Оцінювання і самооцінювання

Плани-конспекти уроків

Української мови

Клас

І семестр

УРОК № ___

Тема. Мова – найважливіший засіб пізнання, спілкування і впливу. Культура усного й писемного мовлення.

Мета: розкрити значення мови як. найважливішого засобу людського спілкування, пізнання і впливу, її роль у людському житті; розвивати усне й писемне мов­лення; виховувати любов до рідної мови.

Обладнання: підручник, стенди «Мовні обов'язки громадян», «Культура мовлення», Конституція України.

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда.

— Яку роль виконує мова у нашому житті?

— Якими є функції мови?

— Чи тотожними є поняття «мова» і «мовлення»?

— Чи пов'язані мова і мислення?

II. Мотивація навчальної діяльності школярів

Вступне слово вчителя.

«...Українське слово. Ти частка тих, що вже давно померли, їх кров живуща, їх жага нетлінна, безсмертне і величне, як Говерла, багате і дзвінке, як Україна.

Закоханим — ти лагідна, як мати, а недругам — як постріл із гармати.

Беру тебе, як скарб, в пісенній вроді з джерел, що не міліють у народі» (Д.Луценко)

— Як ви розумієте слова Д. Луценка? Яке значення має рідна мова у вашому житті?

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку

IV. Опрацювання нового матеріалу

Розповідь учителя.

«Мова — це великий дар природи, розвинутий і вдосконалений за тисячоліття з того часу, як людина стала людиною. У кожного народу своя мова. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розум­но збагачувати, не причиняючи йому ніякої шкоди»,— писав К.Крапива.

Сучасна українська мова є багатовіковим надбанням українського народу. Вона створена зусиллями багатьох поколінь.

Становлення народу тісно пов'язане з формуванням його мови. Всі сторони суспільного життя, процеси пізнавальної і творчої діяльності людини, кожний момент її свідомості супроводжується мовою.

Мова — найважливіший засіб спілкування між людьми. Вона без­посередньо пов'язана з мисленням. Мова і мислення мають глибоко су­спільний характер — не лише за своєю природою, а й за своєю функцією в суспільстві. За допомогою мислення люди пізнають світ, об'єктивні закони природи й суспільства. Пізнавальна діяльність людини, її мис­лення можливі лише на базі мовного матеріалу, слів і речень. Кожний момент діяльності обумовлюється думкою та її носієм — мовою. Тіль­ки завдяки мові все здобуте попередніми поколіннями не гине марно, а служить фундаментом для подальшого розвитку людства.

Літературна мова — це мова державних, громадських, політичних' установ, організацій, навчальних закладів, науки, художньої літерату­ри, ділового спілкування, театру, кіно, преси, телебачення.

В Україні державною є українська мова. Держава забезпечує всебіч­ний розвиток і функціонування мови в усіх сферах громадського жит­тя, сприяє розвитку української нації, її традицій і культури. І це га­рантує Конституція України.

Завдання учням.

1) Прочитайте текст Статті 10 Конституції України. Передайте зміст своїми словами. Яка роль цієї статті у розвитку української мови?

Стаття 10

Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. 2) Прочитайте текст, дайте відповідь на питання.

— Які існують шляхи підвищення культури мовлення?

— Які завдання щодо вдосконалення власного мовлення ви вва­жаєте першочерговими?

— У який спосіб ви плануєте їх виконати?

Культура мовлення

Культура мовлення це система вимог, регламентацій щодо вжи­вання мови в мовленнєвій діяльності (усній та писемній). Належна культура мовлення — це свідчення розвинутого інтелекту і високої за­гальної культури особистості. Одним із завдань культури мовлення є подолання «мовних стереотипів»: стереотипи мовлення — це стерео­типи мислення.

Тільки через високу культуру мовлення виявляються невичерп­ні потенції мови, гармонія її функцій. Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мо­вленнєвого спілкування, ефективне здійснення всіх функцій мови, ро­бить шляхетними стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства в цілому. Через культуру мовлен­ня відбувається культивування самої мови, її вдосконалення.

Проблема культури мовлення виявляється в таких основних ас­пектах: нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність мовлення.

Нормативність — це дотримання правил усного і писемного мов­лення: правильне наголошування, інтонування, слововживання, будо­ва речень, діалогу, тексту тощо. Нормативність — це, так би мовити, «технічний» бік мовлення, дотримання загальноприйнятих стандартів. Мова наша багата, їй властива розвинена синоніміка та варіативність на фонетичному, лексичному і граматичному рівнях. Наше завдання — розвинути в собі здатність оптимального вибору мовних засобів відповід­но до предмета розмови, співрозмовника, мовленнєвої ситуації.

Умій слухати себе та інших з погляду нормативності. Будь вдяч­ний тому, хто виправляє твої мовленнєві помилки. Свої ж зауваження, поради та рекомендації іншим роби тактовно, делікатно.

Адекватність — відповідність, тотожність.

Естетичність мовлення — це реалізація естетичних уподобань мовця шляхом використання естетичних потенцій мови. Оптимально дібраний темп і звучність мовлення, уникнення нагромадження при­голосних чи голосних, різноманітність синтаксичних конструкцій, до­речність цитати чи фразеологізму, прислів'я чи приказки, тропів чи фігур, взагалі нестандартність мовлення — усі ці та інші резерви мови і засоби неструктурної естетики роблять мовлення естетично приваб­ливим. І навпаки.

Культура мовлення суспільства — це чи не найяскравіший показ­ник стану його моральності, духовності, культури взагалі. Словесний бруд, що заполонив мовлення наших співгромадян, мовленнєвий при­мітивізм, вульгарщина — тривожні симптоми духовного нездоров'я народу.

Експериментально доведено, що грубе слово як негативний по­дразник діє кілька секунд, але реакція на нього триває декілька годин і навіть днів. Як наслідок — порушення нервової та серцево-судинної діяльності людини, її хвороба, а іноді й смерть.

Тому висока культура мовлення — це не інтелігентська забаганка, а життєва необхідність для народу.

Поліфункціональність мовлення — це забезпечення застосування мови в усіх перелічених аспектах, у кожній сфері спілкування. Коли ж людина поставлена перед необхідністю вживати слова іншої мови, то є підстави говорити хіба що про культуру потворного суржика. А саме в такій ситуації опиняються зараз мовці в технічній, виробничій, ді­ловій та деяких інших сферах.

Культура мовлення несумісна з багатослів'ям, словоблуддям, фаль­шивою патетикою, славослів'ям.

Шляхи підвищення особистої культури мовлення різноманітні. Для початку слід:

виробити стійкі навички мовленнєвого самоконтролю і самоаналізу;

не говорити квапливо — без пауз, «ковтаючи» слова;

частіше «заглядати у словник» (М. Рильський), правопис, посібни­ки зі стилістики тощо, вивчати мовлення майстрів слова;

читати вголос (особливо прозові тексти), з дотриманням усіх ас­пектів нормативності;

заучувати напам'ять художні твори, причому не тільки віршо­вані;

оволодівати жанрами, видами писемного мовлення, зокрема діло­вого мовлення;

привчити себе до систематичного запису власних думок та спосте­режень, щоденникових записів, сімейної хроніки тощо;

виробити звичку читання з «олівцем у руках» — жоден цікавий і вартісний вираз не повинен бути втрачений для вас.

Шляхів до мовної досконалості безліч. Але всі вони починаються з любові до рідної мови, з бажання майстерно володіти нею, з відчуття власної відповідальності за рідну мову.

(За В. Іванишиним і Я. Радевичем-Вінницьким)

Переказ тексту.

Завдання учням

1) Перекажіть текст усно.

2) Скажіть, наскільки порушена в тексті проблема є актуальною нині та які шляхи її розв'язання є найефективнішими.

3) Напишіть стислий переказ тексту.

Мовні обов'язки громадян

Народ гине, коли він свій обов'язок заміняє на поняття обов'язку взагалі. (Ф. Ніцше)

Мова — запорука існування народу. Захищаючи рідну мову, ти за­хищаєш свій народ, його гідність, його право на існування, право на майбутнє. Не ухиляйся від цієї боротьби!

Захист рідної мови — найприродніший і найпростіший, найлег­ший і водночас найнеобхідніший спосіб національного самоутверд­ження і діяльності в ім'я народу. Маєш нагоду бути борцем за свій на­род — будь ним!

Володіння рідною мовою — не заслуга, а обов'язок патріота.

Розмовляй рідною мовою — своєю і свого народу: скрізь, де її ро­зуміють, з усіма, хто її розуміє. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали — це зрада свого народу.

Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона — мати.

Сім'я — первинна клітина нації. Щоб вона не мертвіла і не відпа­ла від національного організму, її має живити культ рідної мови. Тому розмовляй у сім'ї мовою своєї нації. Не вмієш — учись. Прищеплюй ді­тям ставлення до мови як до святині, найдорожчого скарбу.

Допомагай кожному, хто хоче вивчити українську мову.

Ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови. «Усі головні євро­пейські мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити ціле життя». (Вольтер)

У твоїй хаті завжди мають бути українські книжки, журнали, га­зети. Не забудь і про дитячі видання. Хай звучить у твоїй хаті україн­ське слово з теле- і радіоприймачів.

Підтримуй усі починання окремих осіб і громадськості, спрямовані на утвердження української мови.

Не будь байдужим до найменших виявів обмежень чи зневаги української мови. Стався до інших мов так, як би ти хотів, щоб стави­лись до твоєї рідної мови.

Подбай, щоб у місці твоєї праці (навчання) обов'язково був ство­рений осередок Товариства української мови ім. Т. Шевченка «Про­світа».

Бережи своє ім'я та імена своїх близьких від лакейських дефор­мацій за чужомовним зразком. Пестлива форма власних імен, особ­ливо дитячих, не повинна виходити за межі української мови, націо­нальної традиції.

Пам'ятай: найкращі вчителі мови для дітей — це мати і батько.

У наш час доволі поширені змішані шлюби. Цілком природно, що в таких сім'ях виникає проблема вибору мови. В ідеалі тут повинні зву­чати обидві мови, однак не в якомусь змішаному вигляді, а кожна — у своєму літературному варіанті.

Батьки в таких сім'ях повинні використати обидві мови не просто для спілкування, а як засіб залучення своїх дітей до багатств духовної культури обох народів.

Незнання рідної мови не звільняє тебе від обов'язку і не позбавляє права боротися за неї, за те, щоб твої діти і внуки мали можливість зна­ти і користуватися мовою свого народу.

Вивчай інші мови. Це дасть можливість не тільки оволодіти клю­чами до скарбниць духовності інших народів, а й об'єктивно оцінити свою мову, її сильні та слабкі сторони. «Хто не знає чужих мов, той ні­чого не відає про свою власну». (И. В. Ґете)

Знання чужих мов пробуджує бажання працювати для утверджен­ня і розвитку рідної мови, сприяти тому, щоб вона зайняла гідне місце серед авторитетних мов світу.

Немає кращого і легшого способу зробити приємність чужій лю­дині, як розмовляти з нею її мовою, особливо коли це мова «недержав­на», «непрестижна», «мала».

Якщо ти українець і живеш поза Україною, не дай використати себе для денаціоналізації народу, серед якого перебуваєш, а тим біль­ше — для боротьби з його намаганням утвердитись на шляху самостій­ного розвитку.

Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання — відродження української мови, державності, нації. За нас цього ніхто не зробить. Це наш історичний обов'язок, виправдання нашого перебу­вання на цьому світі. Не перекладаймо цього тягаря на плечі своїх на­щадків, бо може бути запізно. Діймо. В ім'я нашого народу, в ім'я най­вищих ідеалів людства — свободи і справедливості. (За /. Огієнком)

4. Робота з підручником. (Учитель пропонує учням виконати вправу з підручника.)

Оцінювання і самооцінювання.

Поиск по сайту: