Охорона праці при проведенні фізіотерапевтичних процедур

Устрій, експлуатація та техніка безпеки фізіотерапевтичних кабінетів регламентовані правилами, які затверджені Міністерством охорони здоров’я України. Їх виконання обов’язкове для кожного кабінету незалежно від його розміру:

- виконання правил техніки безпеки при проведенні та організації фізіотерапевтичних процедур є основою тривалої роботи апаратури, якісного проведення процедур та їх безпеки;

- до роботи допускається персонал, який має документи про спеціальну підготовку та який пройшов інструктаж з техніки безпеки;

- інструктаж проводиться 1 раз на рік, про що робиться запис в журналі.

- паспорти апаратів, які знаходяться в експлуатації, повинні зберігатися в кабінеті;

- апаратуру в кабінеті розставляють по схемі, яка затверджена керівником;

- всі апарати, які мають 01 и 1 клас електробезпеки, підлягають обов’язковому заземленню, його надійність контролюють 1 раз в 2 місяці;

- апарати, які виконані по 2 класу електробезпеки, не заземлюють, а ефективність ізоляції перевіряють кожний місяць;

- 1 раз в три місяці проводять настройку апарата та його профілактичну перевірку в сервісному центрі;

- кабінет розташовують в сухому, світлому, вентильованому приміщенні, апарати захищають від ударів та потрясінь;

- виключають з роботи несправні апарати, з пошкодженими проводами та їх надривами;

- під час процедури хворий не повинен спати і читати. Процедури проводять в положенні лежачи або сидячи, хворого знайомлять з характером відчуттів, виникаючих під впливом апарату;

- персонал кабінету повинен вміти надавати першу допомогу постраждалим від ураження електричним струмом [15].

Висновок до розділу 5

Розроблений план заходів з охорони праці при проведенні реабілітаційних процедур, що вміщують: вимоги до приміщень в яких проводяться реабілітаційні заходи; заходи з техніки безпеки при проведенні занять; та вимоги до реабілітолога, який проводить захід.

Для інструктора ЛФК, масажиста та фізіотерапевта важливим являється дотримання обов’язків, правил а також техніки безпеки.

ВИСНОВКИ

1.За даними спеціальної літератури мною було проведено аналітичний огляд існуючих технологій фізичної реабілітації після вогнепальних поранень стегнової кістки з використанням різноманітних методів та засобів,в тому числі і технічних.

Більшість літературних джерел вказують на важливість адекватного первинного лікування та інтегрування в програму фізичної реабілітації новітніх методів та засобів фізичної реабілітації. Існуючі програми реабілітації після переломів стегнової кістки потрібно адаптовувати під особливості переломів після вогнепальних поранень. Головним напрямом вдосконалення фізичної реабілітації після переломів в наслідок вогнепальних поранень є впровадження програм в яких враховуються особливості переломів в наслідок вогнепальних поранень.

2.Охарактеризовано ускладнення при вогнепальних пораненнях стегнової кістки. Важливим фактором подальшого повного та швидкого одужання при таких переломах є первинна хірургічна обробка рани, що запобігає розвитку ускладнень у прилеглих до перелому тканин.Якщо ж первинна хірургічна обробка була виконана несвоєчасно та неякісно - то подальше лікування та відновлення буде проходити значно ваще. На терміни реабілітації впливають: вік пораненого,важкість перелому,час початку реабілітаційних заходів,фізична підготовленість пораненого,відсутність ускладнень,супутніх захворювань, а також бажання займатися фізичними вправами.

У більшості випадків передопераційний період після переломів в наслідок вогнепальних поранень триває значно довше ніж при звичайних неускладнених переломах стегнової кістки.

Після проведення остеосинтезу наступає ранній після операційний період. Термін залежить від тяжкості перелому,наявності ускладнень і т.д.

У ранньому післяопераційному періоді поранений знаходиться в суворо постільному режимі,а вправи використовувалися такі як і на попередньому періоді. Фізіотерапія направлена на стимуляцію консолідації перелому. У цьому періоді були впроваджені механотерапевтичні процедури. Здебільшого використовувалися апарати пасивного відновлення рухливості.

Пізній післяопераційний характеризується збільшенням навантаження на організм. У цьому періоді були використані фізіотерапевтичні та механотерапевтичні процедури. У відновному періоді застосовувались:

ізометричні, загальнорозвиваючі,спеціальні вправи; гідрокінезіотерапія;і т.д.

3.На основі науково-методичної літератури,проведених досліджень мною було розроблено програму фізичної реабілітації при вогнепальних пораненнях стегнової кістки.

Основними відмінностями програми фізичної реабілітації переломів в наслідок вогнепальних поранень від програми реабілітації звичайних неускладнених переломів є –подовжений термін фізичної реабілітації.

Врахування особливостей переломів пов’язаних з вогнепальними пораненнями значно впливає на швидкість та якість відновлення пацієнта. Важливо враховувати психо-емоційний стан пораненого та слідкувати за ним на всіх етапах фізичної реабілітації.

Поиск по сайту: