Особливості передопераційного періоду

Остеосинтез після вогнепальних поранень стегнової кістки виконують тільки після первинної хірургічної обробки рани,знезараження та загоювання тканин які були піддані дії ранячого снаряду [73]. Вогнепальні переломи часто супроводжуються ускладненнями через ушкодження м’яких тканин,нервових закінчень та судин у зоні вражаючої дії ранячого снаряду [4]. Особливістю передопераційного періоду після вогнепальних поранень є те що цей період триває довше ніж після звичайних переломах,є більш відповідальним та складним.

Вибір методу лікування залежить від тяжкості ушкодження м'яких тканин і тяжкості загального стану пораненого, та часу після поранення.

Успіх лікування залежить від якості первинної хірургічної обробки і стабільності остеосинтезу. Первинна хірургічна обробка займає одне з найголовніших місць у лікуванні вогнепальних поранень.

Стан функцій опорно-рухового апарату в передопераційному періоді має велике значення в успіху оперативного лікування і у відновлювальному лікуванні післяопераційного періоду [69].

При вогнепальних переломах рухова функція враженої кінцівки значно знижена або найчастіше повністю відсутня. Наявність больового синдрому призводить до обмеження рухів, і як наслідок, гіпотрофії м'язів і перерозподілу їх тонусу. Виникають склеротичні зміни і зниження еластичності тканин м'язів, збільшення часу їх скорочення і розслаблення.

При такому стані м'язів погіршується трофіка всіх тканин нижньої кінцівки. Трофічні порушення призводять до розвитку ускладнень.

Враховуючи вищесказане, важливість передопераційної реабілітації незаперечна [71].

До програми передопераційної реабілітації хворих належить [51]:

-психоемоційна підготовка;

-загальне зміцнення фізичного стану;

-обстеження щодо планування оперативного втручання;

-навчання правилам рухового режиму в ранній післяопераційний період;

-навчання вправам, які рекомендовані для раннього післяопераційного періоду(дихальна та лікувальна гімнастика).

У комплекс відновного лікування в передопераційний період обов'язково входили вправи для поліпшення функції дихання.

Методика застосування спеціальних дихальних вправ вимагає дотримання декількох основних правил: глибоке, повільне і ритмічне дихання з подовженим видихом; використання діафрагмального, реберного і змішаного дихання [77].

При діафрагмальному диханні найбільш активно приймає участь нижній відділ легень. Цю вправу найкраще виконувати у вихідному положенні лежачи на спині. У сидячому положенні на низькому стільці з фіксованим плечовим поясом найбільш активно включається реберне дихання, при цьому найкраще здійснюється вентиляція верхівок легенів. У вихідному положенні сидячи, опершись на спинку стільця тілом, активно здійснюється змішаний тип дихання з повною вентиляцією середніх сегментів легень [11].

Враховуючи клінічні прояви захворювання (порушення рухів, контрактури суглобів, виражені больові відчуття), в передопераційному періоді масаж є основним і обов'язковим методом лікування з арсеналу кінезіотерапії, що входять в комплекс передопераційної реабілітації хворих з ВПСК.

Під впливом масажуючих рухів посилюється виділення тканинних гормонів, що беруть участь у передачі нервових імпульсів в центральну нервову систему, пересування лімфи, крові, тканинної рідини, поліпшуються трофічна функція, провідність нервів, процеси регенерації. Масаж сприяє більш швидкому утворенню кісткової мозолі, стимулює життєдіяльність опорно-рухового апарату, покращує еластичність зв'язкового апарату, попереджає або сприяє зменшенню контрактур [54].

Під впливом масажу зв'язковий апарат, суглоби набувають велику рухливість. Масаж усуває ускладнення, що утворюються при травмах або захворюваннях зморщування суглобових сумок, сприяє зменшенню навколо суглобових набряків, прискорює видалення суглобових продуктів розпаду, попереджає розвиток наслідків мікротравми суглоба. Позитивна дія масажу на зв'язки, суглоби пояснюється зігріваючою дією ділянки, що масажується, посиленням крово-лімфообігу, активізацією утворення синовіальної рідини.

Мета массажу [43]:

- поліпшити крово-і лімфообіг в уражених кінцівках(якщо рани зажили);

- сприяти зменшенню больового синдрому;

-протидіяти тугорухомості,обмеження рухів у суглобах і розвитку контрактур;

- поліпшити трофічні процеси в тканинах кінцівок;

- поліпшити загальний стан.

Методика класичного масажу

Області масажу: попереково-крижова, сіднична зона, кульшовий суглоб, стегно. Послідовність проведення: передня, потім задня поверхня стегна, сідничні м'язи, попереково-крижова зона. При проведенні масажу проводиться вибірковий вплив на медіальну групу м'язів (що приводять) стегна, велику, середню і малу сідничні м'язи, квадратний м’яз.

Методика проведення лімфодренажного масажу. Лімфодренажний масаж розпочинається зі здорової кінцівки. Процедура проводиться на передопераційному періоді. Попередньо необхідно встановити локалізацію больових точок. Цей вид масажу направлений на підтримку нормального метаболізму, тому що лімфодренажна система, крім дренування рідини, відповідає за формування імунітету та фільтрацію [71].

Лімфодренажний масаж спрямований на підсилення відтоку лімфи і венозної крові. При виконанні масажу дія спрямовується на зону проекції основних лімфатичних вузлів (пахово-стегнових, підколінних). Для отримання стійкого ефекту лімфодренажний масаж проводиться у передопераційному періоді та поєднується з методами ІХТ, холодотерапією.

Під час процедури руками знімається напруга і спазм по всій нижній кінцівці, на поверхні та в глибоких тканинах. І тільки потім здійснюються прийоми «прокачування» лімфатичної системи. Ручний лімфодренаж виконується м’якими, легкими хвилеподібними рухами знизу вгору за рухом лімфи. Всі рухи - плавні і м’які, викликають заспокійливий, релаксуючий ефект. Під час процедури у пацієнта не повинно виникати больових відчуттів. Рухи проводять ледь доторкаючись шкіри пацієнта. Час проведення лімфодренажного масажу складає 15–20 хвилин [25].

Таким чином, тривалість і характер передопераційної підготовки хворих значною мірою залежать від стадії і активності процесу, тяжкості і типу деформацій. Він покращує еластичність м’язово-зв’язкового апарату, тим самим попереджує або сприяє зменшенню контрактур. Також впливає на тривалість передопераційної підготовки, на наявність ускладнень спричинених дією ранячих снарядів,тобто ступінь ушкодження шкіряного покриву в зоні ураження,ушкодження нервів та судин [55].

Комплекс передопераційної підготовки вміщує ЛФК, спрямовану на зміцнення м’язів нижніх і верхніх кінцівок (для підготовки користуванням милицями але без навантаження ушкодженої кінцівки яка буде в подальшому прооперавана) [38].

Таблиця3.2

Перелік реабілітаційних заходів на ранньому післяопераційному періоді

Комплекс вправ лікувальної гімнастики на передопераційному періоді в стаціонарі:

В.п. лежачи на спині:

Вправа 1. Напруження м’язів черевного пресу, утримувати 5–7 сек. в.п., 10 разів.

Вправа 2. Напруження сідничних м’язів, утримувати 5–7 сек. в.п., 10 разів.

Вправа 3. Напруження м’язів спини, утримувати 5–7 сек. в.п., 10 разів.

Примітка:статичні вправи обов’язково супроводжувалися фазою повного розслаблення.

Вправа 4. Підняти руки угору – вдих, опустити видих. На подовженому видиху втягнути черевну стінку (3–5 разів).

Вправа 5. Права рука на грудній клітині, ліва на черевній стінці. Повільно вдихнути та з опором видихнути (3–5 разів).

Вправа 6. Підняти та опустити здорову нижню кінцівку (5 разів).

Вправа 7. Те ж саме з протидією методиста (5 разів).

Примітка: вправи з вагою виконувались до відчуття втоми.

В.п. Сидячи або лежачи з випрямленою ногою.

Вправа 8. Напружити чотириголовий м’яз стегна (потрібно відчути рух наколінника вгору і зафіксувати його в цьому положенні на 5–10 с), постізометрична релаксація чотириголового м’яза стегна.

Вправа 10. Вдих – нахилитись, намагаючись дотягнутись руками до пальців стоп (потрібно відчути натяг на задній поверхні стегна і гомілки). Зафіксувати це положення на 5–10 с, постізометрична релаксація задньої групи м’язів стегна і гомілки.

У передопераційному періоді реабілітації показано застосування фізіотерапевтичних засобів. З їх допомогою поліпшуються обмінні процеси в тканинах, посилюється кровообіг, підвищується імунітет, прискорюються окислювально-відновні процеси. До комплексу фізіотерапевтичного лікування відносяться: УФО, магнітотерапія, електроміостимуляція, діадинамічні струми [74].

Вогнепальні поранення і травматичні ушкодження кінцівок в ряді випадків вимагають їх тривалої іммобілізації, яка може спричинити розвиток м'язової атрофії і контрактур (тугорухливості суглобів).

У профілактиці та лікуванні даних ускладнень основна роль відводиться лікувальній фізкультурі та масажу. Однак і методи фізіотерапії мають істотне значення. Так, при тугорухливості суглобів перед ЛФК і масажем доцільно проводити парафінові (озокеритові) аплікації тривалість до 20-30 хв., процедури сприяють зняттю підвищеного м'язового тонусу, розвитку активної гіперемії, підвищення трофіки тканин, зменшенню больових відчуттів при подальшій ЛФК [56].

При лімфостазі і набряку дуже важливо активізувати лімфоток, поліпшити дренажну функцію глибоких судин. З цією метою застосовують ручний масаж, спочатку сегментарної зони і вище зони ураження, потім області ураження. Використовується і апаратний масаж - вібраційний (пневмомассаж). В останні роки, у госпіталях, ефективним методом активації дренажу є апарат «ЛимфаВижин» [34]. Безпосередніми механізмами дії електростимулюючих впливів з використанням апарату «ЛимфаВижин» є поліпшення моторики, збільшення швидкості відтоку лімфи, зняття спазму периферичних артерій, нормалізація параметрів венозного відтоку, протинабрякову та протизапальну дію, поліпшення трофіки та регенерації різних тканин організму, зменшення склерозування і фіброзу тканин, а також блокада патологічної імпульсації. Все це допомагає уникнути тромбозів вен, емболії і кровотеч. Процедура здійснюється 20-30 хвилин, щодня, від 4 до 10 процедур [22]. З цією ж метою застосовують імпульсну низькочастотну магнітотерапію за вищевказаними методиками.

З метою знеболювання в період активної розробки, на область суглоба проводиться анальгін-електрофорез (3-5% розчину анальгіну в 20-25% розчині ДМСО) при щільності струму 0,05-0,1 мА / см2, тривалість 15-20 хв, на курс 10-15 щоденних процедур.

Для розм'якшення сполучнотканинних утворень в цей же період призначають електрофорез ферментних препаратів (лідазу, ронідаза, трипсину) і йоду або фонофорез цих препаратів, а також гідрокортизону, трилону Б, аміназинової мазі на область суглоба. При електрофорезі 64 ОД лідазу (0,5г ронідаза) використовується ацетатний буферний розчин (15-20 мл), а для 10мг трипсину - боратний буферний розчин (15-20 мл).

Щільність струму 0,05-0,1 мА / см2, тривалість впливу 15-20 хв, на курс 10-15 щоденних процедур [74].

При фонофорезі зазначених препаратів інтенсивність впливу 0,4-0,6 Вт / см2, режим безперервний, час впливу 7-10 хв, курс лікування 10-15 процедур.

Зростає лікувальний ефект при поєднанні грязелікування і фонофорезу. При контрактурах суглобів використовуються і мікрохвильова терапія в слаботепловий дозуванні (20-40 Вт), тривалість 10-15 хв, щодня, на курс 6-10 процедур.

Більш швидкому відновленню функції кінцівки сприяє бальнеолікування, підводний душ-масаж, басейн з комплексом ЛФК.

Ефективність відновлювального лікування значно зростає при використанні електростимуляції, яка сприяє нормалізації і підтримці фізичного стану і працездатності, попереджає розвиток нервово-м'язових розладів, контрактур і м'язових атрофій [73].

Поиск по сайту: