Правові аспекти охорони інтелектуальної власності

Для успішного функціонування підприємству поряд з матеріальними, фінансово-кредитними та трудовими ресурсами потрібні ще й нематеріальні ресурси.

Нематеріальні ресурси підприємства - це складова частина потенціалу підприємства, яка забезпечує економічну користь протягом тривалого часу і має ту особливість, що в них відсутня матеріальна основа та невизначені майбутні розміри прибутків від його використання.

Поняття “нематеріальні ресурси” використовується для характеристики об’єктів інтелектуальної власності.

Інтелектуальна власність у широкому розумінні – це юридична категорія, яка застосовується для:

- визначення результатів творчої праці людини (творів науки, мистецтва та інших видів діяльності);

- позначення належності таких результатів творчої праці відповідним суб’єктам творчої діяльності;

- закріплення за цими суб’єктами особистих немайнових і майнових прав, пов’язаних із розробкою та використанням створених ними інтелектуальних продуктів.

За походженням нематеріальні ресурси виникають або завдяки новим унікальним знанням або через рідкісність ресурсів.

Детальна схема класифікації нематеріальних ресурсів подана на рис 6.1.

Рис. 6.1 Нематеріальні ресурси підприємства

Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності (1883 р.) до об'єктів промислової власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження товарів, а також способи захисту від недобросовісної конкуренції.

Стокгольмська конвенція (1967 р.) включає в поняття «інтелектуальна власність» права, що стосуються літературних, художніх і наукових творів, виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо і телевізійних передач, винаходів у всіх галузях людської діяльності, наукових відкриттів, промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень, захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права щодо інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Винахід - це вирішення технічного (технологічного) завдання, яке відрізняється істотною новизною, передбачає наявність певної технічної ознаки і забезпечує одержання позитивного ефекту (практичну корисність).

Предметом винаходу можуть бути:

- конструкції виробів (пристрої, машини, механізми, прилади і т.і.);

- технології (способи або процеси) їх виготовлення;

- способи одержання нових матеріалів та створення нових продуктів;

- речовина (індивідуальні хімічні сполуки, суміші, розчини, продукти ядерного перетворення);

- штамп мікрооргвнізму, культура клітин рослин і тварин (бактеріїї, мікроскропічні гриби, дріжджі, віруси, тощо).

Промисловий зразок - це технічне і естетичне оформлення виробу, яке забезпечує його новизну, оригінальність та придатність до промислового виготовлення. Промисловий зразок може бути поданий у вигляді моделі (об'ємний), рисунка (плоский) та їх поєднання (комбінований).

Корисна модель - це модель, яка в своїй будові передбачає якісні та кількісні перетворення, пов'язані зі зміною форми, зовнішнього вигляду, розміщенням окремих вузлів і деталей (конструкції) виробу.

Знак для товарів та послуг (іноді використовують поняття –товарні знаки та знаки обслуговування) – це оригінальні позначки, за допомогою яких товари та послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів та послуг інших осіб.

Об’єктом товарного знаку можуть бути словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі або поєднанні кольорів. Товарні знаки подаються у вигляді рисунка, імені, терміну чи їх сполучення.

Вони використовуються для ідентифікації товару та його виробника на ринку. При цьому товарний знак виконує дві функції: рекламування товару та гарантування його якості. Знаки для товарів та послуг мають правовий захист, оскільки підлягають офіційній реєстрації.

Розміщується товарний знак на самому товарі чи його упаковці з метою реклами. Якщо під товарним знаком надаються послуги, то він має назву знака обслуговування.

Фірмові найменування - це стале позначення підприємства (фірми, компанії тощо) або особи, від імені якої здійснюється виробнича та інша діяльність.

Фірмове найменування використовується для розпізнавання підприємства і відокремлення його з-поміж інших. На відміну від знаків для товарів та послуг, фірмове найменування вказує на підприємство як таке, без будь-яких посилань на товари та послуги, які воно постачає на ринок, та характеризує репутацію і становище підприємства в цілому.

Зазначення походження товару – це будь-яке словесне чи зображальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. При цьому під географічним місцем розуміють будь-який географічний об’єкт із офіційно визначеними межами: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.

Програмне забезпечення – це сукупність програм, які забезпечують спілкування користувача з комп'ютерною технікою (загальне програмне забезпечення) і орієнтованих на вирішення завдань певного класу (спеціальне програмне забезпечення). Оскільки на програмне забезпечення у вигляді прикладних програм чи програмних модулів поширюються авторські права, то воно підлягає правовому захисту.

Банк даних - це сукупність програмних, організаційних і технічних засобів, призначених для накопичення і використання систематизованої інформації, сконцентрованої у певному місці. Центральною ланкою банку даних є база даних, інформація якої може використовуватися для розв'язку різних задач.

База даних –це сукупність даних, матеріалів або творів у формі, яку читає машина (ЕОМ).

База знань - це сукупність систематизованої, ґрунтовної інформації з певної галузі знань, достатньої для вирішення теоретичних і практичних задач на основі здійснення логічних операцій.

Банк знань - це сховище знань, яке складається з інформації та засобів її накопичення, збереження, оновлення і використання.

До об'єктів інтелектуальної власності, пов'язаних з організацією розробки, виготовлення та експлуатації конкурентоспроможної продукції, належать "ноу-хау", гудвіл, раціоналізаторські пропозиції, комерційна таємниця тощо.

Ноу-хау (англ. – знати як зробити) – це різноманітні знання чи досвід науково-технічного, виробничого або іншого характеру, які не є загальновідомими, не захищені правами промислової (інтелектуальної) власності і можуть бути практично використані.

Ноу-хау включає різні елементи: технічну документацію, зразки виробів, комерційні секрети, знання і досвід у галузі маркетингу, описи технологічних процесів. До ноу-хау належать також не запатентовані винаходи. Розповсюдження ноу-хау здійснюється на комерційній основі шляхом укладання ліцензійних угод, які передбачають передачу як відповідної документації, так і додаткової інформації (знання і досвід власника) з випуску продукції (організація навчання працівників, участь спеціалістів у налагодженні виробництва). Часом ноу-хау передається на основі договору про науково-технічне співробітництво чи договору про поставку обладнання.

Гудвіл (англ. - доброзичливість, добра воля) – це основний капітал фірми, який не має матеріального вигляду - репутація фірми, досвід ділових зв'язків, престиж торгових марок, маркетингові позиції фірми на ринку, відпрацьованість внутрішньої технології діяльності, стала клієнтура, які здатні приносити додатковий прибуток фірмі шляхом підвищення її конкурентоспроможності. У загальному розумінні гудвіл є різницею між ринковою і балансовою вартістю фірми.

Раціоналізаторська пропозиція – це нові технічні пропозиції щодо вдосконалення діючої техніки і технології виготовлення продукції, самої продукції, способів контролю, більш ефективного використання обладнання, матеріалів які сприяють підвищенню ефективності виробництва.

За своєю сутністю раціоналізаторські пропозиції, як і виноходи, є технічними рішеннями, але відрізняються від останніх мірою новизни. Новизна раціоналізаторської пропозиції має локальний характер, тобто, обмежується даним підприємством. Об'єктом раціоналізаторських пропозицій є модернізація діючого устаткування і вдосконалення технологічних процесів на окремому підприємстві, незалежно від того, чи відоме це технічне рішення ще деінде, чи ні.

Комерційна таємниця – це відомості, безпосередньо пов’язані з діяльністю підприємства, які не є державними таємницями і розголошення яких може завдати шкоди інтересам підприємства. У загальному розумінні комерційну таємницю становить сукупність виробничо-господарської, фінансово-економічної та науково-технічної інформації про діяльність підприємства, розголошення якої може призвести до економічних збитків.

Поиск по сайту: