ББК Ш9(7К)6 13 страница

– Так, якщо ці негідники – консерватори, – мовила панна Корнелія, хоч і відступаючи, та під бойовою хоругвою. – Чоловіки й політикани одним миром мазані. На лібералах його більше, ніж на консерваторах – ото й уся різниця… нехай і значно більше. Ну, та байдуже, ліберали чи консерватори, а я не раджу лікареві Блайту зв’язуватися з політикою. Бо ми не встигнемо спам’ятатися, як він і сам виставить свою кандидатуру на виборах і гайне в Оттаву на півроку, а хворі його тут змарніють, усі як один.

– Ох, не будімо лиха, – відказала Енн. – Тим і без нас є кому перейматися. Краще погляньте на маленького Джема. Яке в нього солодке ім’я! Хіба він не прекрасне малятко? Дивіться, які в нього ямочки на ліктиках. Ми виховаємо його добрим консерватором – ви і я, панно Корнеліє.

– Виховайте його доброю людиною, – відказала панна Корнелія. – Вони тим цінніші, що зараз їх нечасто й зустрінеш; хоча, звісно, я не хотіла би, щоб він подався в ліберали. Що ж до виборів, то нам з вами пощастило не жити по той бік затоки. Повітря цими днями там аж бринить. Кожнісінький Еліот, Крофорд і Мак-Алістер вийшов на стежку війни, зарядивши рушницю, наче йде полювати ведмедя. У нас безтурботно й спокійно, а все тому, що тут так мало чоловіків. Капітан Джим – ліберал, та я гадаю, він цього соромиться, бо ніколи не говорить про політику. А я не маю жодного сумніву в тім, що консерватори знову переможуть абсолютною більшістю голосів.

Панна Корнелія помилилася. Уранці після виборів капітан Джим зайшов до маленького будиночка, щоби переказати новини. Вірус політичних пристрастей, навіть у погідній душі старого мореплавця, виявився такий чіпкий, що очі капітана Джима сяяли вогнем давніх днів, а щоки паленіли від хвилювання.

– Пані Блайт, ліберали перемогли – абсолютною більшістю! Після вісімнадцяти літ нищівного правління Торі наша змучена країна здобуде собі надію!

– Я ще ніколи не чула таких завзятих промов із ваших вуст, капітане Джим. Хто знав, що у вас так багато політичної отрути? – засміялася Енн, котру не надто хвилювали виборчі протистояння. Того ранку маленький Джем сказав: «Вау-га». Що були уряди й держави, злети й падіння династій, перемога консерваторів чи лібералів у порівнянні із цією дивовижною подією?

– Воно таки набирається часом, – вибачливо всміхнувся капітан Джим. – Я вважав себе лиш поміркованим лібералом, та коли стало відомо, що наша партія перемогла, я й сам здивувався, який я запеклий щодо політики.

– Як ви знаєте, ми з лікарем Блайтом – консерватори.

– Так, пані Блайт, і це є ваша однісінька вада. Корнелія теж прихильниця Торі. Я зайшов до неї, як вертався додому з Глена, щоби переказати новини.

– Хіба ви не знали, що важите власним життям?

– Знав, але не міг устояти перед лицем спокуси.

– І як вона прийняла вашу звістку?

– Порівняно спокійно, пані Блайт, порівняно спокійно. Каже мені: «Бог посилає часи приниження країнам, так само, як окремим людям. Ваша партія мерзла й голодувала багато років – тож глядіть, напихайтеся й грійтеся швидше, бо недовго вам бути при владі». «Ну-ну, Корнеліє, – кажу я їй, – може, Господь уважає, що Канаді час приниження потрібен немалий». А, Сьюзен! Ви вже чули новину? Ліберали прийшли до влади.

Сьюзен щойно зайшла до вітальні із кухні, оповита апетитними ароматами, що мовби завжди роїлися довкола неї.

– Невже? – відказала вона тоном, розкішним у своїй зневажливій недовірі. – Не пригадую, щоб тоді, як ліберали були при владі, тісто в мене сходило інакше, ніж тоді, як не були. А коли якась із партій влаштує нам дощ, пані Блайт, дорогенька, і тим порятує город від загибелі, – то буде партія, за яку Сьюзен голосуватиме. А доти чи не могли б ви піти зі мною й висловити вашу думку про м’ясо, котре в нас сьогодні до обіду? Боюся, воно занадто жорстке, і я вважаю, що нам слід змінити не лише уряд, а й нашого різника.

Тиждень потому Енн вирішила піти надвечір до мису Чотирьох Вітрів, щоб запитати, чи не має капітан Джим свіжої риби на продаж. Уперше вона мусила лишити маленького Джема під доглядом Сьюзен, і то була справжня трагедія. Що, як він заплаче? А що, як Сьюзен не знатиме, чим зарадити немовляті? Сама ж Сьюзен була спокійна та незворушна.

– У мене стільки ж досвіду в поводженні з ним, як у вас, пані Блайт, дорогенька, хіба не так?

– Із ним – але не з іншими дітлахами. А я гляділа три пари двійнят пані Геммонд, коли сама була ще дитиною, Сьюзен. Коли вони плакали, я холоднокровно пхала їм до рота льодяник чи ложку касторки. Цікаво нині згадати, як легко ставилася я до тих дітей та їхніх прикрощів.

– Ну, якщо маленький Джем заплаче, я покладу йому гарячу грілку на животик, – мовила Сьюзен.

– Тільки не надто гарячу, – схвильовано відказала Енн. Ох, може, їй усе ж не варто нікуди йти?

– Ви не бійтеся, пані Блайт, дорогенька. Сьюзен – не та жінка, що може спекти немовля. Та він зовсім не збирається плакати, благослови його Господь.

Зрештою Енн таки наважилася відірватися від маленького Джема й залюбки прогулялася до мису крізь довгі тіні на вечірніх стежках. Капітана Джима у вітальні маяка не було, одначе там сидів інший чоловік – середніх літ, вродливий, із чітко окресленим, гладенько виголеним підборіддям. Енн не знала його, проте, коли вона сіла, він заговорив до неї з усією невимушеністю давнього знайомого. У тому, що він казав чи як це робив, не було нічого недоречного, але Енн обурила така самовпевненість сторонньої людини. Вона відповідала йому дуже холодно й говорила так мало, як то лише дозволяли правила доброго тону. Нітрохи цим не спантеличений, її співрозмовник говорив іще кілька хвилин, тоді перепросив, підвівся й вийшов. Енн могла присягнутися, що бачила насмішкуваті бісики в його очах і занепокоїлася. Хто був цей чоловік? Чомусь він видавався їй знайомим, хоч вона була певна, що досі ніколи не зустрічалася з ним.

– Капітане Джим, хто це щойно вийшов звідси? – запитала Енн, коли в кімнату повернувся господар.

– Маршал Еліот, – відповів капітан Джим.

– Маршал Еліот! – вигукнула Енн. – О ні, капітане Джим, не може бути… так, це був його голос! Я не впізнала його… і розмовляла з ним, як зі стороннім. Але чому він не сказав мені? Він мав би збагнути, що я його не впізнала.

– Він ні слова про це не сказав, бо хотів пожартувати. Не хвилюйтеся, що він образиться – йому то все видалося страшенно кумедним. Тепер, коли нарешті ліберали прийшли до влади, Маршал поголився й підстригся. Я сам не впізнав був його, коли вперше побачив. Він разом з усіма надвечір після виборів чекав новин у крамниці Картера Флегга. О дванадцятій задзвонив телефон – перемогли ліберали. Ну, то Маршал пішов собі мовчки – не горлав, не радів, як ті решта, що своїми оплесками ледь із крамниці дах не знесли. Консерватори, звісно, усі подалися до Раймонда Рассела – там оплесків було не чути. Маршал прийшов до бічних дверей цирульні Огастеса Палмера. Той уже спав, але Маршал гупав у двері, доки він йому не відчинив, щоб дізнатися, що то за грюкіт. «Ходи в свою цирульню, Гасе, бо мусиш попрацювати, – мовив Маршал. – Ліберали прийшли до влади, і до схід сонця ти пострижеш і поголиш одного з ревних їхніх прибічників». Гас розлютився – і тим, що його витягли посеред ночі з ліжка, теж, але найбільше – тим, що сам він консерватор. Ну, то він заявив, що голити нікого не буде. «Ти зробиш те, що я велю тобі, синку, – відповів Маршал, – бо я покладу тебе на коліна й відшмагаю, коли вже твоя мати забувала робити це вчасно». Сердешний Гас, він знав, що Маршал так і зробить, бо сильний, як віл, а Гас – маленький чоловічок. Ну, то мусив поступитися. «Гаразд, – каже він, – я підстрижу й поголю тебе, але гляди, коли скажеш хоч слово про перемогу лібералів, я заріжу тебе оцією самою бритвою». Хто міг би подумати, що тихий скромний Гас виявиться такий кровожерний? От, що робить з людьми політика. Маршал за весь час ні слова не сказав, а коли позбувся бороди й волосся, пішов додому. Його стара економка почула кроки на сходах і визирнула зі своєї кімнати, поглянути, чи то він, чи наймит. А вздріла в передпокої чужого чоловіка зі свічкою, то закричала й зомліла. Їм довелося кликати лікаря, щоб допоміг їй отямитися, а на Маршала вона потому кілька днів дивитися не могла, щоб нею не почало трусити.

Риби в капітана Джима не було. Того літа він зрідка виходив на риболовлю в своїй плоскодонці й уже не здійснював дальніх прогулянок. Тепер він подовгу сидів при вікні й дивився на море, підперши рукою вже геть посивілу голову. Того вечора він так само сидів, раз по раз змовкаючи, мовби вертаючись до свого минулого, і Енн не хотіла йому заважати. Аж ось він указав на веселково-мінливий колір призахідного неба.

– Як гарно, правда, пані Блайт? Та шкода, що ви не бачили сьогодні сходу сонця. То було прекрасно… прекрасно! Я вже стільки різних світанків понад затокою бачив. Я об’їздив весь світ, пані Блайт, і гарнішого ніде не бачив за схід сонця влітку понад затокою. Не можна обрати собі час на смерть, пані Блайт, – просто мусиш вийти в море, як Великий Капітан віддасть команду. Та якби я міг – пішов би тоді, як із-над моря приходить ранок. Скільки разів я дивився на нього й гадав собі, як то добре буде піти крізь цю білу пишноту до того, що чекає поза нею, і вийти в море, що його нема на жодній земній мапі. Я думаю, пані Блайт, що там я знайду зниклу Маргарет.

Капітан Джим часто говорив із Енн про зниклу Маргарет, відколи розповів їй давню свою історію, – і в кожнім слові його бриніла любов, що не здатна ні згаснути, ані забути.

– Так чи так, а я хочу, коли надійде моя година, умерти швидко й легко. Я не страхополох, пані Блайт, – я вже стільки був дивився в бридке лице смерті й ані раз не здригнувся. Та від думки про повільне вмирання мене посідає дивний, млосний жах.

– Не кажіть, що ви покинете нас, дорогий капітане Джим, – здушено проказала Енн, гладячи шкарубку засмаглу руку, колись таку сильну, але тепер зовсім кволу. – Як нам бути без вас?

Капітан Джим усміхнувся прекрасною, доброю усмішкою.

– Ви й без мене житимете добре… дуже добре… та ви не забудете старого, пані Блайт… ні, ви ніколи його не забудете. Ті, хто знають Йосипа, завжди пам’ятатимуть одне одного. І то буде добрий спомин – він не завдасть болю моїм друзям. Я надіюся й вірю, що їм завжди буде мовби як приємно згадати мене. Скоро вже зникла Маргарет покличе мене востаннє. Я піду до неї. А кажу про це лиш тому, що маю до вас прохання. Оцей мій старий Помічниченько, – капітан Джим простягнув руку й легенько штурхнув великий, теплий і м’який золотий клубок, що лежав на канапі. Перший Помічник розгорнувся, наче пружина, із мелодійним горловим звуком – напівмуркотом, напівнявкотом, – випростав лапи, перевернувся на інший бік і знову скрутився клубком, – кепсько буде йому без мене, коли я вирушу в останнє своє плавання. Тяжко мені думати, що я покину його на голодну смерть, як його вже кидали раніше. Коли зі мною щось станеться, ви ж дасте йому теплий куточок і мисочку з їжею, пані Блайт?

– Авжеж.

– Ото й усе, що мене турбувало. Ваш маленький Джем дістане всі ті дрібнички, що я назбирав у мандрах, – я про те подбав. А нині я не хочу бачити сліз у цих прегарних очах, пані Блайт. Я, певно, ще трохи побуду тут. Я чув, як узимку торік ви читали вірш Теннісона – то я мовби як був би радий знову почути його, якби ви мені прочитали.

І доки у вікна до них залітали морські вітри, Енн м’яко й лагідно промовляла слова лебединої пісні Теннісона – «Пропливаючи між берегів». Старий капітан плавно вистукував такт своєю жилавою рукою.

– Так-таки є, пані Блайт, – мовив він, коли стихли останні рядки, – так-таки є. Кажете, він не був моряком… але ж дивно, як то він спромігся так описати почуття старого моряка, якщо сам не був моряком. Він не хотів «смутку прощань» і я не хочу теж, пані Блайт, бо все зі мною буде добре, коли я й собі «пропливу між берегів».

Розділ 36

Оздоба замість попелу

– Що нового в Зелених Дахах, Енн?

– Нічого особливого, – відповіла Енн, згортаючи лист Марілли. – Джейк Доннел кладе дах. Він став теслею, тож, виходить, щодо справи всього життя зумів наполягти на своєму. А пригадуєш, його мати хотіла зробити з нього професора коледжу? Ніколи не забуду, як вона прийшла до школи й висварила мене за те, що я не кличу його Сен-Клером.

– Хтось іще кличе його так нині?

– Ні. Здається, тепер ніхто вже про це й не згадує. Навіть його мати поступилася. Я завжди думала, що хлопчина з таким підборіддям і вустами, як Джейкові, неодмінно досягне мети. Діана пише, що в Дори є кавалер. Подумай лиш – у цієї дитини!

– Дорі сімнадцять, – відказав Гілберт. – Чарлі Слоун і я гинули за тобою, коли ти була сімнадцятилітньою, Енн.

– Мабуть, ми старіємо, Гілберте, – ледь сумовито всміхнулася Енн, – бо діти, яким було шість, коли ми вже вважали себе дорослими, тепер мають кавалерів. Дорин жених – Ральф Ендрюс, брат Джейн. Я пам’ятаю його білявим опецькуватим гладунцем, що вічно пас задніх у класі. Проте, як я розумію, нині він доволі показний юнак.

– Дора, мабуть, рано вийде заміж. Вона належить до того самого типу дівчат, що й Шарлотта Четверта, які воліють скористатися з першої ж нагоди, боячись, що другої може й не трапитися.

– Якщо вона вийде за Ральфа, надіюся, він буде рішучіший, ніж його брат Біллі, – замислено мовила Енн.

– Сподіваймося принаймні, – засміявся Гілберт, – що він освідчиться їй самотужки. Енн, а ти вийшла б за Біллі, якби він сам попросив твоєї руки, замість доручити цю справу Джейн?

– Можливо, – і собі розсміялася Енн на згадку про перше своє освідчення. – Надто сильне потрясіння могло подіяти, як гіпноз, і підбурити мене до поспішних і необдуманих кроків. Тож будьмо вдячні, що він освідчився через третю особу.

– А я одержала вчора лист від Джорджа Мура, – озвалася Леслі з куточка, де сиділа із книжкою.

– О, як він почувається? – відгукнулася Енн зацікавлено, проте й із дивним відчуттям, що запитує про незнайому людину.

– Добре, хоч йому нелегко звикнути до змін у їхнім старім домі й колі друзів. Навесні він знову піде в море. Це в нього в крові, і він пише, що нічого не може вдіяти. Та він розповів мені ще дещо, і я дуже за нього, сердешного, втішилася. Ще доки пішов у той рейс на Кубу, він був заручений з одною дівчиною, про яку ні слова не сказав у Монреалі, бо думав, що вона його забула й давно вийшла за когось іншого. А для нього ж їхнє кохання й заручини досі були в теперішньому. Йому було страшенно важко, проте вдома він з’ясував, що вона так і не вийшла заміж і досі любить його. Восени вони поберуться. Я запрошу їх у гості – він пише, що хотів би поглянути на місцину, де прожив стільки років, навіть не усвідомлюючи цього.

– Яка гарна романтична історія, – мовила Енн, що незмінно любила все романтичне. – І подумати лиш, – додала вона, винувато зітхаючи, – що, якби я правила своєї, Джордж Мур ніколи не вибрався б із могили, у якій була похована його особистість. Як я тоді сперечалася з Гілбертом! От і кара мені за це – тепер із будь-якого питання я не зможу мати відмінної думки. Якщо я спробую заперечити, Гілберт відіб’є мій аргумент, нагадавши про випадок із Джорджем Муром.

– Наче це змусить жінку замовкнути! – піддражнив її Гілберт. – І все ж не ставай моєю луною, Енн. Невеличке протистояння додає життю пікантності. Я не хотів би мати дружину, як у Джона Мак-Алістера по той бік затоки. Хай що він скаже, вона тут-таки додає нудним монотонним голосом: «Правда, Джоне, правда, крий мене Боже!»

Енн і Леслі засміялися. У Енн був срібний сміх, а в Леслі золотий, і разом вони звучали, мов досконала гармонія в музиці. А коли сміх ущух, луною йому стало гучне зітхання Сьюзен, котра допіру зайшла в кімнату.

– Сьюзен, що сталося? – запитав Гілберт.

– Невже щось трапилося із Джемом, Сьюзен?! – вигукнула Енн, стривожено зриваючись на рівні ноги.

– Ні, заспокойтеся, пані Блайт, дорогенька. Хоча дещо таки сталося. Господи, цього тижня в мене все летить шкереберть. Я зіпсувала тісто, як ви добре знаєте, і підпалила праскою найкращу лікареву сорочку, ще й розбила великий таріль. І ось, на додачу, приходить лист від моєї сестри Матильди – вона зламала ногу й просить мене пожити в неї, доки оклигає.

– Шкода… тобто шкода, що з вашою сестрою сталося таке нещастя! – вигукнула Енн.

– Так, чоловік живе на смуток*, пані Блайт, дорогенька. Це звучить, наче біблійний вірш, хоч мені казали, що то написав хтось на прізвище Бернс. І вже ж безсумнівно, що «людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти»**. А щодо Матильди, то бігме, не знаю, що про неї думати. Досі в нашій сім’ї ніхто собі ніг не ламав. Але хай що вона накоїла, вона моя сестра, і я відчуваю, що мій обов’язок – поїхати й доглядати її, коли ви знайдете собі помічницю на кілька тижнів.

– Звісно, Сьюзен, звісно. Я підшукаю когось, доки вас не буде.

– Якщо ви нікого не знайдете, пані Блайт, дорогенька, я не поїду, навіть попри Матильдину ногу. Я не дозволю, щоб ви непокоїлися, а благословенне малятко плакало, незважаючи на будь-чиї ноги.

– Ні, Сьюзен, ви мусите негайно поїхати до сестри. Я найму якусь дівчину з рибальського селища – на цей час вона мені допоможе.

– Енн, може, ти дозволиш мені пожити у вас, доки Сьюзен помагатиме сестрі? – вигукнула Леслі. – Прошу тебе! Із твого боку це буде справжній акт милосердя. Мені так самотньо в тім величезнім будинку, що радше нагадує клуню. Там геть нема чого робити… а ночами ще гірше – мені дуже лячно, навіть попри замкнені двері. Позавчора тут тинявся якийсь волоцюга.

Енн радо згодилася, і вже наступного дня Леслі облаштувалася в маленькому Домі Мрії. Панна Корнелія щиро схвалила це рішення.

– Здається, тут доклало руку Провидіння, – пошепки ділилася вона з Енн. – Мені жаль Матильду Клоу, та коли вже їй судилося зламати ногу, зараз для цього найліпший час. Доки Оуен Форд буде в Чотирьох Вітрах, Леслі житиме тут, і всі ті старі пронози із Глена не зможуть попліткувати про неї, як неодмінно зробили б, якби вона жила там у себе, сама, а Оуен приходив у гості. Вони й без того патякають, бо Леслі не носить жалоби. Одній із них я так і заявила: «Якщо ви гадаєте, буцім вона повинна носити жалобу за Джорджем Муром, то це радше його воскресіння, ніж похорон; що ж до Діка Мура – мушу зізнатися, я не бачу потреби вдягати жалобу за чоловіком, який помер тринадцять років тому, і дуже добре, що вона так вдало спекалася його». А коли стара Луїза Болдвін сказала, як то дивно, що Леслі за стільки років не здогадалася, що то був не її чоловік, я відповіла: «Навіть ви не збагнули, що перед вами не Дік Мур, а ви ж усе життя були його найближчою сусідкою, і за натурою в десять разів підозріливіші, ніж Леслі». Та всім язиків не поприпинаєш, рибонько, тож я рада, що Леслі житиме у вас, доки Оуен упадатиме за нею.

Оуен Форд прийшов у Дім Мрії серпневого надвечір’я, коли Енн і Леслі були зайняті поклонінням маляті. Непомічений, він зупинився на порозі вітальні, пожадливо вдивляючись у прекрасну картину. Леслі сиділа на підлозі з маленьким Джемом на колінах, захоплено гладячи то одну, то другу пухкеньку ручку, якими він вимахував у повітрі.

– Ти мій маленький, гарненький, любий хлопчику, – туркотіла вона, обціловуючи його крихітну долоньку.

– Ти мій манюсінький, – вторувала їй Енн, перехилившись через бильце свого крісла. – Які в тебе руценьки, солодкі руценьки, найкласці в світі, так, моє птасатоцко?

Упродовж місяців, що передували появі маленького Джема на світ, Енн ретельно вивчала зміст кількох солідних книжок, із-поміж яких її особливу увагу привернула одна – «Пан Оракул про догляд і виховання дітей». Пан Оракул благав батьків усім, що є для них святого, не говорити з малюками «дитячою мовою». До дітей від миті їхнього народження він радив звертатися чітко й грамотно, щоб із найперших днів життя вони вчилися говорити як слід. «Як може мати, – запитував пан Оракул, – сподіватися, що її дитя опанує правильну мову, коли вона постійно привчає вразливий юний розум до тих словесних покручів, що їх нетямущі батьки щодня насаджують беззахисним створінням, відданим під їхню опіку? Як може дитя, котрого незмінно кличуть «нізним галненьким малятком», скласти гідне уявлення про себе самого, свої можливості та призначення?»

Ці роздуми справили враження на Енн, яка негайно повідомила Гілберта, що ніколи й нізащо не говоритиме зі своїми дітьми «дитячою мовою». Гілберт підтримав її й вони уклали угоду… котру Енн беззастережно порушила в найпершу мить, як маленький Джем опинився в її обіймах. «Ти моє нізне птасатко!» – вигукнула вона й відтоді ні разу не дотрималася угоди. Коли ж Гілберт спробував із неї покепкувати, вона підняла пана Оракула на глум.

– Він ніколи не мав власних дітей, Гілберте, – я певна, що не мав, інакше він не написав би такої дурниці. Просто неможливо не говорити «дитячою мовою» з немовлям. Це виходить природно – і так має бути. Жорстоко було би звертатися до цих ніжних, крихітних, оксамитових створінь так само, як до великих хлопчиків та дівчаток. Немовлятам потрібна любов, і пестощі, і якнайбільше милих слів «дитячою мовою», і маленький Джем усе це матиме, благослови Господь його маленьке селденько.

– Але ти найгірша з усіх, кого я бачив, Енн, – відповів Гілберт, що був не матір’ю, а лише батьком, і не міг одразу зректися настанов пана Оракула. – Як ти говориш з дитиною! Я в житті не чув такого.

– Цілком можливо, що не чув. Іди… іди геть. Хіба я не гляділа три пари двійнят пані Геммонд, коли не мала ще й одинадцяти років? Ви з паном Оракулом – просто черстві теоретики. Поглянь, поглянь на нього, Гілберте! Він усміхається мені… він розуміє, про що ми говоримо! І ти згоден, згоден з мамою, плавда, моє янголятоцко?

Гілберт обійняв їх обох.

– О, матері, – мовив він. – Матері! Бог знав, що робить, коли створював вас!

Отож, маленького Джема любили й пестили, і говорили з ним «дитячою мовою», а він квітнув, як то й личило дитині в Домі Мрії. Леслі обожнювала його не менше, ніж сама Енн. Коли всі хатні справи були завершені, а Гілберт ішов до когось із хворих, вони віддавалися бурхливим виявам захоплення й нестримної любові до малюка. Такими й застав їх того вечора Оуен Форд.

Леслі помітила його перша. Навіть у сутінках Енн побачила, як раптова блідість залила її вродливе лице, геть-чисто змивши рум’янець із губ та щік.

Оуен підійшов, не дивлячись на Енн.

– Леслі! – мовив він, подаючи руку. Уперше він назвав її на ім’я; утім, рука, простягнута йому для потиску, була холодна. Увесь вечір, доки Енн, Гілберт та Оуен жваво розмовляли й сміялися, Леслі просиділа дуже тихенько, і ще до кінця гостини перепросила й рушила нагору. Оуенів запал майже згас; невдовзі потому він і собі пішов зі смутним лицем.

Гілберт поглянув на дружину.

– Енн, що ти задумала? Я не розумію, що відбувається. Повітря нині в домі просякнуте електрикою; Леслі сидить, наче муза трагедії, Оуен Форд сміється й жартує, та очима серця невідривно стежить за Леслі; ти ледь тамуєш хвилювання. Зізнайся – що ти приховуєш від свого простодушного чоловіка?

– Не будь такий наївний, Гілберте, – пролунала подружня настанова Енн. – А Леслі поводиться геть нерозумно, і я негайно піду й скажу їй про це.

Енн знайшла Леслі при вікні в її спальні. Уся кімната повнилася розміреним гуркотом моря. Леслі сиділа, склавши руки на колінах, у тьмянім місячнім сяйві – прекрасна, докірлива постать.

– Енн, – запитала вона тихо й обурено, – ти знала, що Оуен приїздить у Чотири Вітри?

– Так, – мовила Енн без тіні каяття.

– Чому ти не сказала мені, Енн? – вигукнула Леслі. – Якби я знала, то не лишилася б тут… поїхала би, щоб не зустрічатися з ним! Чому ти не сказала мені, Енн? Це було нечесно із твого боку… нечесно!

Вуста Леслі тремтіли, уся фігура була напружена. Та Енн лише засміялася, схилилася й поцілувала смутне й ображене лице своєї подруги.

– Леслі, ти – маленьке наївне дівчатко. Оуен Форд промчав від Тихого до Атлантичного океану не для того, щоб зустрітися зі мною. Не послужило цьому причиною й палке нездоланне кохання до панни Корнелії. Скинь цей трагічний вираз, моя люба, згорни його й заховай у найдальшу скриню. Він більше ніколи не знадобиться тобі. Є люди, здатні побачити очевидне, навіть коли сама ти не можеш цього. Я не віщунка, та хочу зробити пророцтво: твоє життя більше не буде гірке. Відтепер у нього прийдуть радощі, сподівання і – наважуся припустити – печалі щасливої жінки. Тінь Венери стала добрим знаком для тебе, Леслі. Минулий рік приніс тобі найкоштовніший подарунок – кохання до Оуена Форда. А тепер лягай у ліжко й засни.

Леслі підкорилася – принаймні в ліжко вона лягла, та навряд чи їй скоро вдалося заснути. Не зважувалася вона й мріяти наяву: досі життя було таке жорстоке до бідної Леслі, стежка їй випала така терниста, що вона не могла звірити власному серцю своїх сподівань на майбутнє. Проте вона дивилася на маяк, що спалахами світла осявав короткі години літньої ночі, і в очах її з’являвся ніжний, молодий, щасливий вогник. І коли наступного дня Оуен Форд запросив її на прогулянку до узбережжя, вона не сказала йому «ні».

Розділ 37

Панна Корнелія приносить несподівану звістку

Одного дрімотного пообіддя, коли затока взялася блякло-синім кольором серпневих морів, а червоні лілеї попідворіттю в саду Енн здіймали до неба свої царствені чаші, щоб їх сповнило виливане золото сонця, на подвір’я маленького Дому Мрії впливла панна Корнелія. Того дня її не цікавили ані лілеї, ані водна блакить затоки. Незвично бездіяльна сиділа вона в своїм улюбленім кріслі-гойдалці – не шила й не робила взагалі нічого. Не проказала вона й жодного ущипливого слова на адресу будь-якої частини людства. Усі її фрази й зауваження були геть-чисто позбавлені гостроти, тож Гілберт, який відмовився від риболовлі й лишився вдома, щоб послухати її промови, був дещо розчарований. Що це сталося з панною Корнелією? Вигляд у неї не був ні смутний, ані занепокоєний. Навпаки, у ній вчувався дух затаєної радості.

– Де Леслі? – запитала вона так, мовби й це не мало ніякого значення.

– Вони з Оуеном збирають суниці в лісі за її фермою, – відказала Енн. – Повернуться аж на вечерю… коли не пізніше.

– Вони, здається, геть забули, що в світі існує така річ як годинник, – докинув Гілберт. – Я не можу збагнути суті всього, що діється, та певен, що це ваші, жіночі задуми. Проте Енн, свавільна дружина, не розповідає мені, у чому річ. Може, ви розкажете, панно Корнеліє?

– Ні. Зате, – відказала панна Корнелія, мовби наважившись поглянути у вічі небезпеці й покінчити з усім в одну мить, – я розкажу вам дещо інше. Я прийшла сюди нині саме для того, щоб розповісти це. Я віддаюся.

Енн і Гілберт мовчали. Якби панна Корнелія заявила про свій намір піти до гавані й утопитися, вони могли би повірити в це – але не в те, що вона може вийти заміж. Тому вони чекали. Звісно ж, панна Корнелія обмовилася.

– Бачу, ви обоє ошелешені, – мовила панна Корнелія з лукавим вогником в очах. Тепер, коли тривожна мить зізнання була позаду, панна Корнелія знову стала сама собою. – Ви думаєте, я занадто молода й недосвідчена для подружнього життя?

– Знаєте… це… доволі несподівана звістка, – відповів Гілберт, намагаючись опанувати себе. – Я багато разів чув, як ви казали, що не вийшли б за найкращого у світі чоловіка.

– Я й не виходжу за найкращого, – незворушно мовила панна Корнелія. – Маршал Еліот далеко не найкращий.

– Ви виходите за Маршала Еліота? – вигукнула Енн, знову спромагаючись заговорити, вражена цією другою несподіванкою.

– Так. Усі ці двадцять років я могла вийти за нього будь-якої миті, якби лише пальцем кивнула. Та ви ж не думаєте, наче я пішла б до церкви з тією живою копицею сіна?

– Ми, звісно, дуже раді й бажаємо вам усілякого щастя, – розгублено й невиразно промимрила Енн. Вона не була готова до цього. Їй і на думку не спадало, що колись вона вітатиме панну Корнелію з нагоди заручин.

– Дякую. Я знала, що ви будете раді, – відказала панна Корнелія. – Ви перші з моїх друзів, кому я розповіла про це.

– Шкода, що ми втратимо вас як сусідку, мила панно Корнеліє, – мовила Енн, стаючи дещо сумною й сентиментальною.

– Е, ні, – несентиментально відрубала панна Корнелія. – Невже ви гадали, що я поїду на той бік затоки, жити поміж усіх цих Мак-Алістерів, Еліотів та Крофордів? «Від зарозумілості Еліотів, пихи Мак-Алістерів та марнославства Крофордів спаси нас, Господи.» Маршал переїздить до мене. Я втомилася від наймитів. Останній, Джим Гастінгс, якого я взяла на це літо, найгірший з усіх. Він кого завгодно до заміжжя доведе. Уявіть собі – учора перекинув маслоробку й розлив на землю велике цебро вершків. І навіть нітрохи не збентежився! Тільки зареготав, як недоумок, та й каже, що вершки, мовляв, корисні для ґрунту. Хіба не типовий чоловік? Я відповіла йому, що не маю звички вдобрювати своє подвір’я вершками.

– Що ж, панно Корнеліє, я теж бажаю вам усілякого щастя, – серйозно мовив Гілберт, – проте, – додав він, неспроможний устояти перед спокусою піддражнити панну Корнелію, попри благальний погляд Енн, – боюся, пора вашої незалежності скінчена. Як ви знаєте, Маршал Еліот дуже рішучий і несхитний.

– Я люблю наполегливих чоловіків, – відказала панна Корнелія. – Еймос Грант, що колись ходив за мною, був геть інакший. Справжній тобі флюгер. Скочив одного разу в ставок, щоб утопитися, а тоді передумав і виплив. Хіба не типовий чоловік? Маршал виявився би рішучим і втопився б до кінця.

– А ще кажуть, наче він гнівливий, – вів далі Гілберт.

– Інакше він не був би Еліотом. Я рада, що він такий. Цікаво буде часом роздратувати його. Зазвичай гнівливий чоловік багато що може зробити, коли надійде мить каяття. Але з тим, хто завжди погідний і незворушний, нічого не можна вдіяти.

Поиск по сайту: