Система захисту інновацій

Інтелектуальні цінності як результат творчої діяльності людини є суспільним благом і ними можуть користуватись не лише один суб’єкт господарювання, а й решта. Виникає небезпека імітації, копіювання та використання цих знань безкоштовно. За таких обставин ніхто не наважиться вкладати кошти першим у створення нових знань. Тому й виникає необхідність захистити права власності автора.

Юридичний захист об'єктів промислової та інтелектуальної власності полягає в забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника або їх підробка.

Виняткове право використання об’єктів промислової власності (винаходи, корисні моделі та промислові зразки) засвідчується патентами.

Патент – це виданий державним органом (патентним відомством) документ про виняткове право на використання зазначеного в ньому технічного рішення.

Патент складається з двох частин: патентної грамоти та патентного опису.

1) Патентна грамота містить ім’я патентного власника та автора, найменування технічного вирішення, характер і обсяг виключного права і передається власникові патенту.

2) Патентний опис повинен містити достатній обсяг інформації, щоб забезпечити практичне використання об'єкта патенту і в ньому наводиться характеристика технічного вирішення).

Патент забезпечує його власнику:

- виключне право використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) на свій розсуд;

- право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок) без дозволу власника;

- можливість передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель, промисловий зразок) будь-якій особі, яка стає правонаступницею власника патенту;

- право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразку) на підставі ліцензійного договору.

У разі порушення прав патентовласника він може через суд примусово стягувати компенсацію збитків. Порушенням виключного права вважається вважається несанкціоноване виготовлення, використання, пропозиція продажу, продаж або інше введення в господарський обіг товарів або їхніх компонентів, створених за технічним рішенням, на яке поширюється дія патенту.

Виключне право, яке випливає з патенту, існує лише на території тієї країни, що видала патент, і не може виходити за межі її кордонів.

Право власності на знак для товарів та послуг, зазначення походження товару та фірмового найменування засвідчується державним закладом за допомогою свідоцтва.

Свідоцтво на знак для товарів та послуг і на фірмове найменування забезпечує його власнику:

- виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд;

- право забороняти іншим особам використовувати знак без дозволу власника;

- право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Власник свідоцтва на зазначення походження товару не має виключного права на його використання і не може давати дозволу іншим особам на його використання. Такий дозвіл будь-якій іншій юридичній або фізичній особі надає патентне відомство.

Для сповіщення права власності на певний знак на товари та послуги і фірмові найменування використовується така позначка – латинська літера R у колі, що поміщається після назви.

Наприклад: Легка хода ®.

Важливою ознакою ноу-хау, гудвілу та раціоналізаторських пропозицій є їх конфіденційний характер. Ці об’єкти інтелектуальної власності не підлягають правовому захисту і, як правило, належать до комерційної таємниці підприємства, власністю якого вони є.

Власникам об'єктів інтелектуальної власності в галузі інформаційних технологій та авторам наукових публікацій, літературних і художніх творів забезпечується виняткове право на використання продукту своєї інтелектуальної діяльності через авторське право.

Об'єкти, що охороняються авторським та суміжними правами - це твори науки, літератури і мистецтва незалежно від їх обсягу, жанру, призначення, мети створення, які можуть існувати в письмовій, усній, образотворчій і об'ємно-просторовій формах.

Авторським правом захищаються також комп'ютерні програми, бази даних, мікросхеми.

Авторське право не поширюється на офіційні документи, державні символи та знаки, твори народної творчості, повідомлення про новини дня, поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації, об'єкти промислової власності, твори, для яких закінчився термін дії авторського права.

Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі, імені (найменування) особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору.

Наприклад – Ó Сидоренко П.А., 2002.

Крім того особа, що має авторське право може зареєструвати авторське право в офіційних державних реєстрах. Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво.

Суміжні права - це права, які примикають до авторського права і є похідним від нього. Суміжні права належать до нематеріальних об'єктів і поділяються на три види:

1) права виконавців;

2) права виробників фонограм;

3) права організацій мовлення.

Документом, що засвідчує авторське право на інтелектуальну власність, є авторське свідоцтво, яке видається фізичній чи юридичній особі, що зареєструвала даний продукт інтелектуальної діяльності.

Практичне використання права власності на нематеріальні ресурси підприємства може здійснюватися двома шляхами: через їх використання самим підприємством або іншим з наданням спеціального дозволу,щооформляється ліцензійною угодою.

Ліцензія – це дозвіл на використання нематеріальних ресурсів протягом певного терміну та за визначену плату.

Ліцензійна угода – це договір, за яким власник (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав, ноу-хау тощо.

За використання об'єкта ліцензійної угоди сплачується одноразова (паушальна) виплата або періодичні відрахування (роялті), що здійснюються протягом усього терміну дії угоди.

Роялті – періодичні відрахування у вигляді певних ставок до обсягу чистих продаж, собівартості виробництва або одиниці ліцензійної продукції.

Пашуальний платіж – фактична ціна ліцензії, яка реалізується одноразово і не залежить від обсягу виробництва ліцензійної продукції.

Поиск по сайту: