ББК Ш9(7К)6 12 страница

– Панно Корнеліє!

– Не дивіться так на мене, рибонько. На моєму місці кожен подумав би те саме. Якщо монреальські лікарі зможуть повернути Дікові Муру глузд – вони чудотворці.

На початку травня Леслі відвезла Діка в Монреаль. Гілберт поїхав із нею, щоб допомогти їй попервах у клініці. Додому він повернувся зі звісткою, що монреальський хірург, до якого вони звернулися по консультацію, погодився з тим, що Дік має високі шанси на відновлення всіх розумових здібностей.

– Яка втішна новина, – зіронізувала панна Корнелія.

Енн зітхнула. Під час прощання Леслі трималася дуже холодно. Проте вона обіцяла писати, і за десять днів по Гілбертовім поверненні від неї надійшов перший лист. Леслі писала, що операція минула успішно й Дік швидко одужує.

– Що вона має на увазі? – запитала Енн. – Це означає, що в Діка справді відновилася пам’ять?

– Навряд… адже вона нічого про це не пише, – відповів Гілберт. – Леслі вживає слово «успішно» в тім розумінні, у якім його вживає хірург. Це означає, що операція минула без ускладнень і результати добрі. Але поки що рано говорити про те, чи відновляться – цілком або частково – розумові здібності Діка. Пам’ять, очевидно, повернеться до нього не скоро і, якщо це станеться, то відбуватиметься поступово. Це все, що вона пише?

– Так. Ось її лист – дуже короткий. Сердешна дівчина – вона, мабуть, перебуває в такій жахливій напрузі. Я стільки всього наговорила б тобі зараз, Гілберте, якби це не було нечесно й жорстоко.

– Панна Корнелія все каже за тебе, – сумовито всміхнувся Гілберт. – Виговорює мені при кожній зустрічі. Вона ясно дає зрозуміти, що вважає мене ледь не вбивцею, і шкодує, що дядько Дейв узагалі передав мені свою практику. Вона сказала навіть, що йому слід було запросити лікаря-методиста з того боку затоки. Більшого осуду годі й чекати від панни Корнелії.

– Якби захворіла Корнелія Брайант, то покликала б собі не лікаря-методиста, – гидливо завважила Сьюзен. – Вона витягла б вас, лікарю, дорогенький, з ліжка посеред ночі, не давши вам заслужено відпочити, якби тільки десь їй що закрутило, еге ж. А тоді ще й сказала би, що рахунок ви їй поставили здирницький. Та ви не зважайте, лікарю, дорогенький. Усякі люди на світі бувають.

Деякий час від Леслі не було жодних новин. Ніжні весняні дні минали один за одним, і береги Затоки Чотирьох Вітрів зеленіли, багряніли й квітнули. Якось наприкінці травня, коли Гілберт повернувся додому, у стайні його зустріла Сьюзен.

– Боюся, пані Блайт чимось дуже засмучена, лікарю, дорогенький, – загадково мовила вона. – Вона одержала якогось листа нині вдень, і відтоді ходить і ходить по саду, й говорить сама до себе. А ви знаєте ж, їй зараз багато ходити не слід. Вона не каже, про що був той лист, а я не допитлива, лікарю, дорогенький, і допитлива ніколи не була – таж видно, що вона смутна. А їй смутитися зараз не можна.

Стривожений Гілберт квапливо вибіг до саду. Невже сталося щось у Зелених Дахах? Проте Енн, що сиділа на лавці побіля струмка, не здавалася смутною, хоч і була надзвичайно схвильована. Сірі очі її мерехтіли вогнем, щоки взялися багряними плямами.

– Що сталося, Енн?

Вона засміялася дивним коротким сміхом.

– Ти, мабуть, не повіриш, коли я розкажу тобі, Гілберте. Я й сама не вірю. Як сказала днями Сьюзен, я спантеличена, «ніби муха, що на сонці взяла собі й ожила». Це неймовірно. Я десять разів перечитала цей лист, і щоразу те саме – я не вірю власним очам. О, Гілберте, ти казав правду… таку правду! Тепер я розумію… і мені так соромно за себе… ти пробачиш мені колись?

– Енн, я візьму тебе за плечі й трусону, якщо ти чітко всього не поясниш. Редмонду було б за тебе соромно. Що сталося?

– Ти не повіриш… ти не повіриш…

– Я йду викликати лікаря Дейва, – мовив Гілберт, удаючи, що хоче повернутися в будинок.

– Сядь, Гілберте. Я спробую розказати. Я одержала цей лист… і, ох, Гілберте, це так надзвичайно… так неймовірно… ніхто з нас не думав… і уявити не міг…

– Напевно, – зітхнув Гілберт зі смиренним виглядом, – єдине, що можна тут удіяти – це терпляче розпитати про все підряд. Від кого лист?

– Від Леслі… і, ох, Гілберте…

– Від Леслі! Це цікаво! Що вона пише? Як там Дік?

Енн узяла лист і після невеличкої драматичної паузі простягнула його Гілбертові.

– Ніякого Діка немає! Той, кого ми всі вважали Діком Муром… кого всі в затоці Чотирьох Вітрів вважали Діком Муром – насправді його двоюрідний брат, Джордж Мур із Нової Шотландії. Вочевидь, вони завжди були разюче схожі між собою. А Дік Мур помер на Кубі тринадцять років тому від жовтої лихоманки.

Розділ 32

Панна Корнелія висловлює свою думку

– То ви хочете сказати, Енн, рибонько, що Дік Мур виявився геть не Діком Муром, а кимось іншим? Для цього ви нині мені телефонували?

– Так, панно Корнеліє. Це дивовижно, правда?

– Це… це так по-чоловічому, – вражено простогнала панна Корнелія, тремтливими пальцями скидаючи капелюха. Уперше в житті панна Корнелія була безперечно ошелешена. – Мабуть, я не можу осягнути цього, Енн, – мовила вона врешті-решт. – Я чула, що ви сказали… і я вірю вам… але не збагну. Дік мертвий – і всі ці роки був мертвий – тож Леслі… вільна?

– Так. Правда визволила її. Гілберт слушно казав, що цей вірш – найпрекрасніший у Біблії.

– Розкажіть мені все, рибонько. Після вашого дзвінка в мене думки всі аж геть переплуталися. Ніколи ще Корнелія Брайант не зазнавала такого невимовного потрясіння.

– Тут майже нема чого розповідати. Лист від Леслі був короткий. Деталей вона не описувала. У цього чоловіка, Джорджа Мура, відновилася пам’ять, і він знає, хто він такий. Він каже, що на Кубі Дік захворів на жовту лихоманку й «Чотири сестри» мусили вертатися додому без нього. Джордж лишився, щоб доглядати кузена. Але Дік невдовзі по тому помер. Джордж не написав про це Леслі, бо мав намір повернутися й розповісти їй усе особисто.

– Чому ж він не повернувся?

– Певне, йому завадив той нещасний випадок із травмою голови. Гілберт каже, що Джордж Мур, найімовірніше, не пам’ятає ні самого нещасного випадку, ні того, що призвело до нього, і, мабуть, уже ніколи не згадає. Очевидно, це сталося невдовзі після смерті Діка. Думаю, ми дізнаємося більше, коли від Леслі надійде наступний лист.

– Чи пише вона про те, що робитиме далі? Коли вона повернеться додому?

– Вона залишиться із Джорджем Муром, доки того випишуть з лікарні. Леслі каже, що написала його рідним у Нову Шотландію. Здається, єдина близька Джорджева родичка – то заміжня старша сестра. Вона була жива, коли її брат пішов у море з командою «Чотирьох сестер», та хтозна, що могло статися впродовж тринадцяти років. А ви, панно Корнеліє, колись бачили Джорджа Мура?

– Так. Тепер я згадала. Він приїздив сюди, до свого дядька Ебнера, десь вісімнадцять років тому. Їм із Діком було тоді по сімнадцять. Вони двоюрідні і з материнського, і з батьківського боку: батьки в них рідні брати, а матері – сестри-близнючки, то й не дивно, що вони були такі подібні. Звісно, – недбало докинула панна Корнелія, – то не була та разюча подібність, коли двоє людей аж так між собою схожі, що заввиграшки вдають один одного і навіть рідна мати не збагне, котрий із них хто. Тоді майже кожен міг напевне сказати, хто Джордж, а хто Дік, коли вони були разом та поблизу. Проте коли перед вами був лиш один, іще й на відстані, сказати, хто це, було вже не так легко. Вони, шибайголови, любили дурити інших, мали таку забаву. Джордж був трохи вищий і кремезніший, ніж Дік, хоча гладкий аніжоден із них не був – обидва здавалися радше худими. Та ще Джордж був блідіший за Діка й чуприну мав темнішу. Але з лиця були дуже схожі, ще й обидва мали ті дивні очі – одне синє, друге каре. А щодо решти, то й зовсім вони були різні. Джордж був гарний, чемний хлопець, хоч і шибеник добрячий, і всі казали, буцім у ті часи він уже любив заглядати до чарки. Проте всім він подобався більше, ніж Дік. Тут він провів близько місяця. Леслі ніколи його не бачила – їй було тоді зо вісім чи дев’ять років, і тепер я згадала, що цілу ту зиму вона провела по той бік затоки в своєї бабусі, старої пані Вест. І капітана Джима не було – того ж року його корабель розбився на Островах Мадлен. Я не певна, чи він або Леслі бодай колись чули про кузена з Нової Шотландії, такого схожого на Діка Мура. Ніхто й не згадав про цього кузена, коли капітан Джим привіз Діка – точніше, Джорджа – додому. Звісно, ми всі подумали, що Дік страшенно змінився – став такий гладкий і незграбний. Та ми вважали це наслідком травми, що він зазнав – і, безсумнівно, так воно й було, бо, як я вже сказала, Джордж і собі ніколи не був гладкий. І ніяк інакше збагнути ми теж не могли, бо йому ж геть-чисто пам’ять відбило. Не дивно, що ми так усі вважали. Але це казна-що. Леслі збавила найкращі роки життя на догляд за тим, хто й права жодного на це не мав. Хай вони згинуть, ті чоловіки! Байдуже, що вони роблять – це завжди не те, що треба. І хай ким вони виявляються – завжди це хтось, ким їм бути не слід. Як вони мене дратують!

– Гілберт і капітан Джим – чоловіки, і завдяки їм правда нарешті відкрилася, – заперечила Енн.

– Мушу визнати, це так, – неохоче кивнула панна Корнелія. – Я перепрошую, що нападалась на лікаря Блайта. Уперше в житті мені соромно за слова, що я наговорила чоловікові. Утім, не знаю, чи скажу я йому про це. Мабуть, усе ж, він буде повинен просто прийняти це як належне. Яке ж то благо, Енн, рибонько, що Господь відповідає не на всі наші молитви. Увесь цей час я ревно молилася, щоб операція Дікові не помогла. Звісно, я не просила цього так відверто. Але ця думка була присутня в мене постійно, і я певна, що Господь знав про неї.

– Він відповів на ваше істинне прохання. Адже насправді ви хотіли, щоб Леслі не опинилася в тяжчих лабетах. Боюся, потай я сама плекала надію, що лікування не буде успішне, і тепер соромлюся цього.

– А як сама Леслі приймає те, що сталося?

– Вона ошелешена. Здається, Леслі, як і ми, ще не збагнула всього цілком. Вона пише: «Енн, усе це для мене – мов дивний сон». Це єдині її слова про себе саму.

– Бідолашне дитя! Мабуть, кожен в’язень, звільнившись від своїх кайданів, іще довго почувається без них розгубленим і неприкаяним. Але знаєте, Енн, що я думаю невідступно – як щодо Оуена Форда? Нам відомо, що Леслі була закохана в нього. Ви не припускали, що й він також міг закохатися в неї?

– Так… одного разу припускала, – визнала Енн, відчуваючи, що може сказати це.

– Я не мала жодних підстав уважати так, але тепер мені здається, що це, найімовірніше, правда. Енн, рибонько, бачить Бог, я не звідниця і зневажаю всіх, хто пхає носа в такі справи. Але на вашому місці, якби я писала цьому Форду, то згадала б мимохідь і про те, що тут відбулося. Ось як учинила б я.

– Авжеж я згадаю про це, – стримано відказала Енн. Чомусь їй не хотілося обговорювати цю тему з панною Корнелією. Та все ж вона мусила визнати, що достоту ця сама думка зринала й у неї, відколи вона почула, що Леслі вільна, хоч вона нізащо не осквернила б її, промовивши вголос і вбравши в звичайні, буденні слова.

– Звісно, рибонько, із цим не варто квапитись. Але Дік Мур уже тринадцять років як мертвий, а Леслі й так змарнувала на нього достатньо часу. Ми просто подивимося, як воно вийде. Що ж до Джорджа Мура, котрий узяв і, як типовий чоловік, ожив саме тоді, коли всі думали, що він давно помер, то мені його шкода. Боюся, він тепер собі ніде не знайде місця.

– Він іще молодий і, коли цілком одужає, то, певне, зможе якось влаштуватися в житті. Сердешний чоловік – він, мабуть, дуже дивно почувається. Вочевидь, усіх цих тринадцяти років просто не існує в його пам’яті.

Розділ 33

Леслі повертається

Два тижні потому Леслі Мур сама повернулася до сірого будинку понад струмком, де минуло стільки гірких літ її життя. У червневих сутінках вона прослизнула крізь поля до маленького Дому Мрії й білою примарою постала в духмянім саду перед Енн.

– Леслі! – скрикнула вражена Енн. – Звідки ти взялася? Ми й не знали, що ти приїздиш. Чому ти не написала? Ми зустріли б тебе.

– Чомусь я не могла писати, Енн. Так дивно було намагатися все пояснити в листі, за допомогою пера й чорнила. І я хотіла повернутися спокійно й непомітно.

Енн обійняла свою подругу й поцілувала. Леслі відповіла їй сердечним цілунком. Бліда й утомлена, вона тихо зітхнула, сівши на траву побіля великої клумби з нарцисами, що мерехтіли, мов золотаві зірки у тьмянім, сріблистім вечірнім тумані.

– Ти повернулася сама?

– Так. Сестра Джорджа Мура приїхала в Монреаль і забрала його до себе. Сердешний – йому так сумно було зі мною прощатися, хоча спершу, коли пам’ять щойно повернулася до нього, я була йому зовсім чужою людиною. Та він дуже прикипів до мене за ті найперші важкі дні, коли ніяк не міг усвідомити, що Дік помер не вчора, як він гадав. Це було дуже тяжко. Я допомагала йому, як могла. Коли приїхала його сестра, йому трохи полегшало, бо він був переконаний, що лиш недавно бачив її востаннє. На щастя, вона не дуже змінилася, і це теж йому допомогло.

– Ох, Леслі, це так незбагненно дивно. Здається, ніхто з нас досі ще цього не осягнув.

– Я не осягнула. Коли годину тому я зайшла в свій будинок, мені здалося, що це тільки сон… і що Дік десь тут, зі своєю дитячою усмішкою, як то було стільки років. Енн, я нічого не відчуваю – ані радості, ні смутку… нічогісінько. Це так, наче щось було видерто з мого життя й після нього лишилася чорна, моторошна порожнеча. Мені здається, що я не можу бути собою – ніби я перетворилася на когось іншого й не можу звикнути до цього. Звідси така страшна безпорадність, розгубленість і самотність. Як добре знову бачити тебе – ти немов якір для моєї заблукалої душі. Ох, Енн, я так боюся всього – пліток, запитань і здивованих поглядів. Щойно я про це подумаю, як хочу, щоб можна було ніколи сюди не вертатися. Лікар Дейв випадково зустрівся зі мною на станції – він і привіз мене додому. Бідолашний, як він картається тим, що колись казав, буцім Діку нічим не можна зарадити. «Я справді так думав, Леслі, – бідкався він сьогодні. – Але я мусив порадити вам не зважати лиш на мою думку, звернутися до фахівця. Якби я так і зробив, у вашім житті не було би стількох гірких літ, а в житті Джорджа Мура – стількох змарнованих. Я ніколи не пробачу собі цього, Леслі». Але я попросила, щоб він не журився, бо він робив те, що йому здавалося слушним. Він завжди був такий до мене добрий – мені тяжко було бачити, як він гнітить себе.

– А Дік… тобто Джордж? Його пам’ять цілком відновилася?

– Так. Хоча, звісно, є багато дрібних деталей, яких він досі не пригадав, але він згадує і їх – щодня дедалі більше. Після похорону Діка він пішов прогулятися. Він мав із собою Дікові гроші й годинник, хотів привезти їх мені разом із моїм листом. Він визнає, що був у заїзді, куди часто ходять мореплавці… і пам’ятає, як пив… а більше нічого. Енн, я ніколи не забуду тієї миті, коли він згадав своє ім’я. Я завважила, як він на мене дивиться – свідомо, проте здивовано – і запитала: «Ти впізнаєш мене, Діку?» А він відповів: «Я ніколи вас не бачив. Хто ви? І мене звуть не Дік. Я Джордж Мур, а Дік учора помер від жовтої лихоманки. Де я? Що зі мною сталося?» Я… Енн, я зомліла. І відтоді мені здається, наче я уві сні.

– Ти скоро звикнеш до нового порядку речей. Леслі, ти молода, у тебе все життя попереду – стільки прекрасних, щасливих років.

– Можливо, невдовзі я здатна буду сприймати це саме так. А зараз я надто втомлена й байдужа, щоб думати про майбутнє. І… і… Енн, мені самотньо. Мені бракує Діка. Хіба не дивно? Виходить, я справді любила сердешного Діка… Джорджа… любила, як безпорадне дитя, що в усьому від мене залежить. Я ніколи не зізналася б у цьому навіть собі… мені було соромно. Я ж так ненавиділа й зневажала Діка, доки він пішов у те плавання. Коли мені сказали, що капітан Джим везе його додому, я думала, що всі ті самі почуття оживуть у моєму серці. Але цього не сталося… хоча, згадуючи колишнього Діка, я відчувала й колишню ненависть. Та відколи він повернувся, мені було його тільки жаль, і це ятрило й мучило мене. Я гадала, що причина цього в травмі, яка змінила та скалічила його. Але тепер я думаю, так сталося тому, що переді мною була зовсім інша людина. Карло це знав. Так, Енн, – Карло це знав. Я завжди дивувалася, що Карло не впізнав Діка, адже собаки зазвичай такі віддані. Але він знав, що то був не його господар, хоча ніхто з людей нічого не збагнув. Розумієш, я ніколи доти не бачила Джорджа Мура. Тепер я згадую, як Дік одного разу прохопився, що в Новій Шотландії має кузена, з яким вони схожі, мов близнюки – але я швидко це забула й так чи так не надала б цьому факту великого значення. Я ніколи не замислювалася, що це міг бути й не Дік. Усі зміни в ньому здавалися наслідком травми. О, той квітневий вечір, коли Гілберт сказав, що Дікові можна допомогти!.. Енн, я ніколи його не забуду. Мені здавалося, що колись я була ув’язнена в жахливій клітці, де зазнала страшних тортур… а тоді дверцята відчинилися і я змогла вибратися назовні. Я ще була прикута до клітки, але вже не була в ній. І того вечора я відчула, як чиясь безжальна рука тягне мене назад – щоб знову катувати, навіть страшніше, ніж досі. Я не винуватила Гілберта – він чинив правильно. І він був дуже добрий до мене – сказав, що, коли з огляду на значні витрати й непевні результати лікування я вважатиму за краще не робити операції, він цілком зрозуміє таке моє рішення. Але я знала, що повинна зробити… і не могла себе змусити. Цілу ніч я ходила кімнатами, як навісна, змушуючи себе поглянути в обличчя неминучому… і не могла… думала, що не можу. А вранці я стиснула зуби й вирішила, що нічого не робитиму. Мерзенне рішення, я знаю. І якби я вчинила так, це стало б мені справедливою карою за зіпсованість. Увесь день я трималася цього рішення. По обіді мені довелося піти до крамниці в Глені. Дік того дня був спокійний і млявий, тож я лишила його самого. Мене довгенько не було, і, певно, Дік занудьгував без мене. Йому було самотньо. І коли я повернулася, він кинувся мені назустріч, як дитя, з такою радісною усмішкою. І знаєш, Енн, чомусь тоді я й здалася. Цієї усмішки на його нещаснім безтямнім обличчі я просто не могла бачити. У мене було відчуття, ніби я відмовляю дитині в змозі вирости й розвинутися. Я знала, що мушу дати йому шанс, байдуже, до яких наслідків це призведе. І я пішла до Гілберта й сказала йому, що згодна. Енн, усі ті тижні до мого від’їзду ти, мабуть, уважала, що я гніваюся на тебе. Я не хотіла цього… але думати могла хіба про те, що мушу зробити, а все й усі довкола були для мене, мов тіні.

– Я знаю, Леслі… я розумію. Але тепер усе позаду – ланцюг розірвано й клітки немає.

– Клітки немає, – неуважно повторила Леслі, тонкими засмаглими пальцями пестячи ніжні стебла трави. – Але… здається, що нічого іншого також немає. Ти пам’ятаєш, що я сказала тобі про свою маячню тоді… увечері на дюнах. Мабуть, швидко покінчити із цим нікому не вдається. А дехто, вочевидь, назавжди залишається дурним. А бути такою… такою дурепою боляче – наче собакою на ланцюгу.

– Усе буде інакше, коли минеться втома й розгубленість, – мовила Енн, котра, знаючи те, що було невідомо Леслі, воліла не марнувати слова співчуття.

Леслі поклала свою розкішну золоту голівку на коліно Енн.

– Так чи так, а в мене є ти, – відказала вона. – Життя не може бути порожнім, коли маєш такого друга. Енн, погладь мене по голові, як маленьку… наче я – твоя крихітна доня. І, доки трішки відступила моя насторожена впертість, дозволь мені сказати, чим стали для мене ти й твоя дружба від того найпершого вечора на прибережних скелях.

Розділ 34

Корабель Мрії заходить у гавань

Якось уранці, коли над розбурханою вітром затокою здіймалося золоте сонце, один знесилений лелека із Країни Вечірніх Зірок пролетів понад грядою піщаних дюн у Чотирьох Вітрах. Під крилом він дбайливо тримав нетутешню, сонну маленьку істоту. Лелека був утомлений і сумовито роззирався довкруж. Він був певен, що місце призначення зовсім близько, проте ще не бачив його. Великий білий маяк на відножині гори з червоного пісковику мав свої переваги, та жоден тямущий лелека не залишив би там новенького, оксамитово-ніжного немовляти. Старий сірий будинок між верб у квітучій долині понад струмком видавався доречнішим, але все ж не тим, що був потрібен саме цього дня. Про ядучо-зелену будівлю неподалік теж не могло бути й мови. Аж ось лелека зрадів. Він побачив те, що шукав – маленький білий будиночок на узліссі гомінкого соснового гаю, із круглим блакитним димком, що здіймався з кухонного комина, – будиночок, мовби створений для немовлят. Лелека вдоволено зітхнув і тихо приземлився на гребені його даху.

А півгодини потому Гілберт, пробігши передпокоєм, постукав у двері кімнати для гостей. Йому відповів сонний голос і з-за дверей визирнула перелякана бліда Марілла.

– Марілло, Енн веліла переказати вам, що до нас прибув один юний джентльмен – без валізи, та вочевидь, він хоче лишитися жити тут.

– Боже милий! – розгублено закліпала Марілла. – Гілберте, невже все позаду? Чому мене не розбудили?

– Енн не дозволила нам турбувати вас, коли в тім не було потреби. Лікаря викликали щойно дві години тому. Цього разу не було ніяких підводних течій.

– І… і… Гілберте… він… хлопчик житиме?

– Безперечно. Він важить десять фунтів і… та ви послухайте його! З легенями в нього все гаразд. Доглядальниця каже, що він напевне буде рудим. Енн розсердилася на неї за це, але я страшенно тішуся!

То був дивовижний день у маленькім будиночку.

– Здійснилася моя ніжна мрія, – мовила бліда й щаслива Енн. – О, Марілло, я ледь наважуюся повірити в це, відколи торік пережила той жахливий червневий день. Після нього мене мучив невідступний біль – але тепер він минув.

– Цей хлопчик займе місце Джой, – відповіла Марілла.

– О, ні, ні, ні, Марілло. Він не зможе… ніхто не зможе цього зробити. У нього своє місце – у мого милого, крихітного синочка. Та маленька Джой має й завжди матиме своє власне місце. Якби вона жила, зараз їй було б уже більше року. Вона дибала б на малесеньких ноженятах і лопотіла би свої перші слова. Я так виразно бачу її, Марілло. Тепер я розумію, як слушно сказав капітан Джим – Господь усе влаштує так, щоб моя дівчинка не була для мене чужою, коли ми зустрінемось на небесах. Я зрозуміла це за минулий рік. Я щодня й щотижня стежила за її розвитком – і завжди стежитиму. Я знатиму, як вона росте – рік за роком – і коли ми знов зустрінемося, я впізнаю її, вона не буде для мене чужою. О, Марілло, погляньте, погляньте, які в нього ніжки! Хіба не дивно, що вони такі досконалі?

– Було б дивно, якби вони такі не були, – сухо відказала Марілла. Тепер, коли всі тривоги щасливо минули, вона знову стала сама собою.

– Так, я знаю, – але здається, що вони не могли бути такі довершені, розумієте? А вони саме такі і є, аж до дрібнесеньких нігтиків. А рученята… ви погляньте на його рученята, Марілло!

– Цілком схожі на руки, – погодилася Марілла.

– Дивіться, як він хапається за мій палець! Я певна, він уже впізнає мене. Він плаче, коли доглядальниця забирає його. Ох, Марілло, ви ж не думаєте, що він… що волосся в нього буде руде?

– Я не бачу ще ніякого волосся, – відповіла Марілла. – І на твоєму місці не переймалася б цим, доки його не буде видно.

– О ні, Марілло, у нього є волосся – погляньте на цей м’якенький ніжний пушок. А ще доглядальниця каже, що очі він матиме карі, а чоло – достоту як у Гілберта.

– І вуха в нього гарнесенькі, пані Блайт, дорогенька, – озвалася Сьюзен. – Я найперше подивилася, які в нього вуха. Щодо волосся – хтозна, яке воно буде, очі й носи також змінюються, але вуха – то вже вуха, раз і назавжди. Бачите, яка в них витончена форма, і вони так щільно туляться до його благословенної голівки. Вам ніколи не доведеться соромитися його вух, пані Блайт, дорогенька.

Одужання Енн минало стрімко й щасливо. Друзі приходили з дарами для немовляти – так люди вклонялися новому життю ще задовго до того, як троє волхвів уклякли перед Новонародженим, що лежав у Віфлеємських яслах. Леслі, поволі віднаходячи себе в нових умовах життя, схилялася над малюком, немов Мадонна в золотій короні. Панна Корнелія бавила його вправніше за багатьох матерів. Капітан Джим тримав крихітне створіння в своїх великих засмаглих руках, дивився на малюка з ніжністю й бачив у ньому власних ненароджених дітей.

– Як ви назвете його? – запитала панна Корнелія.

– Ім’я вибирала Енн, – відповів Гілберт.

– Джеймс-Метью – на честь двох найдивовижніших джентльменів, яких я знала… з усією повагою, – додала Енн, лукаво поглядаючи на Гілберта.

Він усміхнувся.

– Я не надто добре знав Метью – він був такий відлюдько, що ми, хлопчаки, не могли добре з ним познайомитися. Проте я згоден, що капітан Джим – це одна з найшляхетніших, найрідкісніших душ, які Господь будь-коли вбирав у тіло. Він так тішиться, що ми дали його ім’я нашому хлопчикові. Здається, на його честь іще не називали жодної дитини.

– Що ж, Джеймс-Метью – це надійне та міцне ім’я, – мовила панна Корнелія. – Добре, що ви не нагородили його якимсь пишним, романтичним іменем, якого він би соромився в старості. Пані Дрю із Глена назвала свого сина Берті-Шекспіром. Нічогеньке поєднання, правда? І добре, що ви змогли швидко вибрати ім’я для вашого хлопчика. Дехто має із цим такі труднощі. Коли у Стенлі Флегга народився старший син, вони з жінкою так сперечалися, на честь якого з дідусів його назвати, що бідне дитя мусило жити два роки без жодного імені. Потім у нього з’явився братик, то їх так і кликали – Старший хлопчик і Менший хлопчик. Зрештою вони таки назвали Старшого хлопчика Пітером, а Меншого – Айзеком, на честь двох дідусів, і хрестили обох одночасно, і кожен із двох малюків намагався перекричати брата. А знаєте ту родину шотландців, Мак-Небів із Глена? У них дванадцятеро хлопців, то найстаршого й найменшого звуть Нілами. Великий Ніл і Малий Ніл в одній сім’ї! Мабуть, у них просто скінчилися імена.

– Я десь читала, – засміялася Енн, – що перша дитина – це поема, а десята – найнудніша проза. Очевидно, пані Мак-Неб вирішила, що дванадцята – це лиш переказ давньої історії.

– Хоч насправді велика сім’я – то непогано, – зітхнула панна Корнелія. – Я вісім років була єдиною дитиною в батьків і страшно хотіла мати брата чи сестру. Мама казала, що я мушу просити цього в молитвах – і я просила, повірте мені! А якось прийшла до мене тітка Неллі та й каже: «Корнеліє, там нагорі, у маминій кімнаті, є для тебе братик. Можеш піти поглянути на нього». Я так зраділа й розхвилювалася, що просто-таки полетіла на другий поверх. І там стара пані Флегг витягла з кошика немовля й показала мені. Боже правий, Енн, рибонько, я ще ніколи в житті не була така розчарована. Я ж у молитвах просила брата, на два роки старшого за мене!

– І скільки ж часу вам знадобилося, щоб примиритися з такою несправедливістю? – сміючись запитала Енн.

– Я довгенько сердилася на Провидіння, аж зо кілька тижнів і дивитись на малого не могла. Ніхто не знав, чому так, бо я нікому не казала. А тоді він став такий хороший, почав простягати мені рученята, і я помаленьку відтанула – та все ж не могла примиритися з ним до кінця, поки якось до нас не прийшла моя шкільна подружка й не сказала, що, як на свій вік, він занадто дрібний. Я розлютилася, скипіла й заявила, що вона нічого не тямить у дітлахах, і що наш хлопчик – найгарніший у світі. Відтоді я просто обожнювала його. Мама померла, коли йому не було ще трьох літ, і я стала йому й сестрою, і матір’ю водночас. Бідолашка, він завжди був кволий і помер, коли йому ледь виповнилося двадцять. Я зараз усе віддала би, рибонько, щоб тільки він був живий.

Панна Корнелія зітхнула. Гілберт вийшов із кімнати, а Леслі, яка при вікні тихо колисала маленького Джеймса-Метью, уклала його в кошичок і подалася до себе. Щойно вона відійшла достатньо далеко, панна Корнелія схилилася до Енн і змовницьки зашепотіла:

– Енн, рибонько, я вчора одержала лист від Оуена Форда. Він зараз у Ванкувері, але запитує, чи міг би згодом оселитися в мене на місяць. Ви ж розумієте, що це означає. Надіюся, ми все робимо правильно.

– Ми тут ні при чому. Ми ж не можемо заборонити йому приїхати в Чотири Вітри, коли він хоче цього, – хапливо відповіла Енн. Їй не подобалося відчувати себе звідницею – а саме таке відчуття викликав у неї шепіт панни Корнелії. Та потім, не втримавшись, вона додала: – Не кажіть Леслі, що він приїздить. Якщо вона дізнається, я певна – вона одразу поїде геть. Вона так чи так хоче поїхати восени – вивчитися в Монреалі на доглядальницю і якось облаштувати своє життя.

– Звісно, рибонько, – багатозначно киваючи, мовила панна Корнелія. – Усе буде так, як має бути. Ми з вами своє зробили, а решту мусимо передати в руки Всевишнього.

Розділ 35

Політика в Чотирьох Вітрах

Коли Енн знову почала спускатися у вітальню, Острів Принца Едварда, як і всю Канаду, шарпала передвиборна лихоманка. Гілберт, який був запеклим консерватором, виявився втягнутим у політичний вир і став бажаним промовцем на різного роду сільських зборах та мітингах. Панна Корнелія не схвалювала того, що він «уплутався в політику», і заявила про це Енн.

– Лікар Дейв ніколи не робив цього. І лікар Блайт іще збагне, як він помиляється, повірте мені, рибонько. Політика – то бруд, у який порядному чоловікові лізти не слід.

– Ви пропонуєте лишити управління країною самим негідникам? – запитала Енн.

Поиск по сайту: