Ринку за видами діяльності

Однією з характерних особливостей розвитку ринкової економіки є становлення фондового ринку, який передбачає випуск та обіг цінних паперів. За останній час в Україні виникла система нормативних актів, які регулюють порядок випуску, обігу, реєстрації цінних паперів. Появлення такого об’єкта права власності, як цінні папери, дає можливість залучення значних коштів і майна фізичних та юридичних осіб в економіку України.

Одним з найпомітніших явищ, характерних для економіки України 90-х років XX ст., стало проведення масової приватизації підприємств та, відповідно, стрімке формування масштабного ринку акцій.

Успішне функціонування економіки у сучасних умовах неможливе без розвинутого та стійкого фондового ринку.

Стан ринку цінних паперів (РЦП)— це індикатор лібералізації економіки й успішного проведення ринкових реформ. Становлення цього ринку в Україні неможливе без активізації процесу соціально-економічних та політичних реформ. Будь-які масштабні економічні перетворення залишаються незавершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектора, здатного мобілізувати та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що обумовлені в цих документах, іншим особам.

Учасники РЦП — емітенти; інвестори й особи, що здійснюють професійну діяльність на цьому ринку (Закон України «Про державне регулювання цінних паперів в Україні»).

Учасниками ринку цінних паперів є:

> торговці цінних паперів;

> фондові біржі;

> торгово-інформаційні системи;

> депозитарії, реєстратори, зберігачі (ст. 1 Закону України «Про національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні);

> інвестиційні фонди;

> інвестиційні компанії;

> довірчі товариства;

> саморегулівні організації ринку цінних паперів (Наказ ДКЦПФР «Положення про саморегулівні організації», Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів»);

> банки;

> емітенти (ст. 2 Закону «Про цінні папери та фондову біржу»);

> інвестори (ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів»);

> аудиторські компанії (ст. 6 Закону України «Про аудиторську діяльність»);

> інформаційні агентства (Закон України «Про інформаційні агентства»).

Фінансові послуги на фондовому ринку за видами діяльності посередників класифікують наступним чином:

У зв'язку з прийняттям Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» Указ Президента від 25.09.02 р. розширив функції Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі — Комісія) і затвердив нове положення про неї. Уведено посаду виконавчого секретаря, який здійснює: організаційне; експертно-аналітичне; правове; інформаційне; матеріально-технічне; інше забезпечення діяльності Комісії.

Виконавчий секретар призначається за наказом Прем'єр-міністра звільняється з посади Президентом України.

Комісія є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, підпорядкована Президентові України і підзвітна КМУ. Комісія щорічно доповідає Президентові України про стан фондового ринку.

Задачі Комісії:

1) формування і забезпечення реалізації єдиної державної політики з розвитку фондового ринку і сприяння адаптації національного ринку до міжнародних стандартів;

2) координація діяльності державних органів з регулювання ринку цінних паперів;

3) державне регулювання і контроль за випуском і обертанням цінних паперів;

4)захист прав інвесторів;

5) сприяння у розвитку фондового ринку;

6) узагальнення практики використання законодавства України з цінних паперів;

7) здійснення державного регулювання і контролю у системі спільного інвестування.

Функції Комісії (загальна кількість функцій — 81):

Ø встановлення вимог до емісії і обігу цінних паперів (ЦП) і їх похідних, до випуску цінних паперів, у тому числі іноземних інвесторів;

Ø спільно з НБУ — встановлення додаткових вимог цінних паперів банків;

Ø встановлення стандартів випуску цінних паперів;

Ø видача дозволу на обіг ЦП українських емітентів за кордоном;

Ø здійснення реєстрації випуску ЦП;

Ø встановлення вимог до відкритого продажу ЦП;

Ø видача дозволу на здійснення будь-якої діяльності на РЦП;

Ø реєстрація фондових бірж і позабіржових торговців;

Ø координація роботи з підготовки фахівців;

Ø сертифікація фахівців;

Ø організація проведення наукових досліджень;

Ø встановлення порядку здійснення розрахунків національного депозитарія, який діє відповідно до Закону України «Про Національну депозитарну систему».

У 2001 році прийнятий Закон України «Про інститути спільного інвестування», що зіграв провідну роль у захисті інтересів інвесторів, завдяки чому український фондовий ринок був значно удосконалений.

Указ Президента України від 26.03.01 р. «Про додаткові заходи розвитку фондового ринку України» затвердив основні напрями змін на фондовому ринку на 2002 — 2005 рр.:

> централізація ринку;

> концентрація договорів з акціями стратегічних підприємств;

> збільшення прозорості в діяльності емітентів.

Структура торгів на первинному ринку:

Ø облігації – 77 %;

Ø деривативи – 18 %;

Ø акції – 5 %.

На вторинному ринку — 60% облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП).

Деривативи – стандартні документи, що засвідчують право і/або зобов'язання придбати або продати базовий актив на визначених умовах у майбутньому. Базовий актив – предмет деривативу: цінні папери; товар; грошові кошти, зокрема валюта.

Форвардний контракт — двостороння угода за стандартною формою, що засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час і на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін під час укладання контракту.

Ф’ючерсний контракт — стандартний документ, що засвідчує зобов’язання придбати (продати) базовий актив у визначений час і на визначених умовах у майбутньому.

Базовий актив ф'ючерсів — це тільки товарні ресурси (за узгодженням з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України) або грошові кошти (за узгодженням із НБУ).

Опціон – стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) базовий актив на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладення такого контракту або під час такого придбання за рішенням сторін.

Випуск опціонів — сукупність опціонів одного класу з однаковим терміном дії і датою виконання.

Емітенти опціонів — тільки юридичні особи – торгівці цінними паперами, що є членами фондової біржі або учасниками торгово-інформаційних систем (ТІС); їх власні засоби повинні відповідати нормативам встановленим ДКЦПФР.

Комісія може віднести будь-які види стандартних контрактів до опціонів або ф'ючерсів. Випуск опціонів і ф'ючерсів здійснюється як у паперовій, так і в безпаперовій формах. Під час укладання угоди-деривативу сторони повинні вказати хто є покупцем іхто — продавцем. Розмір плати за реєстрацію випуску опціонів встановлюється ДКЦПФР за узгодженням з КМУ.

Варанти — різновид опціону на покупку, який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями або облігаціями дає його власникові право на придбання простих акцій цього емітента протягом визначеного періоду за встановленою ціною. Варанти випускаються тільки ВАТ ітільки в документарній формі. Термін дії варанта не більше одного року. Обсяг базового активу емітента не повинен перевищувати 50% обсягу зареєстрованих акцій даного емітента. Не допускається випуск варантів для покриття збитків від господарської діяльності.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Вони використовуються як для здійснення розрахунків, так ідля застави для забезпечення платежів і кредитів. Емітентами цінних паперів виступають держава в особі уповноваженого органу, юридична особа і у випадках, передбачених законодавством, – фізична особа. Емітент від свого імені випускає цінні папери ізобов'язується виконувати обов'язки, затверджені в умовах їх випуску.

В Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акцій, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання держави, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери.

Акція – цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним. Вона дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподіленні майна при ліквідації акціонерного товариства. Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів та оформляється протоколом.

Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство). Випуск акцій можна почати тільки після реєстрації інформації про їх емісію в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Крім цього, необхідно опублікувати інформацію про випуск акцій в урядовій пресі або іншому офіційному виданні не менше як за 10 днів до початку передплати на ці цінні папери. Розміщення акцій відкритого акціонерного товариства здійснюється тільки проведенням передплати на акції. Головний принцип передплати полягає в тому, що коло осіб, які стануть власниками акцій, невідоме. Держателем акцій стане той, хто раніше сплатив вартість цих акцій. Акціонерні товариства закритого типу та акціонерні товариства, які створювалися в процесі приватизації, не реєстрували таку інформацію та не публікували її, тому що при створенні таких акціонерних товариств відкритий продаж акцій не відбувався. Але подальший розвиток фондового ринку і акціонерній форми власності буде вносити корективи в цей процес, прирівнюючи регулювання діяльності будь-яких акціонерних товариств.

Облігація ( лат. — зобов'язання) – це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

На внутрішньому ринку України випускаються облігації таких видів:

- облігації внутрішніх і місцевих позик;

- облігації підприємств.

Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик приймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими радами. Найвідомішим проектом з організації місцевої позики був облігаційний займ Харківської міської ради в середини 90-х років ХХ., який успішно завершився. Облігації підприємств можуть випускатися суб’єктами господарювання усіх передбачених законом форм власності, об’єднанням підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають власникам права на участь в управлінні. Рішення про випуск таких облігацій приймається емітентом і оформлюється протоколом. Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25% від розміру їх статутного фонду і лише після повної оплати усіх випущених акцій.

Інвестиційний сертифікат – цінний папір, який надає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів. Цей цінний папір випускається для відкритого розповсюдження і є інструментом сучасних фінансово-кредитних механізмів на ринку інвестицій.

Отже, до цінних паперів, які пропонуються для відкритого продажу суб’єктами підприємницької діяльності, можна віднести акції відкритого акціонерного товариства, облігації, а також інвестиційні сертифікати, які випускають інвестиційні фонди та інвестиційні компанії.

Найновішим видом інвестиційного сертифіката є сертифікат Фонду операцій з нерухомістю, який засвідчує право його власника на отримання доходу від інвестування в операції з нерухомістю відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»

Ощадний сертифікат – цінний папір у вигляді письмового свідоцтва банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку повної суми депозиту і зазначених в ньому процентів.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Дохід за ощадними сертифікатами виплачується при пред’явленні їх для оплати в банк, що їх випустив.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселевласнику).

Ринок цінних паперів – це частина ринку позичкового капіталу, де відбувається купівля-продаж цінних паперів; поділяється на біржовий, позабіржовий, первинний та вторинний.

Первинний ринок — це ринок перших і повторних випусків цінних паперів, де здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів.

Вторинний ринок – це ринок, на якому обертаються раніше емітовані на первинному ринку цінні папери. Вторинний ринок є незначним щодо первинного, але його темпи зростання постійно підвищуються і починають задовольняти інвестиційний попит.

Останнім часом відбувається падіння інтересу до облігацій внутрішньої державної позики після їх реструктуризації, а також за відсутності на ринку суттєвої кількості корпоративних та муніципальних облігацій.

Отже, фондовий ринок формується високими темпами. Менше ніж за 5 років випуск цінних паперів збільшився у 47 разів. Значна частина випусків акцій пов’язана із збільшенням статутного фонду в результаті індексації основних фондів, проведенням реорганізації акціонерних товариств. Але на нинішньому етапі акціонерні товариства є основними суб’єктами фондового ринку України.

У сучасних умовах реформування економіки використання інструментів фондового ринку є найефективнішим шляхом для залучення «дешевих» коштів. Загалом ресурси, що формуються у цій сфері, здатні перевищити за обсягами такі джерела фінансування, як банківські, державні і міждержавні кредити. Фондовий ринок дає можливості для інвестицій і тому постійно перебуває в центрі уваги державних органів влади України.

Важливу роль на фондовому ринку виконує депозитарна діяльність, сутність якої визначається наданням послуг щодо зберігання паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Згідно із Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» Національна депозитарна система складається з двох рівнів:

Ø нижній рівень — зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів (ЦП) і реєстратори власників іменних ЦП;

Ø верхній рівень — Національний депозитарій України ідепозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за договорами щодо ЦП.

Зберігачем виступає комерційний банк або торгівець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування цінних паперів і операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Реєстраторами є суб’єкти підприємницької діяльності (юридична особа), які одержали у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Депозитарний облік — облік цінних паперів на рахунках власників цінних паперів у зберігачів або облік у цінних паперах, який здійснює депозитарій для зберігачів та емітентів.

Сфера діяльності Національної депозитарної системи (НДС):

Ø стандартизація депозитарного обліку цінних паперів відповідно до міжнародних стандартів;

Ø уніфікація документообігу;

Ø відповідальність збереження усіх видів цінних паперів;

Ø акумулювання доходів за цінними паперами, що беруться на обслуговування системою;

Ø регламентація й обслуговування механізмів позики і застави цінних паперів, які обслуговуються системою;

Ø створення і впровадження комплексної системи обслуговування.

Національний депозитарій створюється у формі відкритого акціонерного товариства для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку. Уповноваженим органом управління часткою державної власності є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Види депозитарної діяльності:

· зберігання і обслуговування обертання ЦП на рахунках і операції емітента щодо випущених ним ЦП;

· кліринг та розрахунки за угодами відносно ЦП;

· ведення реєстрів власників іменних ЦП.

Учасники Національної депозитарної системи – це:

а) прямі учасники – депозитарії, зберігачі, реєстратори.

б) опосередковані учасники — організатори торгівлі цінними перами, банки, торгівці цінними паперами, емітенти.

Обслуговування договорів щодо ЦП у бездокументарній формі можуть проводитися тільки учасниками НДС. Процедури в НДС стандартизовані й інформація є конфіденційною.

Сертифікат цінних паперів, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, подає дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами, що представляє собою документарну форму цінного папера.

Порядок, умови здійснення депозитарної діяльності учасниками та контроль за діяльністю Національної депозитарної системи здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Поиск по сайту: