Примітки. 1 Dvornik F. The Slavs. Their Early History and Civilization.—Boston, 1956.—P

¹ Dvornik F. The Slavs. Their Early History and Civilization.—Boston, 1956.—P. 321.

² Саме відсутність Пржемисла на виборах королем Генріха спонукала Ейке Фон Репкова, автора збірки саксонських законів, знаменитого «Sachsenspiegel» («Саксонського свічада» — Ред.), заперечити право чеського короля брати участь у виборах імператора: він міг бути імператорським підчашим, але він не був німцем. Це була особиста думка відомого правника, і її поділяли в певних німецьких колах близько 1235 р., коли було написано цю збірку, проте вона не відбивала загального переконання німецьких князів. Докладний перелік літератури з розвитку німецької інституції курфюрстів див.: Wunderlich B. Die neueren Ansichten uber die deutche Konigswahl und den Ursprung des Kurfurstenkollegs. — Berlin, 1913; Neumann W. Die deutschen Kónigswahlen und die papstliche Manchtansprung wahrend des Interregnums. — Berlin, 1920.

³ Ці подробиці запозичено, крім інших джерел, з доповіді, представленої єпископом Карлісльським Уолтером королю Генріху III про його посольство до Німеччини, написаної 10 лютого 1225 p. (Shirley W. W. Royal and Other Historical Letters Illustrative of the Reign of Henry III) Vol. 1. — P. 252. — (Chronicles and Memorials of Great Britain and Ireland. — Vol. 27).

⁴ 3 іншого англійського джерела — листа, написаного між жовтнем 1228 та 1229 рр., ми дізнаємося, що чеський король поширював новини про героїчні вчинки Фрідріха у Святій Землі та вдавав, що отримав від нього листа, де описувалися його подвиги. Це доводить, що чех не мав наміру проміняти службу імператорові на якусь іншу. Цього листа було написано герцогом Генріхом ЛотарингБрабантським королю Генріху III (Ibid. — P. 343).

⁵ Серед любовних пісень, складених численними мінезингерами цього періоду, є дві надзвичайної краси й почуття, приписувані у деяких манускриптах «Кайзеру Генріху». У них ідеться про ніжне кохання до прекрасної дами, котра ніколи не належатиме закоханому в неї, хоч він і готовий поступитися заради неї своєю короною. Наразі побутує загальноприйнята думка, що ці пісні є творами короля Генріха, який висловлював свої почуття до Анежки.

⁶ Легенда про св. Анежку оповідає про другий шлюб Фрідріха II із сестрою короля Генріха III Ізабеллою, котра посіла місце, від якого відмовилась Анежка. Це повинно було б означати, що Фрідріх II намагався одружитися з коханою свого сина, чеською принцесою. Це цілком можливо, але не може бути доведене напевно. Непорозуміння між батьком і сином могло виникнути досить легко, оскільки Ізабелла була призначена Генріхові, перш ніж дістатися Фрідріхові.

⁷ Збереглися три листи, що їх св. Клара написала чеській принцесі. Анежка підтримала Клару в спробі одержати схвалення папою припису, що забезпечив би їхнім сестрам життя у бідності — таке, яке мав на думці св. Франциск. Відомо, що обом їм, Анежці Блаженній та св. Кларі, це не вдалося. Листи були опубліковані У.Сетоном (Seton W. Some New Sources from the Life of Blessed Agnes of Bohemia. — London, 1915). Пор. чеську монографію: Vyskočil J.K. The Legend of the Blessed Agnes and the Four Letters of Saint Clare. — Prague, 1932.

⁸ Виданий з цієї нагоди імператорський декрет означав певний крок уперед, зроблений курфюрстами, або князями-виборцями, у визначенні їхніх прав і привілеїв.

⁹ Докладніше про це див.: Dvornik F. Op. cit. — P. 312.

¹⁰ Ibid. — P. 109-113.

¹¹ Відомий чеський історик В.Халупецький вважав, що відкрив у Пржемисловій угорській політиці плани, спрямовані на об'єднання Північної Угорщини — сучасної Словаччини — з королівством Богемії, а Паннонії — з Альпійськими землями (Chaloupecký V. Uherská politika Přemysla Otakara H // Pekařův Sbornik. — Praha, 1930. — S.138—188.). Й.Шуста, однак, відмовився йти так далеко в інтерпретації угорської політики Пржемисла. Він з очевидною коректністю стверджує, що Пржемисл переймався лише зміцненням свого впливу в Угорщині та забезпеченням у разі необхідності угорської допомоги. Він окупував частину Північної Угорщини лише після смерті Бели, коли в цій країні панувало політичне безладдя, з метою захистити свої землі від вторгнень половців (Šusta J. Soumrak Přemyslovců a jejich dědictví. — Praha, 1935. — S. 45). Праця Й.Шусти має першорядну вагу для вивчення історії останніх Пржемисловичів. Французький огляд Цієї роботи зробив Б.Мендль (Mendl B. Les derniers Přemyslides // Rev. hist. —1937.— Vol. 179. — P. 34-62).

¹² Місто Порденоне перебувало під його суверенітетом. Відомий середньовічний мандрівник, Блаженний Одорік Порденонський, схоже, був сином одного з членів чеської залоги, розміщеної Отакаром у місті.

¹³ Докладніше про Отакарову роль у подвійних виборах див.: Lewis F.R. Ottokar of Bohemia and the Double Election of 1257 /7 Speculum. —1937. — Vol. 12 —P. 512-515

¹⁴ Найдокладніше висвітлення даної проблеми міститься у книжці Й.Шусти (Šusta J. Op. cit. — S. 57). Автор показав слабкість висвітлення О. Редліхом виборів Рудольфа Габсбурзького (Redlich O. Rudolf von Habsburg: Das Deutsche Reich nach dem Untergange des alten Kaisertums. — Innsbruck, 1903) та підозри Лоренца щодо бажання Пржемисла II звести імператорську владу нанівець (Deutsche Geschichte im 13. und 14. Jahrhunderte. — Bd 1).

¹⁵ Й.Шуста після вивчення всіх доступних свідчень дійшов висновку, що в повідомленнях немає певності стосовно зради чеських аристократів протягом другого конфлікту (Šusta J. Op. cit. — P. 271.).

¹⁶ Ibid. — P. 204.

¹⁷ Вірш XIV, c. 20-23, вірш VIII, c. 783 і далі. (Hrsgb. J. Seemüller. — Hale; Saale.— 1886.— S. 1, 2, 210).

¹⁸ Ідеться про те, що Королівство Богемське є муром, створеним для оборони Польщі: «Якщо Римський король знищить нас, тоді ненажерливі пащі німців розкриються ще більше, і їхня ненажерність простягне свої безсоромні руки до вашої країни. Ми ваш твердий мур, і якщо цей мур не встоїть, велика небезпека загрожуватиме вам... О, від якого пригнічення ваш численний народ, який так сильно ненавидять німці, матиме страждати? Ох, яким же важким буде ярмо рабства, котре вільна Польща муситиме носити...» Слід додати, що подібні почуття слов'янської солідарності та недовіри до німців висловлював також магістр Богуслав, канцлер дружини Пржемисла Кунгути, в листі, адресованому Агнесі, абатисі польського абатства в Тшебниці. Королева дорікала ігумені за її сприяння німецьким ченцям, а не польським побратимам: «Замість того, щоб мати — з любові до свого походження — співчуття до скрутного становища бідних людей вашої мови, ви робите протилежне вашою підтримкою німецьких братчиків... Ви радше маєте протегувати та захищати братів нашої (чеської) та вашої (польської) мови...» Цей лист, знову ж таки, є лише стилістичним твором. Звернення до поляків було опубліковане в кн.: Codex epistolaris Primislai Ottocari II Bohemiae regis / Hrsgb. T. Dolliner. — Vienna, 1803. — S. 93. Листа, що приписується королеві, було опубліковано Ф.Палацьким у кн.: Palacký F. Über Formelbücher, zunächst in Bezuch auf böhmische Geschichte. — Praha, 1842. Про Богуслава див. дослідження И.Б.Новака: Novák J.B. // Sbornik... J.Golla. — Praha, 1906. — S.124-152.

¹⁹ Dvornik F. Op.cit. — P. 316, 320.

²⁰ Див., наприклад: Balzer O Królewstwo Polskie 1295-1370. We 2 t. — Lwów, 1919. Чеські відповіді на польську критику надав Й.Шуста (Šusta. J. Úvahy a drobné spisy historické — Dil.2. Praha, 1934.)

Поиск по сайту: