ШЛЯХОМ ШАМАНСЬКИХ СНІВ

Розділ І

УТІКАЧКА

Крізь відчинену кватирку пробивався весняний дух. Темна квартира чіпко тримала нявку за білу пелену сорочки. Дивні, зловісні обриси незвичних предметів лякали нявку так, що малим звірятком тріпотіло серце. Химерне дерево бронзового підсвічника, на чиїх гострих гілочках де-не-де зачепилися напівзгорілі свічки, то спалахувало ясно, то, скуйовджене вітром, майже згасало.

Нявка зіскочила з ліжка, озирнулася на спокійне і сонне жіноче обличчя, яке і не ворухнулося на подушці, на руде - майже червоне у полиску вогню - волосся й одну по одній загасила круглі опецькуваті свічки. Обсмикнувши на собі сорочку, вона крадькома дісталася дверей. Тихо клацнув замок, нявка вислизнула в коридор і причинила важкі металеві двері.

Щоб не розбурхати зморений сном будинок, вона не викликала ліфт, а подріботіла донизу сходами, холодними пальчиками ніг ледь торкаючись бетонної долівки. П’ятнадцять прогонів (чотирнадцять довших і один куценький) - сім поверхів - і нявка вже надворі, вдихає запахи розквітлих за ніч абрикос і весняної ріки, що розлилася широко, підступаючи чи не до підніжжя будинку. Перетнувши двір і обминувши широке подвір’я тихого нічного дитсадочка, вона опинилася на дамбі, постояла мить замислено, а тоді дрібними крочками спустилася до самої води, яка широкою хвилею залила піщану смугу й зазеленілі верби. Звернена обличчям на схід, нявка стала щось шепотіти, а вітер, наставивши велике, як вареник, вухо, дослухався до її слів:

Водичко Уляно,

Красная панно!

Біжиш, водо, з гір-долин,

Із найдальших україн,

Розмиваєш береги,

Напуваєш берегинь,

Очищаєш-освящаєш,

Подорожнім приспоряєш,

Спрямуй, водо, мої ноги

На вірну дорогу!

Заплющивши очі, нявка нашорошила вуха, чи не вчує якого знаку від води. Верби лоскотали її віттям і вплітались у зелені коси, і вона, як ніколи, відчула раптом таку єдність із водою, з деревами, з темним небом, з піском під ногами, що кілька місяців у світлій, привітній, але тісній кам’яниці, здалося, просто наснилися їй.

Нявка розвела руки, ніби зараз попливе за водою світ за очі, запливе далеко-далеко, де грізно б’ється в ламану лінію берега Чорне море, де вона відростить собі лускатий довгий хвіст і зробиться вільною рибиною. Вона замріяно зітхнула, білу пелену сорочки підхопив вітер і потягнув уперед, нявка хитнулася за ним, підштовхувана невідомою силою, незграбно закинула руки - й шубовснулась у зимну ріку.

- Ги-ги-ги! - почулося ззаду неї. Незвична до купання нявка швидко замолотила руками, розсипаючи бризки на всі боки, доки нарешті не спромоглася вистромити голову над водою й розплющити очі. На березі на складених у кружечок камінцях, де ще лишалися сліди спаленої якимись затятими туристами ватри, сидів маленький чоловічок із сивими вусами й цапиною борідкою, з зализаним чубом. З-під чорного сурдута зміївся довгий хвостище. Чоловічок весело гигикав і тицяв пальцем у мокрі зелені нявчині коси, в яких заплуталися вербні котики.

- Ти хто такий? - сердито вигукнула нявка, загрозливо підняла п’ястук - і віддразу з бульканням знову зникла під водою.

- Ги-ги-ги! - ще більше звеселився чоловічок, спостерігаючи, як вона борсається у воді, а довкола неї великим риб’ячим міхуром плаває пелена сорочки. Нарешті нявка відчула під ногою камінь, стишила шалене борсання, вирівнялась і почала потроху гребти до берега.

- Ти хто такий? - знову запитала вона, скачучи босими ногами на піску, щоб витрусити воду з вуха.

- Я - водяник.

- Ти чого мене у воду скинув? - уже не так сердито спитала нявка, викручуючи воду з сорочки, яка безсоромно липнула до прозорого тіла.

- А того! - набурмосився водяник. - Уночі до води йдеш - говори не до неї, а до мене! Я тут господар!

- Тю на тебе! - з серцем плюнула нявка, пригадавши, як кумедно ляпала руками й ногами по воді, аби не потонути безславно на самому початку свого неблизького шляху. - Оце так господар гостя стрічає?

- А я що... - знітився одразу водяник. - Та я... - і він умить зник під водою, тільки кола пішли, але вже за хвильку виринув на поверхню, тримаючи гостренькими жовтими зубами велику рибину, яка чинила відчайдушний спротив. Знов заплигнувши на каміння на березі, водяник перехопив рибу руками, аби не так била хвостом і тріпала плавцями, і з гостинною посмішкою простягнув її нявці.

- Тю на тебе ще раз! - махнула рукою нявка. - Ти хіба не знаєш, що нявки риби не їдять?

Водяник знизав плечима, а риба, вирячуючи банькаті очі й плямкаючи круглим ротом, почала помалу випростуватися з його чіпкої долоні. Нявка простягла руку, висмикнула безталанну здобич й кинула в ріку. Риба каменем впала на дно, пройшовши всю товщу води, і зачаїлась поміж затоплених корчів, доки водяник не оговтався. Вода рівнесенько зійшлась у тому місці, де зникла визволена полонянка, не лишаючи й знаку.

- То як мені ще виявити гостинність? - знизав плечима водяник, підскочив на місці, перекинувся через голову й красиво пірнув у воду. За мент його сива борода з’явилася над водою на півдорозі до човнярської станції. Широко вимахуючи руками, він швидко догріб до станції, перекусив зубами тонку металеву линву, за яку крайній човен був прип’ятий до дерев’яного пірсу, і повернувся вже на човні, підгрібаючи руками замість весел. Заки він доплив до берега, з чорного сурдута на дно натекла калюжа, і водяник мерзлякувато підібгав маленькі ноги й ворушив білими пальцями, що між ними здивована нявка запримітила качині перетинки.

- Човном - то за водою, - мовила гостя дещо збентежено, бо знов доводилося відмовляти наполегливому господарю, - а там, де я мешкаю, такої широкої води немає...

- То й біс із тим човном! - радісно вигукнув водяник, ніби тільки й чекав тої відповіді, та закинув човен далеко на берег, аж під саму дамбу. Весла полетіли навздогін. Нявка уявила, як клястиме завтра злий човняр невідомого розбишаку, який човна побив, а одне весло потрощив на тріски.

Водяник виліз на каміння, обхопив коліна руками й зіпер на них підборіддя, глибоко замислившись. Зеленокоса втікачка роззирнулася довкруж і з подивом зауважила, що на тому березі ріки, на сході, в темний колір неба почали помалу домішуватися сірі барви, а звідкись знизу, з глибини, перло рожеве світло, підпираючи чорний колір і виштовхуючи його далі й далі на захід.

- Я тут з тобою базікаю, - наполохалася нявка, - а вже сонце сходить! Мені бігти треба!

- То біжи, - зітхнув водяник.

- Я ж не знаю куди!

- Тоді лишайся...

- Красно дякую!

Зненацька над рікою здійнялася легка хмарка туману, яка видовжилась вертикально й стала згусати, як кисіль. Нявка дивилася на диво природи на всі очі, не помічаючи, що вода підібралася їй під самі ноги й тепер легенько лоскоче прозорі пальчики. Переступивши з ноги на ногу, нявка зробила несвідомий крок назад, перечепилася через камінець і сіла на пісок, високо задерши худі коліна.

З кошлатого туману виступила висока жінка у вінку з вербних гілочок. Довга коса її, нещільно сплетена, на кінчику розвихрювалась і пасмами-струмками вливалась у дрібні хвилі ріки. Водяник скулився й поповз із камінного кругу, щоб задки, задки щезнути в кущах верболозу. Довгий хвіст його заплутався в корінні, і водяник нещадно смикнув його, лишаючи на чорній корі сиву подерту вовну. Востаннє озирнувшись, він дмухнув позад себе, і навіть маленькі сліди босих ніг із качиними перетинками магічно стерлися на піску.

Жінка з води усміхнулась, показавши предивні прозорі зуби, підняла руки до обличчя, стираючи краплі з мокрих брів, а тоді труснула широкими рукавами вишиванки й окропила нявку холодними бризками. Та голосно пчихнула.

- Водо Уляно, це ти?

- Я, - відповіла жінка. - Ти мене кликала?

Нявка швидко залопотіла щось нерозбірливо, тоді, сама себе обсмикнувши, задихала рівніше й повільно вимовила:

- Я втекла з дому, бо хочу додому...

Красна пані запитально наставила на неї вії. Нявка зовсім знітилася.

- Я в лісі мешкала, а тоді пішла жити до жінки одної, он у ту кам’яницю! - змах рукою десь позаду себе. - А тоді не витримала й утекла. Додому, до лісу хочу...

Скупана у зимній іще воді нявка тремтіла чи то від холоду, чи то від страху. Пані у віночку похитала головою, ступила до скуленого дівчиська крок (те ледве змусило себе не позадкувати боязко), а тоді змахнула руками, і нявка побачила, що над сорочкою її пливе біла пара, а тіло нарешті наливається теплом. Уляна погладила нявку по голові, від чого зелені коси, які мокрими пасмами звисали нявці на обличчя, висохли й розкуйовдилися, а бурштинові очі засвітили жвавіше.

- То що ти хотіла запитати? - мовила Уляна суворо.

- Уляно, ти... - затнулася на мить сполохана нявка, - ти всі струмки підземні, всі джерельця знаєш. Вкажи мені дорогу додому, до мого лісу!

Красна пані засміялася, лоскочучи прохачку дивним сміхом, і почала давати настанови:

- Містом тобі доведеться-таки пройтися, але тут небагато, а коли почнеться ліс, тримайся на захід сонця. Якщо заблукаєш, підійди до будь-якого струмка і послухай. Він тобі шепне, куди маєш прямувати...

- Дякую! - стрепенулася нявка. - То я побігла?

- Біжи вже! - Уляна знову весело розсміялася, повернулась і пішла по воді туди, де над хвилями гойдалася ще півсонна сонячна куля.

Нявка навшпиньках рушила вздовж підніжжя дамби, завмираючи щоразу, як нагорі пролітала рання машина, обдаючи лісову мешканку гарячим бензиновим духом. Пролопотівши босими ніжками, заки не кінчилася дамба, нявка вилізла нагору й боязко ступила на шорсткий асфальт. Вона мимоволі заплющила очі й щодуху перебігла дорогу, з жахом відчувши, як позаду неї прошелестіло щось велике й металеве, але вона вже пірнула під чорні гілки акації, які низько звисли над землею.

- Господи, чого я взагалі сюди перлася, - бурмотіла втікачка, сунучи попід деревами в напрямку, який вказала вода Уляна, - не могла тоді сховатися десь ото в хаті, щоб вона мене пошукала?.. Чого я дала себе сюди завезти? І хованець відпустив, не затримав! Ну, я йому все скажу, що я про нього думаю!..

Нявка сунула й сунула, і багато разів їй доводилося перетинати дорогу, що ставала дедалі гамірнішою, й аж нарешті вона, не вірячи власним очам, ступила на трамвайну колію, що губилася десь поміж дерев.

- Ліс! - видихнула вона з полегшенням і побігла. Назустріч їй прогуркотів трамвай, стукаючи важкими колесами, але вона вже не зважала: перескакувала через шпали, доки в ніс їй не вдарив міцний настояний пах живиці. - Ліс! - ще раз радісно повторила нявка, ступаючи крок убік і зникаючи поміж дерев.

Вона дихала на повні груди, так як іще в житті не дихала, захлинаючись густим і вологим повітрям. Коси її, які в місті чомусь потьмяніли, ураз налилися живим кольором соснової глиці й заблищали. Нявка гостро відчувала себе частиною цього чужого лісу, аж їй кортіло розплакатися. Вона торкалася руками темних стовбурів голих дубів і навіть крадькома один із них поцілувала пошерхлими губами - й була наполохана голосним реготом лісунки, яка підгледіла за нею з гущавини. Нявка зашарілась і далі вже рушила поважно, гордовито закинувши голову.

Кілька годин вона тупала навмання, не надто переймаючись тим, куди простує, впиваючись свободою. Тільки коли сонце підбилося так високо, що одна половинка почала переважувати іншу й воно от-от мало перекинутись і покотитися на захід, нявка пристала й почала роззиратися.

Ліс огортав її з усіх боків темною запоною і що західніше, то густішав. Нявка вчула далеке дзюрчання струмка. Хвилин п’ять вона рухалась на звук, радіючи, що струмок тепер чути голосніше, і нарешті спустилась у видолинок, де протікала мілка річечка. Нявка уважно послухала, що бубонить вода, й знову почала дертися нагору - туди, де чекав на неї рідний ліс.

Напіврозвалену хату, яка зяяла на ліс пустими вікнами, вона запримітила ще здалеку. Наблизившись, нявка побачила на пеньку під порогом старезного дідка із гостренькою борідкою. Неподалік паслося з десяток зайців, стріпуючи вухами й сторожко зітхаючи від кожного несподіваного звуку. Дідок грівся на сонці і шамкотів собі під ніс щось, що віддалено нагадувало мелодію, і нявка несамохіть зупинилась.

- Дівко-нявко, чарівнице,

Прийди в мою кам’яницю,

Вип’єм меду кухлик,

В танці стопчем туфлі.

- Діду, діду, сморчок,

В тебе ніс, як гачок,

Борода колюча,

Руки, як карлючки,

Не піду, не гукай,

Пару іншу шукай!

Нявка захихотіла й уже збиралася пройти повз, коли дідок-лісовик розплющив очі й запитав:

- Не підеш?

- Не піду, - весело підтвердила нявка.

- Отака старому шана, отака старому повага! - забуркотів лісовик. - Пожди-пожди, красуне, і ти старою станеш!

Нявка не могла в то повірити. Вона стане старою? Та де ви бачили стару нявку? Ото дивина була б! Нявка насмішкувато вигукнула:

- А не стану! І зрештою, я поспішаю...

Лісовик дрібненько засміявся й прошамкав:

- То біжи вже!

Він заплющив повіки, помережані зморшками, й одразу ж захропів. Нявка побігла далі на захід. Сонце перехилилося за половину неба й світило їй тепер в обличчя. Вона мружила очі, шугаючи тінню поміж дерев, і раптом її гострий носик відчув на диво знайомий запах. Утікачка з несподіванки зупинилась і глянула перед себе.

Ліс трохи порідшав, і вдалині, здавалося, проглядав високий берег ріки. Сосни розступалися, даючи нявці дорогу, і ноги її швидко, самі собою побігли, і нарешті вона зрозуміла, чому їй так легко: вона впізнала отой чорний і підгнилий покручений стовбур, який завалився позаминулої зими, впізнала ліщиновий розлогий кущ і цю галявину, де скоро розквітнуть конвалії, вона... вона нарешті була вдома! Зітхнувши на повні груди, нявка помчала ледь помітною стежкою.

Ліс закінчився, і вона з розгону вискочила на дорогу, яка вела в невелике містечко. Якби вона знала грамоту, то за сотню метрів могла б прочитати на похиленій білій табличці назву: “РЯБОКІНЬ”, але їй цього й не треба було: прудко перебираючи ногами, вона летіла туди, куди тіло саме її тягнуло. З усіх боків її обступили хати, снували жовтенькі автобуси, совались люди, а нявка вишукувала поміж того гамору й гармидеру сіру хату під зеленою стріхою. Нарешті вона зупинилась під знайомими дверима та прислухалася. З-за дверей чулося стишене гарчання.

Тріпочучи всім тілом, нявка легко постукала. Двері миттєво відчинились, і на порозі виросла чорна кудлата істота.

- Ти? - вирячивши здивовані очі, прогуркотів хованець.

Розділ II

ЖИВИЙ ЛИСТ

З телевізора линула чудернацька етнічна музика. Орест любив таку, але зараз не дослухався: на колінах у нього лежало кілька кольорових світлин, і нічого, крім них, не існувало.

Поки Орест сидить із замріяним виразом обличчя, ми можемо швиденько роздивитися світлини. На одній із них молода жінка тримає на руках кошеня, яке розгублено витріщається в об’єктив, її пофарбоване в жовтогарячий колір “каре” розкуйовдилось од вітру, і кілька пасем лізуть в очі й рот, від чого жінка смішно кривить губи, здуваючи волосся з обличчя. Вдалині зимовий ліс втаємничено хилитає віттям. На іншій світлині та сама жінка притулилася лицем до здоровезної пики чорного кудлатого пса породи ньюфаундленд. По зіницях її видно, що пса вона побоюється, і той також це відчуває: глядить ув об’єктив насмішкувато. На третій світлині жінка широко усміхається, а поруч із нею стоїть чорнявий чоловік - отой самий, що зараз роздивляється фотографії. Рудокоса жінка сягає чоловікові хіба до плеча.

Орест провів пучками по світлинах, наче хотів торкнутися усмішки на жіночому обличчі й упевнитися, що вона дійсно була, що то - не мара, яка явилася йому, сновиді, аби втішити після загибелі батька й матері. Нарешті Орест відклав світлини вбік і підкрутив звук у телевізорі.

Величезний чорний пес - саме той, що й на фотографіях, - розлігся перед телевізором, вмостивши лобату голову на лапи й поводячи очима за кволою ще мухою, яка тільки-но збудилася зі сну. В такт музиці здригався кошлатий хвіст.

- Танцюєш, Хованцю? - спитав Орест. Хованець знітився й соромливо опустив очі.

Раптом пес здригнувся й повернув голову до сіней - гостре собаче вухо незбагненним чином вчуло далекий звук. Орест зиркнув туди ж, але минуло ніяк не менше п’ятьох хвилин, доки з-за дверей долинуло дивне шкряботіння. Хованець зірвався з місця й побіг у сіни. Орест почув, як двері відчиняються, й пішов зустрічати несподіваного гостя.

Замість гостя на порозі сиділо, важко відсапуючись, ніби після виснажливої подорожі, кошеня-недоросток, яке видалося Орестові надзвичайно знайомим.

- Ти хто? - спитав він.

- Няв, - сказало кошеня вимогливо й ступило в хату.

Орест відійшов на крок під натиском сміливого кошеняти та прослідкував, як воно, супроводжуване мовчазним Хованцем, потеліпало до кухні й припало до Хованцевої миски з водою. Вихлебтавши половину води (Хованець напружено шкірився, але спротиву не чинив), кошеня повернулося й поглянуло Оресту просто в очі.

- Няв, - сказало воно ще раз.

Орестові здалося, що пес насмішкувато гмикнув. Кошеня покрутило хвостом незадоволено й продовжувало свердлити Ореста жовтими очима. Той підійшов до холодильника, кілька секунд роздивлявся полички, відчинивши дверцята, а тоді витягнув пакет молока. Кошеня позадкувало. Орест похитав головою й повернув пакет на місце, а натомість витягнув холодну котлету. Котлетою маленька нахаба вдовольнилася, навіть сито затріщала й замуркотіла.

Додибавши до улюбленого Хованцевого дивану, кошеня легко заскочило на спинку й витяглося на всю довжину свого худореброго тіла, позіхаючи й заплющуючи очі. Хованець укляк на місці від такого неподобства.

- Отож-бо й воно, - не відомо до чого промовив Орест, а тоді почухав кошеня між вухами, від чого те затріщало інтенсивніше.

На столі в Ореста лежало “домашнє завдання” - графік виробництва на травень, у який ніяк не тулилося потрібне замовлення. Ось уже четвертий день він крутив той графік і так, і сяк, але виходу не знаходив: всі замовлення в травні виконати не вдасться, хіба що подовжити добу до двадцяти шістьох годин. Сердитий на себе, свою роботу, замовників, яких то пусто, то - невчасно - густо, він виклав згори на графік три світлини й підпер рукою голову. Рудокоса жінка принадно посміхалась і час від часу, здавалося, підморгувала йому, але він ніяк не міг упіймати цей момент, коли обличчя її оживало й у кутиках вуст збиралися веселі зморщечки.

На кухні зашумів чайник, якого Орест принагідне поставив, доки мала приблуда поралася з котлетою, і першим на нього, звісна річ, зреагував Хованець: сердито попирхуючи, він побрів до плити, а за ним почапав господар.

Несподівано в кухонному вікні, що було розташоване на одній із сінцями лінії, майнула якась тінь, ніби хтось намагався зазирнути крізь шибку до хати. Орест застиг на місці. Хованець теж завмер, але не загарчав, а зацікавлено втупивсь у вікно. Господар прослідкував за псом і розслабився: Хованцевому нюху можна було довіряти, але все одно чомусь навшпиньках посунув до сіней, обережно, аби не клацнути ручкою замка, прочинив двері й визирнув назовні. “За кошеням припхався законний власник, і зараз ми дістанемо на горіхи”, - зринула йому в голові дика думка.

Під вікном, поклавши руки на відлив, прихилився до стіни якийсь старий і сивий, що тяжко дихав і був помітно розгублений через те, що Орест захопив його у такий двозначний момент.

- Добрий день, - привітався Орест автоматично, а тоді додав: - Ви хто?

- Ви - пан Орест? - у свою чергу запитав незнайомець із придихом, ніби кожне слово вимовляв він над силу.

Паном Ореста ніхто ще не називав: на роботі здебільшого на ім’я й по батькові, тих же, хто його вперше бачив, вводило в оману щось юнацьке в його обличчі й поставі, тож, підсвідомо відмінусувавши п’ять-сім років від його справжнього віку, люди автоматично зверталися до нього просто на ім’я й на “ти”. Як би там не було, після секундного здивування Орест таки підтвердив незнайомцеві, що він пан.

- Перепрошую, що я так... - заговорив чужинець хрипко, - що я у вікно до вас... Просто... якби це вам пояснити... Хотів упевнитися, що я втрапив, куди треба...

- Заходьте в хату, - оговтався Орест і перетворився на того завше гостинного господаря, до якого сусіди бігали по кожну дрібницю.

Старий виліз на високий ґанок, переступив через поріг і опинився в сінях.

- Бачу, у вас кіт із собакою уживаються, - усміхнувся він. - Люблю, коли в хаті багато тварин. І собак таких люблю - вайлуватих, лінивих. Вівчарок тільки не люблю - не склалося...

Чайник продовжував кипіти.

- Чаю? - запропонував Орест. - Саме зібрався пити...

- Я спершу маю відрекомендуватися, - мовив на це незнайомець. - Шкварченко Олександр Остапович до ваших послуг, - і подав поорану зморшками руку з покрученими від тяжкої праці пальцями.

- Омелянич Орест... Святославович, - простягнув і собі руку Орест.

- Як добре, що я вас знайшов, - сказав літній гість і погладив по голові чорного пса. - А тебе як звати?

- Хованець, - озвучив Орест виразний собачий погляд.

- Значить, добрий дух господи... Таж чай википає! - і гість перший метнувся до кухні, щоб загасити газ під чайником. Голосно відсапуючись, Олександр Остапович крутнувся по кухні, миттєво знайшов носатку*, чашки, запарив чай, навіть цитрину витяг із холодильника, наче бував у хаті раніше. Орест тільки й кліпав очима.

За мить чайник був на столі, паруючи тонкою цівкою крізь носик, а гість, винувато посміхаючись і натужно дихаючи, пояснював:

- Та ви не дивуйтеся, що я так хвацько... Звик за роки, переїжджаючи з місця на місце, швидко з усім поратися. Вибачте, коли що не так...

- То нічого, - Орест налив собі чаю й передав носатку гостеві.

- А я дещо прихопив, - літній витяг із внутрішньої кишені піджака пласку й високу пляшку горілки, - хоч воно до чаю й не надто пасує... І дозвольте ще раз представитися. Шурик. Я сидів зі Святославом Пилиповичем.

В Ореста все закрутилося в голові. Святослав Пилипович - батько, який загинув так трагічно й незрозуміло і про якого Орест нічого не відав довгі роки, доки не набрів припадком на дбайливо сховані покійною матір’ю листи... І саме в цих листах згадується Шурик, іще один в’язень сумління з мордовських таборів... Але чому він прийшов тільки зараз, чому не тоді, коли Святослав Пилипович був живий?

Першу чарку, саме собою, перехилили за упокій, і тільки Другу вже - за знайомство. Орест вигріб із холодильника все, що мав, навіть якість консерви, що їх беріг не відомо для кого, але Шурик, тобто Олександр Остапович, їв надзвичайно мало, натомість чай сьорбав із задоволенням, щоразу голосно віддихаючи й зітхаючи.

- Я, - пояснював він між ковтками й зітханнями, - допіру дізнався про загибель вашого батька. Розумієте, останнім часом ми мало спілкувалися, якось так утратили зв’язок і все не було нагоди його відновити. Хоча я знав, у якому містечку він мешкає, та й він, якби дійшли руки, легко міг би мене розшукати. А зрештою, може, й добре, що ми з ним не бачились давно: все колишнє травою поросло... ніхто не міг би мене запідозрити...

Він замовк і знову взявся до чаю, час від часу позираючи на Хованця, який розлігся коло столу так, що пика притисла Орестові мешти, а зад собачий вистромлювався на півкухні. Орест мовчав, хоча питання облягали його, і чекав продовження. Нарешті гість знову заговорив.

- Не знаю, чи він розповідав вам... - гість зітхнув, - у таборі був у нас якут Мічилла. Шаман. То він сам так себе називав. Батько ваш, Святослав Пилипович, коли захворів, то Мічилла його виходив, шаманськими методами лікував. А потім Слава все підсміювався, що зовсім і не хвороба то була, а посвячення, ініціація - так звані шаманські сни. Що він і сам тепер - шаман...

Олександр Остапович витяг із кишені важкий металевий портсигар, дістав цигарку.

- Можна, я куритиму?

Орест кивнув. Гість довго розкурював дешеву цигарку, тоді одним ковтком допив чай і продовжив розповідь, час від часу хрипко відкашлюючись і струшуючи у чашку попіл, коли той загрозливо сірим стовпчиком зависав над столом.

- Воно, звісно, дивно звучить, але шаманство - таки складна й серйозна наука. І головне, Слава до цього напрочуд серйозно ставився. Я пам’ятаю, зошит у нього був, сто разів під час шмонів його забирали, але завше повертали. Він з отим одним зошитом на волю й поїхав...

Олександр Остапович докурив (Хованець бридливо морщив носа від міцного запаху тютюну, але чемно мовчав), загасив недопалок у чашці, тоді подався до мийки, щоб не лишати чашку брудною.

- Прошу вас, сідайте, - хотів зупинити його Орест, - я потім сам...

Але гість неспішно з милом вимив чашку й виставив її на сушку. Тоді повернувся до столу й нарешті знову заговорив, покашлюючи.

- Не дивуйтеся моїй багатослівності - просто мене вразила звістка... Ви читали ту розлогу статтю в “Речовому доказі”? Дивуюся, як вона взагалі мені до рук трапила - я ж газет практично не читаю: очі слабі, швидко стомлюються, а того дня племінник до мене заходив та й лишив газету на столі. Так і повіриш в усе те, у що Слава вірив, - у “чорну віру” якутів, проскопію, психокінез... Але менше з тим. Як до мене та звістка прийшла, то вже таємницею лишиться, доки я сам на тому світі не опинюся. Але звістка для мене була - наказ.

Олександр Остапович знов винувато усміхнувся й поліз у внутрішню кишеню піджака. Хованець зацікавлено підняв голову, і навіть приблудне кошеня, яке до того мирно посопувало на спинці дивану, скотилося вниз і причеберяло до кухні.

У вікні швидко повечоріло, і край неба взявся темно-червоним кольором. Вітер шарпонув дерева в садку, й білий абрикосовий квіт сипнув у шибку. Вітер нагнав хмари, які загрозливо скупчилися й затягли небо, перетворюючи квітневий вечір на темну ніч, а тоді садок зіщулився, приймаючи перші краплі холодного весняного дощу. Абрикосовий квіт ще рясніше посипався на землю, поодинокі краплі перетворилися на струмки, й от уже шибку заливає сірою рікою, змиваючи задавнений бруд, який Орест готувався відмити перед Великоднем.

Гість мерзлякувато здригнувся, наче на мить опинився надворі, під сердитою зимною зливою, й опустив голову. Орест бачив, як він намацав щось у кишені, але не дістав одразу, а спершу пояснив:

- Може, місяців чотири тому отримав я від Слави листа. Дивного листа, хотів навіть подзвонити йому, але телефону не мав, а в довідці районній чомусь сказали, що номер не значиться... Отож, отримав листа. І мені здалося, що від небіжчика його дістав, хоча на той час Слава ще був живий. Може, тому я не здивувався, коли з “Речового доказу” про його смерть вичитав.

Гість нарешті витяг пожмаканий конверт і поклав його на столі.

- Слава мені наказ лишив: після його смерті передати вам одну річ. Я наказ виконую. Це моя остання шана єдиному моєму другові за все життя... Налийте ще по одній - і вічная йому пам’ять.

Орест налив по вінця, мимоволі проливши кілька краплин на матову поверхню столу. Горілчана калюжка розлилася рівним кружечком - наче віддзеркаленням старого шаманського бубна, що висів над столом. У калюжці плавали розмиті контури маленької людської фігурки, що піднімалася темною оленячою шкірою з землі на небо.

Господар і гість мовчки випили, і тоді гість узяв до рук конверт і витрусив на стіл маленький блискучий ключик.

Розділ III

Поиск по сайту: