|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Загальна частина. Кримінальне право – це одна з галузей права України, яка є сукупністю юридичних норм, встановлених державою і санкціонованих її примусовою силою
Кримінальне право – це одна з галузей права України, яка є сукупністю юридичних норм, встановлених державою і санкціонованих її примусовою силою, що виникають із факту вчинення злочину. Кримінальний кодекс має своїм завданням, згідно з КУ, охороняти особу, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканість та безпеку, охороняти права й свободи громадян, державний суверенітет і суспільний лад України, увесь правопорядок від злочинних посягань. Ч. 1 ст. 1 ККУ закріплює своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянин6а, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Зі змісту цієї кримінально-правової норми ми бачимо, що основним завданням ККУ є 1) правове забезпечення охорони певних соціальних відносин і 2) запобігання вчинення злочинам. Предметом регулювання кримінального права виступають суспільні відносини, які виникають внаслідок вчинення злочину (кримінально-правові відносини). Ці відносини виникають з моменту порушення особою норм кримінального закону, в зв’язку з чим відповідна особа повинна понести кримінальне покарання. Учасниками є: з одного боку – особа, яка вчинила злочин, з іншого – держава в особі уповноважених на те органів чи осіб (це органи дізнання, слідства, прокуратури, суду тощо). Ці органи мають право і зобов’язані притягнути особу до крим. відповідальності за вчинений нею злочин і застосувати до неї покарання чи вжити інші кримінально-правові заходи. Особа, яка вчинила злочин, зобов’язана понести покарання та інші обмеження, пов’язані з кримінальною відповідальністю, і має право вимагати, щоб її відповідальність повністю відповідала положенням кримінального закону. Кримінально-правові відносини закінчуються після реалізації кримінального покарання. Вирішення викладених вище завдань здійснюється застосуванням специфічного для кримінального права методу правового регулювання (- це сукупність певних засобів, за допомогою яких регламентується та охороняються стосунки між людьми, між громадянами та організаціями, між громадянами і державою). Метод правового регулювання кримінального права має 2 складові: 1) визначення того, які суспільно небезпечні діяння є злочинами (наявність складу злочину); 2) які покарання застосовуються до осіб, що вчинили злочин (покарання являє собою одну з форм реалізації кримінальної відповідальності – обов’язок особи, яка винна у вчиненні злочину, зазнавати заходів держ. впливу, що полягає в передбаченому законом обмеженні її прав і свобод та реалізується з моменту винесення судом обвинувального вироку).
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |