Відповіді до теми № 4 «Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій»

Укажіть декабристські організації, що розміщувалися в Україні у першій чверті ХІХ ст., зазначте час їх існування та найбільш відомих лідерів: Союз порятунку, Малоросійське товариство, З’єднані слов’яни, Південне товариство, Північне товариство, Любов до істині, Товариство об’єднаних слов’ян.

Союз порятунку (лютий 1816-1818, полковник Генерального штабу Муравйов Олександр Миколайович, князь Трубецькой Сергій Петрович, старший офіцер Генерального штабу, підпоручик Генерального штабу Муравйов Микита Михайлович), З’єднані слов’яни (12 березня 1818-1825, До ложі належали 83 особи, серед них: Алексеєв (командир 2-го Фурштадтського батальйону), П.Афанасьєв (аудитор), Блікс І. (купець), Бніпський Є.Г., Бодліс О. (підполковник), Вейєр К. (купець), Волконський С.Г. (князь, генерал-майор, член “Союзу Бла-годенствія”, один з керівників Південного товариства), Любов до істині (1818-1019, Алексеєв Д. (катеринославський губернський маршалок), Алексеєв С.І. (дворянин), Барсов П.Є. (театральний діяч), Бібіков І.М. (ротмістр), Величко О.П. (кандидат фізико-математичних наук, чиновник Міністерства фінансів), Война С.Р. (дворянин)), Південне товариство (березень 1821-1826, П. Пестель, Юшневський Олексій Петрович, Барятинський Олександр Петрович та ін.), Товариство об’єднаних слов’ян (1823-1825, П. і А. Борисови, Горбачевський Іван Іванович, Андрієвич Яків Максимович, Громницький Петро Федорович, Драгоманов Яків Акимович, та ін.).

Із переліку українських земель випишіть ті, що на початку ХІХ ст. перебували у складі Австрійської імперії, укажіть, за яких обставин вони потрапили під владу Габсбургів і на які адміністративні одиниці поділялися.

Східний кордон нового австрійського краю проліг по річці Збруч, яка понад півтора століття була рубежем розчленування українського народу двома імперіями. Буковина з центром у Чернівцях на правах окремого Округу входила до складу Галичини, а з 1849-го по 1018 pp. мала статус окремого коронного краю. Закарпаття, на території якого компактно проживала більшість українців Угорщини, входило до складу Пожонського (Братиславського) намісництва, ділилось на чотири комітати (жупи). Таким чином, в межах Австрійської імперії західноукраїнські землі були розмежованими й не становили єдиного адміністративного цілого.

Величезна більшість українців в Австрійській імперії проживала в Галичині — південно-східній частині колишньої Речі Посполитої, захопленої Габсбургами після першого поділу Польщі у 1772 р. Двома роками пізніше до Галичини була приєднана Буковина — невеликий український край, що його відібрав Відень у занепадаючої Оттоманської імперії. Нарешті, у 1795 р., після третього й останнього поділу Польщі, до імперії були також включені землі, заселені поляками (включаючи Краків). Якщо Східну Галичину заселяли переважно українці, то Західна Галичина була головним чином польською. Поєднання в одній адміністративній провінції цих двох народів стане в майбутньому причиною напружених стосунків між ними.

Під посереднім контролем Габсбургів перебував ще один заселений українцями регіон. Розташоване на західних схилах Карпатських гір Закарпаття з часів середньовіччя входило до складу Угорського королівства. У XIX ст. воно лишалося в угорській частині імперії Габсбургів і було ізольованим від інших українських земель.

Виберіть діячів пов’язаних із першою фазою Національного Відродження на Західній Україні, зазначте, до якого товариства вони входили і хронологічні межі існування товариства (Маркіян Шашкевич, Кость Левицький, Григорій Яхимович, Яків Головацький, Юліан Романчук, Михайло Куземський, Іван Вагилевич, Юліан Лаврівський).

У 30–х роках ХІХ ст. український національний рух на західноукраїнських землях став поступово переходити у наступний, культурницький етап. Його уособленням стала утворена у Львові «Руська трійця» – громадсько-культурне угруповання демократичного спрямування зі студентів семінарії та університету. Саме діяльність трійчан спричинила те, що народна мова русинівпоступово набула рис літературної української мови і стала впроваджуватись у повсякденний вжиток.

Маріан Шашкевич

Іван Вагилевич

Яків Головацький

Діяльність "Руської трійці" засвідчила реальну спробу народу Західної України заявити про свою самобутність.

Іван Вагілевич. Під впливом Центральної ради народової створюється «Руський собор» - організація спольщеної укр.. шляхти, яка не бажала відокремлення від польської верхівки.

Головна руська рада(1848-1851 рр) Очолив: Г.Яхимович, М. Куземський.

Випишіть культурних і громадських діячів першої фази Національного Відродження на Наддніпрянщині (зазначте її хронологічні межі), окресліть їх культурницьку діяльність: Іван Снігурський, Микола Маркевич, Володимир Антонович, Ізмаїл Срезневський, Іван Могильницький, Михайло Максимович, Йосип Левицький, Іван Котляревський.

МАРКЕВИЧ (1804- 1860) — український історик, етнограф, фольклорист, поет і композитор. Він став першим українським енциклопедистом. Російськими націоналістами офіційно був названий як «український буржуазний націоналіст», хоча офіційно він не належав до цієї організації, підпадав під заборону радянської цензури.

АНТОНОВИЧ Майже півстоліття Антонович стояв на чолі українського громадсько-політичного життя, був головою київської Старої Громади, і за його ініціативою 1890 року в Галичині дійшло до «угоди» між поляками й українцями у Львівському сеймі. Антоновичу належить велика роль в реалізації плану переїзду Михайла Грушевського до Львова і створення там наукового осередку.

Створив українську археологію як науку, розробивши нову методику ведення розкопок. Дослідив стоянки періоду палеоліту, неоліту, провів розкопки поселень Трипільської культури, древлян та розробив їх класифікацію. Видав археологічні карти Київської й Волинської губерній (1895, 1900). Учасник багатьох загальноросійських археологічних з'їздів, міжнародного археологічного конгресу в Лісабоні (1880).

Таємне товариство у складі 12 українських інтелігентів — Україно-Слов'янське товариство (Кирило-Мефодіївське братство) було створене наприкінці 1845 — на початку 1846 року в Києві. Ініціаторами створення братства і його засновниками виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич.

Організація була названа іменами відомих слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія. Знаком братства став перстень з написом «Св. Кирило і Мефодій, січень 1846».

Крім організаторів, до братства незабаром увійшли: Георгій Андрузький, Олександр Навроцький, Дмитро Пильчиков, Іван Посяда, Микола Савич, Олександр Тулуб. У квітні 1846 року до братства вступив Тарас Шевченко. Восени 1846 року загальна кількість членів братства, за даними слідства, становила 12 осіб.

Кирило-Мефодіївське братство діяло до кінця березня 1847 р. З появою братства на арену політичної боротьби вийшла українська різночинна інтелігенція.

Поиск по сайту: