Запропонована андеррайтерами емісія до викупу

Таблиця3.1.

Усі підприємства отримають однаково високу винагороду. У разі проведення аукціону за множиною цін андеррайтери – переможці будуть розміщувати свої частки на ринку за запропоновану ними винагороду. Так, компанії А, Б, В, Г розміщуватимуть частки емісії на ринку відповідно за 6,1; 6,15; 6,2; 6,2%. При викупі посередником частки емісії цінних паперів андеррайтер пропонує майбутньому емітенту боргових зобов'язань ряд підприємств, які зможуть купити частку випуску при повному рівні відсоткового доходу та даті погашення. Протягом кількох днів емітент повинен дати відповідь на цю пропозицію. У разі позитивного рішення андеррайтер викуповує частку емісії і розміщує її серед своїх клієнтів — інституційних інвесторів — або перепродає іншим андеррайтерам. Таку форму андеррайтингу використовують при великих обсягах емісії для зменшення інвестиційного ризику.

Андерайтингові послуги можуть надаватися фінансовими посередниками при різних способах розміщення цінних паперів. При проведенні приватного розміщення фінансові посередники проводять консультації з потенціальними емітентами та інвесторами проекту. У визначені терміни за попередньо обумовленою ціною вони передають цінні папери емітента визначеному колу інституційних інвесторів. Андеррайтинг, як і багато інших фінансових послуг, у різних країнах здійснюють різні фінансові посередники. У більшості країн Західної Європи андеррайтингом займаються комерційні банки, а в США — інвестиційні банки.

Агентські послуги. У більшості випадків учасники ринку фінансових послуг діють не безпосередньо, а через своїх агентів — фінансових посередників. Останні від імені і за рахунок клієнтів проводять фінансові операції та отримують за це винагороду. Агенти на ринку фінансових послуг продають цінні папери, страхові послуги, валюту. Агентами вітчизняних банків на валютному ринку виступають юридичні особи, які організовують на основі відповідної агентської угоди пункти з обміну валюти. Відносини між агентом — фінансовим посередником та клієнтом регулюються відповідною агентською угодою або договором доручення. Договір про надання агентських послуг є договором-дорученням між довірителем і агентом, за якими довіритель доручає агенту виконання частини своїх функцій та повноважень за рахунок і від імені довірителя за певну винагороду. Згідно з агентською угодою, одна особа (агент) здійснює певні юридичні чи фактичні дії за дорученням, за рахунок і в інтересах іншої особи (принципала).

Виділяють два основні види агентських угод — договір доручення (договір трасту), в якому агент (повірений, довірена особа) бере на себе зобов'язання укладати від імені та за рахунок принципала (довірителя) угоди з третіми особами; та договір комісії, в яких агент бере на себе зобов'язання виконувати певні юридичні дії, у тому числі укладати угоди в інтересах довірителя. У договорі комісії агент (комісіонер) зобов'язується укладати угоди від свого імені, але за рахунок принципала (комітента). Таку форму широко використовують у торгівлі цінними паперами, в діяльності банків та страхових компаній з обслуговування клієнтів. Агентські послуги надаються як корпоративним, так і індивідуальним клієнтам. В агентській діяльності на ринку фінансових послуг виділяють такі види трастів:

1) банківський – при якому видами трастових операцій для фізичних осіб є:

• управління майном на довірчій основі – представлено як довірчий траст. При цьому клієнт надає майно в довірче управління з передачею після смерті майна та доходу спадкоємцям і

• розпорядження майном після смерті власника;

2) страховий – полягає в призначенні банка або іншої довіреної особи довірителем по страховому полісу;

3) корпоративний траст – засновується у формі майна, переданого банку в забезпечення випуску цінних паперів. Траст на користь найманих працівників може приймати форму пенсійного плану або плану участі в прибутках.

До агентських функцій належить:

- зберігання цінностей у сейфі. Банк здійснює зберігання та видачу у разі потреби цінностей за дорученням клієнта без прийняття самостійних рішень щодо управління цінностями;

- зберігання, купівля-продаж цінностей;

- виплата доходу згідно з інструкцією.

Агентська угода в США, Англії та інших країнах призначена для регулювання відносин, які в більшості європейських країн визначаються угодами доручення та комісії.

Брокерська діяльність. Брокер виступає посередником, агентом замовника та діє від свого імені або імені клієнта та за його дорученням і отримує винагороду у вигляді комісійних. Брокерська діяльність – це діяльність з укладення угод з продажу цінних паперів, страхових полісів та інших фінансових послуг на основі угод комісії або доручення.

Проведення трансакцій на фондовому ринку супроводжується брокерською діяльністю, де комісійні складають основну частку витрат. Так, діяльність брокерів в США має універсальний характер. Вони діють як брокери, дилери та інвестиційні банкіри. Конкуренція сприяла запровадженню нових фінансових послуг на ринку, зокрема для управління готівкою. Такі рахунки забезпечують власникам набір фінансових послуг, що включають кредитні картки, надання позик, автоматичне інвестування виручки від продажу цінних паперів у взаємні фонди грошового ринку тощо. Для кожного з клієнтів брокерська контора відкриває клієнтський рахунок, рух коштів на якому відображує операції купівлі та продажу на замовлення клієнта тих чи інших цінних паперів. Основною інформацією, що міститься в замовленні клієнта, оформленому у вигляді клієнтської заявки, є назва брокерської контори, вид цінного папера, розмір заявки, максимальний термін виконання, тип заявки.

Залежно від терміну виконання розрізняють заявки:

а) одноденні (повинна бути виконана протягом дня, але при невиконанні до кінця дня вона анулюється);

б) на визначений термін (тиждень, місяць) (діє протягом визначеного в ній терміну, по закінчені якого вона автоматично анулюється);

в) відкриті. Відкрита заявка чинна до її виконання чи відміни клієнтом.

Часто такі заявки вимагають від клієнта регулярного підтвердження того, чи залишається заявка чинною. Інвестор може дати таке підтвердження на тиждень або місяць, тоді брокер несе відповідальність за відміну заявки по закінченні наведеного терміну.

Основні типи заявок визначаються з вимог інвесторів щодо обмеження цін купівлі-продажу цінних паперів і класифікуються так:

- ринкова – заявка на купівлю або продаж певного виду цінного папера за найбільш вигідною поточною ціною (одноденна). Більша частина угод на біржах укладається на основі ринкових заявок;

- лімітна – заявка з обмеженням цін. У цьому разі зазначається гранична ціна, тобто мінімальна ціна продажу або максимальна ціна купівлі. Якщо цей ліміт не досягається (поточна ціна продажу нижча від граничної або поточна ціна купівлі вища від граничної), заявка брокером не виконується;

- «стоп» – заявка брокера здійснити купівлю або продаж акції в той момент, коли ціна досягне обумовленого в наказі рівня, тобто купити акції, коли ціна зросте до зазначеного в заявці рівня або продати, коли ціна впаде до визначеного рівня. Як правило призначення таких заявок — страхування від можливих збитків і забезпечення деякого мінімального рівня прибутку;

- лімітна «стоп» – заявка, яка автоматично перетворюється в лімітну по досягненні деякої буферної ціни. При подачі такої заявки інвестор зазначає дві ціни: буферну, або «стоп» – ціну, та граничну ціну виконання. Якщо лімітна заявка може бути виконана за невизначеною ціною після досягнення ціною певного рівня, то лімітна «стоп» – заявка може бути невиконана взагалі, оскільки по досягненні буферної ціни може відразу стати недосяжною гранична ціна виконання.

При проведенні операцій на фондовому ринку через посередництво брокерської контори інвестор може відкрити в конторі звичайний клієнтський рахунок або рахунок з використанням маржі, що є одним із варіантів овердрафту. Останній відкриває перед інвестором і брокерською фірмою більші можливості щодо управління грошовими потоками та цінними паперами клієнта. Рахунок з використанням маржі дає змогу інвестору здійснювати маржинальні угоди та отримувати у позику цінні папери. Маржинальна угода полягає в тому, що коли у клієнта не вистачає коштів для купівлі цінних паперів, то він може перевищити ліміт за рахунком. Тим самим він отримує позику в брокера. Як забезпечення брокерського кредиту використовуються цінні папери клієнта, що перебувають на зберіганні у брокера. Маржинальні угоди укладаються при зростанні курсу цінних паперів. Прибуток інвестора перевищить прибуток, отриманий ним з використанням звичайного рахунку. Падіння ринкових цін на цінні папери при використанні рахунку з маржі призводить до більших збитків, ніж використання звичайного рахунку. Частка маржі в загальній сумі інвестованих коштів встановлюється державою. У США, наприклад, ця частка дорівнює 50%.

Дилерська діяльність. Роль дилерів на ринку фінансових послуг полягає в тому, що вони впливають на забезпечення ліквідності та стабільності ринку. Дилерська діяльність – це діяльність з укладання угод від свого імені і за свій рахунок через оголошення цін купівлі та продажу фінансових послуг за об'явленими цінами.

Основний дохід дилерів — це плюсова різниця між цінами продажу та купівлі послуг. Ця різниця є платою за терміновість і врівноваження тимчасового дисбалансу між попитом іпропозицією на певні види фінансових послуг, що надаються на ринку. Цінові коливання, які могли б мати місце, пом'якшуються з допомогою операцій, які проводяться на ринку дилерами. Дилери готові придбати потрібні, наприклад, інвесторам цінні папери та викупити їх у разі потреби. Дилери дають можливість споживачу в будь-який час купити чи продати фінансову послугу, сприяють ціновій стабілізації та забезпечують ліквідність ринку, вони також надають інформаційні послуги учасникам ринку, а на деяких ринках виступають у ролі ведучих аукціонів на біржах.

Тих, хто займається дилерською діяльністю на ринку, часто називають маркет-мейкерами (ті, що формують ринок). Торговців цінними паперами, які проводять операції з великими пакетами цінних паперів як від свого імені, так ів інтересах клієнтів, називають трейдерами. Як правило, трейдери виконують і брокерські, і дилерські функції на ринку. Вони можуть формувати та реалізувати на ринку фінансових послуг різні стратегії. Ці стратегії досить ризикові й пов'язані з отриманням значних прибутків при правильному прогнозі цін або значних збитків при помилковому прогнозуванні. Залежно від того, яку стратегію реалізують дилери на ринку, їх поділяють на «биків» (грають на підвищення цін) та «ведмедів (грають на зниження цін).

Від того, на якому часовому проміжку вони проводять свої операції, їх поділяють на скальперів, одноденних та позиційних трейдерів.

Скальпер (scalper) — професійний торговець, який «грає» на мінімальних коливаннях цін і отримує дохід за рахунок великих обсягів угод. Як правило, скальпери реалізують біржові контракти через кілька хвилин чи годин після їх купівлі. Часто це оптові торгівці, які укладають угоди з іншими брокерами.

Одноденний трейдер(day trader) утримує ринкову позицію протягом торгової сесії і рідко залишає позицію до наступного робочого дня. Більшість денних торгівців - члени біржі.

Позиційний трейдер (position trader) займає позицію по строковій угоді і потім утримує її протягом певної кількості днів, тижнів, місяців. У разі правильного прогнозу руху цін на ринку може отримувати значні прибутки. Незалежно від того, на якому часовому проміжку реалізують свої стратегії посередники, тих, хто будує свої стратегії на основі тимчасових змін цін на активи, називають спредерами. Спредери вивчають закономірності та взаємозв'язок цін на активи в різні періоди року і прогнозують їх на майбутні періоди. За допомогою аналізу та побудованого на ньому прогнозу спредери визначають максимальну різницю в цінах і у разі зростання цієї різниці вступають у біржову гру.

Поиск по сайту: