АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Господарські міністерства (відомства) як органи господарського керівництва. 20 страница

Читайте также:
  1. E. побутові, промислові, сільськогосподарські, спортивні
  2. I. Ознакомление со структурным подразделением организации
  3. I. Приготовление фиксированных препаратов из культур микроорганизмов, растущих на плотных и жидких питательных средах.
  4. II. Организационные основы деятельности участкового уполномоченного полиции
  5. II. Принципы организации и деятельности прокуратуры Российской Федерации
  6. II. Управление персоналом структурного подразделения организации
  7. III Организация кадровой работы
  8. III. Организация деятельности
  9. III. Организация несения службы участковым уполномоченным полиции
  10. IV. Организация и порядок проведения фестиваля
  11. IV.Оценка эффективности деятельности структурного подразделения организации
  12. IX. Карашар — Джунгария 1 страница

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва(поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.

Договором страхування на сторони покладаються певні обов’язки, та надаються права.

Страховик зобов'язаний:

18) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

19) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;

20) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

21) відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

22) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;

23) тримати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.

Страхувальник зобов'язаний:

24) своєчасно вносити страхові платежі;



25) при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

26) повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування;

27) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

28) повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.

У разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового страхування, права і обов'язки страхувальника переходять до осіб, які одержали це майно в спадщину. Страховик або будь-хто із спадкоємців має право ініціювати переукладення договору страхування.

В інших випадках права і обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування.

У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права і обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих. Якщо страхувальник - юридична особа припиняється і встановлюються його правонаступники, права та обов’язки страхувальника переходять до правонаступника.

У разі визнання судом страхувальника-громадянина недієздатним його права і обов'язки за договором страхування переходять до його опікуна, а дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати ним дієздатності.

У разі визнання судом страхувальника-громадянина обмежено дієздатним він здійснює свої права і обов'язки страхувальника за договором страхування лише за згодою піклувальника.

‡агрузка...

Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

29) закінчення строку дії;

30) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

31) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіжне був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору;

32) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності;

33) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;

34) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

35) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат наведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума.

Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід’ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі, за умови дострокового припинення договору страхування.

Договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених ЦК України.

Договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі:

36) якщо його укладено після страхового випадку;

37) якщо об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.

Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

16.4. Порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне)страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Підприємства, установи та організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам та Моторному (транспортному) страховому бюро на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі.

Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

38) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

39) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

40) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

41) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

42) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

43) інші випадки, передбачені законодавством України.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови.

Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Негативний фінансовий стан страховика не є підставою для відмови у виплаті страхових сум (їх частин) або страхового відшкодування страхувальнику.

16.5. Державний нагляд за страховою діяльністю.

З метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників, здійснюється державний нагляд за страховою діяльністю на території України. Його проведення забезпечує уповноважений орган (Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України) та його органи на місцях.

Основними функціями Уповноваженого органу (Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України) є:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

2) видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;

3) видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів та проведення перевірки додержання ними законодавства про посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні і достовірності їх звітності;

4) проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;

5) розроблення нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності;

6) узагальнення практики страхової діяльності і посередницької діяльності на страховому ринку, розроблення і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні;

7) прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

8) проведення аналізу додержання законодавства об’єднаннями страховиків і страхових посередників;

9) здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

10) забезпечення проведення дослідницько - методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;

11) встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів та показників звітності;

12) проведення і координація у визначеному законодавством порядку навчання, підготовки і перепідготовки кадрів та встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які провадять діяльність на страховому ринку, організація нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;

13) участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду, організація виконання міжнародних договорів України з цих питань;

14) здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуальних розрахунків.

Він може здійснювати також інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Здійснюючи державний нагляд за страховою діяльністю уповноважений орган має право:

1) одержувати в установленому порядку від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансове становище та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і громадян - інформацію, необхідну ля виконання покладених на нього завдань;

2) проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов’язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

3) видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків(перестраховиків);

4) проводити тематичні перевірки діяльності страховика у випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше наданих приписів, за дорученням правоохоронних органів або органів державної влади, зустрічні перевірки достовірності і правильності укладених договорів страхування та перестрахування та у разі надходження інформації від страхувальників про порушення;

5) одержувати від страхових та перестрахових брокерів установлену звітність про їх діяльність та інформацію про укладені договори, а також необхідні пояснення щодо цих даних;

6) видавати приписи страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, у разі їх невиконання приймати рішення про виключення страхового або перестрахового брокера з державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

7) одержувати в установленому порядку від аварійних комісарів інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, у тому числі інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду;

8) створювати комісії та робочі групи для проведення перевірок діяльності страховиків та страхових посередників;

9) здійснювати контроль за достовірністю та повнотою інформації, що надається учасниками страхового ринку;

10) одержувати безоплатно від органів виконавчої влади інформацію та статистичну звітність, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

11) звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках, передбачених законом.

Уповноважений орган має право призначити проведення примусової санації страховика у разі:

· невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох місяців;

· недосягнення ним визначеного законом розміру статутного фонду;

· настання інших випадків, визначених чинним законодавством України.

Примусова санація передбачає:

· проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, в тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

· визначення Уповноваженим органом управляючої особи, без згоди якої не може здійснюватися фінансове, господарське і кадрове управління страховиком;

· встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Уповноваженого органу;

· встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками;

· прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.

Підсумовуючи викладене, слід зробити висновок про те, що страхування є одним із дієвих засобів захисту майнових інтересів юридичних осіб, майнових і особистих благ громадян, яке має великий комерційний інтерес.

 

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття страхової діяльності.

2. Хто є суб’єктами та що є об’єктом страхування?

3. Назвіть види обов’язкового страхування.

4. Назвіть види добровільного страхування.

5. Які положення містять правила страхування?

6. Які права та обов’язки страховика та страхувальника?

7. Хто здійснює державний нагляд за страховою діяльністю?

8. Назвіть права уповноваженого органу при здійсненні державного нагляду за страховою діяльністю.

 

 


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

І. Нормативно-правові акти [1]

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996р.//Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. -
Ст. 141.

2. Господарський кодекс України. Прийнятий 16 січня 2003р. // Відомості
Верховної Ради України. - 2003. - №18, №19-20, №21-22. - Ст. 144.

3. Цивільний кодекс України. Прийнятий 16 січня 2004р. // Відомості
Верховної Ради України. - 2003. - №40-44. - Ст. 356.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Прийнятий
7 грудня 1984р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984 -
додаток до №51 - Ст. 1122.

5. Кримінальний кодекс України. Прийнятий 5 квітня 2001р. // Відомості
Верховної Ради України. - 2001 - №25-26 - Ст. 131.

6. Господарський процесуальний кодекс України. Прийнятий 6 листопада
1991р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992 - №6. - Ст. 56.

7. Про економічну самостійність Української РСР: Закон Української РСР
від 3 серпня 1990р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - №34. -
Ст. 499.

8. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 3 грудня 1990р. // Відомості
Верховної Ради України - 1990. - №52. - Ст. 650 (з наст, змінами і доп.).

9. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 січня 1991р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 47. - Ст. 646 (з наст, змінами і доп.).

10. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від Ібквітня 1991р.
// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №29. - Ст. 377 (з наст,
змінами і доп.).

11. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого2006 р.
// Відомості Верховної Ради України. - 2006. - №32. - Ст. 68

12. Про захист споживчого ринку України: Закон України від 25 червня
1991р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №40. - Ст. 527 (з
наст, змінами і доп.).

13. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991р.
//Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №49. - Ст. 682 (з наст.
змінами і доп.).

14. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від
10 грудня 1991р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №10. -
Ст. 137.

15. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 10 грудня 1991р.
//Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №10. - Ст. 138 (з наст,
змінами і доп.).

16. Про товарну біржу: Закон України від 10 грудня 1991р. // Відомості
Верховної Ради України. - 1992. -№10. - Ст. 139 (з наст, змінами і доп.).

17. Про споживчу кооперацію: Закон України від 10 квітня 1992р. //
Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №30. - Ст. 414 (з
наст, змінами і доп.).

18. Про заставу: Закон України від 2 жовтня 1992р. // Відомості Верховної
Ради України. - 1992. - №47. - Ст. 642 (з наст, змінами і доп.).

19. Про загальні засади створення спеціальних економічних зон: Закон
України від 13 жовтня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. -
1992. - №50. - Ст. 676 (з наст, змінами і доп.).

20. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада
1993р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №50. - Ст. 472
(з наст, змінами і доп.).

21. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991р. в
редакції Закону України від 1 грудня 2005 р. // Відомості Верховної Ради
України. - 2006. - №7. - Ст. 84.

22. Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні:
Закон України від 17 грудня 1993р. // Відомості Верховної Ради України.
- 1994. - №6. - Ст. 28 (з наст, змінами і доп.).

23. Про міжнародні договори: Закон України від 22 грудня 1993р. /У
Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №10. - Ст. 45.

24. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого
1994р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №25. - Ст. 198.

25. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України
від 23 вересня 1994р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. -
№40. - Ст. 364 (з наст, змінами і доп.).

26. Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994р. // Відомості
Верховної Ради України. — 1994. - №51. - Ст. 446.

27. Про поставку продукції для державних потреб: Закон України від
22 грудня 1995р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №3. -
Ст. 9 (з наст, змінами і доп.).

28. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 р. в ред від 4 жовтня 2001р. // Відомості Верховної ради України. - 2002. - №18. - Ст.78.

29. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996р. //
Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №19. - Ст. 80
(з наст, змінами і доп.).

29. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон
України від 23 березня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. -
1996. - №20. - Ст. 82 (з наст, змінами і доп.).

30. Про промислово-фінансові групи Закон України від 21 листопада 1996р.
// Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №23. - Ст. 28 (з наст,
змінами і доп.).

31. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня
1996р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №36. - Ст. 164 (з
наст, змінами і доп.).

32. Про залізничний транспорт: Закон України від 4 липня 1996р. //
Відомості Верховної Ради України. — 1996. - №40. - Ст. 183.

33. Про державне регулювання ринку цінних паперів: Закон України від
30 жовтня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №51.
Ст. 292 (з наст, змінами і доп.).

34. Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України від 2 грудня
1997р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. -№13. - Ст. 52.

35. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу
цінних паперів в Україні: Закон України від 10 грудня 1997р. // Відомості
Верховної Ради України. - 1998. - №15. - Ст. 67.

36. Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997р. // Відомості Верховної
Ради України. - 1998. - №16. - Ст. 68 (з наст, змінами і доп.).

37. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999р. //
Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №20-21. - Ст. 190 (з наст.
змінами і доп.).

38. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом: Закон України від 30 червня 1999р. // Відомості Верховної
Ради України. - 1999. - №42-43. - Ст. 79 (з наст, змінами і доп.).

39. Про концесії: Закон України від 16 липня 1999р. // Відомості Верховної
Ради України. - 1999. - №41. - Ст. 372.

40. Про концесії на будівництво і експлуатацію автомобільних доріг: Закон
України від 14 грудня 1999р. // Відомості Верховної Ради України. -
2000.-№3.-Ст. 21.

41. Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти: Закон України
від 22 лютого 2000р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - №20.
-Ст. 148.

42. Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду про
виконання робіт на будівництві об'єктів: Закон України від 6 квітня
2000р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - №27. ~ Ст. 212.

43.Про природні монополії: Закон України від 20 квітня 2000р. // Відомості
Верховної Ради України. - 2000. - №30. - Ст. 238.

44.Про планування і забудову територій: Закон України від 20 квітня 2000р.
// Відомості Верховної Ради України. - 2000. ~ №31. - Ст. 250.

45.Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України
від 1 червня 2000р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - №36. -
Ст. 299.

46.Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг: Закон України від 1 червня 2000р. //
Відомості Верховної Ради України. - 2000. — №38. - Ст. 315.

47.Про підтримку малого підприємництва: Закон України від 19 жовтня
2000р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - №51-52. - Ст. 447.

48.Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000р. //
Відомості Верховної Ради України. - 2000. - №5-6. - Ст. ЗО.

49.Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в
Україні: Закон України від 21 грудня 2000р. // Відомості Верховної Ради
України. - 2001. - №7. - Ст. 35.

50.Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001р. //
Відомості Верховної Ради України - 2001. - №12. - Ст. 64.

51.Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні
інвестиційні фонди): Закон України від 15 березня 2001р. // Відомості
Верховної Ради України - 2001. -№21. - Ст. 103.

52.Про автомобільний транспорт: Закон України від 5 квітня 2001р. //
Відомості Верховної Ради України - 2001. - №22. - Ст. 105.

53.Про обіг векселів: Закон України від 5 квітня 2001р. // Відомості
Верховної Ради України - 2001. - №24. - Ст. 128.

54.Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України від
5 квітня 2001р. // Відомості Верховної Ради України - 2001. - №29. -
Ст. 137.

55.Про стандартизацію: Закон України від 17 травня 2001р. // Відомості
Верховної Ради України - 2001. - №31. - Ст. 145.

56.Про підтвердження відповідності: Закон України від 17 травня 2001р. //
Відомості Верховної Ради України - 2001. - №32. - Ст. 169.

57.Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових
послуг: Закон України від 12 липня 2001р. // Відомості Верховної Ради
України - 2002. - №1. - Ст. 1.

58.Про кредитні спілки Закон України: від 20 грудня 2001р. // Відомості
Верховної Ради України - 2002. - №3. - Ст. 79.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 |


Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.031 сек.)