Місце та роль інновацій у системі господарювання

Кожна країна одночасно використовує всі джерела розвитку. Конкурентоспроможність і ефективність економіки визначаються структурою джерел її фінансування. Якщо для функціонування і розвитку народного господарства використовується в основному валюта від експорту природних ресурсів, то рівень економічного розвитку такої країни буде низьким.

Звертаємо вашу увагу ще на кілька аспектів сучасного економічного розвитку на основі інноваційного компонента. З погляду рівня розвитку країн, міжнародної кооперації та інтеграції світове співтовариство поділяють на такі групи:

1. Технологічне ядро: США, Японія, Німеччина, Великобританія.

2. Країни першого технологічного кола: Італія, Канада, Швеція, Голландія, Австрія, Південна Корея та ін.

3. Країни другого технологічного кола: найрозвиненіші країни з точки зору інноваційної складової.

4. Постсоціалістичні країни Східної Європи.

5. Країни СНД.

6. Країни, що розвиваються.

Ці властивості створюють невпевненість і нерівномірність поширення інноваційного продукту, постійно виникають «ніші», у які можуть вбудуватися аутсайдери; складно зберігати позиції лідерства і монополізму в технологічній сфері.

Проте узагальнення історичного досвіду різних країн переконливо доводить, що чинники ефективного відторгнення економічних реформ передусім пов'язані з неспроможністю суспільства забезпечити потік науково-технічних інновацій, опанування та поширення нових технологій. Водночас саме спрямованість суспільства на досягнення технологічного лідерства самоорганізовує його і створює економічні моделі розвинутих країн. Тому ефективний перехід до ринку і реалізація в Україні відомих принципів функціонування розвинутих економік майже неможливі без вирішення проблеми забезпечення умов для технологічних змін та прискорення інноваційного процесу. Такий висновок підтверджується усім попереднім розвитком України у складі колишнього СРСР.

У світовий інноваційний процес колишній СРСР інтегрувався шляхом змагання у воєнному протистоянні двох систем. Завдяки природній обдарованості нашого народу довгі роки вдавалося тримати військовий паритет зі Сполученими Штатами. Але інноваційний процес в СРСР супроводжувався великим перевитрачанням ресурсів у виробництві. Тому він не виконував головної своєї функції — не прискорював зростання добробуту народу. Як такий, що направляється згори централізованими командами він позбавлявся головної своєї опори і носіїв — маси новаторів-підприємців. Тому на низовому рівні управління сформувалося індиферентне інноваційне економічне середовище, яке не сприймало чергові нововведення ініціативних винахідників.

Відомий американський соціолог І. Валерстайн дійшов висновку, що повоєнна гегемонія США у світі пов'язана насамперед з поступовою концентрацією енергії нації на удосконаленнях процесу виробництва і технологічних нововведеннях. І, відповідно, у майбутньому гегемонія належатиме тій країні, яка здобуде технологічну перевагу. Підтвердженням цієї тези є успішний розвиток Японії, Південної Кореї, Тайваню та інших "нових індустріальних країн", де науково-технічний прогрес був з самого початку покладений у фундамент соціоструктурної трансформації.

У 1870 р. Британія була країною — технологічним лідером, яка за рівнем продуктивності праці на 20 % випереджала США та ще більше країни Європи і Японію. Через 20 років Сполучені Штати наздогнали її за рівнем продуктивності та обсягом економіки, але до першої світової війни Британія залишалася найбільшим експортером товарів обробної промисловості і першим постачальником технологічних інновацій для Європи. Ця роль перейшла до США тільки після другої світової війни і, як результат, у 1960 р. їх валовий національний продукт на душу населення перевищував такий показник у Британії, франції та Німеччині приблизно в 2 рази, СРСР і Італії — в 4 рази, а Північної Кореї та Нігерії —у 40 разів.

Відомо, що в 60-80-х роках виклик світовому лідеру кинула Японія, яка у 1960 р. відставала за показником ВНП на душу населення від США майже у 5 разів, а нині вже зрівнялася з ними. Вирішальну роль в економічному динамізмі Японії відіграла свідома ставка на максимальні технологічні зміни як фактор виробництва. З табл. 1.1 добре видно, який вклад мав технологічний фактор у темпи зростання виробництва. Жоден з інших зазначених факторів не може конкурувати з технологічними змінами. Але досягти такого становища стихійним шляхом неможливо. Це сталося завдяки свідомій цілеспрямованій науково-технічній політиці уряду. Між іншим, саме японці одними з перших оцінили, переклали і популяризували інноваційну концепцію Й. Шумпетера.

Таблиця 1.1

Індекси обсягів виробництва та окремих його факторів японської обробної промисловості в 1970-1987 рр., реальний вимір (1970=100)*

_________________

*Складено за: Watanabe C. Substitution of Production Factors to Technology // Research Policy. Vоl.21. № 6, 1992.

Чи був японський експеримент випадковістю? Ні, протореним шляхом пішли й інші країни і досягли вражаючих успіхів. Яскравим прикладом інноваційного шляху розвитку стала Південна Корея. Обсяги "забезпечення" корейського "дива" представлені в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Головні показники наукової сфери Південної Кореї

________________

*Складено за: Kim L., Dahlman C.J. Technology Policy for Industrialization // Research Policy. Vol.21. № 5. 1992.

Як бачимо, зростанню ВНП за 17 років у 36,6 разів відповідає зростання витрат на науку у 220 разів, причому такі витрати в приватному секторі економіки за цей час збільшилися в 571,4, рази. Показник зростання кількості дослідників не піддається інфляції, як гроші, тому його збільшення у 22,8 рази вражає. Таким чином, досвід Південної Кореї переконливо доводить, що економічне "диво" має потужне інноваційне підґрунтя, тобто теорія ендогенного науково-технічного прогресу повністю підтверджується практикою.

Технічний прогрес кардинально змінив склад світової торгівлі. В ній сьогодні пріоритет належить промисловим виробам, виготовленим за допомогою інтенсивного застосування науково-технічних знань. Змінився також зміст концепції порівняльного зиску. Конкурентоспроможність країни на світовому ринку багато в чому стала залежати від її здатності генерувати чи швидко опановувати інновації.

Поиск по сайту: