зустрінеться нині з колишніми своїми пожильцями. Моє вогнище перекаже їм вітання від мене… вони підуть, доки я повернуся, і мій дім знову буде моїм. Я певна, нині в нього зустріч із минулим.

Отак, підсміхаючись із власної бурхливої уяви, та все ж відчуваючи холодок уздовж спини, Енн послала повітряний цілунок Гогові й Магогу, і вислизнула за поріг, у туман, із журналами для Леслі під пахвою.

– Леслі гине за журналами й книжками, – сказала їй панна Корнелія, – та майже ніколи їх не бачить – не може собі дозволити ні купувати, ні передплачувати. Вона страхітливо бідна, Енн, рибонько. Не знаю, як вона живе на ту мізерну орендну плату за ферму. Леслі ніколи не нарікає на безгрошів’я, та їй, звісно, тяжко. Усе життя її мов переслідує нужденність. Їй було байдуже до того, коли вона була вільна й повна честолюбних сподівань, але тепер це мучить її, повірте мені! Я рада, що вона так гарно й весело провела вечір у вас у гостях. Капітан Джим сказав мені, що мусив ледь не силоміць надіти на неї пальто й капелюха й виштовхнути надвір. І ви зайдіть до неї теж, не зволікайте. Інакше вона вирішить, що ви не хочете бувати в неї через Діка й знову заховається, мов равлик, у свою мушлю. Дік – велике, нешкідливе дитя, але той його дурносміх часто діє людям на нерви. На щастя, у мене ніяких нервів немає. Дік Мур подобається мені тепер більш, ніж тоді, коли був у здоровому глузді – хоча різниця невелика, бачить Бог. Я була в них одного разу під час прибирання – допомагала Леслі й узялася смажити пончики. Дік крутився коло мене, щоб і собі вхопити попоїсти, як завжди – аж раптом поцупив пончика – страшенно гарячого, я щойно витягла його з олії – і впустив мені ззаду на шию, коли я нахилилася. А потім знай реготав. У ту мить, Енн, рибонько, я мусила прикликати всю свою істинну віру, щоб не вилити гарячу олію зі сковорідки йому на голову.

Квапливо пробираючись крізь морок, Енн і собі сміялася із гніву панни Корнелії. Проте цього вечора сміх її був вимушений і невеселий; отож, до будинку поміж верб вона добігла вже цілком серйозна. Усюди було тихо. Парадна частина будинку здавалася темною й безлюдною, тож Енн прослизнула до бічних дверей, що вели просто з ґанку до невеличкої вітальні, і завмерла, вражена.

Двері були відчинені. У глибині тьмяно освітленої кімнати сиділа Леслі Мур, поклавши руки на стіл, а голову на руки, і ридала – гірко, хрипко, здушено, немовби страшний пекучий біль намагався вирватись назовні із її серця. Старий чорний пес сидів коло її ніг, поклавши морду їй на коліна, і дивився на неї великими очима, повними німого болю, благального співчуття й відданості. Енн перелякано відсахнулася. Вона відчувала, що не має права втручатися в цей вияв горя. Серце їй боліло від співчуття, якого вона не могла висловити. Увійти в дім означало назавжди відрізати собі шлях до дружби й допомоги Леслі. Щось підказувало Енн, що ця горда зневірена дівчина ніколи не пробачить тому, хто застане її у цьому нестримному відчаї.

Енн тихенько спустилася з ґанку й вислизнула на вулицю. Віддалік у темряві вона почула голоси й уздріла тьмяний промінь світла. До хвіртки підійшов капітан Джим із ліхтарем та ще один чоловік, у якім вона впізнала Діка Мура – високий, рум’яний, круглолиций, гладкий і з порожнім, відсутнім поглядом. Навіть у неяскравім світлі ліхтаря Енн помітила якусь дивину в його очах.

– То ви, пані Блайт? – запитав капітан Джим. – Дарма, дарма ви самотою вийшли в такий вечір. Ану ж заблукаєте – хіба важко в такому тумані? Заждіть, я проведу додому Діка, вернуся й буду світити дорогою вам. Не хочу, щоби лікар Блайт довідався, що ви пішли прямісінько за мис Лефорс[1]. Так уже було з одною жінкою сорок років тому… То ви заходили до Леслі? – запитав він, коли знов приєднався до неї.

– Я не насмілилася, – відповіла Енн і переказала те, що вздріла мимохіть. Капітан Джим зітхнув:

– Бідне, бідне дитя! Вона так рідко плаче, пані Блайт – надто відважна для того. Певно, вже їй зовсім зле, коли заплакала. Такі вечори бувають важкі для жінок, що багато смутку в житті спізнали. Чимось вони мовби як нагадують нам про все, що ми вистраждали… все, чого боялися.

– Цей вечір повен привидів, – здригнулася Енн. – Ось чому я прийшла. Захотіла потиснути людську руку й почути людський голос. Здається, нині довкола стільки всього нелюдського – навіть у моїм милім домі. Усі ці привиди просто виштовхали мене за двері. От я й побігла сюди, щоби провести час у товаристві собі подібних.

– Але ви правильно вчинили, що не зайшли, пані Блайт. Леслі б розсердилася – навіть і тоді, якби я зайшов разом з Діком, а я був би так і зайшов, якби вас не зустрів. Нині я забрав Діка до себе на цілий день. Я так роблю, коли тільки можу, щоб Леслі допомогти.

– У нього щось дивне в очах, чи не так? – запитала Енн.

– Ви помітили? Так-таки є, одне око синє, друге каре. Такі очі були в його батька. Це прикметна риса всіх Мурів. Вона й підказала мені, тоді вперше, на Кубі, що переді мною Дік Мур. Якби не очі, я був би його й не впізнав – так він погладшав, і борода з’явилася. Ви, певно, знаєте – це я знайшов його й привіз додому. Панна Корнелія каже, що я зробив це мовби як дарма – але я не згоден. То було правильне рішення – правильне й тим єдине. Тут я не сумніваюся. Та серце в мене, старого, за Леслі болить. Їй тільки-но двадцять вісім, а хліба на сльозах замішала вже більше, ніж інші за вісімдесят літ.

Деякий час вони йшли мовчки. Потім Енн проказала:

– Знаєте, капітане Джим, я чомусь не люблю ходити отак, з ліхтарем. У мене тоді виникає моторошне відчуття, буцім просто поза колом світла, на самім його краю, чигають лиховісні, хитрі створіння, що дивляться на мене з тіні лютими очима. Воно знане мені ще з дитинства. Але чому? Я ніколи не відчуваю цього в справжній темряві… коли вона огортає мене. Тоді мені зовсім не страшно.

– Я й сам собі теж таке відчуваю, – визнав капітан Джим. – Певно, коли темрява з нами поряд – тоді вона друг. А коли ми її немовби як відштовхуємо, відділяємося від неї ліхтарем, – вона стає ворогом. Але зараз туман розвіється. Чуєте – онде вже дме західний вітер. Доки ви повернетеся, у небі засяють зорі.

Вони справді засяяли, і коли Енн переступила поріг свого Дому Мрії, червоні жарини ще мерехтіли у вогнищі, а всі примари здиміли безслідно.

Розділ 14

Листопадові дні

Калейдоскоп яскравих барв, що впродовж кількох тижнів паленів на пагорбах уздовж затоки, поступився місцем ніжним сіро-блакитним тонам пізньої осені. Надійшли дні, коли поля й узбережжя вкривалися завісою мрячних дощів, або тремтіли під подувом сумного морського вітру… і штормові ночі, коли Енн прокидалася й молилася, щоб жоден корабель не прибило до похмурих скель на північнім березі, оскільки тоді навіть великий, надійний маяк, світло якого так відважно мерехтіло в темряві, не допоміг би йому ввійти до безпечної гавані.

– У листопаді я часом боюся, що весна більше ніколи не настане, – зітхала вона, тужливо споглядаючи безнадійну злиденність своїх побитих морозом та обшарпаних дощами клумб. Веселий садок дружини шкільного вчителя тепер був тьмяний і жалюгідний, осокори й берези «скинули вітрила», як висловився про них капітан Джим. Проте сосновий гай за будинком лишався незмінно зеленим, і навіть у листопаді й грудні випадали часом світлі, погожі дні сонячного сяйва та бузкових туманів, коли вода в гавані витанцьовувала й блискотіла весело, наче влітку, а затока барвилася в такий ніжно-синій колір, що всі шторми й буревії здавалися лиш давнім сном.

Багато осінніх вечорів Енн і Гілберт провели на маяку, завжди привітнім і веселім. У всіх його закутках мовби ховалися сонячні промені, навіть тоді, коли східний вітер виводив мінорних пісень, а море лежало мертвотно-сіре. Можливо, причиною тому був Перший Помічник у своїх пишних золотавих шатах. Він був такий осяйно-велетенський, що ніхто й не згадував про брак сонця, а його гучне муркотіння слугувало приємним акомпанементом сміхові й розмовам, що точилися коло вогнища в капітана Джима. У капітана з Гілбертом відбулося тими вечорами багато довгих і жвавих дискусій на теми, недоступні пізнанню.

– Я люблю міркувати про всякі питання, хоч і не здатен відповісти на них, – мовив капітан Джим. – Батько мій стояв на тім, що ми не повинні думати про незбагненне, але якби ми, лікарю, таки не думали, то й поговорити ледве мали би про що. Певне, з тих наших розмов боги сміються, та нехай – треба лише пам’ятати, що ми лише люди, і не уявляти й себе богами, що знають добро та зло. Ні нам, ані іншим ці наші міркування не зашкодять, тож поміркуймо нині, лікарю, іще про кілька «що», «чому» і «як».

Доки вони міркували, Енн слухала їхню розмову чи мріяла. Часом на маяку до них долучалася Леслі, і вони з Енн блукали вздовж берега в таємничих, моторошних сутінках або сиділи на скелях попід маяком, доки темрява не заганяла їх назад, до веселого вогнища із хмизу. Тоді капітан Джим заварював чай і розповідав їм

«усе, що нам являє дивен світ

морів і суші, зникле й проминуле

у темряві забутих давніх літ».

Леслі, здавалося, завжди раділа цим посиденькам на маяку, під час яких розквітала й зачаровувала всіх присутніх жвавим розумом, веселим сміхом і ясними очима. Присутність молодої жінки додавала розмові особливого присмаку й аромату, якого дуже бракувало без неї. Навіть не промовляючи ні слова, Леслі надихала й розкривала таланти інших. Капітан Джим іще цікавіше оповідав свої історії, Гілберт швидше знаходив аргументи в суперечці, Енн відчувала, як нуртує й виливається в слова її фантазія – і все це під впливом милої особистості Леслі.

– Ця дівчина була народжена, щоб сяяти в інтелектуальних та світських колах далеко від Чотирьох Вітрів, – сказала Енн Гілбертові, повертаючись із ним додому після одного з таких вечорів. – Тут вона марніє… і марнує своє життя!

– Невже ти не чула, як твій покірний слуга днями широко обговорював це питання з капітаном Джимом? Ми дійшли втішного висновку, що Творець, вочевидь, керує світом незгірше за нас, і що зрештою жодне життя не можна вважати змарнованим, коли тільки людина свідомо не розтринькує своїх талантів – чого Леслі Мур, без сумніву, не робить. А дехто міг би подумати, що й випускниця Редмондського коледжу, котра допіру почала здобувати визнання у редакціях журналів, марнує своє життя в шлюбі з молодим сільським лікарем у провінційній Затоці Чотирьох Вітрів.

– Гілберте!

– Якби ти вийшла за Роя Гарднера, – безжально вів далі Гілберт, – то й собі могла б «сяяти в інтелектуальних та світських колах далеко від Чотирьох Вітрів».

– Гілберте!

– Енн, ти знаєш, що була закохана в нього.

– Гілберте, це підло… просто підло. Але чого ще сподіватися від чоловіка, як сказала би панна Корнелія. Я ніколи не кохала Роя Гарднера – лише думала, що кохаю. Ти це знаєш. Ти знаєш, що я радше буду твоєю дружиною в домі наших утілених мрій, ніж королевою в палаці.

Гілберт відповів їй не словами; утім, боюся, у цю мить вони геть забули про бідолашну Леслі, що самотою брела крізь поля до будинку, якого не випадало назвати ні палацом, ані втіленою мрією.

За їхніми спинами над темним сумовитим морем сходив місяць і перемінював його. Сяйво його променів не досягало ще затоки, протилежний бік якої лишався замислено-тінистий, із туманним бухтами, густою пеленою темряви та вогнями, схожими на коштовне каміння.

– Як мерехтять домашні вогники вночі! – мовила Енн. – Онде низка їх понад затокою, мовби намисто. А там, у Глені, їх цілий розсип! Дивися, Гілберте, – ось і наш вогник. Я така рада, що ми лишили його у вітальні. Не люблю вертатися в темний дім. Наш домашній вогник, Гілберте! Як радісно бачити його.

– Лише один з мільйонів вогників, моя дівчинко – але наш … наш маяк у цім грішнім світі. Коли маєш дім, а в ньому – юну чарівну рудокосу дружину, чого ще просити в життя?

– Можна попросити ще одного, – щасливо прошепотіла Енн. – О, Гілберте, я вже не можу дочекатися весни!

Розділ 15

Різдво в Чотирьох Вітрах

Спершу Енн і Гілберт хотіли поїхати на Різдво до Ейвонлі, та згодом вирішили залишитися в Чотирьох Вітрах.

– Ми відсвяткуємо наше перше спільне Різдво в нашім власнім домі, – постановила Енн.

Отак і вийшло, що Марілла, пані Лінд і двійнята приїхали в Чотири Вітри на Різдво. Марілла мала вигляд жінки, що здійснила навколосвітню подорож. Досі вона ніколи не від’їздила на шістдесят миль від дому й не їла різдвяного обіду ніде, крім Зелених Дахів.

Пані Лінд приготувала й привезла велетенський сливовий пудинг. Ніщо не могло переконати пані Лінд у тім, що випускниця коледжу з молодшого покоління здатна приготувати різдвяний пудинг на славу, та все ж навіть вона схвально відгукнулася про новий дім Енн.

– Енн – вправна господиня, – сказала пані Рейчел Маріллі, розташовуючись надвечір у кімнаті для гостей. – Я зазирнула в її хлібницю й смітницю. Я завжди суджу з них про господиню, будь певна. У смітниці в неї немає нічого, чого не слід було б викидати, а в хлібниці – черствих окрайців. Звісно, її виховала ти – але ж вона після того навчалася в коледжі. Я бачу, тут у неї на ліжку моя ковдра в тютюнову смужку, а перед каміном у вітальні – твій круглий плетений килимок. Від цього я почуваюся геть як удома.

Перше Різдво для Енн у її власнім домі виявилося кращим, ніж вона могла бажати. День видався погожий і ясний: напередодні випав перший сніг і зробив світ прекрасним; затока, вільна від криги, весело мерехтіла під сонцем.

До обіду в гості завітали капітан Джим та панна Корнелія. Леслі й Дік також були запрошені, проте Леслі сказала, що на Різдво вони завжди ходять до її дядька Айзека Веста.

– Так буде краще, – сказала панна Корнелія в розмові з Енн. – Їй неприємно брати Діка туди, де є чужі люди. Різдво – це тяжкий час для Леслі. Для них із батьком то завжди було надзвичайно важливе свято.

Панна Корнелія та пані Лінд не надто сердечно поставились одна до одної. «Нема двом сонцям місця в небесах». Проте вони майже не стикалися між собою, позаяк пані Рейчел на кухні допомагала Енн і Маріллі готувати святковий обід, а Гілберт у вітальні мав розважати панну Корнелію та капітана Джима – чи то пак, вони розважали його, адже розмову двох цих давніх друзів і супротивників не випадало назвати нудною.

– Ох, і давно тут востаннє був різдвяний обід, пані Блайт, – мовив капітан Джим. – Панна Рассел на Різдво була їздила в місто до друзів. Але я був тут присутній на першому різдвяному обіді – у дружини шкільного вчителя. То було шістдесят літ тому, пані Блайт, і день був зовсім такий, як нині – трохи снігу, щоб лиш пагорби стояли білі, і затока синя, мов у червні. Я був іще жовтодзьобий хлопчак, і то мене вперше отак на обід запросили. Як я соромився поїсти досхочу! Але той сором дуже швидко минув.

– Як у більшості чоловіків, – відказала панна Корнелія, проштрикуючи голкою шитво. Навіть у різдвяний день панна Корнелія не сиділа склавши руки. Дітлахи народжуються попри всі свята, і одного з них саме чекали десь у бідняцькій хатині в Глені Святої Марії. Панна Корнелія вже приготувала смачний обід для тамтешньої зграї малих шибеників і тепер із чистим сумлінням збиралася з’їсти свій власний.

– Ну, та ви знаєте, Корнеліє: шлях до серця чоловіка лежить через шлунок, – завважив капітан Джим.

– Можливо… якщо в нього є серце, – відрубала панна Корнелія. – Тому, напевне, стільки жінок убивають себе куховарством, як-от сердешна Амелія Бакстер. Вона померла торік на Різдво, і перед смертю сказала, що це перше Різдво після її весілля, коли вона не мусить готувати обід на двадцятьох людей. То для неї, вочевидь, була приємна зміна. Так чи так, а вона вже рік тому померла, тож невдовзі ми почуємо, що Горацій Бакстер накинув оком на когось.

– Я чув, що він уже накинув оком, – мовив капітан Джим, підморгуючи Гілберту. – Хіба не заходив він до вас нещодавно в неділю у жалобному костюмі з накрохмаленим комірцем?

– Ні. Та й не треба мені, щоб він заходив. Я могла вийти заміж за нього давно, ще коли він був молодий. Але я не потребую вживаного, повірте мені! Що ж до Горація Бакстера, то він іще торік улітку був у скруту вскочив і молився Богові про поміч; а коли жінка його померла й він одержав її страховку, то сказав, що це була відповідь на його молитви. Хіба не типовий чоловік?

– А ви, Корнеліє, маєте докази, що він був саме так і сказав?

– Мені це розповідав методистський пастор – якщо, звісно, вважати його слова доказом. Роберт Бакстер теж розповідав, та мушу визнати, що це навряд чи варто сприймати серйозно. Роберт Бакстер, як усі знають, нечасто правду каже.

– Ну-ну, Корнеліє, я так собі гадаю, він зазвичай каже правду, тільки так часто змінює думку, що хто його добере, правду він каже чи ні.

– Надто часто він змінює думку, повірте мені! Але я чоловікам не вірю. І терпіти не можу Роберта Бакстера. Він перебіг до методистів лиш тому, що пресвітеріанський хор якось був заспівав «Ось іде наречений», коли вони з Маргарет ішли проходом у церкві на першу службу по своїм весіллі. Так йому й треба, щоб не запізнювався! Та він завжди був упевнений, буцім хор зробив це навмисне, щоб поглузувати з нього, наче він таке велике цабе. Але Бакстери всі завжди кирпу гнули. Його брат Ілайфалет уявляв, ніби диявол завжди поряд із ним, хоч я не вірю, що диявол став би гаяти на нього стільки часу.

– Не знаю… не знаю, – замислився капітан Джим. – Ілайфалет Бакстер так довго жив сам – ані пса не мав, ні кота, що помогли б йому лишитися людиною. А самотня людина часто заговорює з дияволом… коли не говорить із Богом. Певно, він мав вибір, із ким йому знатися. Якщо диявол завжди був побіля Лайфа Бакстера, це, очевидячки, тому, що Лайфові так подобалося.

– Типовий чоловік, – відказала панна Корнелія й мовчки продовжила заколювати химерні складки на льолі, проте капітан Джим знову піддражнив її, завваживши буденним тоном:

– Минулої неділі я ходив до методистської церкви.

– Ліпше б ви читали вдома Біблію, – відрубала панна Корнелія.

– Ну-ну, Корнеліє, я, бігме, шкоди не бачу в тім, щоби піти до методистської церкви, коли в нашій проповіді нема. Я сімдесят шість літ як пресвітеріанин, то навряд чи моя теологія зніметься так пізно з якоря.

– Ви подаєте поганий приклад, – похмуро буркнула панна Корнелія.

– Крім того, – вів далі підступний капітан Джим, – я хотів і гарний спів послухати. У методистів добрий хор, а навіть ви не заперечите, Корнеліє, що наш хор співає геть кепсько, відколи там сталася сварка.

– І нехай кепсько, то що з того? Вони співають, як можуть, а для Бога немає різниці між щебетанням соловейка та карканням ґави.

– Ну-ну, Корнеліє, – спокійно заперечив капітан Джим, – мушу сказати, я кращої думки про слух Усевишнього.

– Що зумовило сварку в нашім хорі? – запитав Гілберт, котрий весь цей час душився від тамованого сміху.

– Вона почалася три роки тому, коли ми ще тільки збиралися зводити нову церкву, – мовив капітан Джим. – Тяжкі часи були в нас тоді – і все через питання про те, де її будувати. Відстань між двома ділянками була зо двісті ярдів, але такі точилися сварки, що думалося, мовби там заледве не ціла миля. Ми розкололися на три фракції – одні хотіли будувати церкву на східній ділянці, інші – на південній, а треті – там само, де й стояла попередня. Сварилися в ліжках, за столами, у самій церкві й на ринку. Усі давні чвари за три покоління видобулися на білий світ. Три пари наречених відмовилися женитись. А збори, що ми скликали із цього питання! Чи зможете ви забути, Корнеліє, як старий Лютер Бернс підвівся й виголосив промову? Ото вже палко він сказав усе, що хотів!

– Називайте речі своїми іменами, капітане. Ви хочете сказати, що він розлютився й полатав їм боки. Вони на це заслужили – купка безпорадних упертюхів. Але чого ще чекати від комітету із самих чоловіків? Вони провели двадцять сім зборів і наприкінці останніх були не ближчі до мети, ніж на початку перших… а по суті, ще більше все ускладнили, бо, намагаючись покінчити із цим якнайшвидше, вони були взялися до роботи й знесли стару церкву, тож нам лишалося правити служби хіба що в клубі.

– Методисти пропонували нам свою церкву, Корнеліє.

– Церкви так би й не побудували, – вела далі панна Корнелія, не зважаючи на капітана Джима, – якби ми, жінки, не взяли справи в свої руки. Ми сказали, що нам церква потрібна, і якщо чоловіки воліють сваритися до судного дня, хай собі сваряться, а ми втомилися бути посміховиськом для методистів. Ми провели одні збори, утворили комітет і швидко зібрали пожертви. А коли чоловіки обурилися нашою зухвалістю, ми відповіли їм, що вони два роки намагалися звести нову церкву, і тепер наша черга. Ми припнули їм язики, повірте мені, і за півроку вже мали церкву. Звісно, коли вони побачили, що ми настроєні рішучо, то покинули сваритися й стали до праці, як і личить чоловікам. Вони збагнули, що мусять або зробити так, або припинити нам указувати. Нехай жінки не можуть проповідувати чи бути церковними старостами, зате вони можуть будувати церкви й діставати на це кошти.

– Методисти дозволяють жінкам проповідувати, – мовив капітан Джим.

Панна Корнелія сердито зиркнула на нього.

– Я не кажу, що в них немає глузду, капітане. Я лиш сумніваюся, чи достатньо в них істинної віри.

– Ви, напевно, прихильниця виборчого права для жінок, панно Корнеліє, – припустив Гілберт.

– Голосувати я не прагну, повірте мені, – зневажливо пирхнула панна Корнелія. – Я знаю, що це таке – прибирати за чоловіками. Ну, та невдовзі, коли чоловіки збагнуть, що заплутали геть усе в світі так, аж неспроможні самі розв’язати, вони залюбки нададуть нам виборче право й звалять усе на наші плечі. От як вони собі думають. Їхнє щастя, що жінки такі терплячі, повірте мені!

– А як же Йов? – поцікавився капітан Джим.

– Йов? Так рідко може трапитись терплячий чоловік, що коли один урешті-решт знайшовся, його поклали собі не забути, – тріумфально втяла панна Корнелія. – Та навіть ця чеснота ніяк не пов’язана з іменем. Онде хоч Йов Тейлор – іншого такого дратівливого в усій околиці немає.

– Так-таки є, але ви знаєте, скільки він мучився в житті, Корнеліє. Навіть ви не будете захищати його дружину. Пригадую, що сказав на її похороні старий Вільям Мак-Алістер: «Сама вона, звісно, була християнка, та норов мала істинно диявольський».

– Так, вона була злостива, – визнала панна Корнелія, – але це не виправдовує того, що сказав Йов, коли вона померла. Він їхав із цвинтаря додому разом з моїм батьком і мовчав аж до самих воріт. А тоді раптом зітхнув, та й каже: «Аби ви знали, Стівене, що це найщасливіший день мого життя!» Хіба не типовий чоловік?

– Боюся, зі старою пані Тейлор мовби як і справді життя було нелегке, – замислено проказав капітан Джим.

– Таж є на світі правила пристойності, хіба не так? Хай як він радів у душі, що дружина померла, немає потреби волати про це на всі заставки. І щасливий то був день чи ні, а Йов Тейлор, як ви помітили, невдовзі одружився знову. Його друга жінка вміла дати з ним раду. Перше, що вона зробила – це змусила його труснути гаманцем й поставити надгробок першій пані Тейлор, і щоб на нім було місце й для її власного імені. Вона тоді сказала, що ніхто не змусить Йова поставити надгробок їй.

– До речі, про Тейлорів, лікарю, як почувається жінка Льюїса Тейлора? – запитав капітан Джим.

– Одужує помалу – та вона забагато працює, – відповів Гілберт.

– Її чоловік теж багато працює – вирощує призових свиней, – мовила панна Корнелія. – Тих його дивовижних свиней усі знають, і пишається він ними явно більше, ніж рідними дітьми. Хоча, звісно, його свині – у своєму роді найкращі, чого не скажеш про дітей. Він обрав для них кволу матір, іще й тримав її надголодь, поки вона їх виношувала й ростила. Його свині отримували вершки, а діти – збиране молоко.

– Часом, хай як це боляче, Корнеліє, я з вами згоден, – мовив капітан Джим. – Те, що ви кажете про Льюїса Тейлора – щира правда. Як побачу тих його нещасних, жалюгідних дітлахів, котрі не мають нічого, що треба дітям, так мені власний шматок у горлі каменем стає.

Гілберт вийшов на кухню, куди його кивком покликала Енн. Вона щільно причинила двері й прочитала йому подружню нотацію.

– Гілберте, ви з капітаном мусите негайно припинити збиткуватися з панни Корнелії. О, я все чула – і я вам забороняю.

– Енн, ти ж знаєш, панна Корнелія сама із цього тішиться.

– Байдуже. Не варто так її дражнити. Обід готовий – і, Гілберте, не дозволяй пані Лінд розрізати гусей. Я знаю, що вона запропонує свою допомогу, бо вважатиме, наче ти не вмієш цього робити. Покажи їй, що це не так.

– Мушу впоратися – недарма ж я цілий місяць вивчав усі ці А, В, С, Д-діаграми розрізування птиці, – мовив Гілберт. – Тільки нічого не кажи й не заважай мені, Енн, бо тоді в мене все вискочить із голови, і я почуватимуся гірше, ніж ти колись у школі, на уроках геометрії, коли вчитель писав літери інші, аніж ті, що були в підручнику.

Гілберт розрізав гусей надзвичайно вправно. Навіть пані Лінд мусила визнати це. Гості частувалися із задоволенням. Перший різдвяний обід Енн удався дивовижно смачний, і вона сяяла гордістю доброї господині. Бенкет був веселий і довгий, а коли він закінчився, усі посідали біля каміна, і капітан Джим оповідав свої історії, доки червоне сонце не сіло низько над Затокою Чотирьох Вітрів, а на сніг упоперек стежини не лягли довгі сині тіні осокорів.

– Я мушу вертатися на маяк, – мовив зрештою капітан Джим. – Тільки й стане мені часу, що дійти до заходу сонця. Дякую вам за прекрасне Різдво, пані Блайт. Приводьте панича Деві якось надвечір до мене, поки він гостюватиме тут.

– Я хочу подивитися на ваших кам’яних божків, – захоплено відгукнувся Деві.

Розділ 16

Зустріч Нового року на маяку

Невдовзі по Різдві гості із Зелених Дахів подалися додому. Маріллу примусили дати врочисту обіцянку повернутися на цілий місяць навесні. Перед Новим роком випало багато снігу; гавань узялася кригою, проте вода в затоці за білими застиглими полями плюскотіла вільно й нестримно. Останній день старого року виявився одним із тих холодних, пломенистих, пишних зимових днів, котрі вражають нас своїм сяйвом і викликають захват, але не любов. Небо було ясно-блакитне; сніжні діаманти ненастанно мерехтіли під сонцем; закоцюблі дерева стояли оголені й безсоромні в своїй зухвалій красі; пагорби здіймали загрозливі крижані списи. Навіть тіні були неприродно різкі, чіткі, нерухомі. Усе гарне в цім сліпучім сяйві здавалося вдесятеро гарнішим, проте й менш привабливим, усе потворне – вдесятеро потворнішим, і все довкола було або гарне, або потворне. Пронизливий блиск не лишав місця ні для плавних переходів, ні для милосердної тьмяності, ні для туманної невловності. Єдиними, хто зберіг свою індивідуальність, були ялини, бо ялина – дерево тінисте й загадкове, що не піддається зазіханням яскравого світла.

Поиск по сайту: