Тема 1.6. ІСТОРІЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ ЯК ПРОФЕСІЙНО ЗОРІЄНТОВАНА ДИСЦИПЛІНА РЕДАКТОРСЬКО-ВИДАВНИЧОГО ФАХУ

Об’єкт і предмет вивчення „Історії видавничої справи”. Загальнонаукові методи та історія видавничої справи: історизм, комплексний підхід, наукова об’єктивність. Спеціальні методи: порівняльно-історичний, метод моделювання. Допоміжні історичні дисципліни й історія видавничої справи: археологія, геральдика, археографія, палеографія, кодикологія, текстологія, хронологія. Періодизація історії видавничої справи: ідеологічні аспекти в російській в радянській гуманітарній науці щодо періодизації історії української видавничої справи. Сучасні підходи та їх критерії. Основні групи джерел з історії видавничої справи, їх характеристика. Інкунабули (першодруки). Документальні, інтерпретивні джерела та спроби їх реконструкцій. Архівні джерела з історії видавничої справи: нормативні акти про створення та умови діяльності друкарень, особові справи друкарів, внутрішня документація рукописних та друкарських осередків (поліграфічних підприємств), листи та документи в складі фондів адміністративних та судових установ, листи та інші документи приватного походження, давні бібліотечні каталоги та біобібліографічні покажчики видатних постатей видавничо-друкарської справи. Музеї історії книги (Остріг, Львів, Київ). Колекції манускриптів. Роль, значення і завдання історіографії історії видавничої справи. Основоположники історіографії й бібліографії в галузі досліджень української книги: О. Лазаревський, М. Максимович, М. Комаров, І. Левицький, Д. Дорошенко. Діяльність Бібліографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка. Історичні етапи появи й розвитку національних дослідницьких центрів видавничої галузі. Український науковий інститут книгознавства у Києві: тематика дослідної діяльності, причини ліквідації. Діяльність провідних фахівців історії видавничої справи та книгознавства (Ю. Меженко, С. Маслов. І. Свенціцький, Л. Биховський, І. Огієнко та ін.). Організація та діяльність редакцій періодичних фахових видань („Книгарь” „Бібліологічні вісти”, „Українська книга”), присвячених книговидавничій проблематиці. Зарубіжні дослідники української книги. Видання Книжкової палати України, інші сучасні періодичні видання з проблематики історії, теорії і практики видавничої справи та редагування („Вісник Книжкової палати”, „Друкарство”, „Палітра друку”, „Друк і книга”, „Книжковий клуб-плюс”, „Книжковий огляд”, „Книжник-ревю” та ін.) Зміст навчальної дисципліни „Історія видавничої справи”, її зв’язок зі спеціальними дисциплінами, значення для підготовки спеціалістів видавничої справи.

Поиск по сайту: