Психолого-педагогічне вивчення дітей із ЗПР

Особливості психодіагностичного обстеження дітей із ЗПР. Відмежування ЗПР від РВ

При обстеженні дітей із ЗПР особливу складність представляє відмежування від РВ з одного боку і від затримки темпу психічного розвитку (при педагогічній занедбаності, порушенні аналізаторних систем, опорно-рухового апарату) з іншого.

Найпоширенішою причиною стійкої неуспішності учнів початкових класів є ЗПР.

На відміну від РВ, яка має виразний незворотний характер, ЗПР характеризується уповільненим темпом психічного онтогенезу. При цьому домінантним фактором є порушення емоційно-вольової сфери у поєднанні із психофізичним інфантилізмом. У дітей, що страждають психофізичним інфантилізмом, на відміну від олігофренів, не спостерігається диспластичностей у будові скелету, черепа, немає порушень моторики і важких дефектів мовлення, усі види діяльності є більш змістовними, а в грі виявляється ініціатива, кмітливість, фантазія, чого немає при РВ.

Діти з ЗПР не можуть успішно засвоїти програму масової школи, оскільки у них послаблена увага, знижена пам’ять і ослаблений темп роботи.

Проте, у них, на відміну від РВ, визначається високий рівень розвитку мисленевих операцій, збереження емоційних проявів, вони усвідомлюють свої невдачі і намагаються їх подолати.

Сучасні клінічні дослідження виявляють 4 варіанти ЗПР, кожна з яких має свої характеристики:

1. Конституційного походження.

2. Соматогенного походження.

3. Психогенного походження.

4. Церебрального походження.

Діти з ЗПР конституційного походження характеризуються:

- незрілістю інтелектуальних інтересів й особистості дитини в цілому (тобто емоційно-вольова сфера таких дітей ніби знаходиться на більш ранній віковій сходинці);

- безпосредністю;

- емоційністю;

- до моменту навчання вони не усвідомлюють необхідності відвідувати школу через переважання ігрових інтересів над пізнавальними.

У дітей із ЗПР соматогенного походження психічний розвиток гальмується внаслідок тривалих або хронічних захворювань.

У таких дітей можуть з’явитися неврозоподібні риси, які знижують їх діяльність:

- несміливість;

- невпевненість;

- страх;

- підвищена вразливість;

- розпещеність.

Соматично нездорова дитина часто вибуває із навчального процесу, тому у неї може з’явитися негативне ставлення до школи, вчителів, однокласників.

ЗПР психогенного походження пов’язана із ранніми несприятливими тривалими психотравмуючими факторами, які призводять до порушення нервово-психічної сфери. У таких дітей з часом змінюються емоції, поведінка, формується негативне ставлення до праці й інтелектуальних навантажень.

Ці 3 варіанти ЗПР при наявності індивідуального підходу з боку учителів і батьків можуть бути компенсованими в умовах масової школи, оскільки у них відсутні виразні клінічні риси подібності з РВ

У клінічній харктеристиці ЗПР церебрального походження виявлені причини, які зумовлюють виникнення олігофренії:

- генетичні вади розвитку;

- патологія вагітності і пологів;

- нейроінфекції;

- травми перших років життя.

Залежно від стану емоційного фону розрізняють 2 типи дітей:

1. Психомоторно розгальмований.

2. Гальмівний малоактивний.

Нейродинамічні розлади не тільки гальмують пізнавальну діяльність дітей із ЗПР, а й сильно її порушують. Саме ЗПР церебрального походження потребує відмежування від РВ.

Цей варіант затримки проявляється у недосконалості мисленевих операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення.

Але, якщо при РВ чітко виявляється тотальність психічного недорозвитку, то при ЗПР ця закономірність відсутня.

Властивими є порушення не всіх компонентів пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери й особистості в цілому, а мозаїчність.

У зв’язку з цим, потенційні можливості вищих форм мисленевої діяльності у дітей із ЗПР значно вищі, ніж при РВ, а інтелектуальний дефект у зв’язку з праціальним недорозвитком вищих психічних функцій при ЗПР має вторинний характер. Тому класифікувати цей стан як межовий не можна.

За всієї складності психологічної діагностики психологу слід спиратися на наступні критерії, які є принциповими при кваліфікації РВ:

1. РВД з великими труднощами орієнтуються в завданні. У більшості випадків їм потрібне пояснення, багаторазове повторення і демонстрація зразка.

2. Спосіб діяльності при виконанні завдання у РВД вирізняється відсутністю обдуманості, послідовності, невмінням скласти план дій.

3. Діти з первинно збереженим інтелектом (ЗПР) уміють користуватися допомогою дорослого, тоді як РВД в подібній ситуації навіть після демонстрації зразка необхідне спеціальне навчання, а перенесення засвоєних навичок потребує багаторазового підкріплення.

4. Діти з первинними дефектами мовлення і слуху критично оцінюють результат своєї праці. При невдачах у доступних видах діяльності намагаються виправити помилки. Діти з РВ некритичні до себе, завищують оцінку своїх можливостей, не помічають допущених помилок, не прагнуть самостійно їх виправити.

5. У порівнянні з РВ у дітей із ЗПР значно вищий потенціал розвитку їх пізнавальної діяльності, особливо вищих форм (порівняння, аналізу, синтезу).

6. На відміну від РВ, при якій страждають мисленеві функції, при ЗПР страждають передумови інтелектуальної діяльності: увага, мовлення, фонематичний слух.

7. Подання завдання в ігровій формі підвищує продуктивність діяльності дітей із ЗПР, тоді як при РВ воно може слугувати приводом для мимовільної втрати уваги, особливо, якщо зміст завдання знаходиться на межі можливостей дитини.

8. Ігрова діяльність дітей з ЗПР, на відміну від РВ, має більш емоційний характер. Мотиви підпорядковують меті гри, але зміст її не розгорнутий. Гра дітей із ЗПР характеризується відсутністю власного задуму, уяви, уміння представляти ситуацію в розумовому плані. На відміну від дітей, розвиток яких відбувається у межах норми, діти з ЗПР не переходять на рівень сюжетно-рольової гри без спеціального навчання, а залишається на рівні сюжетної, тоді як для дітей з РВ характерна предметна ігнова діяльність.

9. Для дітей із ЗПР характерно більше яскравих емоцій, які дозволяють зосередитися на виконанні завдання і чим більше дитина зацікавлена завданням, тим вищий її результат.

10. Більшість дітей із ЗПР дошкільного віку досить добре володіє образотворчою діяльністью, тоді як у дітей з РВ без спеціального навчання образотворча діяльність не виникає.

Усі ці психолого-педагогічні критерії при ПДО повинні обов’язково поєднуватися з клінічними даними, зокрема ушкодженням ЦНС і станом здоров’я дитини.

Поиск по сайту: