Фасування, марковання, транспортування та збереження

Рослинних олій

Олію для роздрібного продажу випускають у споживчій тарі ємністю 250, 500 у скляних пляшках (кольорових або безбарвних), та ємністю 1000, 1500, 3000 і 5000 мл у пляшках з полімерних матеріалів, дозволених для використання в харчовій промисловості органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Припустимі відхилення від маси нетто в грамах:

± 10 при фасуванні 1000 мл і більше;

± 5 при фасуванні 250, 500 мл включно.

Пляшки з олією повинні бути герметично закупорені ковпачком з алюмінієвої фольги, ущільненим картонною прокладкою з целофановим покриттям.

Пляшки з полімерних матеріалів закупорюють ковпачками з поліетилену високого тиску і низької щільності або заварюють.

Транспортною тарою для олій є:

- залізничні цистерни й металеві контейнери, які перевозять на залізничних платформах та в автомашинах;

- ізотермічні автоцистерни;

- фляги алюмінієві (обсягом 25, 38, 40 дм³) з ущільнюючими кільцями з жиростійких матеріалів, дозволених органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду для контакту з харчовими продуктами;

- бочки сталеві не оцинковані (ємністю 100, 200, 275 дм³) із внутрішнім покриттям для харчових продуктів, а також при узгодженні зі споживачем на рафіновану недезодоровану, гідратовану і нерафіновану соняшникову олію можуть розливати в тару споживача, придатну для перевезення олій автотранспортом.

Тара, яку використовують для фасування олії, повинна бути чистою, сухою і не мати сторонніх запахів.

На кожну пляшку з олією повинна бути наклеєна барвисто оформлена етикетка з наступною інформацією для споживача:

- найменування виробничого підприємства, його товарний знак;

- вид, сорт, марка олії;

- маса нетто, г;

- дата розливу;

- вміст жиру в 100 г олії;

- калорійність на 100 г продукту;

- гарантійний термін зберігання;

- позначення чинного стандарту.

Маркування способом тиснення наносять безпосередньо на пляшку з полімерних матеріалів. Дату розливу олії проставляють компостером або штампом на етикетці, тисненням на ковпачку або будь-яким іншим способом.

На маркованні пляшок з олією, що піддавалася «виморожуванню», найменування олії повинно бути доповнене словом «виморожена».

Розфасовану у пляшки олію зберігають при температурі не вищої від 18°С у закритих темних приміщеннях. Соняшникову й кукурудзяну олію зберігають за таких умов до 4, оливкову й арахісову – до 6, гірчичну – до 8, соєву – до 1,5 місяці.

Олію в бочках зберігають при температурі 4–5°С і відносній вологості повітря 85 %, без доступу світла до одного року.

При температурі нижче 0^оС зберігати олію не рекомендується, тому що вона стає більш густою і каламутною. Якщо оливкову олію зберігати при температурі нижче 8^оС відбувається кристалізація тугоплавких тригліцеридів і вона втрачає прозорість, набуваючи мазкої консистенції. Однак це не є дефектом, тому що з підвищенням температури олія набуває попереднього вигляду.

ТЕМА 3. ТВАРИННІ ТОПЛЕНІ ЖИРИ

Мета: показати студентам, яке значення мають тваринні топлені жири у харчуванні людини; з’ясувати, які чинники впливають на формування споживних властивостей, асортименту та якості цих жирів; ознайомити з асортиментом тваринних топлених жирів та вимогами, що пред’являються до цих товарів діючими стандартами.

План

1. Хімічний склад та харчова цінність тваринних жирів.

2. Характеристика сировини, що використовується для виробництва топлених жирів.

3. Роль технології виробництва тваринних топлених жирів у формуванні їх споживних властивостей та якості.

4. Характеристика асортименту та вимоги до якості тваринних топлених жирів.

5. Пакування та умови збереження тваринних топлених жирів

Поиск по сайту: