Господарські міністерства (відомства) як органи господарського керівництва. 1 страница

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Навчальний посібник

За редакцією доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України В.Л. Ортинського

Київ

„Знання”

УДК

ББК

Автори: доктор юридичних наук, професор В.Л. Ортинський, кандидати юридичних наук, доценти О.В. Кондратюк, С.В. Кондратюк, Г.В. Смолин, О.В. Грищук, заслужений юрист України Г.С. Гулик, ст. викладач О.В. Ременяк, ст. викладач І.І. Огородник.

Рекомендовано вченою радою Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол № 2 від лютого 2008 р.)

Рецензенти:

В.М. Косак, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України,

Є.І. Моршнєв, кандидат юридичних наук, доцент,

Я.М. Кашуба, кандидат економічних наук, Голова представництва Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва України в Львівській області, Радник голови Держкомпідприємництва України.

Господарське законодавство: Навчальний посібник/ За ред. доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України В.Л. Ортинського.- К.: Т-во „Знання”, 2008.- 313 с.

ISBN

ISBN

УДК

ББК

В.Л. Ортинський, О.В. Кондратюк,

С.В. Кондратюк, Г.В. Смолин, О.В. Грищук,

Г.С. Гулик, О.В. Ременяк, І.І. Огородник.

Анотація

У навчальному посібнику відповідно до програми курсу „Господарське законодавство”, висвітлено систему господарсько-правових норм, які регулюють суспільні відносини з організації та проведення господарської діяльності, а також пов’язаної з нею ринкової інфраструктури.

Для студентів неюридичних вищих навчальних закладів економічного спрямування, підприємців, а також всіх, хто цікавиться питаннями правового регулювання господарювання.

ЗМІСТ

Вступ......................................................................................................................................7

Тема 1. Господарське законодавство та господарські правовідносини. 9

1.1. Поняття господарського права та господарських правовідносин. 9

1.2. Відмежування господарських відносин від інших видів правовідносин. 14

1.3. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства. 15

1.4. Система господарського законодавства. 17

1.5. Проблеми вдосконалення господарського законодавства. 18

Контрольні запитання. 22

Тема 2. Правове регулювання підприємницької діяльності 23

2.1. Поняття та ознаки підприємницької діяльності 23

2.2. Види підприємницької діяльності 26

2.3. Суб’єкти підприємницької діяльності та коло осіб, яким забороняється займатись підприємницькою діяльністю. 27

2.4. Умови здійснення підприємницької діяльності. Порядок державної реєстрації суб’єктів підприємництва. 31

2.5. Припинення діяльності суб’єктів підприємництва. 38

Контрольні запитання. 41

Тема 3. Майнова основа господарювання. 41

3.1. Майно у господарській діяльності. 41

3.2. Право власності у сфері господарської діяльності, поняття, зміст. 44

3.3. Похідні від права власності майнові права суб'єктів господарювання. 46

Контрольні запитання. 49

Тема 4. Правовий статус суб’єктів господарювання. 49

4.1. Поняття, ознаки та види суб’єктів господарських правовідносин. 49

4.2. Загальна характеристика підприємств. 51

4.3. Загальна характеристика деяких видів підприємств. 55

4.4. Загальна характеристика господарських товариств. 59

4.5. Правовий статус громадянина - підприємця та інших суб’єктів господарювання. 68

4.6. Господарські організації 71

Контрольні запитання. 76

Тема 5. Господарські зобов’язання та договори. 77

5.1. Поняття, підстави виникнення та види господарських зобов’язань. 77

5.2. Виконання господарських зобов'язань. 80

5.3. Забезпечення виконання господарських зобов'язань. 83

5.4. Припинення господарських зобов'язань. 85

5.5. Господарські договори (загальна характеристика) 88

Контрольні запитання. 95

Тема 6. Юридична відповідальність за порушення господарського законодавства. 95

6.1. Поняття та ознаки господарсько – правової відповідальності. 95

6.2. Види господарсько-правової відповідальності 99

6.3. Функції та підстави господарсько-правової відповідальності 101

6.4. Форми господарсько-правової відповідальності 103

Контрольні запитання. 114

Тема 7. Вирішення та розгляд господарських спорів. 114

7.1. Досудове врегулювання господарських спорів. 114

7.2. Господарські суди в Україні. 117

7.3. Порядок розгляду справ господарськими судами. 120

7.4. Діяльність третейських судів в Україні. 129

Контрольні запитання. 136

Тема 8. Правове регулювання банкрутства суб’єктів господарської діяльності. 137

8.1. Поняття банкрутства. 137

8.2. Сторони у справі про банкрутство. 138

8.3. Стадії провадження у справі про банкрутство. 142

8.4. Санація боржника як судова процедура у справі про банкрутство. 145

8.5. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство. 147

8.6. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство. 149

Контрольні запитання. 153

Тема 9. Правове регулювання оренди державного та комунального майна. 153

9.1. Поняття договору оренди, об’єкту оренди. 153

9.2. Порядок укладення та припинення договору оренди. 156

9.3. Правове регулювання фінансового лізингу. 165

Контрольні запитання. 169

Тема 10. Правові засади приватизації. 170

10.1. Поняття і головна мета приватизації. 170

10.2. Об’єкти та суб’єкти приватизації. 172

10.3. Приватизаційний процес та способи приватизації. 181

10.4. Договірні відносини у сфері приватизації. 189

Контрольні запитання. 195

Тема 11. Правове регулювання біржової діяльності. 195

11.1. Поняття та юридичні ознаки біржі 195

11.2. Функції, права та обов'язки товарної біржі 198

11.3. Види біржових угод. 200

11.4. Правила біржової торгівлі 204

11.5. Правовий статус фондової біржі 207

Контрольні запитання. 209

Тема 12. Правове регулювання банківської діяльності та кредитно–розрахункових відносин. 210

12.1. Банківська система України. Національний банк України. 210

12.2. Банківські операції. 214

Контрольні запитання. 219

Тема 13.Правове регулювання цін та ціноутворення. 219

13.1. Поняття та функції ціни. 219

13.2. Політика ціноутворення. 220

13.3. Види цін та порядок їх встановлення. 222

13.4. Контроль за додержанням дисципліни цін та відповідальність за їх порушення. 225

Контрольні запитання. 227

Тема 14. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності. 227

14.1. Поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності. 227

14.2 Суб’єкти зовнішньоекономічних відносин та види їх діяльності. 229

14.3. Зовнішньоекономічний договір (контракт). 234

14.4. Ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. 236

14.5. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. 245

Контрольні запитання. 251

Тема 15. Правове регулювання економічної конкуренції. 251

15.1. Мета державного регулювання конкуренції та монополізму, антимонопольні органи. 251

15.2. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства. 257

Контрольні запитання. 274

Тема 16. Правове регулювання страхової діяльності. 274

16.1. Поняття, суб’єкти та об’єкти страхування. 274

16.2. Форми та види страхування. 278

16.3. Договір страхування. 284

16.4. Порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування. 291

16.5. Державний нагляд за страховою діяльністю. 293

Контрольні запитання. 297

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.. 298

ВСТУП

Світовий досвід вчить, що саморегулюючий механізм ринкової економіки не завжди відображає суспільний інтерес, а іноді є шкідливим для окремих її сегментів, особливо для споживачів. Діяльність господарюючих суб’єктів у нерегульованому середовищі важка і ризикована. Крім того, така ситуація породжує бюрократичне корупційне управління економікою, коли в обхід неконкретного законодавства можна домовитися із посадовцями відповідних державних органів. Як наслідок, нерегульованість в умовах становлення і розвитку ринкових відносин руйнує механізм оптимального господарювання як у державі, так і в окремих регіонах.

Тому цілком очевидно, що для досягнення стабілізації і розвитку економіки України, її інтеграції у світове господарство, необхідно забезпечити безумовний пріоритет правового регулювання над стихійними і нерегульованими ринковими процесами, метою якого є створення правопорядку у сфері господарювання. Визначальною правовою формою та інструментом регулювання становлення і розвитку господарських зв’язків, а також засобом поєднання суспільних і державних інтересів є господарське законодавство.

Перед усіма суб’єктами, що здійснюють господарську діяльність, підприємницьку чи організаційно-господарську, виникає питання її відповідності господарському законодавству. Оскільки незаконні господарські операції не приводять до позитивного господарського результату, все набуте за результатами їх проведення вилучається в дохід держави, а винні притягуються до юридичної відповідальності.

У зв’язку з тим, що майбутній фахівець будь-якої сфери народного господарства буде причетним до організації та здійснення господарської діяльності або контролюватиме її проведення при виконанні службових обов’язків, він повинен володіти комплексом нормативно-правових актів з господарського законодавства. Його знання допомагають краще захистити інтереси суб’єкта господарювання і права споживачів.

Під час вивчення господарського законодавства, насамперед слід пам’ятати, що засади регулювання господарської діяльності визначаються Конституцією України, а їх розвиток відображається в усіх законах і підзаконних нормативно-правових актах зокрема про право на підприємництво, правовий статус учасників відносин у сфері господарювання, захист їх прав і законних інтересів, в тому числі від недобросовісної конкуренції тощо.

Далі господарське законодавство більш цілеспрямовано розвивається після прийняття Господарського кодексу України і чинного з 1 січня 2004 року, який є стрижневим, системоутворювальним кодифікованим законодавчим актом господарського права. Але оскільки система господарювання України дуже широка і врегулювати всі господарські відносини в межах одного кодексу, навіть у схематичному варіанті, вкрай складно, об’єктивно, крім Господарського кодексу, господарську діяльність регулюють більше третини всіх законів України, не кажучи про нормативно-правові акти Президента, Кабінету Міністрів, міністерств і відомств України, органів місцевого самоврядування та локальні акти підприємств, господарських товариств та об’єднань.

В посібнику вони систематизовані за предметом запропонованих до вивчення студентами тем. Така форма дозволяє визначити характерні особливості правового регулювання певного виду господарських відносин, їх організаційні та майнові елементи, форму і зміст. Структура посібника підпорядкована меті найповнішого розкриття курсу, реалізації його завдань та функцій.

Оволодівши знаннями господарського законодавства, майбутні фахівці матимуть змогу глибше розуміти суть господарської діяльності, особливості організаційно-правових форм господарювання, контактів як суб’єктами господарювання, так і господарсько-організаційних відносин, органами державної влади та місцевого самоврядування. Крім того, відповідний рівень правових знань сприятиме також їх ефективній професійній діяльності.

ТЕМА 1. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ГОСПОДАРСЬКІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1.1. Поняття господарського права та господарських правовідносин

Господарське право, як і будь – яка інша галузь права, визначається, в першу чергу, за предметом правового регулювання. Предметом правового регулювання є коло суспільних відносин, які регулюються тією чи іншою галуззю права. Вданому випадку це відносини у сфері управління економікою, виробництвом та реалізацією продукції, виконання робіт і надання послуг з метою отримання прибутків чи без такої мети.

З цієї точки зору господарське право є системою норм, які регулюють господарську діяльність, господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Тобто, зміст предмета господарського права визначається двома поняттями: „організація господарської діяльності” та „здійснення господарської діяльності”.

Легальне визначення господарської діяльності дається в різних нормативно-правових актах.

· Статтею 1 Закону України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоеконо­мічну діяльність» госпо­дарська діяльність визначається як будь-яка діяльність, у тому числі підприєм­ницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та не­матеріальних благ, що виступають у формі товару.

· У Законі України від 28 грудня 1994 р. (діє в редакції Закону України від 22 травня 1997 р.) «Про оподаткування прибутку під­приємств», в п. 1.32 дається дещо інше визначення, а саме: «Госпо­дарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отри­мання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі якщо безпосередня участь такої особи в організації такої ді­яльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосеред­ньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені і на користь першої особи».

З врахуван­ням положень зазначених та інших законів ч.1 ст.3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), визначає, що:

«Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного вироб­ництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність».

Отже, господарська діяльність – це сус­пільно-корисна діяльність суб’єктів господарювання на професійній основі щодо виготовлення продукції надання послуг, виконання робіт не для власного споживання, а для задоволення потреб третіх осіб.

Виходячи з вищенаведеного, господарська діяльність має наступні ознаки:

· її здійснюють суб’єкти господарювання;

· вона полягає у виробництві продукції, вико­нанні робіт наданні послуг не для власних потреб виробни­ка, а для задоволення потреб третіх осіб;

· вона здійснюється на професійних засадах;

· результати такої діяльності мають вартісний характер і реалізуються за плату, тобто функціонують як товар;

· ця діяльність поєднує як приватні інте­реси виробника, так і публічні інтереси держави та споживачів.

Господарська діяльність (господарювання), відповідно до ст. 6 ГК України здійснюється на таких загальних принципах:

· забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

· свобода підприємницької діяльності у межах, визна­чених законом;

· вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

· обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захис­ту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

· захист національного товаровиробника;

· заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Залежно від мети і способу організації та здійснення господарської діяльності, відповідно до ч. 2 ст. З ГК України вона є двох видів - підприємницькою (комерційною) некомерційною гос­подарською діяльністю. Господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання для досягнен­ня економічних і соціальних результатів та з метою одер­жання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти такої діяльності – підприємцями.

Господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання без мети одержання прибутку є некомерційною господарською діяльністю. Вона здійснюється з метою задоволення соціально-економічних потреб незалежно від прибутковості.

Організація господарської діяльностієдругою складовою господарських відносин. На думку В.С. Щербини, ГК України не розкриває змісту поняття «організація господарської діяльності». Понят­тя організації господарської діяльності він визначає як системи заходів, спрямованих на раціональне поєднання в часі і просторі всіх елементів господарської системи певного регіону (Ав­тономної Республіки Крим, певної територіальної грома­ди), певного суб'єкта господарювання. До елементів гос­подарської системи відносяться суб'єкти, майнова база, нормативна та інформаційна системи.

Сфера господарювання є надзвичайно складною з огляду на різ­номанітність суспільних відносин, що виникають між її суб'єктами та іншими учасниками господарського життя, у яких зв’язок між ними складається з їх прав та обов’язків. Відносини, що складаються при цьому, попри свою багатоманітність, є господарськими, оскіль­ки їм притаманні спільні специфічні ознаки:

· сфера — економіка (господарювання) різного рівня (держав­ного, територіального, локального);

· зміст - безпосереднє здійснення господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг) та/або організація/керівництво такою діяльністю;

· особливий суб'єктний склад (обов'язковим учасником цих відносин є суб'єкт господарювання – громадянин-підприємець або господарська організація; крім того, участь у цих відносинах також беруть (можуть брати) споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком­петенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (ст. 2 ГК України);

· поєднання майнових та організаційних елементів; так, створення господарської організації вимагає: 1) сукупності орга­нізаційних дій засновників у формі укладення засновницького договору (якщо засновників двоє і більше), скликання та проведення установчих зборів (у передбачених законом випадках), здійснення державної реєстрації новостворюваної організації, отримання необхідних ліцензій та інших дозволів; 2) наділення новостворюваної організації необхідною для започаткування та здійснення відповідної (окресленої установчими документами з врахуванням вимог закону) господарської діяльності майновою базою з визначенням правового титулу майна (право власності, право господарського відання чи право оперативного управління, а щодо відокремлених підрозділів - право господарського вико­ристання із зазначенням конкретних майнових повноважень су­б'єкта цього права);

· значний ступінь правового регулювання на рівні актів зако­нодавства в поєднанні з локальним регулюванням, що зумовлено суспільним значенням сфери господарювання, складністю госпо­дарських та пов'язаних з ними зв'язків.

На підставі узагальнення вказаних ознак можна дати таке доктринальне визначення:

Господарські правовідносини — це врегульований нормами права вид суспільних відносин, котрі виникають у сфері господарювання що­до безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або організації/керівництва такою діяльністю, характеризуються особ­ливим суб'єктним складом, а також поєднанням організаційних та майнових елементів.

Більш лаконічне їх визначення передбачено ст. 1 ГК України, в якій господарськимивизнаються відносини, що виникають у процесі організації та здійснення гос­подарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері гос­подарювання.

Різноманітність господарських відносин зумовлює необхідність їх класифікації (поділу на види за різними критеріями) з різних міркувань: нормотворчості (врахування в процесі правового регу­лювання специфіки певних видів господарських відносин), з на­вчальною метою (вивчення характерних ознак певних видів господарських відносин та пов'язаних з цим особливостей їх право­вого регулювання), для наукових цілей (дослідження певних видів господарських відносин, віднайдення найбільш оптимальних шля­хів їх правового регулювання та подання відповідних рекоменда­цій законодавцеві та практичним працівникам).

Розрізняють доктринальну та легальну класифікації, що здійс­нюються за різними ознаками. Так, відповідно до ч. 4 ст. З ГК України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські.

Поділ господарських відносин на господарсько-виробничі та організаційно-виробничі здійснюється за критерієм характеру пра­вовідносин. Господарсько-виробничими відносинами відповідно до ч. 5 ст. 3 ГК України є майнові та інші відносини, що виника­ють між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Організаційно-господарськими є відноси­ни, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю (ч. 6 ст. З ГК України).

Виділення в окрему категорію внутрішньогосподарських від­носин обумовлено їх виникненням та дією — всередині господарської організації (між її структурними підрозділами, органами, між організацією в особі органів управ­ління та їх посадових осіб та її учасниками, між організацією та її структурними підрозділами).

За взаємним становищем сторінрозрізняють такі види госпо­дарських відносин:

· горизонтальні, учасники яких рівноправні;

· вертикальні, в яких одним із учасників правовідносин виступає орган
господарського керівництва, в т. ч. власник майна іншого учасника.

За галузями економіки і сферами управління, в яких вони виника­ють, виділяють господарські відносини в галузі промисловості, в агропро­мисловому комплексі, в галузі транспорту, в галузі капітального будівни­цтва, у сфері приватизації державного та комунального майна, у сфері економічної конкуренції та антимонопольного регулювання тощо.

За суб’єктами господарських правовідносин вони виникають:

· між суб’єктами господарювання та органами господарського керівництва;

· між органами державного керівництва;

· між суб’єктами господарювання;

· між іншими господарськими організаціями;

· внутрішньогосподарські.

У підсумку зазначимо, що учасниками господарських правовідносин є: суб’єкти господарювання; споживачі; органи державної влади, наділені господарською компетенцією; органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією; громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

1.2. Відмежування господарських відносин від інших видів правовідносин

У сфері господарювання можуть виникати й інші відносини, що не мають усіх ознак господарських відносин, а відтак не регу­люються Господарським кодексом та нормами інших нормативно-правових актів господарського законодавства. До них від подібно до ст. 4 ГК України, зокрема, відносяться:

· майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України);

· земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря (регу­лювання таких відносин здійснюється відповідними кодексами та законами: Земельним кодексом, Кодексом «Про надра», Лісовим кодексом,Водним кодексом, за­конами: «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», „Про природно-заповідний фонд України», «Про охорону атмосферного повітря»);

· трудові відносини, які регулюються Кодексом законів про працю та іншими нормативно-правовими актами трудового законодавства;

· фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів (їх регулювання здійснюється Бюджетним кодексом та іншими законами і підзаконними нормативно-правовими актами);

· адміністративні та інші відносини управління за участю суб'­єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетен­цією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських пов­новажень щодо суб'єкта господарювання (регулювання таких від­носин здійснюється Кодексом законів про адміністративні право­порушення, низкою законів: «Про місцеве самоврядування в Україні»,
«Про міліцію» та ін.).

Елементи господарських відносин мають місце (або можуть мати місце) в діяльності особистих селянських господарств. Суміжними з господарюванням є народні промисли, яким також притаманні риси цієї діяльності.

1.3. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства

Норми господарського права як загальні правила регулювання діяльності суб’єктів господарських відносин функціонують завдяки своїй нормативній формі (у формі нормативно – правових актів).

Нормативно-правове регулювання господарських відносин ґрунтується на встановлених Конституцією України основних засадах правопорядку у сфері господарювання, про що згадується в Преамбулі ГК України, а в ст.5 ГК України визначені конкретні конституційні основи правопорядку у сфері господарювання.

Господарське законодавство становить нормативну основу гос­подарського правопорядку - правил організації, безпосереднього здійснення та управління господарською діяльністю. Воно розглядається як сукупність нормативно-правових актів та правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та керівни­цтва (організації) такою діяльністю.

Господарське законодавство України ха­рактеризується такими ознаками:

· значна розгалуженість і наявність великої кількості норма­тивних актів; цьому є об'єктивні (постійний розвиток і складність господар­ського життя і відповідно - правового регулювання) та суб'єктивні (недостатня увага до упорядкування господарського законодавства та численні експерименти у сфері економіки, кожен з яких потре­бує спеціального правового забезпечення) причини;

· перевага в господарському законодавстві комплексних нор­мативних актів, що містять норми різних галузей права (госпо­дарського, цивільного, фінансового, трудового тощо), які стосу­ються одного предмета правового регулювання — підприємництва.

· кодифікованість господарського законодавства, яке визначається прийнятим 16 січня 2003 р. ГК України, розробленим відповідно до Концепції судово-правової реформи в Україні, схваленої Постановою Верховної Ради України від 28.04.1992 р., який набув чинності з 01.01.2004 р. одночасно з новим ЦК України;

· наявність в господарському законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії- відомчих, регіональних, локальних.

Наявність зазначених рис зумовлена специфікою сфери госпо­дарювання, що характеризується високим ступенем складності та багатоманітністю відносин, що в ній виникають, а відтак — прита­манні законодавству, яке регулює цю сферу не лише в Україні, а й в інших державах.

Поряд з цими рисами вітчизняному господарському законодав­ству притаманні тимчасові риси, зумовлені трансформаційними процесами у сфері економіки - від планово-розподільчих до пере­важно ринкових засад господарювання. Такими тимчасовими ри­сами, що віддзеркалюють перехідний характер господарського за­конодавства України, є:

1. наявність у господарському законодавстві України нормативних актів вже неіснуючої держави - СРСР (з набуттям чин­ності Цивільним та Господарським кодексами України (тобто з 01.01.2004 р.) більшість таких актів або їх положень втратила свою чинність);

2. стрімкість прийняття актів законодавства, що зумовлено об'єктивними чинниками (змінами у сфері господарювання, пов'я­заними із запровадженням та розвитком ринкових відносин, а та­кож суб'єктивними причинами (лобіювання політичними силами прийняття окремих законів без дотримання під час їх розробки та прийняття основних правил юридичної техніки, яка застосовується з метою уникнення нових колізій, неадекватного регулювання, по­рушення балансу приватних і публічних інтересів тощо).

Все це свідчить про те, що господарському законодавству України прита­манні риси, що свідчать про недоліки правового регулювання, на­самперед: наявність застарілих положень, прогалин, колізійних норм, надмірно велика кількість нормативно-правових актів. Численні вади господарського законодавства засвідчують необхідність його вдосконалення.

1.4. Система господарського законодавства

Поиск по сайту: