Явище пострілу та його періоди 1 страница

Балістика — наука про рух сна­ряду (кулі). Балістика поділяється на дві самостійні науки: внутрішню балістику та зовнішню.

Внутрішня балістика — це наука, яка займається вивченням процесів, що відбуваються під час пострілу, особливо під час руху кулі (гранати) по каналу ствола.

Зовнішня балістика — це наука, що вивчає рух кулі після за­кінчення впливу на неї порохових газів.

Пострілом називається викидання кулі з каналу ствола зброї енергією газів, що виникають під час згорання порохового

заряду.

Явище пострілу характеризується такими особливостями:

—великою величиною тиску газів (2-3 тис. і більше атмосфер);

—високою температурою порохових газів (2500-3500°);

—малим терміном дії (0,001-0,06 сек.);

—горінням порохового заряду в об'ємі, який швидко зміню­ється.

Під час пострілу зі стрілкової зброї від удару бойка по кап­сулю бойового патрону, досланого в патронник, вибухає ударний склад капсуля і виникає полум'я, яке крізь затравочні отвори у дні гільзи попадає до порохового заряду та підпалює його. Під час згорання порохового заряду виникає велика кількість сильно на­грітих газів, які створюють в каналі ствола високий тиск на дно кулі та стінки гільзи, а також на стінки ствола і затвор. В резуль­таті тиску газів на дно кулі вона зрушується з місця й врізаєть­ся в нарізи, обертаючись по них, просувається по каналу ствола з постійно зростаючою швидкістю й викидається назовні в на­прямку осі каналу ствола. Тиск газів на дно гільзи викликає рух зброї (ствола) назад. Від тиску газів на стінки гільзи й ствола виникає їх розтягнення (деформація), гільза, плотно притискую­чись до патронника, перешкоджує прориву порохових газів у бік затвору. Одночасно під час пострілу виникають коливальні рухи ствола й відбувається його нагрівання. Нагріті гази й частинки від пороху, що згорів, витікаючи з канала ствола услід за кулею, під час зустрічі з повітрям спричиняють виникнення полум'я та ударної хвилі: останнє є джерелом звуку під час пострілу.

Постріл відбувається в дуже короткий проміжок часу (0,001­0,06 сек.). Під час пострілу виділяють чотири послідовних періода (мал. 52):

—попередній;

—перший або основний;

—другий;

—третій або період наслідків газів.

Попередній період продовжується від початку горіння поро­хового заряду до повного врізання оболочки кулі в нарізи ствола.

Перший або основний період продовжується від початку руху кулі до момента повного згорання порохового заряду відбува­ється в об'ємі, який швидко змінюється.

Другий період починається від моменту повного згорання по­рохового заряду до моменту вильота кулі з каналу ствола.

Третій період або період наслідків газів триває від момента вильота кулі з каналу ствола й до момента припинення впливу по­рохових газів на кулю. Найбільшої (максимальної) швидкості куля досягає в кінці третього періоду на віддалені кількох десятків сан­тиметрів від дулового зрізу ствола. Цей період закінчується в той момент, коли тиск порохових газів на дно кулі буде урівноваженим опіром повітря.

Ø Початкова швидкість кулі

Початковою швидкістю кулі називається швидкість, з якою куля залишає канал ствола, тобто швидкість руху кулі біля точки вильоту (біля дульного зрізу). Початкова швидкість кулі вимірюється в ме­трах на секунду (м/с).

Початкова швидкість кулі — одна з найважливіших характе­ристик бойових властивостей зброї. Збільшення початкової швид­кості збільшує дальність польоту кулі, дальність прямого пострілу, убивчу й пробивну дію, зменшує вплив зовнішніх умов на її політ.

Величина початкової швидкості кулі залежить від:

—довжини ствола;

—маси кулі;

—маси, температури, вологості порохового заряду;

—форми й розмірів зерен пороху;

—щільності заряджання.

Пробивча дія кулі характеризується глибиною її проникання в перешкоду певної плотності (табл. 6).

Ø Віддача зброї та кут вильоту кулі

Віддачею називається рух зброї (ствола) назад під час пострілу. Віддача відчувається як поштовх у плече, руку, грунт. Дія віддачі ха­рактеризується величинами швидкості та енергії.

В автоматичній зброї, яка має газовідвідний отвір в стволі, внаслідок тиску газів на передню стінку газової камери дульна час­тина зброї під час пострілу трохи відхиляється в бік, протилежний розташуванню газовідвідного отвору.

Сполучення впливу вібрування ствола, віддачі зброї та інших причин призводить до утворення кута між напрямком осі канала ствола перед пострілом і її напрямком в момент вильоту з каналу ствола. Цей кут називається кутом вильоту (мал. 53).

Кут вильоту вважається позитивним, коли вісь каналу ствола в момент вильоту кулі вище її положення перед пострілом і негатив­ним, коли вона нижче.

Вплив кута вильоту на стрільбу у кожного зразка зброї усува­ється при приведенні його до нормального бою. З метою зменшення шкідливого впливу віддачі на результати стрільби в деяких зразках стрілкової зброї використовуються спеціальні пристрої-компенсато-ри. Гази, що витікають з каналу ствола, вдаряючись об стінки компен­сатора, трохи опускають дульну частину ствола ліворуч й униз.

Основи зовнішньої балістики

Ø Утворення траєкторії

При вильоті кулі у повітря на неї

діють дві сили: сила тяжіння та сила опору повітря. Сила тяжіння відхиляє кулю вниз, а сила опору повітря уповільнює рух кулі в повітрі, намагаючись переки­нути її головною частиною назад. В результаті дії цих сил швид­кість польота кулі поступово зменшується, а її траєкторія являє со­бою по формі нерівномірно вигнуту криву лінію.

Траєкторією називається крива лінія, яку описує центр ваги кулі при польоті у повітрі.

Сила опору повітря викликається трьома основними причина­ми: тертям повітря, виникненням завіхрення й виникненням баліс­тичної хвилі (мал. 54).

Частинки повітря, що торкаються кулі, яка рухається, створю­ють тертя й зменшують швидкість польоту кулі.

Куля при польоті зіткається з частинками повітря і примушує їх коливатись. Внаслідок цього перед кулею підвищується плотність повітря і створюються звукові хвилі. Ось чому політ кулі супрово­джується характерним звуком.

Величина сили опору повітря залежить від швидкості польоту, форми й калібру кулі.

Під дією початкових поштовхів в момент вильоту кулі з ка­налу ствола між віссю кулі й дотичною до траєкторії утворюється кут, і сила опору повітря діє не вздовж осі кулі, а під кутом до неї, намагаючись не тільки уповільнити рух кулі, але й перекинути її (мал. 55).

Для того, щоб куля не перекидалась, їй надають за допомогою нарізів в каналі ствола обертальний рух. Наприклад, у АКМ швид­кість обертання кулі в момент вильоту з канала ствола близько 3000 обертів за секунду.

Вісь повільного конічного руху трохи відстає від дотичної до трєкторії (розміщується вище останньої). Тому куля з потоком повітря зіткається більше нижчою частиною і віссю повільного кін­цевого руху відхиляється у бік обертання (вправо при правій нарізці ствола) (мал. 56).

Відхилення кулі від площини стрільби у бік її обертання називається деривацією. Причинами деривації є: обертальний рух кулі, опір повітря і зниження під дією сили тяжіння дотичної до траєкторії. При відсутності хоча б однієї з цих причин дерива­ції не буде.

Форма траєкторії (мал. 57) залежить від кута піднесення. Із збільшенням кута піднесення висота траєкторії й повна гори­зонтальна дальність польота кулі збільшується, але це трапляється

Кут піднесення, при якому повна горизонтальна дальність польота кулі стає найбільшою, називається кутом найбільшої дальності. Величина його для куль різних видів зброї складає близько 35°.

Траєкторії, які утворюються при кутах піднесення менших, чим кут найбільшої дальності, називаються настильними. Траєкто­рії, які утворюються при кутах піднесення більших, чим кут найбіль­шої дальності, називаються навісними.

При стрільбі з однієї і тієї ж зброї можна отримати дві траєк­торії з однаковою горизонтальною дальністю: настильну і навісну.

При стрільбі зі стрілкової зброї і гранатометів використову­ються тільки настильні траєкторії.

Ø Прямий постріл, прикритий, уражувальний та мертвий простір, їх практичне значення

Прямий постріл — це постріл, при якому траєкторія польоту кулі не піднімається над лінією прицілювання вище цілі на всьому своєму шляху (мал. 58).

В межах дальності прямого пострілу в напружені моменти бою стрільба може вестись без перестановки прицілу; у цьому ви­падку точка прицілювання вибирається за нижнім обрізом цілі.

Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі й на­стильної траєкторії.

Простір за укриттям, що не пробивається кулею від його греб­ня до точки зустрічі, називається прикритим простором (Пп). Він буде тим більше, чим більша висота прикриття й чим наземніша тра­єкторія. Частина прикритого простору, на якому ціль не може бути уражена при даній траєкторії, називається мертвим (неуражуваним) простором (Мнп). Мертвий простір буде тим більшим, чим більше висота укриття, менше висота цілі й наземніше траєкторія.

Частина прикритого простору, на якому ціль може бути ураже­на, становить уражуваний простір (мал. 59).

Глибина уражуваного простору залежить:

—від висоти цілі — вона буде тим більше, чим вище ціль;

—від наземності траєкторії — вона буде тим більше, чим на-земніша траєкторія;

—від кута нахилу місцевості — на передньому схилі вона зменшується, на зворотньому — збільшується;

Питання для закріплення знань:

1.Що називається пострілом?

2.Що називається початковою швидкістю кулі і від чого вона залежить?

3.Дайте визначення траєкторії.

4.Що таке прикритий, мертвий, уражувальний простір?

Способи визначення відстаней до цілей

Ø Поняття про тисячну

У стрілецькій практиці для вимірювання кутів користуються не градусами, а поділками кутоміра (тисячної).

Для визначення поділки кутоміра коло довільного радіуса ділять на 6000 рівних частин. З'єднавши кінці дуг з центром кола за допомогою радіусів, одержимо 6000 рівних центральних кутів (мал. 60).

Ø Способи визначення відстаней до цілей

Враховуючи, що влучність стрільби (правильний вибір прицілу, точки прицілювання) значним чином залежить від точності визначення відстані до цілей, існує декілька способів визначення відстаней до цілі:

1.Окомірний:

—за відрізками місцевості;

—за ступенем видимості предмету.

2.За лінійними розмірами предметів.

3.За кутовими розмірами предметів.

4.За допомогою прицільного пристрою зброї.

5.Безпосереднім промірюванням.

6.За співвідношенням швидкостей звуку й світла.

7.На слух.

Визначення відстані окомірним способом

Це основний спосіб — без будь-яких допоміжних приладів і спе­ціальних пристосувань. Він доступний, застосовується в будь-якій обстановці й забезпечує достатню точність визначення відстаней. Робиться це в тих випадках, коли неприпустиме ніяке зволікання вогню, а умови не дозволять використовувати карту або прилади, для більш точного визначення відстані, або коли ці засоби відсутні.

Для швидкого визначення відстані з якомога меншою помилкою необхідне систематичне тренування в найрізноманітніших умовах.

а) За відрізками місцевості:

Найпоширеніший прийом, який полягає в здібності кожного уяв­ляти на місцевості звичні відстані, наприклад: 50, 100, 150, 200, 300 м.

Зорове вираження від обраного масштабу в пам'яті вимірюю­чого є індивідуальним масштабом окоміру. Необхідно запам'ятати на місцевості відрізки 50, 100 м і відкладенням цих відрізків визна­чити відстань до різноманітних предметів.

При цьому необхідно пам'ятати, що із збільшенням відстаней уявна величина відрізка в перспективі постійно скорочується, а впа­дини приховують відстані.

б) За ступенем видимості предмету або за зовнішнім вигля-
дом предмету. Прийом полягає на ступені сприйняття кольору, об-
рису та деталей предмету, до якого визначається відстань, а також
зрозумілої видимості предмету та його висоти, що здається, якщо
вона відома.

Відомо, що з віддаленням видимість предмету зменшується, але ступінь цього зменшення дуже важко помітний тому, що зале­жить від багатьох причин: обрисів предмету, його забарвлення в по­рівнянні з оточуючим середовищем, його освітленості, прозорості повітря, гостроти зору тощо (табл. 8).

Але цією таблицею як шаблоном користуватися не можна. Вона складена для нормального зору, рівної місцевості й прозорого повітря, за інших обставин видимість буде іншою.

Визначення відстаней по лінійним розмірам предметів

Спосіб дає більш точні результати, ніж окомір, але для цього треба знати дійсні розміри предмета, за яким спостерігають і мати лінійку з міліметровими поділками. Для цього необхідно:

1. Утримувати лінійку на відстані випростаної руки у 50 см від ока (мал. 63).

2. Виміряти в міліметрах висоту (ширину) предмета, за яким спостерігають, тобто визначити скільки міліметрів на лінійці вкла­дається по висоті (ширині) предмета.

3. Потім дійсну висоту (ширину) предмета у сантиметрах поділити на виміряну по лінійці висоту (ширину) предмета в мілі­метрах.

Визначення дальності за співвідношенням звуку й світла

При визначенні відстані до цілі за співвідношенням швидкості звуку й світла, необхідно засікти час між спалахом і звуком, який дійшов, в секундах. Помножуючи швидкість звуку 330 м/с на час, можна ви­значити відстань до місця, з якого був зроблений постріл, або враху­вати, що за 3 секунди звук проходить приблизно 1 кілометр.

Наприклад: ви побачили спалах при пострілі артилерійської гармати через 9 секунд до вас дійшов звук даного пострілу. Визна­чити дальність до гармати.

Виходячи з даних умов визначаємо: 9:3 = 3 км

Визначити відстань до різноманітних об'єктів можна також на слух

Знаючи орієнтовні відстані, з яких чуються різні шуми: рубання лісу — 300 м, вбивання кілків в землю ручним способом — до 300 м, падання дерева — 800 м, удар лопати по каменю й залізу — 0,5— 1 км, голосний крик — 1—1,5 км, одиночний постріл — 3 км.

Два вищевказаних способи застосовуються, як правило, в ніч­них умовах.

Питання для закріплення знань:

1.Що визначає поняття «тисячна»?

2.Які існують формули тисячної?

3.Які існують способи визначення відстані до цілі?

3.3. Ведення вогню з місця по нерухомим цілям і цілям, що з'являються

Навчання веденню вогню здійснюється з метою оволодіння при­йомами стрільби із різних положень і різними способами. Безпека на заняттях по вивченню прийомів і правил стрільби і при проведен­ні стрільб забезпечується чіткою їх організацією, знанням і точним виконанням порядку і правил встановлення в тирі (на стрільбищі, майданчику) високої дисциплінованості усіх навчаємих.

Ø Заходи безпеки під час проведення стрільби

Категорично забороняється:

— Заряджати зброю бойовими та холостими патронами до сигналу «ВОГОНЬ» (команди керівника);

—направляти зброю на людей, в бік або у тил стрільбища не­залежно від того, заряджена вона чи ні;

—відкривати та вести вогонь з несправної зброї, несправними боєприпасами, за межі небезпечних напрямків стрільби, при підня­тому білому прапорі на командному пункті та укриттях (бліндажах), по бліндажах, незалежно від того, знаходяться у них люди чи ні, а також по інших спорудах (вишках, тригонометричних пунктах та декоративному обладнанню);

—залишати де б то не було заряджену зброю або передавати її іншим особам, залишати на вогневій позиції (місці для стрільби) індивідуальну зброю без команди керівника (командира);

—малокаліберна зброя переноситься до міста проведення стрільб в футлярах, чохлах або спеціальних ящиках під нагля­дом керівників стрільби. Бойова зброя і патрони доставляються на стрільбище, де видаються керівнику, який після закінчення стрільб зобов'язаний здати зброю, невикористані патрони та гільзи на пункт боєпостачання. Малокаліберні патрони видаються викла­дачем, бойові патрони — спеціальними роздавальниками боєпри­пасів. Для проведення стрільби керівник викликає на вихідне поло­ження тільки чергову зміну, решта навчаємих знаходяться на своїх учбових місцях, де з ними відпрацьовуються інші питання, з чер­говою зміною керівник відпрацьовує всі елементи виготовлення до стрільби та здійснення пострілу, спостерігає за дотриманням захо­дів безпеки.

Ø Порядок проведення стрільби з малокаліберної гвинтівки

Стрільба з малокаліберної гвинтівки здійснюється у стрілецькому тирі. Стрілецький тир при­значений для проведення практичних занять з вогневої підготовки. Перед стрільбою учні розподіляються на зміни. У кожній зміні призначається старший, з числа тих, хто веде стрільбу. Перша зміна шикується на вихідному рубежі, наступна — готується до стрільби під керівництвом командирів відділень.

Прибувши на вихідний рубіж, старший зміни доповідає ви­кладачу про готовність до стрільби, наприклад: «Товаришу капітан, перша зміна стріляючих у кількості шести осіб для виконання вправ вишикувана. Старший зміни учень Іванов».

Після сигналу «Слухайте всі!» або команди, яка заміняє цей сигнал, керівник стрільб на вихідному рубежі видає кожному стрі­ляючому зброю. Стріляючі, отримавши зброю, самостійно огляда­ють її. За сигналом «Вогонь» або за командою, яка замінює його, керівник стрільб віддає наказ: «Зміна, на вогневий рубіж (рубіж відкриття вогню) кроком руш!». Отримавши наказ, зміна виходить на вогневий рубіж і самостійно зупиняється.

Отримавши патрони, стріляючий оглядає їх і доповідає ке­рівнику стрільб, наприклад: «Товаришу капітан, учень Морозов стільки-то набоїв отримав». Для приготування до стрільби керів­ник віддає наказ: «Зміна, лежачі — заряджай». Приготувавшись до стрільби, стріляючий доповідає: «Учень Павлов до стрільби готовий». За командою «Вогонь!» стріляючі ведуть вогонь, і піс­ля закінчення стрільби кожен з них доповідає: «Учень Іванов стрільбу закінчив!» Після доповіді стріляючих про закінчення стрільб віддається наказ: «Стій!», «Розряджай!» Стріляючі роз­ряджають зброю і доповідають: «Зброя розряджена!» Керівник стрільб віддає наказ: «Зброю до огляду!», оглядає зброю. Від­дає наказ: «Зміна, встати!», наказує стріляючим зібрати та здати гільзи

Керівник стрільб підводить стріляючих зі зброєю до цілей для їх огляду. Стріляючі зупиняються в одному кроці від цілей, оглядають їх та доповідають керівнику про наслідки стрільби: «То­варишу капітан, учень Іванов виконав вправу стрільби з малокалі­берної гвинтівки, уразив ціль трьома кулями, вибив 20 очок».

Ведення вогню з автомата

Вибір цілі, прицілу та точки прицілювання Автоматник в бою веде вогонь, як правило, у складі відділення або взводу, знищуючи цілі, визначені йому командиром. Він повинен уважно слухати та точ­но виконувати всі накази командира. Коли автоматнику в бою ціль для враження не вказана, він вибирає її самостійно. В пер­шу чергу необхідно вразити найбільш небезпечні та важливі цілі, наприклад — розрахунки кулеметів та гармат, команди­рів та спостерігачів противника. Для визначення прицілу, точки прицілювання та цілі необхідно визначити дальність до цілі та врахувати зовнішні умови, які можуть вплинути на дальність та напрямок польоту кулі. Приціл та точка прицілювання оби­раються з таким розрахунком, щоб при стрільбі траєкторія про­ходила посередині цілі.

Під час стрільбі на дальність до 400 м вогонь треба вес­ти, як правило, із прицілом 4 або «П», прицілюючись в нижній край цілі або в середину, якщо ціль висока (рухомі фігури тощо). Під час стрільби на дальність більш 400 м приціл встановлю­ється згідно дальності до цілі, округлений до цілих сотень ме­трів. За точку прицілювання, як правило, приймається середина цілі. Автоматник виготовляється до стрільби по команді або са­мостійно. На навчальних заняттях команда для приготування до стрільби може подаватися роздільно, наприклад: «На рубіж відкриття вогню, кроком — руш» і потім «Заряджай». Якщо потрібно, перед командою «Заряджай» указується положення для стрільби.

Ø Приготування до стрільби

Приготування до стрільби включає

прийняття положення для стріль­би і заряджання автомата.

Для прийняття положення для стрільби з упору із-за укрит­тя треба:

—В залежності від висоти упору або укриття автоматнику прийняти положення для стрільби: лежачи, з коліна або стоячи.

Для стрільби з автомату з упору необхідно:

Покласти автомат цівкою на упор та утримувати його лі­вою рукою за магазин або цівку, а правою за пістолетну рукоятку (мал. 70 а, б).

Прийняття положення для стрільби лежачи

Прийняття положення для стрільби з коліна

Автоматник сідає на п'ятку правої ноги, лікоть лівої руки ставить на коліно лівої ноги.

Прийняття положення для стрільби стоячи

Автоматник відставляє праву ногу на півкроку назад і стає лівим бо­ком до цілі.

При прийнятті положення для стрільби з автоматом у поло­женні «на груди» дозволяється ремінь із шиї не знімати, а викорис­товувати його для більш міцного утримання автомата при стрільбі (мал. 74).

Ø Заряджання автомату

Для заряджання автомата треба:

— приєднати до автомата споряджений магазин, якщо він не був до нього раніше приєд­наний;

—зняти автомат із запобіжника;

—поставити перевідник на необхідний вид вогню;

—енергійно відвести затворну раму назад до упору і від­пустити її;

—поставити автомат на запобіжник (мал. 75), якщо не має бути негайне відкриття вогню або не надійшло команди «Вогонь» і перенести праву руку на пістолетну рукоятку.

Ø Здійснення стрільби

Вогонь з автомата ведеться по команді або самостійно в залежнос­ті від поставленої задачі й обстановки.

У команді для відкриття вогню вказується: кому стріляти, ціль, приціл і крапка прицілювання. Наприклад: «Такому-то (автоматнику такому-то), по спостерігачу, чотири, під ціль — вогонь», «Відділен­ня, по колоні, п'ять, у пояс — вогонь».

Здійснення стрільби (пострілу) включає установку прицілу, перевідника на необхідний вид вогню, прикладку, прицілювання, спуск курка й утримання автомата при стрільбі.

Для установки прицілу треба, наблизивши автомат до себе, великим і вказівним пальцями правої руки зжати засувку хомутика (мал. 76) і пересунути хомутик до сполучення його переднього зрізу з рискою під відповідною цифрою на прицільній планці.

Для установки перевідника на необхідний вид вогню треба, натискаючи великим пальцем правої руки на виступ перевідника, повернути перевідник униз: до першого щиглика — для ведення автоматичного вогню (АВ), до другого щиглика — для ведення оди­ночного вогню (ОД).

Для прикладки автомата треба: не втрачаючи цілі з виду, упер­ти приклад у плече так, щоб відчувати щільне прилягання до плеча усього затильника; вказівний палець правої руки (першим суглобом) накласти на спусковий гачок; нахилити голову трохи вперед і, не на­пружуючи шиї, праву щоку прикласти до приклада.

Автомат утримувати лівою рукою за цівку або за магазин, а правою — за пістолетну рукоятку (мал. 77).

Лікті при прикладці повинні бути:

—поставлені на землю в найбільш зручне положення (приблиз­но на ширину пліч при стрільбі з положення лежачи) (мал. 77 а, б);

—лікоть лівої руки поставлений на м'якоть лівої ноги у ко­ліна або трохи спущений з його, а лікоть правої руки піднятий при­близно на висоту плеча (мал. 78 а) при стрільбі з положення з коліна поза окопом;

—лікоть лівої руки притиснутий до боку біля сумки для гра­нат, якщо автомат утримується за магазин, а лікоть правої піднятий приблизно на висоту плеча (мал. 78 б) при стрільбі з положення сто­ячи поза окопом.

Якщо при прикладці використовується ремінь для більш міц­ного утримання автомата (кулемета) при стрільбі, то треба ремінь помістити під кистю лівої руки так, щоб він притискався до цівки.

Для прицілювання треба зажмурити ліве око, а правим диви­тися через проріз прицілу на мушку так, щоб мушка приходилась посередині прорізу, а вершина її була нарівні з верхніми краями гривки прицільної планки, тобто взяти рівну мушку (мал. 79).

Затримуючи подих на видиху, переміщенням ліктів, а якщо по­трібно, корпуса і ніг, підвести рівну мушку до крапки прицілювання, одночасно з цим натискаючи на спусковий гачок першим суглобом вказівного пальця правої руки.

При прицілюванні потрібно стежити за тим, щоб гривка при­цільної планки займала горизонтальне положення.

Для спуска курка треба, міцно утримуючи автомат і затаївши подих, продовжувати плавно натискати на спусковий гачок доти, поки курок непомітно для автоматника не спуститься з бойового взводу, тобто поки не відбудеться постріл.

Якщо при прицілюванні рівна мушка значно відхилиться від крапки прицілювання, потрібно, не підсилюючи і не послабляю­чи тиску на спусковий гачок, уточнити наведення і знову підсилити натиск на спусковий гачок.

При веденні вогню, особливо чергами, треба міцно утримува­ти приклад у плечі, не змінюючи положення ліктів і зберігаючи рів­ну мушку під крапкою прицілювання. Після кожної черги (пострілу) швидко відновлювати правильність прицілювання. При стрільбі з по­ложення лежачи дозволяється упиратися магазином автомата в землю (мал. 80). При стрільбі безперервним вогнем по широкій цілі потрібно плавно переміщати рівну мушку з одного флангу цілі до іншого.

Ø Припинення стрільби

Припинення стрільби може бути тимчасовим і повним. Для тимча­сового припинення стрільби подається команда «Стій», а при стріль­бі в русі — «Припинити вогонь».

Виконуючи ці команди автоматник припиняє натискання на спусковий гачок, ставить автомат на запобіжник і, якщо потрібно, приєднує новий споряджений магазин. Для зміни магазина треба:

—відокремити магазин від автомата;

Поиск по сайту: