|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Регуляція кровообігу при різних станахРозглядаючи зміни кровообігу при різних станах організму слід пам’ятати, що роль кровообігу полягає у доставці тканинам поживних речовин та кисню і у видаленні з тканин продуктів метаболізму. Тому будь-яке тривале посилення діяльності будь-якого органа завжди пов’язане з посиленням обміну речовин, а отже і посиленням кровообігу. Зміна кровообігу в одній судинній області завжди здійснює вплив на кровообіг в цілому. В працюючих органах відбувається відкриття великої кількості капілярів, які в стані відносного спокою цього органа були закриті. Це обумовлено рефлексами (безумовними та натуральними умовними), які виникають під впливом подразнення рецепторів працюючих органів, зокрема, при дії на судини метаболітів (ацетилхолін, гістамін), що утворюються у тканинах при їх посиленій діяльності. Якщо розширення судинного русла відбулось у невеликій ділянці судинної системи, кровообіг в цілому міняється незначно, Значне розширення судин у великій судинній області призвело б до падіння артеріального тиску, а відповідно, і до зменшення кровотоку, якби одночасно не наставало: а) посилення діяльності серця; б). звуження судин в органах, що знаходяться в цей момент в стані спокою; в). виходу крові з кров’яних депо. У стані фізіологічного спокою система регуляції кровообігу задіяна мінімально. При цьому кровообіг забезпечується роботою міокарда та будовою судин, властивостями їх скоротливих елементів, об’ємом крові, вазоактивними сполуками. Основним контрольним механізмом регуляції гемодинаміки є барорецептори великих судин. Згідно впливів циркадних ритмів максимальний тиск спостерігається біля 15 год., а мінімальний – о 3-й годині. Реакція серцево-судинної системи на короткочасне підвищення тиску забезпечується депресорним аортальним та синокаротидним рефлексами. Тобто, в артеріях подразнюються барорецептори, з яких імпульси передаються в судиноруховий центр довгастого мозку, де гальмується його пресорний відділ, а активується депресорний. При цьому судини розширюються. При зниженні тиску крові виникає пресорний аортальний та синокаротидний рефлекс. В результаті виникає спазм судин, збільшення ЧСС та ХОК. Внаслідок спазму периферійних судин зменшується фільтрація крові в нирках та підвищується реабсорбція води з міжклітинної рідини, що веде до збільшення ОЦК і підвищення артеріального тиску. При недостатності вищеназваних механізмів включаються гормональні: може збільшитись викид адреналіну (у 10-20 разів), натрійуретичного гормону, активізується ренін=-ангіотензин-альдостеронова система. Ренін, який виділяється з нирок при порушенні системного чи загального кровоплину, сприяє утворенню ангіотензину – найпотужнішого вазопресора в організмі. Ангіотензин стимулює виділення з надниркових залоз альдостерону, який посилює реабсорбцію Na+, а разом з ним і води в канальцях нирок. Це збільшує ОЦК в організмі. Одночасно накопичення іонів натрію у м’язові стінці артерій призводить до їх спазму, підвищення АТ. Зміна положення тіла з горизонтального на вертикальне викликає перерозподіл крові, що призводить до зміни гемодинаміки. В нижній частині тулуба стовп крові знаходиться в венах середнього та великого діаметра, що легко розтягаються. Під дією сили тяжіння цей стовп крові тисне на стінки судин, розтягає їх; вени розширюються і можуть додатково затримати до 500 мл крові.Так проявляється ефект гідростатичного тиску. В результатв венозне повернення крові до серця знижується, та як наслідок цього ударний об’єм та систолічний тиск падають.. При зниженні УО зменшується подразнення барорецепторів, що призводить до звуження резистивних судин та збільшення ЧСС. Найбільше виражене звуження судин в таких відділах як скелетні м’язи, шкіра з підшкірною клітковиною, черевна область Це служить компенсацією зниженого венозного повернення крові до серця і одночасного зменшення ударного об’єму оскільки ХОК залишається на рівні, близькому до норми, а звуження резистивних і ємнісних судин поступово збільшує надходження крові до серця. В результаті поступово нормалізується УО і показники АТ. При недостатній активності систем регуляції може розвинутись ортостатична непритомність, що обумовлена недостатнім кровопостачанням мозку. Це проявляється в головокружінні та «потемнінні в очах» чи навіть втраті свідомості. Для тестування надійності системи регуляції кровообігу використовують кліно-ортостатичну пробу, при якій враховують зміну ЧСС при переході з положення лежачи у положення стоячи і навпаки. В нормі при переході з горизонтального положення у вертикальне ЧСС збільшується на 6-24 удари на хв, а навпаки – на 4-6 ударів на хв. Регуляція кровоплину при фізичних навантаженнях – одна з найприродніших адаптивних реакцій організму. Скелетні м’язи складають понад 40 % маси тіла, а інтенсивність їх діяльності може коливатись у широких межах. Тому існують тісні взаємозв’язки м’язових скорочень та серцево-судинної системи. М’язи скорочуються під впливом імпульсів, що йдуть пірамідними шляхами. Спускаючись до м’язів, вони поряд з моторними відділами ЦНС збуджують також дихальний та судиноруховий центри довгастого мозку. Звідси через симпатичну нервову систему посилюється діяльність серця та звужуються судини. Одночасно із надниркових залоз виділяються катехоламіни, які звужують судини. У функціонуючих м’язах судини, навпаки, різко розширюються. Це відбувається головним чином за рахунок накопичення метаболітів. Внаслідок цього виникає перерозподільча реакція кровоточу: що більша кількість м’язів скорочується, то більше крові, викинутої серцем, надходить до них. Попереднього ХОК вже недостатньо, тому швидко підвищується діяльність серця. При цьому ХОК може збільшитись до 20-30 л/хв. Саме скорочення м’язів також впливає на кровотік. При інтенсивному скороченні внаслідок стискання судин доступ крові до м’яза зменшується, а при розслаблення швидко збільшується. При меншій силі скорочення доступ крові збільшується як під час скорочення, так і під час розслаблення. Під час м’язової роботи «відміняються» рефлекси, що контролюють АТ у стані спокою.Незважаючи на збільшення АТ, рефлекси з барорецепторів не гальмують діяльність серця. V. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |