Правові основи діяльності установ з надання фінансових послуг

В Україні основними законодавчими актами, що регулюють банківську діяльність, є закони: «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про власність», «Про підприємництво», «Про державні гарантії повернення заощаджень громадян України».

Законодавче регулювання ринку цінних паперів виконують Закони «Про цінні папери іфондовий ринок», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Постанова Верховної Ради України «Про концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні».

Законодавче регулювання діяльності небанківських фінансових установ регулюється значною кількістю документів (приблизно 80): законами «Про підприємництво», «Про господарчі товариства», «Про лізинг», «Про кредитні спілки», декретами Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», «Про довірчі товариства» та ін. Відсутність системного законодавства й ефективних принципів регулювання діяльності фінансових установ є найбільш важливою проблемою розвитку ринку фінансових послуг. В основі взаємодії фінансових установ із клієнтами лежить принцип фідуціарності, тобто відносин, заснованих на довірі.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (ст. 7) урегульовані умови початку діяльності фінансової установи. Юридична особа здобуває статус фінансової установи після її внесення до державного реєстру фінансових установ.

Треба також звернути увагу на те, що згідно із законодавством діяльність фінансових установ в Україні підлягає ліцензуванню, тобто їх діяльність починається тільки після одержання ліцензії.

Світовий досвід висуває три основні умови для початку ефективної діяльності фінансової установи:

1) виконання законодавчо-нормативних умов з реєстрації й облікової політики;

2) створення внутрішніх положень з правил надання послуг відповідно до законодавства;

3) підготовка кадрів і персоналу відповідно до характеру фінансових послуг.

До фінансових установ висуваються вимоги щодо їх організаційно-правової форми. Ст. 8 зазначеного вище Закону встановлено, що фінансові установи можуть створюватися в будь-якій організаційно-правовій формі, якщо закони з питань регулювання окремих сегментів ринку фінансових послуг не містять спеціальних правил або обмежень; ст. 9 передбачає, що статутний капітал повинен бути сплачений у грошовій формі і розміщений на банківських рахунках. Продаж іпридбання частини капіталу фінансової установи здійснюється на умовах, встановлених законодавством України.

Діяльність фінансових установ відбувається на конкурентній основі відповідно до Закону України «Про обмеження монополізму недопущення несумлінної конкуренції підприємницької діяльності», де встановлено, що фінансові установи здійснюють свою діяльність з урахуванням вимог антимонопольного законодавства. Наприклад, обмежена участь однієї фінансової установи в статутному фонді іншої.

У фінансових установах обмежені права керівників і співробітників, які не можуть брати участь іприймати рішення про зобов’язання на їх користь або на користь установ чи підприємств, де вони або їх родичі мають діловий інтерес при укладанні договору з даною фінансовою установою.

Щодо реклами у фінансових установах, то забороняється надавати інформацію, що містить неправдиві відомості.

Для підвищення довіри клієнтів до фінансових установ останні повинні максимально забезпечити їх інформацією про фінансові показники діяльності, що підлягають опублікуванню; переліком послуг і тарифами на їх надання; кількісними показниками акцій, що знаходяться у власності членів його виконавчого органу, іпереліком осіб, частка акцій яких у статутному фонді перевищує 5%.

Усі фінансові установи підлягають обов'язковому зовнішньому аудиту. Його особливістю є:

- наявність спеціального сертифіката;

- відсутність спільних прав власності з фінансовою установою;

- входження до спеціального реєстру аудиторів фінансових установ.

Вимоги до клієнтів фінансових установ:

- ідентифікація особи — споживача послуги відповідно до її державної реєстрації;

- перевірка повноважень особи – споживача послуги;

- архівація документів, пов'язаних з ідентифікацією;

- оповіщення державних органів без інформування клієнта про сумнівні операції.

Важливим моментом при розгляді діяльності фінансових установ є те, що вони не несуть відповідальності за порушення комерційної таємниці, пов’язаної з проведенням сумнівних операцій; зобов'язані розробляти і впроваджувати програми з протидії і легалізації грошей, придбаних незаконним шляхом; можуть об’єднуватися в різні союзи й асоціації.

Об’єднання може придбати статус саморегулівної організації, якщо буде внесено до спеціального реєстру, що створюється уповноваженим органом з регулювання діяльності фінансових установ.

Література: 2; 8; 9; 10; 11; 17; 19; 20; 22, с. 40 – 53; 32, с. 13 – 14.

Поиск по сайту: