Інституційна структура ринку фінансових послуг

Структура будь-якого сегменту фінансового ринку, в тому числі і ринку фінансових послуг – це його організаційна побудова за певними ознаками. У світі не існує єдиного методу структуризації ринку фінансових послуг. У міжнародній практиці розвинених країн щодо структури фінансового ринку використовують дві ознаки: часову та інституційну. На вітчизняному ринку виділяють часову, інституційну і сегментарну ознаки структури фінансового ринку і його сегменту – РФП, згідно з якими виділяють грошовий сегмент РФП, інституційну і сегментарну структуру.

1. Часова ознака поділяє ринки за терміном обігу фінансових активів. Відповідно до часової ознаки на ринку фінансових послуг виділяють грошовий сегмент – ринок короткострокових грошових коштів, що виступають у платіжних засобах і ринок середньострокових і довгострокових грошових коштів, що представляють інвестиційний фактор у розвитку економіки (або ринок короткострокових, середньострокових і довгострокових капіталів).

2. Згідно з інституційною ознакою структура фінансового ринку розвинених країн складається з кредитно-фінансових інститутів (банків та інших установ) і ринку цінних паперів. Така структура має відмінності: у США переважають акціонерні кредитно-фінансові інститути, а в країнах Західної Європи і Японії – напівдержавні, державні і кооперативні. Інституційна структура вітчизняного ринку фінансових послуг багатьма авторами, які досліджують фінансових ринок і його сегменти, представлена по-різному. Самою поширеною точкою зору щодо інституційної структури РФП є та, що вона включає банківську систему, небанківські кредитні та контрактні фінансові інститути [22; 26; 36]. Але такі елементи інституційної структури представляють тільки фінансово-кредитну систему. Тому, на думку автора, інституційна структура вітчизняного РФП повинна включати такі елементи:

а) регулюючий (організаційно-технічний), що представлений органами державного регулювання РФП (ДКЦПФР, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, Антимонопольний комітет, Податкова служба тощо), інформаційними центрами, засобами зв’язку;

б) фінансово-кредитну систему, яка включає банківську систему, небанківські кредитні та контрактні фінансові інститути. Самими поширеними фінансовими інститутами вітчизняного РФП є такі структурні утворення:

• фондові та валютні біржі,
• комерційні банки,
• компанії (страхові, брокерські, дилерські, інвестиційні, холдингові,

трастові, андеррайтерів тощо);

• системи (національна депозитарна, міжбіржових і міжброкерських

зв’язків);

• фонди (інвестиційні, інноваційні, пенсійні, благодійні, гарантування вкладів тощо);
• реєстратори та зберігачі цінних паперів;
• розрахунково-клірингові установи;
• інформаційно-консультативні центри та ін.

3. Сегментарна структура ринку фінансових послуг – це його побудова за видами послуг, які надають фінансові інститути, що діють на ринку. За групами цих послуг РФП поділяють на грошовий, страховий, валютний, фондовий, кредитний, на ринок позик та інші, для яких характерні свої особливості функціонування, власні правила укладання угод з фінансовими послугами. Наприклад, така послуга, як надання кредиту може бути об’єктом діяльності грошового, кредитного, а також валютного ринку.

Поиск по сайту: