Сутність та складові елементи інноваційної політики фірми

Інновація – основа економічного розвитку системи. Це положення справедливе для систем різних рівнів, до яких належить як суспільство в цілому, окремі держави й їхні провідні галузі, так і підприємства. Аби інновації були ефективними, вони мусять бути керованими, і саме вони є прерогативою інноваційної політики.

На рівні держави розробляється державна інноваційна політика, яка відображає ставлення держави до інноваційної діяльності, визначає мету, напрями, форми діяльності органів державної влади в галузі науки, техніки й реалізації їхніх досягнень.

Підприємство формує власну інноваційну політику, орієнтуючись на державну інноваційну політику яка визначає приоритетні напрямки розвитку НТП й забезпечує їх підтримку, власні інтереси й ресурсні можливості, потреби ринку (рис. 3.1).

Інноваційна політика підприємства передбачає об’єднання мети технічної політики та політики капіталовкладень і спрямована на впровадження нових технологій та видів продукції.

Ії розробка передбачає визначення мети і стратегій його розвитку на найближчу й подальшу перспективи, виходячи з оцінки потенційних можливостей підприємства й забезпеченості його відповідними ресурсами.

Таким чином, основними складовими інноваційної політики підприємства є цілі та стратегії його розвитку. Стратегічні інноваційні цілі, як правило, не мають кількісної характеристики. Вони формулюються у вигляді декларацій про інноваційні наміри, з яких формується підприємницька концепція підприємства, визначаються її базові й функціональні стратегії, що надають змогу її реалізувати, й розробляється формальна система забезпечення оперативних планів. Постановка й формулювання стратегічних цілей є вихідною базою для вибору й розробки стратегій, що забезпечують їх реалізацію.

Стратегія в загальному вигляді – це пошук найбільш результативних варіантів вводу в дію ресурсів (капіталу, робочої сили) відповідно до головних цілей підприємства й з урахуванням ситуації на ринку, як на даний момент, так і очікуваної. Стратегія передбачає розробку обґрунтованих дій і правил (програм, проектів) досягнення поставлених цілей, зважаючи на науково-технічний потенціал підприємства та його ринково-збутові можливості.

Планування інновацій

Планування є однією з основних складових системи управління інноваційною діяльністю підприємства. Як елемент системи інноваційного менеджменту планування являє собою відносно самостійну підсистему, яка охоплює сукупність спеціальних інструментів, правил, структурних органів, інформаційних потоків і процесів, спрямованих на підготовку і виконання планів.

Планування інновацій – це система розрахунків, направлена на вибір і обґрунтування цілей інноваційного розвитку підприємства та підготовку рішень, необхідних для їх безумовного досягнення.

Планування інновацій на підприємстві має ряд принципів, які встановлюють загальні правила проектування та ефективного функціонування цієї підсистеми в інноваційній діяльності:

1) Єдність науково-технічних, соціальних та економічних завдань розвитку – планування інновацій на підприємстві повинно бути направлене на забезпечення єдності і гармонії в науково-технічному, виробничому, економічному та соціальному розвитку;

2) Наукове обгрунтування та оптимальність рішень – планування повинне базуватися на основі законів і тенденцій науково-технічного та економічного розвитку, враховувати об’єктивні умови та риси кокретного підприємства;

3) Домінування стратегічних аспектів комплексності, гнучкості та еластичності – цей принцип випливає з довгострокового характеру результатів, тривалого циклу здійснення інновацій та їх значення для забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Комплексність планування інновацій означає системну повязаність всіх розроблюваних на підприємстві планів, так як система планування інновацій включає підготовку різноманітних по цільовій направленості, рівню розробки і змісту планів. Принцип гнучкості та еластичності планування інновацій означає необхідність динамічної зміни планів у випадку відхилень у ході роботи або зміни зовнішніх та внутрішніх факторів.

4) Бюджетна збалансованість – реалізується складанням в усіх сферах і на всіх рівнях підприємства матеріальних, трудових, фінансових та інших видів балансів.

5) Неперервність планування - цей принцип реалізується через послідовність і взаємозв'язок планів різної довготривалості та здійснення планових розрахунків з урахуванням змін умов і відхилень, що виникають.

Система планування інновацій на підприємствах включає комплекс різноманітних планів, направлених на здійснення основих функцій і завдань планування та взаємодіючих один з одним.

Види планів розрізняють:

· За цілями – довгострокове (більше 5 років), середньострокове (1-5 років), короткострокове (до 1 року).

· За рівнем планування – організація в цілому, підрозділ, проект, окремий виконавець.

· За предметом планування – НДДКР, виробництво, збут, постачання та ін.

· За цільовою орієнтацією – стратегічне, оперативне.

За визначенням Ф. Котлера, стратегічне планування — це управлінський процес створення і підтримки стратегічної відповідності між цілями фірми, її потенціальними можливостями і шансами у сфері маркетингу. Стратегічне планування можна розглядати як систему дій і рішень, що приймаються на верхньому ієрархічному рівні управління з метою розробки стратегічного плану на певну перспективу, який містить конкретні кроки з реалізації стратегічних цілей і завдань організації. Процес стратегічного планування спирається на результати виконання попередніх стадій інноваційного менеджменту — аналізу та прогнозування інноваційного розвитку підприємства. при цьому проводяться глибокі маркетингові дослідження, масштабні прогнозні розробки, оцінка сильних та слабких сторін організації, ризиків та факторів успіху.

Оперативне планування інновацій має за мету пошук і погодження найбільш ефективних шляхів та засобів прийнятої стратегії розвитку інноваційних підприємств. Воно передбачає формування продуктово-тематичного портфелю підприємства, розробку календарних планів, складання бізнес-планів по окремих проетах, виконання розрахунків необхідних ресурсів та визначення джерел їх покриття. Оперативне планування інновацій має за мету реалізацію потенціалу організації у формі досягнутого прибутку, доходів, об’ємів реалізації тощо.

Наукові дослідження і розробки, як і план розвитку, перебувають під впливом як стратегічного, так і оперативного управління. Будь-яка господарська одиниця фірми може використовувати результати досліджень і розробок з метою вдосконалення своїх продуктів, розробки нових ідей згідно з поточним виробництвом. З іншого боку, упровадження інновацій на основі стратегічного плану виводить організацію в зовсім нову сферу бізнесу. План інновацій містить перелік і характеристику нововведень, які плануються до впровадження на підприємстві, і охоплює такі заходи:

· Створення, освоєння нових продуктів або модифікація, підвищення якості існуючих видів продукції і послуг.

· Упровадження прогресивних технологій, комп'ютеризація,
комплексна автоматизація виробництва.

· Удосконалення організації виробництва, праці й управління.

· Науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки.

План інновацій також відображає рівень технічного розвитку виробництва, зокрема: стан засобів виробництва; рівень прогресивності технологій, що застосовуються; якісні та структурні зміни «портфеля» продукції (наприклад, питома вага нової продукції); матеріаломісткість виробництва; продуктивність праці.

3.3. Розроблення інноваційної стратегії

Стратегічне управління інноваціями є складовою інноваційного менеджменту. Воно вирішує широкий спектр питань планування та реалізації інноваційних проектів і програм, які розраховані на якісні зміни в діяльності організації на ринку, виробництві або соціальній сфері підприємства (організації).

Стратегія — це сукупність усіх дій управлінського характеру, спрямованих на зміцнення позицій організації (підприємства, корпорації) і задоволення споживачів, які сприяють досягненню місії та цілей організації. Стратегія — це комплексний план, що орієнтує організацію не на сьогодення, а на перспективу. Метою стратегії є забезпечення не стільки поточного успіху, скільки прискореного постійного розвитку організації в умовах конкуренції, лідерства на ринку.

Розробляючи інноваційні стратегії, необхідно врахувати такі їх особливості:

1) Стратегії підприємств перебувають під впливом змін у навколишньому середовищі. Вони можуть самі формувати ці зміни своїм активним впливом або відгукнутися у формі реакції (стратегії пристосовування). Зміни навколишнього середовища можуть бути такими, що вже наступили, або ще тільки очікуються.

2) Стратегії дають можливість встановити, яким чином можна ввести в дію наявний потенціал з урахуванням існуючих і очікуваних у майбутньому сильних та слабких сторін з тим, щоб виконати наміри підприємства.

3) Стратегії підприємства дають лише загальний напрям, за яким розвивається підприємство. Тому вони мають доповнюватися заходами тактичного порядку.

4) Мета стратегій підприємства — формування стійкого потенціалу успіху з урахуванням його переваг перед конкурентами.

Зазначені особливості відображаються в технології їхнього розроблення та оцінювання. У загальному вигляді порядок розроблення інноваційної політики підприємства, тобто її технологію можна подати таким чином:

Поиск по сайту: