АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Основні дані про хімічні матеріали

Читайте также:
  1. I.4. ОСНОВНІ МОДЕЛІ ЗВЕРТАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
  2. II. Основні напрями роботи, завдання та функції управління
  3. III. Основні правила та обов’язки працівників
  4. IV. Основні обов’язки власника або уповноваженого ним органу
  5. IV. Основні поняття і визначення,
  6. N 1243, 31.10.2011, Наказ, Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  7. V. Допоміжні матеріали.
  8. V. Допоміжні матеріали.
  9. V. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
  10. VII. 3. Матеріали методичного забезпечення заключного етапу.
  11. VII. Матеріали методичного забезпечення заняття .
  12. VІІ. Матеріали методичного забезпечення заняття

ГЛАВА

 

Хімічне чищення речового майна

 

Основні дані про хімічні матеріали

 

Одяг і інші вироби з тканин у процесі експлуатації (носіння) забруднюються. Забруднення можуть бути загальними, рівномірно розподіленими по усій поверхні виробу або у вигляді окремих плям. Обидва види забруднення звичайно бувають одночасно на одній речі.

На глибину і швидкість проникання забруднення в текстильні волокна насамперед впливають вид волокон, ступінь забруднення, вид забруднення, механічний вплив, гігроскопічність і набрякання текстильних волокон, а також фактура текстильного матеріалу.

Текстильні матеріали із шорсткуватою поверхнею в порівнянні з гладкими забруднюються швидше і легше. Забруднення рідиною вважається самим агресивним, тому що в результаті капілярності волокон воно значно швидше проникає усередину текстильного волокна. Тверді частинки, затримані на поверхні текстильного волокна, проникають усередину в результаті переносу їх рідиною, наприклад, дощовою водою. Але вони можуть потрапити й у результаті механічного впливу, що виникає при терті волокна об волокно, тканини об тканину і т.д. особливо в місцях біля складок, підкомірців, манжет, нижньої частини рукава і т.д., де вони більше усього забруднюються і зношуються.

Між матеріалом і забрудненнями існують наступні зв'язки:

- механічний;

- хімічний;

- адсорбційний.

Механічний зв'язок – самий звичайний й поширений. Він виникає при забрудненні виробів твердими частинками.

Хімічний зв'язок – дуже міцно зв'язує забруднення з тканиною. Він виникає при зіткненні матеріалу з різноманітними речовинами, що містять переважно барвні речовини (фрукти, медикаменти, вино, чорнила і т.д.), а також із речовинами, здатними реагувати з текстильними волокнами (різноманітні мастила, іржа і т.д.). На практиці цей зв'язок виявляється у вигляді різноманітних плям, що утворяться в місцях забруднення. Іноді ці плями не можна видалити звичайною хімчисткою органічними розчинниками. Їх усувають лише спеціальними плямовиводними засобами, у результаті чого порушується зв'язок між тканиною і плямою. Бувають випадки, коли пляму неможливо видалити, не пошкодивши тканину, наприклад, якщо забруднена дуже сильно або час дії забруднення тривалий.

Адсорбційний зв'язок між матеріалом і забрудненням пояснюють по-різному. Деякі вважають адсорбцію взаємним притяганням молекул. У цьому випадку, якщо забруднення і тканина мають специфічну спорідненість, виникає адсорбційний зв'язок. Інші вважають, що адсорбційні зв'язки в основі своєї нагадують адсорбцію газів твердою речовиною. Існує і така думка, що оскільки забруднення містить речовину, спроможну вплинути на поверхневий натяг, то виникає орієнтоване розташування молекул на поверхні стику між забрудненнями і текстильним матеріалом. При цьому зв'язок зміцнюється. До адсорбційних зв'язків відносяться вільні джерела енергії, наприклад, у деяких целюлозних і натуральних волокон, що представляють собою вільні валентності текстильного матеріалу.

Склад забруднення, що потрапляють на тканину з навколишнього середовища непостійний і залежить від багатьох факторів: забруднення повітря пилюкою, вихлопними газами автотранспорту, від умов роботи і складу грунту. Крім того, до складу забруднення входять виділення людського тіла (піт, шкірний жир, сечовина і т.д.), пилюка, масложирові, чорнильні, білкові, кров'яні й інші плями. Постійним джерелом забруднення одягу являється повітря, у якому знаходиться велика кількість забруднень (у промисловому місті після дощу в 1 м3 повітря міститься біля 30 тисяч пилин, а в суху погоду їхня кількість досягає 130 тисяч і більш). Таким чином, забруднення являють собою суміш цих речовин.

речовини, які забруднюють, в основному розподіляються по усій поверхні одягу (тканини) і тому їх можна назвати загальними забрудненнями.

З огляду на те, що по кількості і якісному складу класифікувати забруднення важко, забруднення розділяють по розчинності на 3 групи:

1. Розчинні в органічних розчинниках і нерозчинні у воді: умовно називані «жирові». До цієї групи відносяться тваринні, рослинні жири, мінеральні мастила, різноманітні смоли, віск, парафіни, частина виділень сальних залоз людського поту.

2. Розчинні у воді й органічних розчинниках, умовно називані «водорозчинні». До них відноситься основна частина потових виділень, речовини білкового походження.

3. Нерозчинні у воді й органічних розчинниках, умовно називані «механічні» або «пігментні». До них відносяться сажа, дорожній пил, глина й ін.

Практика показала, що перша група складає приблизно 40 – 70%, друга – 5%, третя – 25 – 55% усього обсягу забруднення.

Проводилися дослідження, яке текстильне волокно легше усього забруднюється. Виявилося, що натуральне волокно, у першу чергу вовна і бавовна, забруднюються швидше, ніж хімічні. Це пояснюється структурою натуральних і хімічних волокон.

Необхідно мати на увазі, що включення окремих забруднень у ту або іншу групу являється умовним. Так, наприклад, ряд тваринних і мінеральних мастил, знаходячись на волокнах у вигляді тонких плівок, окисляючись киснем повітря, переходять у нерозчинні у воді й органічних розчинниках забруднення. Точно також білкові речовини при нагріванні коагуліруються і переходять у нерозчинні стани.

Забруднення, що знаходяться на тканині, надають відому роль у деструкції волокон. Пил, пісок і інші речовини, частинки яких мають гострі краї, під час носіння сприяють стиранню тканини одягу. Забруднення тканини білковими і цукристими речовинами, особливо при збереженні її в сирому приміщенні, може служити середовищем для розвитку різноманітних мікроорганізмів, що сильно руйнують волокна тканини. На міцність волокон тканини також впливають виділення поту, що унаслідок кислої реакції (Рн = 3,8 – 5,6) будуть постійно знижувати міцність волокон, особливо целюлозних, як більш вразливих до дії кислот. Деякі види забруднень можуть утворювати дуже міцні з'єднання з волокном. Прикладом цього являється плями іржі, старі плями крові і масложирових забруднень. Ці з'єднання можна зруйнувати (і то не у усіх випадках) за допомогою хімічних матеріалів: відновлювачів, окислювачів і ферментів.

Процес забруднення одягу і зв'язку його з волокном можна розглядати як комплекс фізичних, хімічних і інших процесів взаємодії з волокном. Цими, що послідовно відбуваються процесами є:

1. Адсорбція (осідання) забруднення на поверхні волокна.

2. Дифузія (проникнення) забруднення усередину волокна.

3. Закріплення забруднення на волокні.

Склад загальних забруднень і характер їхнього зв'язку з волокном визначають і методи їх видалення. Загальні забруднення можна видалити наступним способом:

1. Механічним методом (щіткою).

2. Водяними розчинами миючих речовин (пранням).

3. Екстрагуванням жирових забруднень органічними розчинниками з наступною обробкою водяними розчинами миючих речовин для видалення забруднень, що залишилися, розчинних у воді і пігментних забруднень (хімчисткою).

Обробка верхнього одягу в мильне – содових розчинах мають ряд недоліків: усадка тканин, часткове вимивання апрету, а в ряді випадків зміна забарвлення і деформація, що погіршує зовнішній вигляд виробу.

Хімічне чищення проводиться з метою видалення масложирових забруднень із поверхні за допомогою органічних розчинників. Хімічне чищення має наступні переваги перед пранням:

- обробка розчинниками відбувається при звичайній температурі, без підігріву, що дозволяє чистити овчинне – шубні вироби і хутряні, шапки-вушанки, вата в прокладках, що утеплюють, майже не піддається жмуткуванню, завдяки чому краще зберігається теплозахисні властивість курток, ватного спецодягу;

- хімчистка не викликає усадки виробів і лише незначно змінюють колір виробів;

- краще видаляє масложирові забруднення;

- дешевше прання.

Недоліком в основному через розчинники – або вони токсичні, або вогненебезпечні. Хімічне чищення одягу являється молодою галуззю і поки ще не вдалося остаточно визначити механізм взаємодії забруднених текстильних волокон із хімічними розчинниками.

Процеси хімічного чищення мало вивчені і вимагають подальшої послідовної роботи. Спеціалісти підтверджують, що хімічне чищення є процес розчинення органічних і мінеральних забруднень в органічних розчинниках, тобто розчинення органічних і мінеральних жирів, мастил, смол, лаків і т.д. у хлорованих вуглеводнях. Питання про розчинність є наріжним каменем теорії розчинів.

Для видалення забруднень з одягу, що поступає у хімічне чищення, в апаратах застосовуються різноманітні розчинники. Вони повинні задовольняти наступним вимогам:

- добре розчиняти жири й мастила, при цьому не повинні послабляти міцність і розчиняти звичайні текстильні волокна;

- не викликати усадки тканин і ослаблення або розчинення барвників;

- не надавати запаху вичищеним предметам одягу;

- повинні бути достатньо летучими, щоб можна було їх регенерувати і легко видаляти в короткі строки при сушці одягу без тривалого нагрівання і застосування високих температур;

- не викликати корозії обладнання, незалежно від присутності води;

- повинні бути не отрутними;

- незаймисті, що кращим засобом відповідало б протипожежній безпеці.

Проте деякі рідини задовольняють цим вимогам. В даний час застосовують фракції нафти, що мають високі температури кипіння (уайт – спірит і деякі види бензину) і хлоровані вуглеводні. До останніх розчинників відносяться трихлоретилен, перхлоретилен, чотирьоххлористий вуглець.

 

1. Трихлоретилен C2HCL3 CL CL

| |

C = C

| |

CL H

 

Одержується з тетрахлоретилена шляхом кип'ятіння його з вапном. Являє собою безбарвну рідину з характерним запахом, що нагадує хлороформ, що присутні усім розчинникам, що містять хлор, не горить. Питома вага трихлоретилену 1,465, температура кипіння - +87,190С, температура замерзання - – 730С. Пари його шкідливі. З ефіром, спиртом, бензином, хлороформом змішається в будь-яких пропорціях. Розчинність води в трихлоретилені 0,032 г на 100 г розчинника, розчинність трихлоретилену у воді 0,11 г на 100 г води.

Незважаючи на малі величини розчинності, вони мають велике значення при застосуванні трихлоретилену. Трихлоретилен під дією води розкладається з утворенням соляної кислоти по рівнянню:

О

//

C2HCL3 + H2O ® C2H2CL2O + HCL CH2CL – C

\

CL

Незважаючи на повільне протікання реакції гідролізу, вона усе ж становить небезпеку, тому що при цьому відбувається накопичення соляної кислоти, що служить причиною корозії обладнання і появи іржавих плям на оброблюваному одязі, а також причиною руйнації тканин, що особливо містять целюлозні волокна. Для запобігання утворення кислоти в трихлоретилен уводять так називані стабілізатори – аміни, що розчиняються в ньому, різноманітні інгібітори і т.д. Незважаючи на це в результаті багаторазової перегонки соляна кислота все-таки накопичується. Тому рекомендується в якості профілактики добавляти різноманітні лужні речовини (соду, крейду) при його збереженні в цистернах і в дистиляторах після його очищення. При температурі понад +300С трихлоретилен утворює емульсію з водою, розшаровується при більш низьких температурах. З цієї причини при недостатньому охолодженні в процесі дистиляції забрудненого розчинника вода потрапляє в збірники розчинника, що може привести до пошкодження оброблюваного одягу і корозії обладнання. Тому температура розчинника, що стікає при перегонці, не повинна перевищувати 20 – 250С. Трихлоретилен схильний окислюванню при сильному освітленні і при нагріванні понад +1000С, в присутності кислот. Реакція протікає по наступній формулі:

 

C2HCL3 + O2 ® COCL2 + CO + HCL

 

Особливо небезпечна реакція з виділенням фосгену, що може виникнути при палінні в приміщенні, що містить пари трихлоретилену. Курити в цих приміщеннях категорично заборонено. Пари трихлоретилену в 4,5 рази важче повітря. З огляду на це, витяжну вентиляцію в цеху хімічного чищення, що працює на хлорованих розчинниках, варто виконувати з нижнім відсмоктуванням.

Трихлоретилен широко застосовується при знежирюванні одягу, тому що добре розчиняє мастила, жири, парафін, каучук, мастильну фарбу і т.д. Для чищення одягу, виготовленої клейовим методом, не придатний. Він активний і зменшує м'який гриф хутряних і вовняних виробів.

 

2. Перхлоретилен (тетрахлоретилен) C2CL4 CL CL

| |

C = C

| |

CL CL

 

Утворюється при нагріванні без доступу повітря різноманітних поліхлорпохідних вуглеводнів. Перхлоретилен – безбарвна важка мало летуча рідина з запахом ефіру, не горить. Питома вага його – 1,619, температура кипіння – +1210С, температура замерзання – – 18,00С, розчинність у воді при +250С складає 0,15 г на 100 г води.

Перхлоретилен на противагу трихлоретилену стійкий до дії води і тому не викликає корозії металів. Він володіє меншою окисляємістю в порівнянні з трихлоретиленом, але усе ж при збереженні на світлі і під дією високої температури окисляється з утворенням трихлоруксусної кислоти і фосгену.

Через дуже низку летучості, він менше токсичний, ніж трихлоретилен. У відношенні розчинюючої дії перхлоретилен подібний із трихлоретиленом, але менше активний. Завдяки цьому після обробки одягу в ній зберігається залишковий зміст жиру, і оброблений одяг має велику м'якість на дотик (м'який гриф). Перхлоретилен майже не впливає на клейові шви. В даний час займає головне місце у виробництві хімічного чищення одягу й одержав саме широке поширення в практиці підприємств побутової хімії.

3. Чотирьоххлористий вуглець CCL4 утворюється в результаті впливу хлору на сірковуглець. Безбарвна, важка, летуча рідина. Питома вага – 1,59, температура кипіння - +76,50С, температура замерзання - – 230С. Добре розчиняє жири й мастила, парафін, оліфу, штучну і деревну смоли, лаки, клей, які застосовуються при готуванні одягу клейовим способом, а також фурнітуру з полістиролу. На фарбування виробів не впливає. У присутності води CCL4 гідролізується з утворенням соляної кислоти:

 

CCL4 + H2 O ® HCL + CO 2

 

Під дією сонячних променів розкладається, виділяючи соляну кислоту. Отрутний. Тому під час роботи з чотирьоххлористим вуглецем потрібна особлива обережність, вентиляція, що безвідмовно працює і регулярно провітрюване приміщення. Він більш токсичний, ніж інші хлорвуглеці, тому його застосування на виробництві обмежено.

4. Уайт – спірит. Чиста, прозора, трохи жовтувата рідина з запахом гасу – продукт переробки нафти. Є розчинником для лаків і фарб, добре розчиняє жири, віск, асфальт, парафін, мастила, взуттєвий крем і ін. Він не впливає на міцність волокон, на забарвлення, на фурнітуру виробів. Недоліки його – вогненебезпечний і отрутний. Основним недоліком є його вибухо – і пожежонебезпека, що обмежує його застосування для чищення одягу.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.)