Стратегічний контроль

Й. Шумпетер взагалі менеджмент визначав таким чином: “Звичайний план є надійним, бо базується на речах добре відомих з досвіду, новий же має виходити з передбачень, які існують тільки в уяві: Це зовсім різні речі: йти за новим планом – значить будувати дорогу, керуватися звичайним – йти існуючою дорогою”[2].

Стратегічне планування фірми має дати відповідь на такі основні запитання: “Чим ми займаємося сьогодні і що ми хочемо робити в майбутньому?”, та “Що треба робити, для того щоб наша фірма стала такою, якою ми її хочемо бачити в майбутньому?”. Даючи відповідь на ці питання, керівники-менеджери аналізують дані та факти за попередній період, вивчають сучасний стан і виробляють план дій на майбутнє.

Невизначеність зовнішніх факторів зумовлює адаптивний характер стратегічного планування. Це означає, що план не може бути складений раз і назавжди, а повинен бути гнучким і мати непередбачувані можливості й засоби реагування на зміну обставин чи на виявлені прорахунки в цьому плані.

Таким чином, стратегічний план – це передбачувана здатність фірми до змін своєї організації та реакції на випадки зовнішніх змін.

Стратегічний план узгоджений з так званими елементами стратегічного вибору. Всього таких елементів п’ять: генеральна ціль фірми, основні цілі, стратегії, завдання та програми.

Генеральна ціль, чи місія, фірми є першим кроком стратегічного планування технологічних змін. Нею може бути, наприклад, обрання певної ніші на ринку. Прикладом генеральних цілей є конкретні потреби суспільства, які має намір задовольнити фірма. Місію фірми дуже важливо обговорювати колективно і за можливістю використовувати імітаційне моделювання поведінки фірми.

Основні цілі конкретизують генеральну ціль з точки зору економічних показників діяльності підприємства. Ними можуть бути характеристики очікуваного прибутку на капітал, розмір дивідендів, параметри валових доходів фірми та мінімально допустимого рівня отримуваного доходу.

Основні цілі визначають зміст стратегії фірми. Стратегія фірми складається з 3-х стадій. На першій стадії фірма намагається досягти своїх цілей за допомогою традиційної продукції. Друга стадія пов’язана з намаганням розширити ринок збуту своєї продукції за рахунок іноземних ринків чи модернізованих змінних якостей інших товарів. Третя стадія – це впровадження нових продуктів у виробництво та створення нових ринків попиту на неї. Виділення цих трьох стадій не означає, що вони будуть використовуватись послідовно. Найчастіше використовується паралельна реалізація цих стадій у часі.

Стратегія визначають завдання щодо її здійснення. Кожне завдання складається з економічних показників підприємств, яких треба досягти для реалізації стратегії.

Програми є засобом реалізації різних стратегій. Вони складаються з сукупності окремих проектів та робіт, які зорієнтовані на виконання однієї.

Поиск по сайту: