Явище пострілу та його періоди 6 страница

Вправа вважається невиконаною, якщо учень не подолав будь-яку перешкоду з трьох спроб або минув одну з перешкод.

Помилки, що знижують оцінку на один бал: невлучення грана­тою у пролом стінки або в зазначену ділянку за нею.

Метання гранат ВПРАВА № 2. Метання гранати

в русі на дальність. Умови вико­нання: з розбігу метнути по черзі три гранати в коридор шириною 10 м і довжиною 60 м; у руці тримати макет автомата. Вага гранати — 600 г. Зараховується краща з трьох спроб.

ВПРАВА № 3. Метання гранати на влучність. Ціль: три кон­центричних кола (Р1 — 0,5 м, Р2 — 1,5 м, Р3 — 2,5 м).

Умови виконання: виконується з місця чи з розбігу з макетом автомата в руці. В центрі першого кола встановлюється жовтий пра­порець розміром 15x20 см, висотою 30 см. Відстань до прапорця — 35 м. Всі кола розмічаються білими лініями шириною 5 см.

Вага гранати — 600 г.

Кожному учневі надається 1 (одна) пробна і 10 (десять) залі­кових спроб.

При виконанні залікових кидків влучення в перше коло оціню­ється — 9 очками, у друге коло — 6 очками, третє коло — 4 очками.

Військово-прикладна смуга перешкод

Військово-прикладна смуга перешкод включає біг на 380 м з подоланням 12 перешкод для чоловіків і юнаків і 8 перешкод для дівчат зі стрільбою з пневматичної зброї, метанням гранати Ф-1 (600 гр) по двом цілям.

У залежності від цілей і задач, масштабу змагань в складі ес­тафети можуть включатися як окремі категорії учасників (чоловіки, жінки, юнаки), так і змішані естафетні команди з різних категорій спортсменів.

Військово-прикладна смуга перешкод випрацьовує комплекс складних швидкісних якостей і навичок, необхідних в сучасних умовах для підготовки юнаків до служби в Збройних силах України (Додаток № 10).

ВПРАВА № 4. Подолання військово-прикладної смуги пере­шкод. Виконується без зброї. Довжина траси 380 метрів.

Техніка метання гранати

Метання гранати виконують з місця і в русі, при цьому характерною є так звана вибухова робота м'язів. Сутність її полягає в миттєвому скороченні м'язів з упереджено-розтягнутого стану в момент, коли тіло людини, яка метає гранату, займає положення немовби натягну­того для стрільби лука (мал. 128).

Під час метання з місця це відбувається в момент замаху (по­вороту тулуба з одночасним відведенням руки з гранатою назад), під час метання в русі — в кінці розбігу. При цьому м'язи розтягу­ються не внаслідок замаху, а завдяки прискоренню руху тулуба і ніг, тим часом як плечі й рука з гранатою не змінюють своєї швидкості, отриманої внаслідок попередньої частини розбігу.

Швидкість вильоту залежить від техніки метання. Дальність польоту гранати залежить від кута вильоту при однаковій початковій швидкості метання. Найоптимальнішим є кут 42-45°. При такому куті вильоту дальність польоту є максимальною.

Знання цих особливостей дає змогу підвищити точність вра­ження цілей. Наприклад, при ураженні невеликих за розміром цілей (вікно, амбразура) треба метати гранату з малим кутом вильоту — ураження здійснюється на активній ділянці траєкторії. І навпаки, для ураження схованих горизонтальних цілей (окопи, траншеї, ями) кут вильоту повинен бути оптимальним (45° і більше), а траєкторія вильоту крутою.

Наступальну й оборонну гранати необхідно тримати в руці за­палом догори, щоб великий, перший, другий і третій пальці міцно охоплювали її корпус, а мізинець упирався в дно гранати. Спуско­вий важіль повинен бути притиснутий до долоні в ділянці великого пальця. При цьому треба пам'ятати, що не слід закріпощати м'язи передпліччя і кисті. Це негативно впливає на плавне відведення руки з гранатою під час замаху.

Правильне тримання автомата в руці значною мірою впливає на результат кидка гранати на дальність і в ціль. Зброя в руці не по­винна заважати розбігу, відведенню руки з гранатою, виконанню кидка й зупинці (після кидка).

Пальці лівої руки міцно тримають автомат трохи вище при­цільної планки. Ремінь заздалегідь підтягується і намотується на ма­газин. Рука з автоматом вільно опускається донизу, зброя стволом нахилена вперед (мал. 129).

У техніці метання гранати стоячи з місця існує два способи за­маху: вгору-назад і вниз-назад.

При метанні гранати стоячи з місця способом «вниз-назад» необхідно стати обличчям до цілі (мал. 130). Права рука напів­зігнута в лікті перед грудьми, зброя — в лівій руці стволом впе-ред-догори вільно опущена вниз. Відставляючи праву ногу назад носком вправо і, згинаючи її в коліні, розвернути корпус право­руч і перенести вагу тіла на зігнуту в коліні праву ногу. Одночас­но з цим вільним і поступовим рухом зробити замах, відводячи для цього праву руку з гранатою дугою вниз-назад. У кінцевому положенні замаху рука має бути випрямлена, розслаблена і по­вернута пальцями догори. Автомат у лівій руці рухається у на­прямку поясу, допомагаючи повороту тулуба праворуч. У мо­мент виконання замаху потрібно дивитися в бік цілі. Переносячи вагу тіла на ліву ногу, вивести лікоть руки вперед-догори і з од­ночасним розгином її у ліктьовому суглобі швидким хльостовим рухом кисті метнути гранату. Ліва рука з автоматом рухається вниз-назад і притискується до боку, ніби фіксуючи корпус у пло­щині метання, не дозволяючи йому повертатися вліво. Після кидка гранати тулуб продовжує рухатися вперед. Для утриман­ня його від падіння вагу тіла необхідно перенести на виставлену вперед ліву ногу.

Метання гранати на дальність (мал. 131) проводиться з роз­бігу від прямої планки шириною 7 см і довжиною 4 м в коридор шириною 10 м. Планка знаходиться на одному рівні з доріжкою для розбігу і фарбується в білий колір. На кінцях планки виставля­ють прапорці. Доріжка для розбігу має бути щільною, довжиною 20-25 м і шириною 1,25 м. На останніх шести-восьми метрах до­ріжка має ширину 4 м.

Основу техніки метання гранати на дальність становить: роз­біг, кидок, зупинка після кидка.

Розбіг за структурою поділяється на попередню частину — 10­12 м і завершальну — 8-10 м. Швидкість розбігу повинна бути опти­мальною. Це дозволяє учням правильно виконати техніку кидка.

Після попереднього розбігу, наступивши лівою ногою на конт­рольну мітку, метальник з першим кроком правої ноги починає від­ведення (замах) руки з гранатою назад. З другим кроком лівої ноги рука з гранатою повністю відводиться назад, а тулуб повертається вправо. Ліва рука з автоматом — перед грудьми. Кроком лівої ноги та активним махом правої починається третій (схресний) крок. Його виконують з найбільшою швидкістю; від його довжини та швид­кості виконання залежить якість кидка. При виконанні схресного кроку ліва рука з автоматом допомагає скручуванню тулуба вправо. При цьому той, хто метає, повинен не знижуючи швидкості, зайняти найбільш вигідне (розтягнуте) положення перед кидком.

Останній, четвертий, кидковий крок не є біговим, однак від вірної постановки ноги (довжини кроку, швидкості виконання) залежить результат кидка. Поставивши ліву ногу далеко поперед себе і випрямляючи праву, той, хто метає, виходить грудьми впе­ред, ледве згинає праву руку у лікті і виводить лікоть вперед-вго-ру, а кисть — за голову. Кидок гранати проходить із-за спини через плече і закінчується сильним хльостовим рухом кисті.

Зробивши кидок, той, хто метає, по інерції рухається вперед, і, щоб утриматися від переходу через планку після кидка, переска­кує з лівої ноги на праву, різко гальмуючи рух вперед, та зберігаючи рівновагу.

У завершальній частині розбігу необхідно координувати від­ведення руки з гранатою і роботу ніг. М'язи руки повинні бути мак­симально розслаблені. Четвертий кидковий крок має бути за довжи­ною оптимально доцільним для кидка. Надто довгий крок спричи­няє до основної помилки при метанні — «провалювання».

Не рекомендовано на кожному тренувальному занятті викону­вати сильні кидки на результат. Метання на результат треба прово­дити не так часто. Більше необхідно працювати над удосконаленням техніки метання і розвитком фізичних якостей.

Характерні помилки при метанні гранати на дальність з розбігу:

1.Той, хто метає, робить занадто довгий розбіг і при цьому за-кріпощає м'язи плечового поясу і руки, що не дозволяє максимально використати їх силу під час кидка.

2.Старшокласник, що метає, не використовує розбіг і кидає гранату практично з місця.

3.Велика початкова швидкість у попередній частині розбігу. Це призводить до того, що учень не встигає відвести гранату, пору­шує ритм кидкових кроків і послідовність у роботі м'язів ніг, тулуба і руки.

4.Той, хто метає, не приділяє належної уваги другому кидко-вому кроку, від якого залежить швидкість виконання найважливішо­го, схресного кроку, середнього між розбігом і кидком.

5.При виконанні схресного кроку метаючий занадто згинає руку з гранатою у лікті, що зменшує амплітуду руху і силу кидка.

6.У момент кидка той, хто метає, передчасно відриває праву ногу від землі, що призводить до зменшення сили кидка.

5.2. Основи самозахисту

Ø Розучування і тренування стійок, без рухів, ударів руками та ногами

Стійки: фронтальна, передня ліво-стороння (правостороння).

Вивчення техніки ведення бою з озброєним і неозброєним супротивником практично неможли­во без знання і бездоганного виконання основних положень — сті­йок і позицій, пересувань, що дозволяють максимально зберегти життєво важливі ділянки тіла і бути завжди готовим до атаки і за­хисним діям.

Фронтальна стійка (мал. 133). П'яти міцно впираються в під­логу та рівномірно напружені, ноги розведені і зігнуті в колінах. Маса тіла розподілена на обидві ноги. М'язи ніг злегка напружені. Спина пряма, грудна клітка висунута вперед. Руки зігнуті в ліктях та стис­нуті в кулаки. Передня стійка (мал. 132). Вона найбільш ефективна для ведення бою. Ліва (права) нога виставлена вперед так, щоб коліно було зігнуто, права (ліва) нога відставлена назад та теж трохи зігну­та. Маса тіла розподілена таким чином, що на передню ногу припа­дає 70 % маси тіла. Ліва (права) рука зігнута в лікті і винесена вперед, кулак — перед собою. Кулак правої руки знаходиться біля черевного сплетіння. Плечі і стегна розгорнуті під кутом приблизно 45°, корпус прямий. Стопа попереду стоячої ноги направлена прямо, а стопа за­дньої ноги розгорнута назовні на 30° щодо уявлюваної прямої, яку можна провести від носка передньої ноги до п'яти задньої ноги.

Ø Розучування і тренування рухів вперед та назад

Випади застосовуються для прийняття бойової стійки із стійки очікування. Виконуються кроком вперед, або кроком назад. Для пересування в передній стійці засто­совуються декілька основних моментів. Переміщення на півкроку:

а) півкроку ногою, що стоїть попереду та другий рух — пів-кроку ногою, що стоїть позаду для збереження прийнятого ранішеположення;

б) перший крок — півкроку ногою, що стоїть позаду, другийрух — півкроку ногою, що стоїть спереду.

Переміщення на крок зі зміною стійки: виконується висуван­ням ноги, що стоїть позаду, вперед.

Після вивчення основних стійок і придбання природних нави­чок у переміщеннях в стійках варто звернути увагу на переходи з од­нієї стійки в іншу.

Самостійно можна виконувати більшість пропонуємих вправ в домашніх умовах.

Ø Розучування та тренування ударів

Удар основою стислих у кулак пальців прямо:

Стиснути пальці правої (лівої) руки у кулак так, щоб великий палець «тягнувся» до середнього. Інші пальці щільно прижаті до до­лоні та один до одного. Ми розглянемо три рівня нанесення ударів: у голову, груди (середню частину тулуба), живіт (нижню частину ту­луба) (мал. 135).

Ударна частина — дві кісточки перших фаланг вказівного та середнього пальців кисті.

Удар наноситься по прямій лінії. Кулак під час руху розвер­тається: на підготовчому етапі — пальці кисті спрямовані вгору; на етапі закінчення — вниз. Під час руху руки кулак робить роз­вертання на 180°.

Удар кулаком зверху:

Ударна частина — м'язова частина кулака зі сторони мізинця (мал. 136). Рівень нанесення удару — голова, плечі.

Удар кулаком збоку:

Ударна частина аналогічна прямому удару. Удар наноситься по колу (мал. 137). Удар навідліг:

Ударна частина аналогічна до опису ударів зверху або збоку. Удар наноситься в будь-який рівень. Початок удару від протилежно­го плеча (мал. 138).

Розучування ударів ногами починається з вивчення удару коліном, що дасть змогу звертати увагу на подальшому відпрацю­ванні. Удар коліном застосовується, коли супротивник знаходиться впритул. Коліно згинається і гомілка підтягується до задньої по­верхні стегна (мал. 139).

Прямий проникаючий удар ногою у живіт:

Удар наноситься за рахунок руху тазової частини тулубу та різким розпрямленням гомілки. Ударна поверхня: носок чобота, або п'ята (мал. 140).

Вихідне положення — фронтальна або лівостороння (право-стороння) стійки.

Боковий удар ногою в живіт:

Початковий рух ногою такий, як і в попередньому ударі. По­тім, розвертаючись на опорній стопі та розвертаючи стегно та го­мілку паралельно до підлоги, наноситься удар по колу з назовні всередину. Ударна поверхня: носок чобота або гомілка (мал. 141).

Ø

Важливе місце у вивченні елементів самозахисту займають захисні дії, застосування яких дозволяє не тільки захищатися від ударів, але й одночасно з цим поставити супротивника в невигідні для нього положення, звернувши силу його ударів проти нього самого. Правильне сполучення блоків і пе­реміщень дозволяє захищатися неозброєному від одного чи декіль­кох озброєних противників. Розглянемо основні блоки руками.

Верхній блок: Застосовується для захисту від ударів в голо­ву або використання як удар передпліччям знизу-вгору (мал. 142). Вихідне положення: фронтальна стійка. Ліва рука зігнута у лікті та розташована вгорі над головою. Права біля поясу з од­нойменного боку. З рухом правої руки вго­ру ліва рука відводиться назад. Виконання блоку завершене, коли праве передпліччя займе горизонтальне положення нарівні чола, кулак стиснутий і розгорнутий паль­цями від себе. Блок лівою рукою виконуєть­ся в тій же послідовності.

Після відпрацювання у фронтальній стійці прийом відпрацьо­вується з кроком назад та вперед у передню стійку з поверненням у попереднє положення.

Блок з назовні всередину: застосовується від ударів у тулуб. Блок виконується внутрішньою поверхнею передпліччя. Вихідне по­ложення: фронтальна стійка. Ліва рука попереду, права — на підготов­чому етапі — відведена в сторону, пальці кулака спрямовані від себе (мал. 143). На рахунок «Роби — РАЗ!» — рука розгинається під кутом 90° по відношенню до плеча. «Роби — ДВА!» — рука з назовні під ді­єю грудних м'язів коловим рухом плеча приводиться у положення за­хисту тулуба. Права рука рух починає одночасно з лівою і відводиться для удару до поясу. Для блокування лівою рукою положення зміню­ється. Права — вперед, ліва — підготовчий етап.

Нижній блок: застосовується від ударів у нижню частину ту­луба (живіт, пах). Вихідне положення: фронтальна стійка. Ліва рука направлена вниз та вперед. Права попереду лівої, кулак біля проти­лежного плеча пальцями всередину. Рухом вперед — вниз рука ви­конує блок, одночасно ліва рука відводиться до однойменного боку (при цьому, на етапі закінчення: пальці кулака направленні до землі)

(мал. 144).

При відпрацюванні самостійно можна проводити тренування біля дзеркала, що дає можливість коректувати свої рухи, запам'ято­вуючи правильність положення рук, ніг, тулуба та погляду.

Комплексне тренування на один крок

Ø Розучування і тренування прийомів самострахування

Прийоми самострахування при падінні вперед, назад, на правий, лівий бік.

Вправи, які забезпечують безболісне падіння при кидках, зіткненні із противником тощо, називаються вправами самостра­хування. Головне в техніці самострахування — перетворити по­ступальний рух тіла, що падає, в обертальний за рахунок послі­довного торкання частинами тіла землі, а також випереджальних рухів руками та ногами, зменшити силу удару в момент падіння. Здебільшого падіння буває на бік і на спину. Опанування прийо­мів самострахування при падінні починають після вивчення по­ложення, в якому опинився боєць після кидка.

Самострахування при падінні на бік

Кінцеве положення при падінні на бік. Його слід прийняти додержуючись таких вимог: голова підведена, права рука вгорі, ліва на килимі долонею вниз під ку­том 45°-50° по відношенню до тулуба; права нога попереду лівої на стопі, ліва ле­жить зовнішньою частиною стегна на ки­лимі. При перекаті на інший бік положен­ня рук та ніг змінюються (мал. 148).

Після цього переходять до розучу­вання і відпрацювання падіння з вихідно­го положення повного присіду. Прижавши підборіддя до грудей і ви­тягнувши руки вперед. Із цього положення плавно сісти на килим лівою сідницею як можна ближче до п'яти і, не перериваючи руху зробити падіння на лівий бік.

Падіння на лівий бік із положення стійки: стати прямо, руки витягнути вперед і підборіддя прижати до грудей. Із цього положен­ня присісти і провести падіння на лівий бік. Аналогічні правила па­діння на правий бік.

Ускладнюючи самострахування, виконують падіння через спи­ну партнера, тренувальну жердину тощо.

Опанувавши прийоми самострахування під час падіння на бік, можна приступати до ознайомлення й вивчення складні­ших вправ.

Самострахування під час падіння на спину.

Кінцеве положення під час падін­ня на спину: лягти на спину, ноги зігнуті в колінах, голову підвести, руки лежать вздовж тулуба долонями до килиму. Це положення характеризується «круг­лою» спиною з напруженими м'язами ту­луба. Руки тримаються під кутом 45-50° відносно тулубу (мал. 149).

Самострахування під час падіння на спину із положення присіду — пере­кат: Відхилившись назад, виконати пере­кат і набути кінцевого положення. Самострахування під час падіння на спину з положення напів-присіду: відштовхнувшись ногами, виконати падіння на спину. Руки торкаються килима долонями трохи раніше спини, пом'якшуючи падіння.

Самострахування при падінні вперед При падінні вперед необхідно підстрибнути вгору вперед і опус­титися вперед на трохи зігнуті руки з розведеними в сторони ліктями (мал. 150). Потім перекотитися з грудей до стегон через живіт.

Падіння вперед розучується в такій послідовності: падіння на руки стоячи на колінах; падіння вперед з високої стійки на зігнуті руки; падіння вперед стрибком у цілому.

Захвати. їх види та звільнення від них (за допомогою раніше вивчених блоків, важелю на великий палець руки супротивника, кидків).

Техніка безпеки: не повинні бути ґудзики або інші предмети які можуть призвести до поранень або пошкоджень), відсутність го­динників, ланцюжків, каблучок тощо. Звернути увагу на нігті (вони повинні бути коротко підстрижені), ранки на шкірі повинні бути за­клеєні лейкопластиром.

Захвати, які застосовуються (за одяг, голову, тулуб, руки і но­ги), можна поділити на двосторонні і односторонні. В першому ви­падку — одяг, чи окремі частини тіла суперника захоплюють двома руками з обох сторін. Вони найбільш практичні. З їхньою допомо­гою можна вдаватися до найрізноманітніших прийомів і комбінацій. Інші виконують двома руками з одного боку одягу і більш обмежен­ні в застосуванні. Всі захвати мають бути міцними, швидкими й точ­ними в застосуванні. Захвати однією рукою більш застосовують з метою підтягнути, відштовхнути або привести до сковуючих дій, або як попередні дії до удару.

Звільнення за допомогою важелів на великі пальці руки

Ø Розучування і тренування кидків

Часто буває, що охопившого Вас нападаючого легше спочатку ски­нути на землю, а потім вже виконати інші прийоми.

Кидки є складною по технічному виконанню групою прийо­мів і застосовуються в ближній дистанції, переважно при відсут­ності чисельної переваги противника. Кидками не досягається кін­цева мета єдиноборств, а лише створюються найбільш сприятливі передумови для її рішення шляхом нанесення ударів і проведення больових прийомів. На відміну від спортивного двобою перемога в рукопашній сутичці швидше й ефективніше досягається в тому випадку, якщо супротивник виявиться поваленим на землю облич­чям вниз, що ще в більшій мірі ускладнить можливість його актив­ної оборони.

При відпрацюванні даних питань асистент не проявляє опір, надаючи можливість спаринг-партнеру навчитись правильно вико­нувати прийоми.

При відпрацюванні звертати увагу на своєчасне припинен­ня больового прийому при подачі супротивником сигналу голо­сом «Є!».

Передня підніжка: необхідно здійснити захват лівою ру­кою під правим ліктем, правою — за вилогу на грудях. Техніка виконання: поштовх назад — праворуч — вгору. Допомагаючи суперникові здійснити дію у відповідь, виконати сильний ривок на себе ліворуч — вгору з поворотом голови в сторону кидка. Ри­вок лівою має трохи випереджати рух правої руки. В момент втра­ти рівноваги суперником крок лівою ногою до його однойменної ноги, розвертаючи носок назовні. Внаслідок цього суперник втра­чає рівновагу ще більше і, намагаючись встояти, прагне зробити крок правою вперед. Щоб перешкодити йому відновити рівновагу, підставити праву ногу до ніг суперника (опорна нога при цьому зігнута). Кидок завершується рухом руками вниз і підбивом ніг суперника стегном вгору. Цим досягається чіткість падіння про­тивника (мал. 156).

Можливі помилки:

Рух правою ногою виконаний до виведення суперника з рів­новаги. Це не тільки ускладнює проведення кидка але часто є при­чиною пошкоджень у колінних суглобах. Поштовх виконано назад замість праворуч-назад.

Задня підніжка: необхідно здійснити захват лівою рукою під правим ліктем; правою — за вилогу на грудях. Техніка вико­нання — ривок на себе, ліворуч-вгору. В момент протидії супер­ника виконати сильний поштовх назад-ліворуч-вниз, приблизно під кутом 45° до поверхні землі до переміщення ваги його тіла на п'яти. Продовжуючи поштовх руками, поставити праву ногу до суперника так, щоб втрачаючи рівновагу, він не зміг зробити крок назад. Для посилення кидка перенести вагу тіла на ліву ногу (мал. 157).

Ø Розучування та тренування больових прийомів

Больовими прийомами називаються дії, які викликають больові почуття. Вони використовують­ся при затриманні правопорушника, а також як відповідні прийоми проти нападу.

Важіль руки назовні: один із варіантів застосування при звіль­ненні від захвату різнойменної вилоги на грудях. Попередній боко­вий удар рукою в щелепу. Для звільнення захопити кисть супротив­ника лівою рукою згори таким чином, щоб 4 пальці обхопили кисть з бокової сторони великого пальця, а права кисть — зі сторони мі­зинця. Проводячи звільнення від захвату ривком, одночасно вивер­нути руку до больового ефекту і, не спиняючись, провести важіль руки назовні до падіння суперника. Звернути увагу на розвертання тулубу та коловий крок ногою назад (мал. 158).

Загин руки за спину: захопити лівою рукою згори кисть правої руки супротивника, а правою — одяг у ліктя ззовні і нанести (позна­чити) удар ногою в гомілку або у пах. Різко потягнути правою рукою на себе, а лівою від себе, зігнути руку супротивника у ліктьовому суглобі. Закласти передпліччя захваченої руки у ліктьовий суглоб своєї лівої руки, одночасно поставити ліву ногу ззовні правої ноги супротивника, зробивши розвертання на 180°. Захопити правою ру­кою за підборіддя тощо (мал. 159).

Прийом проводити в повільному темпі.

Важіль руки всередину: звільнення від захвату за горло (оде­жі на грудях) стоячи.

Вихідне положення — захват супротивником правою рукою

одежі.

Правою рукою захопити праву кисть нападаючого так, щоб за­хопити долоню із сторони м'язової частини. Лівою рукою захопити праве передпліччя нападаючого ззовні.

З розворотом на лівій нозі праворуч-назад своєї правої ноги та одночасно с цією дією двома руками розвернути руку нападаючо­го в середину і захопити під свою ліву піхву (мал. 160).

Тримати лівою піхвою плечову частину правої руки напада­ючого і додатково фіксуючи цю руку лівою кистю, правою рукою відвести його праву кисть від себе і вгору — провести одночасно на­тиск кисті, пригинання ліктя і вивертання в плечовому суглобі.

Больові прийоми застосовуються при конвоюванні полоне­них. Конвоювання здійснюється зі зброєю чи за допомогою захвату на больовий прийом у складі групи чи попарно та одному. Основна вимога для конвоювання — виключити опір з боку полонених і за­безпечити повну безпеку особам, що здійснюють конвоювання.

При конвоюванні застосовуються різні больові впливи. На мал. 161 показані:

—відхилення кисті вправо, вліво в горизонтальній площині (мал. 161, а);

Поиск по сайту: