АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ББК Ш9(7К)6 10 страница

Читайте также:
  1. DER JAMMERWOCH 1 страница
  2. DER JAMMERWOCH 10 страница
  3. DER JAMMERWOCH 2 страница
  4. DER JAMMERWOCH 3 страница
  5. DER JAMMERWOCH 4 страница
  6. DER JAMMERWOCH 5 страница
  7. DER JAMMERWOCH 6 страница
  8. DER JAMMERWOCH 7 страница
  9. DER JAMMERWOCH 8 страница
  10. DER JAMMERWOCH 9 страница
  11. II. Semasiology 1 страница
  12. II. Semasiology 2 страница

– Не схочете ви, певно, розбирати мої карлючки. Я чоловік неграмотний, – завважив він мимохідь. – А це так написав, для малого небожа Джо. Він часто вимагає щось йому розповідати. Учора приходить сюди й каже мені, так мовби невдоволено – а я був витягав із човна двадцятифунтову тріску, то він каже: «Дядьку Джим, хіба тріска – не звірина нерозумна*?» Бачте, я казав йому, що слід бути добрим до всякої звірини нерозумної й ніколи її не кривдити. Я виплутався був, відказав, що тріска нерозумна, проте не звірина, але Джо тим не вдовольнився, і я мовби як теж посмутнів. З тими малими пронозами треба кожне слово пильнувати. Хто-хто, а вони – то вже бачать вас наскрізь.

Промовляючи все це, капітан Джим краєчком ока стежив за Оуеном Фордом і, побачивши, що гість поринув у читання, рушив усміхнений до буфета, щоб заварити чай. Оуен Форд відірвався від «книги життя» лиш на те, щоб випити чаю, так само неохоче, як скупар відводить погляд від золота, і, щойно зробив останній ковток – пожадливо кинувся знову до грубого тому в шкіряній палітурці.

– Можете взяти її з собою, коли хочете, – недбало мовив капітан Джим, наче «книга життя» й не була його найбільшою коштовністю. – А я мушу піти припнути човна до палі. Онде шторм насувається. Ви бачили, яке сьогодні небо? «Згортай вітрило, коли хмари нагострило».

Оуен Форд радо пристав на пропозицію капітана Джима дати йому книгу із собою. Дорогою додому Енн розповіла йому історію зниклої Маргарет.

– Який дивовижний чоловік цей капітан! – мовив Оуен. – Яке цікаве було в нього життя! Він за тиждень мав стільки пригод, скільки ми й за багато років не маємо. Ви гадаєте, усі його історії правдиві?

– Авжеж. Я певна, що капітан Джим не може збрехати; та й усі тутешні його знайомі переконують, що саме так воно й було. Колись тут жило безліч його товаришів, які могли підтвердити кожнісіньке його слово. Він – один з останніх капітанів старого гарту, що їх так багато було свого часу на нашім острові. Тепер їх переважно вже немає серед живих.

 

 

Розділ 25

Створення роману

 

Наступного ранку схвильований Оуен Форд примчав до маленького Дому Мрії.

– Пані Блайт, це розкішна книга… розкішна! Якби я міг скористатися цим скарбом, я написав би роман року! Як ви вважаєте, капітан Джим дозволить мені зробити це?

– Чи дозволить? О, я певна, він буде щасливий! – вигукнула Енн. – Правду кажучи, я на це й сподівалася вчора, коли привела вас туди. Капітан Джим завжди мріяв про того, хто міг би гідно написати книгу його життя.

– Ви зможете сьогодні ввечері піти зі мною на маяк, пані Блайт? Я сам запитаю в нього дозволу написати роман, проте хочу, щоб ви сказали, що розповіли мені історію зниклої Маргарет і запитали, чи дозволить він мені ввести її в роман як основну сюжетну лінію, котра пов’яже між собою найрізноманітніші фрагменти «книги життя» в гармонійну єдність.

Капітан Джим невимовно зрадів, коли Оуен Форд розповів йому про свій намір. Нарешті його виплеканій мрії судилося здійснитися, а «книзі життя» – стати дарунком світу. Утішило його й те, що за лейтмотив роману Оуен вибрав історію зниклої Маргарет.

– Це вбереже її ім’я від забуття, – тихо проказав він. – Ось чому я хочу, щоб вона була в книжці.

– Будемо співпрацювати, – удоволено мовив Оуен. – Ви дасте романові душу, а я тіло. О, капітане Джим, удвох ми напишемо чудову книжку. І станемо до роботи негайно.

– Подумати лиш – мою книгу писатиме онук шкільного вчителя! – вигукнув капітан Джим. – Ваш дід був мені найдорожчим другом. Я гадав, що іншого такого в цілому світі нема. Тепер я бачу, нащо мусив стільки літ чекати. Мала з’явитися гідна для того людина. Ваше місце тут – у вас живе дух цих старих і суворих скель… Тільки ви спроможні написати мою «книгу життя».

Вони тут-таки й постановили віддати Оуену для праці маленьку кімнатку при вітальні на маяку – адже капітан Джим мав бути весь час поряд для консультацій із мореплавства, у якому Оуен був цілковитим неуком.

Сам Оуен наступного ж ранку став до написання книжки, у яку вклав усю свою душу. Що ж до капітана Джима – того літа він був найщасливішим зі смертних. Він дивився на кімнатку, де працював Оуен Форд, як на священну обитель. Оуен детально обговорював зміст роману з капітаном Джимом, проте не показував йому рукопису.

– Зачекайте, доки книжка вийде із друку, – незмінно повторював він. – Тоді ви прочитаєте одразу все й належно опрацьованим.

Оуен ретельно вивчав описані в «книзі життя» факти й творчо їх використовував. Він так багато міркував про зниклу Маргарет, що вона стала для нього реальною, живою особистістю й ожила на сторінках його роману. Що далі посувалася робота над книжкою, то з більшим задоволенням і палкішим завзяттям працював Оуен Форд. Він дозволяв Енн і Леслі читати рукопис і висловлювати зауваження, а в основу заключного розділу, що його втішені критики згодом назвали ідилічним, лягла ідея, котру запропонувала Леслі.

Енн тішилася й вітала себе зі своєю удачею.

– Я з першого погляду збагнула, що Оуен Форд – саме той, хто повинен зробити це, – розповідала вона Гілбертові. – В очах його було знати й почуття гумору, і пристрасну, тонку натуру, а саме це, вкупі з талантом добирати меткі й виразні слова, і потрібно для написання такої книжки. Йому судилося створити цей роман, як сказала би пані Лінд.

Оуен працював від ранку до полудня; пообіддя ж зазвичай присвячував веселим прогулянкам у товаристві Блайтів. Незрідка до них долучалася й Леслі, позаяк капітан Джим намагався частіше забирати до себе Діка, щоб дати їй змогу розважитися. Вони каталися на човні вздовж затоки й прегарних в’юнких річок, що впадали в неї; пекли на багатті молюсків, яких знаходили попідбережжю; збирали суниці на гряді піщаних дюн; рибалили з капітаном Джимом; полювали сивок на прибережних луках та диких качок у бухтах – принаймні полювали чоловіки. Надвечір вони блукали густими квітучими полями попід золотавим місяцем, або ж умощувалися у вітальні маленького Дому Мрії, де прохолодні морські вітерці вряди-годи змушували їх розпалювати вогнище в каміні, – і милувалися яскравим полум’ям від хмизу, розмовляючи про все, що лиш могло цікавити щасливих, завзятих і розумних молодих людей.

Леслі дуже змінилася, відколи розповіла Енн, що мала до неї ворожість. Не було ні сліду колишньої холодності й відчуженості, ані тіні смутку в її очах. Украдене дівоцтво мовби повернулося до неї в зрілі жіночі роки – її душа яскріла свіжими барвами, наче духмяна квітка. Під час тих сутінкових літніх розмов ніхто не жартував дотепніше й не сміявся веселіше, ніж вона. Коли часом Леслі не могла провести вечір із друзями, усі вони відчували, що їхній розмові бракує чарівного, витонченого присмаку. Її врода сяяла в світлі пробудженої душі, як сяяла б досконала, молочно-біла ваза з найтоншої порцеляни, якби всередині її палахтіла ясно-рожева лампа. Коли-не-коли Енн відчувала, що її сліпить ця невимовна краса. Що ж до Оуена Форда, то Маргарет зі сторінок його роману, хоч і мала м’які темні коси й принадливо-бліде обличчя дівчини, зниклої півстоліття тому «попід склепінням вод, де спочиває Атлантида», була наділена душевними рисами Леслі Мур, які розкрилися перед ним тими погідними вечорами в Затоці Чотирьох Вітрів.

То було незабутнє літо – одне з тих, що рідко бувають у житті людини, проте лишають у розкішний спадок по собі коштовні спогади, і, повнячись ясною погодою, веселими розмовами й забавами та радісними усмішками друзів, так наближаються до бездоганності, як то лише можливо в цьому світі.

– Це було надто прекрасно, щоб тривати довго, – зітхнула Енн одного вересневого дня, коли знайомий ледь колючий вітерець і глибокий синій відтінок поверхні затоки вперше нагадали їй про те, що осінь уже зовсім близько. Того ж дня Оуен Форд оголосив, що завершив свій роман, а його відпустка добігла кінця.

– Звісно, я ще працюватиму над книжкою – перероблятиму, скорочуватиму, – казав він, – та загалом вона готова. Якщо мені вдасться знайти видавця, найімовірніше, вона побачить світ наступного літа чи осені.

Оуен не сумнівався, що знайде видавця для роману. Він був певен, що написав добру книжку, яка здобуде належне визнання… книжку, що житиме тривалим і повнокровним життям. Він знав, що вона принесе йому славу й багатство, – а втім, дописавши останній рядок, похилив голову на стіл, і довго сидів так, міркуючи не про те, як сумлінно вдалося йому попрацювати.

 

 

Розділ 26

Зізнання Оуена Форда

 

– Шкода, що Гілберта немає вдома, – мовила Енн. – Він мав поїхати до Глена – Аллан Лайонз зазнав серйозної травми. Гілберт, вочевидь, повернеться пізно… проте він сказав мені, що завтра неодмінно встане раніше, щоб попрощатися з вами. Так прикро. Ми із Сьюзен хотіли влаштувати веселу прощальну вечерю.

Вона сиділа біля струмка в саду на невеличкій лавці, яку змайстрував їй Гілберт. Оуен стояв навпроти неї, зіпершись на стовбур жовтої берези, мов на бронзову колону. На його блідому лиці було знати сліди безсонної ночі. Енн поглянула на нього й замислилася: чи відпочив він за це літо так, як мав би, щоб оклигати після хвороби? Чи не перевтомився, працюючи над романом? Раптом вона згадала, що весь минулий тиждень вигляд у нього був не надто гарний.

– Я навіть радий, що лікаря Блайта немає, – поволі відказав Оуен. – Я хотів поговорити з вами сам-на-сам. Я мушу з кимось поговорити – інакше збожеволію. Ось уже тиждень я хочу поглянути правді у вічі… я намагаюся й не можу. Я знаю, що можу сказати вам… знаю, що ви зрозумієте. Жінка з такими очима, як ваші, завжди зрозуміє. Ви з тих, кому люди звіряють усе. Пані Блайт, я кохаю Леслі. Кохаю! Та самого цього слова недостатньо!..

Голос його урвався від вибуху тамованих почуттів. Він відвернувся, сховавши обличчя у зігнутій в лікті руці, і здригався всім тілом. Енн дивилася на нього, бліда й ошелешена. Вона й уявити цього не могла! І все ж… чому вона не змогла такого навіть уявити? Тепер це здавалося природним і неминучим. Власна сліпота дивувала її. Проте… проте… цього не могло статися у Чотирьох Вітрах! Будь-де в світі людські почуття могли кинути виклик законам моралі – та аж ніяк не тут! Леслі неодноразово приймала пожильців упродовж останніх десяти років, і нічого подібного не відбувалося. Але, вочевидь, ніхто з них не був такий, як Оуен Форд, та й жвава, жива Леслі цих останніх літніх місяців була вже не тією колишньою відлюдькуватою господинею сірого дому понад струмком. Ох, бодай хтось мусив це припустити! Чому панна Корнелія була така недбала? Панна Корнелія, завжди готова бити на сполох, коли йшлося про чоловіків! Енн відчула дивну лють на панну Корнелію. Потім вона тихо застогнала. Хай із чиєї вини, та шкоди було заподіяно. А Леслі… що буде з Леслі? Саме це найбільше хвилювало Енн.

– Леслі знає про це, пане Форд? – ледь чутно запитала вона.

– Ні… ні… якщо тільки вона сама не збагнула. Я ж не міг виявитися таким нікчемним мерзотником, щоб розповісти їй, пані Блайт. Але я не можу не кохати її… от і все… і не можу зносити цю муку.

– А вона теж кохає? – запитала Енн. Проте, щойно ці слова злетіли з її вуст, вона відчула, що казати їх було не слід. Оуен Форд у відповідь надто енергійно похитав головою:

– Ні… ні, звісно ні. Та я міг би стати гідним її кохання, якби вона була вільна… я знаю, що міг би.

«Вона теж кохає, і він це зрозумів», – подумала Енн; уголос же відказала співчутливо, проте несхитно:

– Але вона не вільна, пане Форд. І все, що ви можете – це мовчки піти, лишивши її наодинці із власним життям.

– Я знаю… знаю, – простогнав Оуен. Він сів на трав’янистім березі струмка й тужливо задивився на брунатну воду. – Я знаю, що нічого не можу… лише сказати: «На все добре, пані Мур. Дякую за вашу турботу впродовж цього літа» – достоту так, як я сказав би це уважній, присадкуватій, хазяйновитій господині, яку сподівався тут зустріти. Потім, як годиться, я сплачу за житло й поїду. Усе так просто! Без жодних сумнівів… і вагань… світ за очі навпростець. І я піду, пані Блайт… не бійтеся, що я цього не зроблю. Тільки легше було би пройти по розжарених плужних лемешах…

Енн здригнулася від болю, що лунав у його голосі. У цій ситуації вона не мала чого сказати. Про докори не могло йтися, поради були зайві, слова співчуття видавалися марним блюзнірством перед лицем страждання цього чоловіка. Вона могла хіба що мучитися, разом з ним заплутавшись у павутині співпереживання й жалю. Серце їй боліло за Леслі. Хіба мало випало горя на долю нещасної дівчини?

– Мені не так важко було б їхати звідси, від неї, якби вона лиш була щаслива, – зненацька палко мовив Оуен. – Але думати про її безрадісне існування… розуміти, як вона житиме тут… Ось що найгірше! Я готовий віддати життя, щоб зробити її щасливою – і я нічим не можу допомогти їй… нічим! Вона навіки прикута до цього хворого бідолахи, і їй нема чого чекати від долі… окрім старіння й довгої низки порожніх, беззмістовних, змарнованих літ. Мені нестерпна сама думка про це! Але я мушу поїхати й жити своїм життям, ніколи не зустрічатися з нею й завжди пам’ятати, що їй доводиться зносити… Це жахливо… жахливо!

– Це дуже тяжко, – зажурено відказала Енн. – Ми, її тутешні друзі, знаємо, як їй погано.

– Коли вона так щедро обдарована! – вів далі Оуен, не бажаючи миритися з несправедливістю. – Її врода – лиш найменша з її чеснот… а вона найвродливіша жінка, що я зустрічав. Який у неї сміх! Я все літо намагався раз по раз її розсмішити, щоб тільки мати щастя почути його. А її очі – так само глибокі й сині, як води затоки, отам! Я ніколи не бачив таких синіх очей… і таких золотих кіс! Пані Блайт, ви колись бачили її коси розпущеними?

– Ні.

– Я бачив… одного разу. Того дня я пішов на маяк – ми з капітаном Джимом збиралися на риболовлю, але на морі здійнявся шторм і я повернувся додому. Вона, вважаючи, що цілий день буде сама, вирішила скористатися з нагоди й помити коси. Я бачив, як вона стояла на ґанку й сушила їх на осонні. Вони струмували їй до самих стіп, ніби фонтан рідкого золота. Вона помітила мене й кинулася в дім, а вітер підхопив її коси й закрутив довкола неї – Даная в розсипах золотого дощу! Не знаю, чому, але саме в ту мить я збагнув, що кохаю… кохаю відтоді, як уперше побачив її на ґанку в яскравому світлі супроти вечірньої темряви. І вона мусить жити тут, доглядаючи Діка, заощаджуючи на всьому, щоб так-сяк провадити злиденне існування, доки я кохатиму її безплідно й саме тому не здатен буду навіть допомогти їй, як то міг би зробити друг. Нині вночі я ходив попідбережжю до світанку й міркував про це. Та хай там що, я не шкодую, що приїхав у Чотири Вітри. Хай як погано те, що є – а ще гірше було б ніколи не зустріти Леслі. Кохати її й покинути – це пекучий, виснажливий біль… але зовсім не покохати її – це неможливо собі навіть уявити. Певно, усе це звучить, як марення божевільного – наші страждання завжди лунають безглуздо, коли вбрати їх у порожні, недосконалі слова. Але страждання даються нам не для того, щоб говорити про них… лише для того, щоб відчувати їх і зносити. Дарма я, напевне, почав цю розмову… та вона допомогла… бодай трохи. Принаймні тепер я зможу чемно поїхати завтра, не влаштувавши сцени. Ви ж будете писати мені, пані Блайт, і вряди-годи розповідати, що нового у Леслі?

– Авжеж, – відповіла Енн. – Шкода, що вам час повертатися – ми стали такими добрими друзями й нам дуже вас бракуватиме. Якби не ваше почуття до Леслі, ви могли б іще колись приїхати сюди на літо. Можливо, потім… коли ви забудете…

– Я ніколи не забуду – і ніколи не повернуся в Чотири Вітри, – рішучо урвав її Оуен Форд.

Сад огорнули сутінки й тиша. Із-над моря долинав спокійний, розмірений гуркіт хвиль. Вечірній вітер між осокорів виспівував стару, химерну й тужливу пісню – давній спогад про розбиті мрії. Тендітна молода осичка здіймалася перед ними на тлі призахідного неба, смарагдово-рожевого й повитого тонким серпанком туману. Кожен листочок і кожна галузка видніли в усій своїй темній, тремкій, чарівній красі.

– Гарно, правда? – мовив Оуен, указуючи на осичку з виглядом і тоном людини, котра остаточно завершила попередню розмову.

– Гарно аж до болю, – тихо озвалася Енн. – Мені завжди боляче від досконалої краси. У дитинстві, пригадую, я називала це «дивним, але приємним болем». Я часто міркую, чому такий біль здається невіддільним від досконалості? Можливо, це біль довершення, коли ми усвідомлюємо, що понад створене вже не може бути нічого, крім розпаду?

– А може, – замислився Оуен, – це частка божественного в нас відгукується на близьке йому за духом, що зріє у видимій красі?

– У вас, очевидячки, нежить. Коли лягатимете спати, натріть носа свинячим жиром, – скептично завважила панна Корнелія, що з’явилася у хвіртці між двох сосон саме вчасно, щоб почути Оуенові слова. Панні Корнелії подобався Оуен Форд, проте вона принципово насміхалася з кожного чоловіка за надмірне «пишномовство».
Панна Корнелія втілювала собою комедію, що завжди поглядає з-за рогу на трагедії життя. Енн, чиї нерви були ще доволі напружені, нестримно розреготалася, і навіть Оуен спромігся на кволу усмішку. Пристрасті й ніжні почуття щезали з-перед очей з появою панни Корнелії. Тепер ніщо не здавалося Енн таким безнадійним, моторошним і темним, як іще кілька хвилин тому. Але тієї ночі вона не склепила повік до світанку.

 

 

Розділ 27

На піщаних дюнах

 

Наступного ранку Оуен Форд покинув Чотири Вітри. Увечері Енн побігла до Леслі, проте нікого не виявила. Будинок стояв замкнений, у жоднім вікні не було світла. Здавалося, що всередині немає ані душі. Наступного дня Леслі не зайшла в гості до Енн, для якої це стало тривожним знаком.

Надвечір Гілберта викликали до хворого в рибальське селище, і Енн зголосилася поїхати з ним до мису, щоб погостювати в капітана Джима. Проте за маяком, що спалахував у мрячній пітьмі осінніх сутінків, наглядав небіж капітана, Алек Бойд, а самого капітана Джима вони не застали.

– Що ти робитимеш? – запитав Гілберт. – Поїдеш зі мною?

– Я не хочу їхати в селище, тож, мабуть, перепливу з тобою на той бік затоки й погуляю там на узбережжі. Тут, на скелях нині надто слизько й похмуро.

Зоставшись сама на піщаних дюнах, Енн поринула в моторошну красу осіннього вечора. Вересень того року був теплий; довкола клубочився густий надвечірній туман, проте повня, визираючи з-поза нього, обернула затоку, гавань та поблизькі береги на дивний, фантастичний світ блідо-сріблястої мли, у якій усе видніло мигцем, наче тьмяні фантоми. Чорна шхуна капітана Джозайї Крофорда, що вийшла з гавані, везучи картоплю в один із портів Нової Шотландії, була кораблем-привидом, що линув до загублених земель, не позначених на мапі, недосяжних і вічно далеких. Крики мартинів, невидимих у високості, були стогонами душ зниклих безвісти мореплавців. Білопінні баранці, що кидалися з хвиль на пісок, скрадливо наздоганяли людей, мов чарівні охоронці морських глибин. Круглі, широкоплечі піщані дюни спали непробудним сном, наче велети з давніх скандинавських легенд, а вогні, що мерехтіли з-над затоки, здавалися невловними маяками на зачарованих землях. Як гарно, загадково й романтично було блукати самотою на цім чаклунськім узбережжі!

Та чи була вона сама? Щось майнуло перед нею в імлі… окреслилося чіткіше… ступило їй назустріч хвилястою поверхнею піску.

– Леслі! – вигукнула спантеличена Енн. – Що ти робиш… тут … такого вечора?

– Якщо вже на те, то що ти робиш тут? – поцікавилася Леслі, марно намагаючись розсміятися. Вона була дуже бліда й утомлена, проте золотаві кучерики, визираючи з-під багряної шапочки, осявали її лице, а сині очі палахкотіли, мов зорі.

– Чекаю на Гілберта – він поїхав у селище. Я хотіла провести вечір на маяку, але капітана Джима немає.

– Ну, а я подалася сюди, бо хотіла йти… і йти… і не спинятися, – задихано мовила Леслі. – Я не могла ходити нашим узбережжям – там зависокий приплив, а серед тих скель я нині, мов у в’язниці. Мені потрібен був простір… щоб не збожеволіти… і я перепливла сюди у плоскодонці капітана Джима. Я тут уже понад годину. Ходімо, Енн… ходімо, не можна стояти на місці. Ох, Енн!

– Леслі, мила, що з тобою? – запитала Енн, хоч і сама вже зрозуміла, в чому річ.

– Ні, не питай… я не можу сказати. Я не проти того, щоб ти знала… навіть хотіла би, щоб ти знала… але я не можу сказати… нікому не можу сказати. Енн, я була така дурна… а це так боляче – бути дурною. Нічого немає гіршого в світі!

Вона скрушно засміялася. Енн обійняла її за стан.

– Леслі, це означає, що ти закохалася в пана Форда?

Леслі рвучко озирнулася.

– Звідки ти знаєш? – скрикнула вона. – Енн, звідки ти знаєш? Ох, невже це написано в мене на обличчі, так, що будь-хто може прочитати? Невже це настільки очевидно?

– Ні… ні. Я не можу пояснити, звідки я це знаю. Просто це зненацька спало мені на думку. Леслі, не дивися так на мене!

– Ти більше не захочеш знатися зі мною? – тихо й спроквола запитала Леслі. – Ти думаєш, я негідна… бридка? Чи вважаєш мене просто звичайнісінькою дурепою?

– Нічого такого я про тебе не думаю. Годі, мила. Обговорімо це розважливо, як будь-яку іншу кризову ситуацію в житті. Ти надто довго карталася цими думками й тепер бачиш усе в похмурих тонах. Хоча ти знаєш про свою схильність діймати себе, коли виникають труднощі, і ти обіцяла, що будеш її долати.

– Але, ох, це так… так ганебно, – простогнала Леслі, – кохати його… безнадійно… коли я заміжня й не можу нікого кохати.

– Це зовсім не ганебно. Та мені шкода, що ти так прихилилася до Оуена, бо за теперішніх обставин тобі від цього буде тільки важче.

– Я не прихилилася, – палко заперечила Леслі, прискорюючи крок. – Якби це сталося поступово, я б загасила у собі почуття… Але я й не замислювалася про таке, доки тиждень тому він сказав, що завершив роман і невдовзі поїде геть. І тоді… я вже просто знала, що люблю його. Я почувалася так, наче хтось мене щосили вдарив. Я нічого не відповіла… не могла промовити ні слова… але хтозна, який вигляд був у мене в ту мить. Енн, я так боюся, що моє обличчя виказало все… Я померла б від сорому, якби він знав… чи здогадався.

Енн мовчала, обмірковуючи висновки, яких дійшла в розмові з Оуеном. Леслі ж вела далі – гарячково, наче в словах знаходила розраду:

– Я була така щаслива цього літа, Енн, – уперше в житті. Я думала, це тому, що між нами з тобою все з’ясувалося, що наша дружба зробила моє життя таким гарним і насиченим. І так воно й було – частково, – та це не все, ні… це далеко не все. Тепер я розумію, чому воно так змінилося. І ось більше нічого не буде… він поїхав… і як мені жити, Енн? Коли я провела його й вернулася додому, ця самотність вразила мене, наче ляпас.

– Із часом тобі полегшає, мила, – відповіла Енн, яка завжди так гостро переживала біди своїх друзів, що не могла невимушено й легко промовляти слова заспокоєння. До того ж, вона пам’ятала, яких тортур завдавали їй у її власнім горі порожні підбадьорливі фрази, і боялася скривдити Леслі.

– Ні, я думаю, мені ставатиме дедалі тяжче – тужливо мовила Леслі. – Мені вже немає чого сподіватися. День минатиме за днем, а він не повернеться… ніколи більше не повернеться. Ох, коли я думаю, що вже його не побачу, у мене таке відчуття, ніби велика залізна рука стиснула моє серце й шарпає навсібіч. Колись, давно-давно, я мріяла про кохання… вірила, що це буде прекрасно, а тепер … це отак! Коли ми прощалися вчора, він був такий холодний і байдужий. «На все добре, пані Мур», – сказав, як сторонній… наче ми й не були друзями… наче я для нього ніхто. Звісно, я не хочу… не хотіла, щоб він теж мене покохав… але ж він міг бути трішечки лагідніший.

«Хай би Гілберт нарешті прийшов», – думала Енн. Серце її розривалося між співчуттям до Леслі й необхідністю уникати всього, що могло б зрадити Оуенову таємницю. Вона знала, чому він попрощався так байдуже, чому в його словах не могло бути сердечності, котрої вимагали добрі дружні стосунки, – знала, та не мала права сказати Леслі.

– Я не могла нічого вдіяти… нічого, – проказала бідолашна Леслі.

– Я знаю.

– Ти зневажаєш мене?

– Анітрохи.

– І ти… ти нічого не скажеш Гілбертові?

– Леслі! Невже ти думаєш, я здатна на таке?

– Ох, я не знаю… ви ж із Гілбертом найкращі друзі. Не уявляю, як би ти могла не розказати йому всього.

– Про себе – так. Але не таємниці моїх подруг.

– Я не хотіла би, щоб він знав. Але рада, що ти знаєш. Я почувалася б винною, якби соромилася щось тобі розповісти. Ох, надіюся, панна Корнелія не здогадається. Іноді в мене таке відчуття, що її лагідні карі очі читають просто в моїй душі. Якби ж цей туман ніколи не розвіявся! Я лишилася б у нім назавжди, невидима для всіх живих істот. Не знаю, чи зможу я жити далі. Це було таке щасливе літо. Я зовсім-зовсім не була самотня. Раніше, доки Оуен приїхав у Чотири Вітри, мені часом було так погано, коли я проводила дні з тобою й Гілбертом, а тоді ми прощалися. Ви йшли додому вдвох, а я – сама. А цього літа Оуен завжди повертався зі мною, і ми жартували й сміялися, геть як ви. Я більше не відчувала ні заздрості, ні самотності. А тепер!.. Яка ж я була дурна. Але не говорімо про це більше. Не хочу тобі набридати.

– Онде вже Гілберт. Повертаймося з нами, – сказала Енн, не маючи жодного наміру кидати Леслі на узбережжі саму такого вечора й у такому настрої. – У нашім човні стане місця для трьох, а плоскодонку прив’яжемо ззаду.

– Певне, я мушу примиритися з тим, що знов буду зайвою, – гірко всміхаючись, мовила сердешна Леслі. – Пробач мені, Енн. Я не мала цього казати. Мені слід бути вдячною – і я вдячна, – що маю двох щирих друзів, радих прийняти мене в своє товариство. Не зважай на мої злі слова. Здається, наче я вся – суцільна відкрита рана, і все довкола мучить мене.

– Леслі нині була така мовчазна, – мовив Гілберт, діставшись додому з Енн. – Що вона робила там сама, на тих дюнах?

– Вона втомилася… ти ж знаєш, вона часто тікає до моря, коли з Діком важко дати раду.

– Шкода, що вона в юності не зустріла когось такого, як цей Оуен Форд, і не вийшла за нього заміж, – розмірковував Гілберт. – Вони були б гарною парою, правда?

– Ох, Гілберте, не перетворюйся на звідника, – доволі різко вигукнула Енн, боячись, щоб він випадково не збагнув, у чому річ, коли продовжуватиме цю розмову. – Немає гіршої справи для чоловіка.

– На Бога, Енн, я й на думці не мав такого, – відповів здивований її тоном Гілберт. – Я лише припускаю, що могло б статися.

– Не треба. Нащо марно гаяти час, – мовила Енн, а тоді зненацька додала: – О, Гілберте, як би я хотіла, щоб усі довкола були такі щасливі, як ми.

 

Розділ 28

Плин життя

 

– Я читала некрологи, – мовила панна Корнелія, відкладаючи вбік «Дейлі Ентерпрайз» і знову беручись за шитво.

Затока попід темним листопадовим небом лежала понура й чорна, мокрі жовті листки липнули до зовнішніх підвіконь, та в маленькому будиночку затишно мерехтіло полум’я в каміні й весело всміхалися декоративні папороті й герані.

– У тебе завжди літо, Енн, – сказала одного разу Леслі, і всі, хто приходив у гості в Дім Мрії, відчували достеменно те саме.

– «Ентерпрайз» останнім часом захопилася некрологами, – вела далі панна Корнелія. – У кожнім номері їх – ціла шпальта, і я пильно читаю кожен рядок. Для мене це неабияка розвага, надто коли їх супроводжує якийсь оригінальний віршик. От, наприклад:

«Вона відійшла, щоби пребути в Творці,

Щоб не збиватися більше на манівці.

Життя прожила, як пісню легку й веселу

Про Милий Дім, про свою Небесну Оселю».

Хто каже, мовби на нашому острові немає поетичних талантів? Ви колись помічали, Енн, рибонько, скільки хороших людей умирає? Мені їх навіть шкода. Тут десять некрологів і, судячи з них, усі ці небіжчики – навіть чоловіки – були святі й праведні. От хоча б старий Пітер Стімсон, що «покинув численних друзів, гірко засмучених дочасним сконом давнього товариша». Бігме, рибонько, йому було вісімдесят років і зо тридцять із них усі, хто його знав, хотіли, щоб він помер. Читайте некрологи, як вам де-не-де стане сумно, Енн, рибонько, – а найперше некрологи ваших знайомих. Коли ви маєте хоч якесь почуття гумору, вони вас розвеселять, повірте мені. Шкода тільки, що декому ті некрологи писала не я сама. Але ж яке гидезне слово – «некролог». У цього Пітера Стімсона, про якого я щойно казала, було обличчя достоту як «некролог». Щоразу, як я бачила його, то згадувала й це слово. Є лиш одне-єдине слово, гидкіше за «некролог» - і це слово «вдова». Бігме, Енн, рибонько, хай навіть я стара панна, у цьому є своя втіха – я ніколи не буду нічиєю вдовою.

– Це справді неприємне слово, – засміялася Енн. – На ейвонлійськім цвинтарі було так багато старих надгробків із написами: «Пам’яті такої-то, вдови того-то». Дивлячись на них, я завжди уявляла собі щось роздушене й розтовчене. Чому стільки слів, пов’язаних зі смертю, такі бридкі? Аби то ще вдалося викорінити звичку називати небіжчика «останками». Я просто-таки здригаюся, коли чую, як на похороні розпорядник оголошує: «Тих, хто хоче поглянути на останки, прошу сюди». У мене завжди виникає страхітливе передчуття, що зараз я побачу наслідки бенкету людожерів.

– Я сподіваюся лиш на те, – незворушно вела далі панна Корнелія, – що коли я помру, ніхто не назве мене «нашою покійною сестрою». Мені ця манера називати всіх братами й сестрами бридка, відколи п’ять років тому в нас проводив молитовні зібрання один мандрівний проповідник. Він мені одразу не сподобався. Я всім єством відчула в нім якийсь ґандж – і так воно й виявилося. Бачте, він лише вдавав пресвітеріанина – «пресвітаріанина», так він вимовляв це слово, – а насправді був методистом. У нього всі були «брати» й «сестри». Величеньку ж родину мав цей чоловік! Якось після зібрання він схопив мене за руку й жалібним тоном запитав: «Моя дорога сестро Брайант, ви християнка?» Я лиш поглянула на нього зневажливо й незворушно відповіла: «Мій єдиний брат, пане Фіск, помер п’ятнадцять років тому й інших я відтоді не мала. Що ж до того, чи я християнка, то я була нею, як я вірю й сподіваюся, ще тоді, коли ви пішки під стіл ходили». То був для нього нищівний удар, повірте мені! Але завважте, Енн, рибонько, мене дратують не всі проповідники. До нас приїздили й розумні, шляхетні люди, що зробили немало доброго й змусили не одного зашкарублого грішника скулитися від жаху на думку про власне беззаконня, та не такий був цей Фіск. Одного разу я з нього добряче посміялася. Він тоді знову проводив молитовне зібрання й попросив усіх, хто вважає себе християнами, підвестися. Я й не ворухнулася, повірте мені! Я такі речі завжди вважала безглуздям. Але більшість із пастви таки підхопилася, і тоді він попросив підвестися всіх, хто хоче бути християнами. Цього разу ніхто не підвівся й Фіск на все горло ревнув церковний гімн. А переді мною на лаві Міллісонів сидів десятилітній Айкі Бейкер, сирітка, якого Міллісон замучив тяжкою працею ледь не до смерті. Бідолашний малий був завжди такий утомлений, що засинав одразу, в церкві чи будь-де, коли тільки міг кілька хвилин посидіти спокійно. Він проспав усе зібрання, і я тішилася, що горопашне дитя хоч трохи відпочине, повірте мені. Ну, та коли Фіск почав дедалі голосніше верещати й разом із ним загорлопанили інші, сердешний Айкі враз прокинувся. Йому здалося, що то був звичайний спів і що всі мусять підвестися, тож він зірвався на рівні ноги, щоб не дістати потиличника від Марії Міллісон за те, що спить на зібранні. Фіск уздрів його, закляк, а тоді вигукнув: «Іще одна душа спасенна! Алілуя!» - а це був усього-на-всього нещасний, переляканий, сонний Айкі, що й не думав про свою душу, бо не мав часу думати про що-небудь, окрім свого втомленого й виснаженого маленького тіла. А якось на одне з таких зібрань прийшла Леслі, то цей Фіск умить накинув на неї оком – він особливо переймався душами гарних дівчат, повірте мені! – і скривдив її почуття, аж вона більше ні разу не приходила. А він на кожному зібранні прилюдно молився, щоб Господь пом’якшив її зачерствіле серце. Кінець-кінцем я пішла до пана Левітта, нашого тодішнього пастора, і заявила, що, як він цього не припинить, я швиргону у Фіска Псалтирем наступного ж разу, як він скаже хоч слово про «ту вродливу, та непокаянну молоду жінку». І я б саме так і зробила, повірте мені. Пан Левітт наполіг, щоб таких молитов більше не було, але Фіск проповідував далі, аж доки Чарлі Дуглас поклав край його кар’єрі в Глені. Бачте, його жінка цілу тодішню зиму провела в Каліфорнії. Восени вона була смутна: релігійна меланхолія – то їхня сімейна біда. Батько в неї весь час боявся, що скоїв непростимий гріх, аж так, що вмер у божевільні. Тож коли Роза Дуглас і собі затужила на релігійному ґрунті, Чарлі відвіз її погостювати до її сестри в Лос-Анджелес. Там вона одужала й повернулася додому тоді, коли Фіскова кампанія «за відродження віри» була в самому розпалі. Вона вийшла з поїзда на станції, усміхнена й бадьора, і перше, що впало їй у вічі, був велетенський напис білими літерами на чорній стіні вантажної клуні: «Куди йдеш ти – у рай чи в пекло?» То була одна з дурних вигадок Фіска; він і звелів Генрі Гемонду виконати цей напис. Роза скрикнула й зомліла, а коли її привезли додому, вона була в чорній меланхолії, ще гіршій, ніж та, що допіру минула. Тоді Чарлі пішов до пана Левітта й пригрозив, що, коли Фіска негайно не виженуть, усі Дугласи покинуть церкву. А що від Дугласів йому надходила добряча половина платні, пан Левітт мусив поступитися й Фіск поїхав, а нам знову довелося шукати в Біблії настанов, як потрапити на небеса. Тоді й з’ясувалося, що Фіск був замаскованим методистом. Пан Левітт страшенно зажурився, повірте мені. Він був хай і небездоганний, але добрий і розважливий пресвітеріанин.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.018 сек.)