Основні засади складання фінансової звітності

Відповідно до статті 56 Бюджетного кодексу України бухгалтерський облік усіх операцій з виконання Державного бюджету України здійснюють органи Державного казначейства. Розпорядники бюджетних коштів усіх рівнів ведуть бухгалтерський облік виконання кошторисів відповідно до правил, встановлених Держказначейством. Бухгалтерському обліку підлягають усі доходи і видатки бюджету, джерела фінансування дефіциту бюджету, а також інші операції, які здійснюються в процесі виконання бюджету. Усі надходження до бюджету та витрати заносяться на рахунки в хронологічному порядку, відповідно до встановленої законодавством процедури, а всі бухгалтерські записи підтверджуються документально.

Єдині форми та методика звітності про виконання Державного бюджету України встановлюються Державним казначейством за погодженням з Рахунковою палатою та Міністерством фінансів України. Розпорядники бюджетних коштів, відповідно до єдиної методики звітності, складають і подають докладні звіти, що містять бухгалтерські баланси, дані про виконання кошторисів, результати діяльності та іншу інформацію за встановленими формами.

Підготовка та подання форм звітності про виконання державного і місцевих бюджетів базується на таких принципах бухгалтерського обліку та звітності:

1) Законність – звітність про виконання бюджетів повинна відповідати правилам і процедурам, передбаченим законодавчими та нормативними актами.

2) Достовірність – правдиве відображення у бухгалтерській (фінансовій) звітності операцій з дотриманням вимог відповідних нормативних актів.

3) Повнота бухгалтерського обліку – всі операції з виконання державного та місцевих бюджетів підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків.

4) Дата операції – операції з виконання бюджетів реєструються в бухгалтерському обліку на момент їх проведення, що відповідає касовому методу ведення бухгалтерського обліку.

5) Прийнятність вхідного балансу – залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам станом на кінець попереднього звітного періоду.

6) Превалювання суті над формою – операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їхньої суті та економічного змісту, а не за їхньою юридичною формою.

7) Суттєвість – у звітах має відображатися вся суттєва інформація, корисна для прийняття рішень керівництвом. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на економічні рішення користувачів звітності.

8) Доречність – корисність інформації для підготовки та прийняття економічних рішень.

9) Відкритість – фінансові звіти мають бути достатньо зрозумілими і докладними, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати операції з необхідними поясненнями в записках. Операції повинні відповідати змісту статей звітів. Звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувача.

10) Сталість – постійне, впродовж бюджетного року, застосування обраних методів. Зміна методів обліку потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах.

11) Правильність – сумлінне застосування прийнятих правил і процедур.

12) Обережність – обґрунтована, виважена оцінка фактів.

13) Незалежність – відокремленість бюджетних років (звітних періодів).

14) Порівнянність – можливість визначення тенденцій виконання бюджету через зіставлення інформації, що міститься у бухгалтерському обліку і звітності за певний період.

15) Своєчасність – забезпечення своєчасною інформацією органів законодавчої та виконавчої влади, які ухвалюють рішення, оцінюють виконання бюджету, готують пропозиції щодо складання бюджетів тощо, та інших користувачів.

16) Безперервність – оцінювання активів виходячи з того, що процес виконання бюджетів є постійним (упродовж бюджетного року).

17) Консолідація – складання зведеної звітності про виконання бюджетів у розрізі рівнів бюджетів, за винятком залишків за внутрішньосистемними розрахунками.

18) Окреме відображення активів і пасивів – усі рахунки активів і пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді.

Поиск по сайту: