Приклад 4.1

Припустимо, що підприємство виробляє взуття, операційні витрати на продукцію “А” становлять 220,70 грн. Підприємство передбачає мати фіксований процент прибутку 20%, тоді ціна на продукцію “А” буде дорівнювати:

грн.

Якщо операційні витрати збільшаться внаслідок зростання цін на ресурси і операційні витрати складатимуть вже 232,25 грн., тоді ціна на продукцію “А” буде такою:

Даний метод має як плюси, так і мінуси.

Плюси:

1) Виробники завжди мають більше інформації про власні витрати, ніж про споживчий попит. Тому витратний метод простий і зручний у використанні для виробників.

2) Якщо цим методом користується більшість виробників галузі, то цінова конкуренція може бути зведена до мінімуму, так як ціни виявляються схожими.

Мінуси:

1) Метод не пов’язаний з поточним попитом.

2) Він не враховує споживчі властивості як даного товару, так і товарів, на який даний товар можна замінити.

Аналіз плюсів та мінусів витратного методу дає межі його застосування:

· При встановленні вихідної ціни на принципово нову продукцію, коли неможливо її співставити з раніше випущеною.

· При встановленні цін на продукцію, що виготовляється по разовим замовленням, та на пробні зразки.

· При визначенні ціни в галузі, в якій більшість підприємств користується цим методом.

· При визначенні цін на товари, попит на які хронічно перевищує пропозицію.

2. Агрегатний метод. Даний метод полягає у тому, що ціна визначається шляхом додавання цін на окремі конструктивні елементи товару:

, (4.2)

де

Ц – ціна;

ЦЕ₁ – ціна елемента 1;

ЦЕ₂ – ціна елемента 2;

ЦЕn – ціна елемента n

Цей метод застосовується, по-перше, для товарів, які складаються з декількох окремих виробів (продовольчі набори, меблеві гарнітури, столові сервізи), по-друге, для товарів, які складаються з окремих елементів, вузлів, деталей (обладнання, комп’ютери).

Поиск по сайту: