Явище пострілу та його періоди 5 страница

Ø Способи знищення противника в ході атаки

У ході атаки солдат знищує противника вогнем на ходу, з коротких зупинок, ручними гранатами,штиком і прикладом. Вогонь на ходу ведеться навскидку. При веденні вогню автомат вскидається до плеча з одночасною постановкою на землю лівої ноги.

Стрільбу роблять під час переносу лівої ноги, не сповільнюючи руху. При цьому лікоть лівої руки до боку не притискається, а лікоть правої руки утримується на рівні плеча. При веденні вогню на ходу з прикладом, притиснутим до боку, автомат міцно утримують лівою рукою за цівку, а правою рукою щільно притискають приклад до правого боку. У ціль він направляється спочатку поворотом корпуса, а потім рухом лівої руки вправоруч (ліворуч).

Метання гранати в ході атаки робиться по команді «Грана­тами — вогонь» або самостійно. Для цього необхідно взяти зброю в ліву руку, а правою рукою вийняти гранату із сумки. Лівою рукою, утримуючи автомат, зжати (випрямити) кінці запобіжної чеки і, взяв­шись за кільце вказівним або середнім пальцем, витягти її із запала. Не сповільнюючи руху, кинути гранату в ціль.

Укол штик-ножем наноситься швидко, влучно і сильно, не менш чим на половину довжини багнета. У залежності від обста­новки він може виконуватись без випаду і з випадом.

Удар прикладом збоку застосовується при зіткненні з проти­вником, коли дії багнетом затруднені. Для нанесення удару треба різким рухом правої руки завдати удару приклада в ціль. У момент удару права нога виставляється трохи вперед.

Ø Висування солдата при наступі солдат з ходу і зайняття їм місця у бойовому порядку відділення

До початку наступу з ходу у складі відділення розташовується в зазначеному командиром взводу місці, усвідомлює отрима­ну задачу і готується до наступу. До переднього краю оборони про­тивника висування здійснюється на БТР (БМП).

Для атаки в пішому порядку солдат у складі відділення спі­шується, займає своє місце в бойовому порядку та веде інтенсивний вогонь на ходу.

Якщо оборона противника надійно подавлена вогнем артиле­рії та ударами авіації, атака переднього краю оборони противника здійснюється на БТР (БМП). При цьому солдат веде вогонь зі своєї зброї через бійниці по вогневим засобам, які залишилися на пере­дньому краї і живій силі противника.

Ø Подолання загороджень

Загородження перед переднім краєм оборони противника солдат до­лає по проходу в складі відділення бігом слідом за танком.

При підході відділення до проробленого в загородженні про­ходу за наказом командира «Відділення, за мною, в прохід у мін­но-вибуховому загородженні, у колону по одному (по два), бігом — РУШ» солдат бігом займає своє місце в колоні відділення і долає загородження. Треба пам'ятати, що затримка неприпустима, інакше противник може нанести своїм вогнем значні втрати. Подолавши за­городження, солдат за наказом командира «Відділення, у напрямку такого-то предмета до бою — ВПЕРЕД» займає своє місце в цепу і стрімко продовжує атакувати.

Ø Дії на місцевості, яка забруднена радіо- активними (отруйними) речовинами

У результаті застосування противником зброї масового ураження

на полі бою можуть виникати за­бруднені ділянки місцевості. Тому при наступі солдату необхідно бути уважним, щоб вчасно знайти такі ділянки і доповісти про них командиру.

При подоланні забруднених ділянок місцевості солдати, що знаходяться в бронетранспортерах, одягають протигази, а в БМП і танках включається система захисту від зброї масового ураження. Рух здійснюється на максимальній швидкості у напрямку, що забез­печує найменше ураження.

При діях у пішому порядку, на відкритих машинах для подо­лання ділянок місцевості, забруднених радіоактивними речовинами, солдат одягає протигаз та загальновійськовий захисний комплект. Ділянки місцевості солдат долає довгими і стрімкими перебіжками, для зупинки вибирається місце з низькою рослинністю. Діючи на за­бруднених місцевостях, не можна без потреби торкатися до місцевих предметів, приймати їжу і пити.

Після подолання забрудненої ділянки засоби захисту зні­мають.

Дії солдата, призначеного дозорним

Для своєчасного виявлення противника і розвідки місцевос­ті від підрозділів, що ведуть розвідку або виконують бойові задачі у відриві від своїх головних сил, призначається дозорне відділення. Відділення діє на БТР (БМП) або в пішому порядку, а узимку і на ли­жах. Спостереження ведеться на ходу, з коротких зупинок і з вигід­ного для спостереження пункту. При неможливості вести спостере­ження з БТР (БМП) від відділення висилаються дозорні.

Отримавши задачу від командира відділення на дію в скла­ді дозорного відділення, солдат з'ясовує: відомості про противни­ка; задачу відділення і свою задачу — напрямок і швидкість руху, сектор спостереження; порядок дій при зустрічі із противником і порядок доповіді про те, що помітив, сигнали оповіщення, час початку розвідки.

Успіх дій солдата в розвідці залежить від його підготов­ки до виконання бойової задачі. При підготовці для дій у складі дозорного відділення солдат повинен перевірити готовність БТР (БМП), зброї і спорядження, перевірити припасування обмунди­рування і взуття.

Забороняється брати в розвідку документи, листи, книги і га­зети, гроші. При веденні розвідки забороняється залишати своїх по­ранених, зброю і спорядження у розташуванні противника.

Ø Огляд місцевості та доповідь про результати спостереження

Дозорні висилаються звичайно парами, один з них призначається старшим. їм указуються напрямок руху, пункти для спостереження і сигнали для зв'язку.

Просуваються дозорні поза дорогами від одного пункту, зруч­ного для спостереження, до іншого.

Старший дозорний рухається позаду, він стежить за сигналами командира відділення та у разі потреби повинен підтримати дозо­рного вогнем. Дозорні ретельно оглядають місцевість і місцеві пред­мети, особливо ті, де можливо розташування противника. При цьому дозорні діють непомітно і швидко, звертаючи увагу на всі демаску­ючі ознаки, за якими можна виявити противника. Такими ознаками можуть бути сліди від гусениць бойових машин, обривки газет, за­лишки їжі, упакування від боєприпасів, прим'ята трава, сліди вог­ню, обламані гілки, пил на дорозі.

Місцеві предмети дозорні оглядають спочатку здалеку і, тіль­ки переконавшись у відсутності противника, підходять ближче. Про все помічене старший дозорний негайно доповідає командирові відділення встановленими сигналами, наприклад: «Бачу противни­ка» або «Шлях вільний».

Прибувши до пункту, призначеного для спостереження, до­зорні розташовуються приховано і уважно оглядають місцевість, яка знаходиться перед ними. Командир відділення разом з відділен­ням просувається до дозорних і при необхідності уточнює їм задачу, висилаючи їх уперед.

Огляд лісу починається з узлісся. Спочатку воно оглядаєть­ся здалеку і по розвідувальних ознаках визначається наявність противника в лісі. Якщо противник не виявлений, рух через ліс продовжується. При цьому особлива увага звертається на місця, де можливе розташування засідок (яри, лощини, гаті, мости, вер­шини дерев).

Огляд населеного пункту починається здалеку, з його око­лиці. Особлива увага звертається на ті місця, де противник може розташувати підрозділи охорони і спостереження та вогневі засо­би. Якщо наявності противника не виявлено, варто підійти (під'ї­хати) до населеного пункту та опитати місцевих мешканців. Піс­ля цього можна просуватися через населений пункт у готовності до відкриття вогню.

При необхідності для огляду окремих будинків висилають-ся дозорні. Для огляду дозорний, маючи зброю напоготові, об­ходить будинок навкруги та оглядає вікна і двері, постійно при­слухаючись до того, що робиться усередині. Потім, увійшовши у приміщення, оглядає його, особливо підвал. Старший дозорний у цей час знаходиться в укритому місці у готовності надати допо­могу дозорному.

Огляд ріки починається з огляду підступів до неї. При підхо­ді до ріки ретельно оглядаються чагарники, вимоїни й інші сховані місця на обох берегах. Ознаками броду можуть бути дороги, стежи­ни і колії, що продовжуються на іншому березі.

Огляд яру, що не проглядається зверху, дозорний робить, ру­хаючись по його дну. Старший дозорний займає місце на краю яру в готовності підтримати дозорного вогнем.

При огляді висоти дозорні рухаються по її схилах або обхо­дять її з боку. На вершину збиратися недоцільно.

Питання для закріплення знань:

1.Як ви вважаєте, що спільного і відмінного у діях БМП та БТР під час атаки переднього краю противника?

2.Спробуйте обґрунтувати, чому під час атаки поруч з коман­диром відділення повинен бути кулеметник та гранатометник.

3.Чому вогнева позиція відділення має своєрідну конфігура­цію (не прямолінійну)?

4.Як ви вважаєте, чому в бойовому порядку механізованого відділення під час наступу відстань між солдатами повинна бути

6-8 м?

5.Чому, долаючи мінно-вибухові загородження противника, відділення рухається за танком в колону по два?

6.Обґрунтуйте, чому БМП (БТР) в обороні, як правило, має позицію позаду відділення на відстані 50 м?

4.5. Психологічна саморегуляція під час дій в екстремальних ситуаціях

Психічна саморегуляція відіграє виняткову роль у будь-якій ді­яльності і особливо у військовій, оскільки відображається на вза­ємостосунках між військовослужбовцями, їхньому здоров'ї, а в цілому — боєготовності Збройних Сил України. Рівень само­регуляції психічних станів, поведінки людини зумовлений на­самперед ступенем розвитку її вольових якостей. Самовладання, як одна зі складових частин саморегуляції, виявляється не тільки у збереженні зовнішнього, а й внутрішнього спокою. У будь-якій неприємній ситуації слід дотримуватися принципу: «Не хвилюва­тися через те, чого я змінити не можу». Передусім дуже важливо зняти внутрішнє, емоційне напруження, яке шкодить здоров'ю, негативно позначається на поведінці людей. Існує кілька способів його зняття.

I спосіб. Не стримувати зовнішні вияви почуттів, емоцій, «ви-плескувати» свою злість і тим самим знімати внутрішнє напружен­ня. Але такий спосіб є неприпустимим у суспільстві, брутальним, асоціальним.

II спосіб. Це реагування на емоційні фактори в допустимій формі. Щоб зняти в себе негативний психічний стан, необхідно включитись в активну діяльність: виконувати фізичну зарядку, гім­настичні вправи, вправи на дихання, рухатись, виконувати іншу ко­рисну роботу. Фізична діяльність послаблює внутрішнє емоційне напруження.

III спосіб. Полягає в тому, щоб не допустити вибуху злості. Цього можна досягти такими методами:

1.У момент появи негативного стану необхідно переконати са­мого себе, що причина, яка його породжує, не варта того, щоб через неї хвилюватись.

2.Не слід поспішати діяти в ситуації, коли вас спонукають такі почуття, як нетерпіння, гнів. Заспокоївшись, обов'язково зна­йдете кращий шлях вирішення проблеми.

Слід подумати про те, що будь-яке хвилювання — це загро­за вашому здоров'ю. Злістю, криком, іншими афектними станами не можна розв'язати якусь проблему. В стані збудження людина не здатна розв'язати якусь проблему, не здатна осмислювати свою поведінку. її емоції «забивають» розум. В такій ситуації варто про­мовчати, відійти або й відвернутися від співрозмовника, поки остан­ній не заспокоїться.

Для того, щоб послабити дію негативних емоційних станів, необхідно спробувати багаторазово обдумати очікувану подію, щоб звикнути до неї, пережити її. Але цим не варто надто захоплювати­ся, щоб не втратити необхідної обережності. Треба проаналізувати власний позитивний і негативний досвід у розв'язанні подібних про­блем, врахувати зміни, що відтоді сталися в житті.

Оптимізм, гумор, захоплення цікавою справою, хобі поверта­ють людині позитивні емоції, радість, душевну рівновагу. Люди, які здатні до цього — емоційно стійкіші.

Ø Правила психологічної саморегуляції

Ряд цікавих правил з психічної саморегуляції рекомендує амери­канський спеціаліст у галузі людських стосунків Дейл Карнегі:

Як аналізувати і розв'язувати проблеми стурбованості, три­вожності:

—перед прийняттям рішень зберіть факти, поточну інформа­цію про цю проблему;

—після ретельного аналізу фактів приймайте рішення;

—коли рішення прийнято, приступайте до діла; відкиньте хвилювання про результат;

—не намагайтеся зробити всі справи зразу, бо це підірве ваші фізичні й психічні сили; слід розробити раціональні способи вико­нання завдань;

—коли ви або хтось з ваших друзів починає хвилюватись з приводу якоїсь проблеми, запишіть такі запитання і дайте на них відповіді: а) в чому полягає проблема? б) чим вона спричинена? в) які можливості її розв'язання? г) яке рішення найкраще?

Щоб зняти хвилювання, стурбованість, необхідно:

—«відгородити» минуле і майбутнє залізними дверима; жи­віть у «відсіку» сьогоднішнього дня, не хвилюйтесь за майбутнє; для мудрої людини кожен день відкриває нове життя; слід навчи­тись забувати про минулі дні і не турбуватись про день завтрашній;

—запитайте себе: «Що є найгіршим із того, що може статися сьогодні, якщо я не зможу вирішити свою проблему?»;

—приготуйтесь змиритись з цим найгіршим у тому разі, якщо це буде необхідно;

—спокійно подумайте, як змінити ситуацію;

—пам'ятайте про шкоду, якої завдають хвилювання нашому здоров'ю.

Як витиснути (ліквідувати) хвилювання:

—щоб витиснути турботи зі свого життя, будьте постійно зайняті; завантаженість діяльністю, роботою — один з найкра­щих ліків; життя без мети, як правило, призводить до деградації людини;

—не впадайте в розпач через дріб'язки; не дозволяйте дріб'яз­кам руйнувати ваше щастя, в житті вони ніщо;

—вивчить факти і запитайте себе: «Яка ймовірність того, що ця подія, ситуація, через яку я хвилююсь, взагалі коли-небудь станеться?»;

—рахуйтесь з природним, закономірним; якщо ви знаєте, що не у ваших силах змінити чи виправити якісь обставини, ска­жіть собі: «Це так, це не може бути по-іншому»; примириться з тим, що вже відбулося, чи відбудеться — це перший крок до подолання наслідків вашого нещастя;

—установіть «обмежувач» на вашу стурбованість; вирішить для себе, якої тривожності заслуговує та чи інша подія і не турбуй­теся більше, ніж вона цього варта.

Правила, спрямовані на вироблення гарного настрою, який принесе вам душевний спокій, рівновагу:

—заповніть свій розум думками про спокій, мужність, здоров'я, надію, адже «наше життя — це те, що ми про нього ду­маємо»;

—ніколи не пробуйте звести рахунок зі своїми ворогами, тому що ви завдаватимете собі набагато більше шкоди, ніж їм; не думайте ніколи ані хвилини про людей, яких ви не любите;

—замість того, щоб переживати невдячність інших, будь­те до неї готові; пам'ятайте, що єдиний спосіб здобути щастя — це не очікувати подяки від інших, а приносити радість, благодіян­ня іншим;

—ведіть рахунок своїх успіхів, а не своїх неприємностей;

—не наслідуйте сліпо інших; знайдіть себе в житті і залишай­тесь самим собою;

—«коли доля вручає вам лимон, спробуйте зробити з нього лимонад»; дуже важливо навчитись з кожної своєї втрати, з непри­ємності виносити користь для себе;

—забувайте про власні неприємності, даючи радість і щастя іншим: «Роблячи добро іншим, ви передусім допомагаєте собі».

Для саморегуляції психічних станів можна використати цілий комплекс інших методів: самопереключення уваги, самопідбадьо-рювання, самопереконання, самонаказ, самонавіювання тощо.

Метод переключення уваги ґрунтується на тому, що людина самостійно може перенести свою увагу з об'єкта, думки, яка її хви­лює, на інші, яких в даній ситуації, може, і немає, але які породжува­тимуть позитивні переживання і настрої.

Самопідбадьорення — це звернення до самого себе з метою зміцнення віри в себе. Доцільно використати такі прийоми: загальне заспокоєння; навіювання впевненості: «Я все зможу, я всього доб'ю­ся», «Військова служба мені не страшна» тощо; рівняння на ідеал, на військовослужбовця, який є взірцем у всьому.

Самопереконання — це переконання себе в здатності регулю­вати свої настрої, почуття (стимулюють як самоосуд, так і самосхва-лення), це дискусія з самим собою.

Самонаказ — це наказ собі на дії в певних екстремальних си­туаціях. Так, за самонаказом необхідно вранці встати, коли цього робити не хочеться, виконувати наказ чи розпорядження викладача, дотримуватися режиму дня, дисципліни, доводити розпочату справу до кінця тощо.

Самонавіювання побудоване на тих самих механізмах, що і на­віювання. Власне слово як подразник спрямоване на свою психіку. Про це мова йтиме далі. Ефективність самонавіювання залежить від уміння повністю відвертатися від усього стороннього і пере­ключатися лише на зміст формул самонавіювання та відчуття того, що вони відбивають, яка їхня суть.

Ø Методи релаксації

Організм людини під впливом тривалих нервових і психічних напружень зазнає втоми. В цьому випадку йому потрібна розряд­ка, відновлення сил, тобто релаксація. Способами релаксації мо­жуть бути:

1.Сон, якщо людина здатна заснути в ситуації напруження, повсякденної діяльності.

2.Аутотренінг. За аутотренінгу людина ніби оволодіває функ­ціями свого організму, які непідвладні свідомій регуляції (частотою серцебиття, дихання, тепловим відчуттям тощо). 3 часом, постійно регулюючи фізіологічний стан, можна послабити небажані емоційні стани і хвилювання.

Існує багато методів і засобів, з допомогою яких людина ре­гулює власну поведінку, психофізіологічні стани тощо. Серед них вагоме місце посідає аутотренінг. Цей психотерапевтичний метод поєднує в собі елементи самонавіювання та саморегуляції. Він до­помагає керувати своїми емоціями, відновлювати сили і працездат­ність, знімати високе нервове напруження. Займатись аутотренінгом найкраще в тихому, затемненому приміщенні. Одяг має бути теплим, вільним, таким, що не заважає диханню.

Треба сісти зручніше в крісло або на стілець, руки покласти на стегна, заплющити очі, розслабити всі м'язи. Кожну з формул навіювання повторювати кілька разів, залежно від результату її дії на організм. Поступово занурюватися в стан комфорту, тепла. Все повинно відбуватися ніби в напівдрімотному стані, без напружен­ня, без зосереджування уваги на чомусь побічному. В полі зору уваги, внутрішнього погляду повинна знаходитись тільки та час­

тина, ділянка тіла, яка згадується у формулі навіювання. Увагу з однієї ділянки тіла на іншу потрібно переносити повільно, по­ступово.

Починати треба з повільного дихання (не менше 2-3 хв). Ди­хати із задоволенням, прагнучи відчути легкий потік повітря через ніздрі. Розслаблюючи м'язи, уявити собі, що вони поступово роз­тікаються, втрачають зовнішні окреслення. Увага повинна перемі­щуватися зверху вниз. Наприклад, обличчя слід розслабляти поеле-ментно, — з лоба до підборіддя, тіло — з голови до пальців і т. д. Після руху зверху вниз увага поступово повертається вверх і знову повторюється та сама процедура, поки не будуть відчуватися пози­тивні зміни в організмі.

Для того, щоб успішно навіяти тепло, слід уявити себе в те­плій воді, на теплому піску, під сонцем, які ніби поступово підігрі­вають тіло. Судини при цьому розслабляються, розширяються. Різні випадкові подразники, впливи, перешкоди ліквідуються, якщо про­говорювати собі: «Це пізніше», тощо.

Розділ V. ПРИКЛАДНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА

Прикладна фізична підготовка є важливою частиною предмета «Захист Вітчизни» і особливим елементом навчання та виховання юнаків — майбутніх воїнів Збройних Сил України.

Мета прикладної фізичної підготовки полягає в тому, щоб учні-допризовники набули фізичної загартованості, необхідної для оволодіння зброєю та бойовою технікою і перенесення фізич­них навантажень, нервово-психічних напружень, несприятливих чинників бойової діяльності, а також вирішити завдання їхнього навчання і виховання.

Загальними завданнями прикладної фізичної підготовки учнів є:

—розвиток і постійне тренування витривалості, сили, швидкості й спритності;

—оволодіння навичками прискореного руху, подолання пе­решкод та метання гранат; основ самозахисту; прикладного пла­вання та надання допомоги товаришеві;

—поліпшення фізичного розвитку, зміцнення здоров'я та іму­нітету організму до різних несприятливих факторів зовнішнього се­редовища під час бойової діяльності;

—виховання психічної стійкості, впевненості у своїх силах, цілеспрямованості, сміливості, рішучості, ініціативи, винахідли­вості, наполегливості, самовладання тощо.

Прикладна фізична підготовка має сприяти вихованню дис­циплінованості, колективізму, товариської взаємодопомоги і фор­муванню стройової виправки та підтягнутості.

5.1. Прискорений рух, подолання перешкод та метання гранат

Ø Прискорений рух

Для пересування по різній місцевості залежно від її особливостей застосовують такі різновиди руху:

—рух похідним кроком;

—прискорений рух угору і вниз по схилу, перебіжки;

—біг у повільному, середньому і швидкому темпі

Рух похідним кроком. Темп руху 110-120 кроків за хвили­ну. Залежно від зросту учнів, рельєфу місцевості — довжина кро­ку 70-80 см.

Прискорений рух. Застосовується під час марш-кидків та пе­реходів від ходьби до бігу, при русі на гору і з гори. Темп прискоре­ного руху — 130-140 кроків за хвилину, довжина кроку — 80-90 см.

Перебіжки. Застосовуються для швидкого подолання ділянок місцевості, які знаходяться під вогнем противника.

Повільний біг. Застосовується у випадках руху на довгі дис­танції.

Темп бігу — 140-165 кроків за хвилину при довжині кроку 80-90 см. Дихання ритмічне й глибоке; особливу увагу слід звертати на повний видих.

Якщо біг проводиться зі зброєю, то вона знаходиться в поло­женні «за спиною», «на грудях» чи тримається у руках.

Біг у середньому темпі. Застосовується при кросах і прово­диться вільним маховим кроком.

Темп бігу — близько 180 кроків за хвилину, довжина кроку — майже 120 см. Дихання — ритмічне й глибоке. На 4-5 кроків прово­диться вдих через ніс чи напіввідкритий рот, на 3-4 кроки — повний видих.

Швидкісний біг. Застосовується для бігу на 100 м, човнико­вого бігу, для розбігу перед подоланням перешкод.

Темп бігу — 180-200 кроків за хвилину, довжина кроку — 120-150 см. Дихання здійснюється короткими видихами та вдохами. Зброя при швидкісному бігу знаходиться у положенні «за спиною», «на грудях» чи в руці.

Проведення марш-кидку та кросу Тренування з марш-кидка та кро­су проходить на заняттях з при­кладної фізичної підготовки. Починаючи з вересня кожного навчаль­ного року слід планово проводити тренування з кросової підготовки. Набування спортивної форми проходить рівномірно, два-три рази на тиждень. На початковому етапі визначається загальна бігова підготовленість. Наприклад: біг за тестом Купера за 12 хв. Дані по­чаткового рівня кросової підготовки заносяться до свого робочого журналу. Кожне наступне заняття має за мету пробігання більшого відрізку дистанції порівняно з попереднім. Після п'яти-шести та­ких занять можна переходити до конкретної підготовки до кросу та марш-кидка. Така підготовка проводиться на біговій доріжці до­вжиною 400 м.

Завдання 1. Пробігти п'ять разів по 400 м з 50-відсотковим фі­зичним навантаженням. Після кожного пробігання 400 м відрізка — 2 хв. відпочинку.

Завдання 2. Пробігти три рази по 400 м з 80-відсотковим фі­зичним навантаженням за 1 хв. 40 с. Після кожного пробігання —

2хв. відпочинку.

Завдання 3. Пробігти дистанцію 1 км за 5 хв., при цьому на ос­танніх 180-200 м збільшити швидкість бігу.

Для успішного виконання нормативу з кросу необхідно:

—виконати пробігання усієї дистанції кросу п'ять-шість ра­зів, у повільному темпі;

—перед виконанням контрольного нормативу за 2-3 год. необ­хідно обов'язково поїсти;

—за 30 хв. до старту провести 10-хвилинну бігову розминку

3виконанням загальнорозвивальних і спеціальних бігових вправ; за­кінчити розминку пробіганням двох 100-метрових відрізків з 80-від-сотковим фізичним навантаженням;

—останні 8-10 хв. до старту бути одягненим у спортивний костюм і знаходитися у затінку.

З самого початку дистанції потрібно зайняти своє місце у гру­пі бігунів. Напрямним повинен бути найбільш підготовлений учень, який вміє рівномірно розподілити сили під час подолання дистанції.

Не слід починати біг у повільному темпі або «тягтися» за добре під­готовленим бігуном. Необхідно набрати свій темп, який відповідає рівню вашої фізичної підготовленості.

Під час бігу потрібно дихати ритмічно, робити глибокий вдих і повний видих. При появі втоми дихання стає частішим. На другій половині дистанції у кожного бігуна настає так звана «мертва точ­ка» — стан, при якому дихати стає дуже важко.

З цього моменту необхідно примусити себе дихати глибоко і намагатися уникати надмірного напруження м'язів рук і ніг. Темп бігу можна зменшити, але зупинятися та переходити на крок не слід. Самопочуття згодом поліпшується, відкривається «друге дихання». За 200-100 м до фінішу слід збільшити частоту кроків і частіше ру­хати руками.

Після фінішування ні в якому разі не слід сідати або лягати. Необхідно випити 1-2 ковтки теплого чаю і 3-4 хв. походити.

Воєнізований крос 3 км

Воєнізований крос включає:

—легкоатлетичний біг 3 км;

—метання гранати 600 г на дальність (35 м);

—метання гранати 600 г на влучність (35 м). Умови виконання:

Старт одиночний з інтервалом 1-2 хвилини:

1.Біг 1 км.

2.Рубіж метання гранати 600 г на дальність 35 м з трьох спроб.

За недокидання гранати до контрольної відмітки 35 м учень карається:

—від 0 до 5 м — одним штрафним колом;

—від 5 до 10 м — двома штрафними колами;

—від 10 до 15 м — трьома штрафними колами;

—за три невдалі спроби — п'ятьма штрафними колами. Штрафне коло довжиною 50 метрів.

3.Біг 1 км.

4.Рубіж метання гранати 600 г на влучність 35 м по трьом кон­центричним колам діаметром 0,5 м; 1,5 м; 2,5 м з трьох спроб.

За кожне попадання гранати по колам від кінцевого результату бігу відраховується час:

—у коло 0 0,5 м — 30 с;

—у коло 0 1,5 м — 20 с;

—у коло 0 2,5м — 10 с.

За кожне невлучення гранати по колам учень карається одним штрафним колом довжиною 50 м.

5.Біг 1 км — «фініш».

Час кожного учасника фіксується по секундоміру з точністю

до 1 с.

Ø Подолання перешкод

Цей розділ поєднує комплекс різноманітних прийомів та дій, які за своїм призначенням і характером виконання поділяються на три групи: подолання перешкод, метання гранат та спеціальні прийоми і дії.

Подолання перешкод включає: безопорні та опорні стрибки, стрибки у довжину та глибину, перелізання й пролізання, вилізання з траншеї, колодязя, рух по вузькій опорі.

Метання гранат включає: метання гранат стоячи з місця, в русі (на дальність і влучність), з положення лежачи, із-за укрит­тя, з траншеї, метання ручних протитанкових (осколкових) гранат по нерухомій цілі.

Спеціальні прийоми і дії включають: рух у вузьких місцях і про­ходах, посадка в транспортні засоби (автомобіль, БТР, БМП, танк) та висадка з них, дії з вантажем, дії на спеціальних комплексах.

Вправи з подолання перешкод та метання гранат

Для перевірки підготовленості юнаків з теми «Подолання перешкод» пропонують такі вправи:

ВПРАВА №1. Подолання єдиної смуги перешкод (Додаток № 9). Виконується без зброї. Дистанція 200 м.

Вихідне положення: лежачи перед лінією початку смуги пе­решкод.

За командою «Руш!» необхідно:

1. підхопитись, пробігти 20 м та перестрибнути рів шири­ною — 2,5 м;

2.пробігти по проходах лабіринту;

3.перелізти через паркан висотою 2 м будь-яким способом;

4.вилізти по вертикальній драбині на другий відрізок зруй­нованого мосту, пробігти по балках, перестрибнувши через розриви та зіскочити на землю з положення стоячи на кінці останнього відріз­ка балки;

5.подолати три сходинки зруйнованої драбини з обов'язковим торканням ногами (ногою) землі між сходинками, пробігти під чет­вертою сходинкою;

6.пролізти у один із проломів цегляної стінки; (50><60см) або (100>40см);

7.добігти до траншеї, зіскочити в неї та пройти ходом сполу­чення до колодязя;

8.взяти із землі гранату та кинути в один із проломів у цегля­ній стінці або в зазначену ділянку (2,6>1 м) за стінкою (зараховуєть­ся пряме влучення). При невлученні у ціль першої гранати продо­вжувати метання, але не більше ніж три гранати до враження цілі;

9.вискочити з колодязя та стрибком подолати цегляну стінку;

10.вибігти по нахиленій драбині на четверту сходинку та збіг­ти по сходинках зруйнованої драбини;

11.вилізти по вертикальній драбині на балку зруйнованого мосту, пробігти по балках, перестрибуючи через розриви, та збігти по нахиленій дошці;

12.перескочити рів шириною 2 м, пробігти 20 м та перетнути лінію початку смуги перешкод.

Форма одягу — встановлена для польових занять або спортив­на. Вага гранати — 600 г.

Поиск по сайту: