Внутрішньосерцеві механізми регуляції діяльності серця

1. Внутрішньоклітинні механізми регуляції полягають в здатності кардіоміоцитів при виконанні ними специфічної скоротливої функції синтезувати різноманітні білки. Тому за умов великих фізичних навантажень завдяки цьому може розвинутись фізіологічна гіпертрофія міокарда.

З фізіологічними властивостями власне структур серця пов’язані гетерометричний та гомеометричний механізми, які забезпечують зміну діяльності серця в залежності від ступеня наповнення порожнин серця.

Гетерометричний механізм одержав назву закона Франка-Старлінга. Суть цього механізму: чим сильніше розтягнуте м’язове волокно в період діастоли, тим сильніше воно скорочується. Цей механізм працює до певних меж розтягнення міокарда. Якщо розтягнення перевищує 50% початкової довжини м'язових волокон, виникаєпослаблення. Вважають, що основою цього механізму є зміна взаємовідношень актинових і міозинових волокон у саркомері. Гетерометричний механізм забезпечує пристосування серця до мінливих умов притоку крові.

Гомеометричний механізм (ефект Анрепа) забезпечує пристосування діяльності серця до мінливих умов відтоку крові і полягає у тому, що при підвищенні опору серцевому викиду. Наприклад, при підвищенні тиску в аорті чи при звуженні аортального отвору серце підсилює свої скорочення для подолання цього опору.

2. Міжклітинні механізми регуляції серцевої діяльності. Ці механізми забезпечуються нексусами – місцями контакту двох кардіоміоцитів. Нексуси забезпечують три функції: 1. Механічний контакт між клітинами, поєднуючи міокард у єдину структуру; 2. Здійснюють трансмембранний обмін речовин між клітинами; 3. Забезпечують проведення збудження від однієї клітини до іншої.Завдяки цим функціям серцевий м’яз є функціональним синцитієм. При порушення міжклітинних взаємодій виникають серцеві аритмії.

3. Внутрішньосерцеві периферійні рефлекси являють собою группу безумовних рефлексів, рефлекторна дуга яких замикається на рівні вегетативних нервових вузлів, розташованих у самому серці. Ця рефлекторна дуга здійснює внутрішньосерцеві периферичні рефлексии, за допомогою яких узгоджується робота різних відділів серця. Дані рефлексии починаються, як правило, з механорецепторів. Наприклад, при збільшенні надходження крові до правого передсердя виникає периферичний рефлекс, який призводить до підвищення сили скорочення лівого шлуночка. Внаслідок цього шлуночок готується до перекачування великої кількості крові ще до початку її надходження у цей відділ серця.