|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Порівняльний (ринковий) підхідПорівняльний підхід до оцінки бізнесу полягає в тім, що цінність активів визначається тим, за скільки вони можуть бути продані за допомогою досить сформованого фінансового ринку, тобто вартість оцінюваного бізнесу визначається шляхом порівняння недавніх продажів порівнянних компаній. Таким чином головна умова застосування цього підходу - наявність ринку, що сформувався, на якому оцінювач підшукує угоду купівлі-продажу, що здійснилася, компанії-аналога оцінюваної. Дієвість такого підходу знижується, якщо угод було мало і моменти їхнього здійснення й оцінки розділяє тривалий період, якщо ринок знаходиться в аномальному стані, тому що швидкі зміни на ринку приводять до перекручуванню показників. Порівняльний підхід заснований на застосуванні принципу заміщення. Переваги: 1. Оцінювач орієнтується на фактичні ціни купівлі-продажу аналогічних підприємств. Ціна визначається ринком, а оцінювач обмежується тільки коректуваннями, що забезпечують порівнянність аналога з оцінюваним об'єктом. 2. Ціна фактично зробленої угоди максимально враховує ситуацію на ринку, а виходить, є реальним відображенням попиту та пропозиції. Недоліки: 1. Ігнорує перспективи розвитку підприємства в майбутньому; 2. Одержання інформації від підприємств-аналогів є досить складним процесом; 3. Оцінювач повинний робити складні коректування, вносити виправлення, що вимагають серйозного обґрунтування в підсумкову величину і проміжні розрахунки. Суть порівняльного підходу при визначенні вартості підприємства полягає в наступному. Вибирається підприємство, аналогічне оцінюваному, котре було недавно продане. Потім розраховується співвідношення між ціною продажу і яким-небудь фінансовим показником по підприємстві-аналогу. Це співвідношення називається мультиплікатором. Помноживши величину мультиплікатора на той же базовий фінансовий показник оцінюваної компанії, одержуємо її вартість. Приклад: Необхідно оцінити підприємство, що одержало в останньому фінансовому році чистий прибуток у розмірі 950 тис. грн. Аналітик знає, що недавно була продана подібна компанія за 8 млрд. грн., чистий прибуток якої за аналогічний період склала 800 тис. грн. Рішення: 1. Розрахуємо по компанії-аналогу мультиплікатор ціна/чистий прибуток: 8000000000/800000=10000 грн. 2. Визначимо вартість оцінюваної компанії:950000*10000= 9500000000 грн. Однак, незважаючи на удавану простоту, цей метод вимагає високої кваліфікації і професіоналізму оцінювача, тому що припускає внесення достатнє складних коректувань для забезпечення максимальної порівнянності оцінюваної компанії з аналогом. У залежності від наявності і приступності інформації, характеристик об'єкта оцінки, предмета та умов передбачуваній угоди з об'єктом оцінки, у рамках порівняльного підходу застосовують наступні методи: метод ринку капіталу, метод угод та метод галузевих коефіцієнтів.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |